ПІВУСТАВ — різновид письма давніх кирилич. рукописів, що виник на основі устав, письма (див. Устав) як його спрощений варіант для задоволення зрослої потреби в книгах у зв’язку з розвитком культур. життя суспільства та інтенсифікацією сусп. відносин. П., розвиваючись у напрямі спрощення написання літер, забезпечив більшу зручність і швидкість письма, відмовившись від строгої геометричності, вишуканої правильності уставу. У сх. слов’ян П. з’являється у 14 ст. на основі уставу 14 ст. і, зберігаючи його осн. риси, надає йому простого, невибагливого вигляду. Вживався П. спочатку в ділових документах, потім поширився на л-ру всіх стилів (Лаврентіївський літопис 1397, Четьї-Мінеї 1489). Від давнішого уставу П. відрізняється меншими стрункістю письма та каліграфічністю, послабленням уваги до виписування окр. деталей літер, зменшенням їхнього розміру, більшою розкутістю руху пера. У П. втрачається обов’язковий характер устав. письма: прямі лінії допускають кривизну, заокруглені не є правильними дугами; написання літер, які втрачають кол. пропорційність, допускає значну варіантність; проміжки між ними стають неоднаковими; кількість скорочень і надрядкових знаків значно зростає. За характером письма розрізняють П. старший і молодший, що розвинувся під впливом т. з. другого південнослов’янського впливу. У 15 — 17 ст. П. використовувався поряд із скорописом. Рукописний П. послужив за основу при створенні слов’ян. друкар. шрифту.
Літ. див. до ст. Кирилиця.
В. Б. Задорожний.
