Попередня     Головна     Наступна





СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ Степан Йосипович (21.I 1856, с. Немилів, тепер Радехівського р-ну Львів, обл. — 18.VIII 1938, Прага) — укр. мовознавець, педагог і громад, діяч, д. чл. НТШ у Львові з 1899, академік УАН з 1918. Батько P. C. Смаль-Стоцького. Закін. 1883 Чернів. ун-т, з 1885 — професор цього ун-ту, а після окупації Пн. Буковини Румунією — Карлового і Укр. вільного (з 1921) ун-тів, Слов’ян, ін-ту (з 1927); всі — в Празі. Автор праць з укр. мовознавства, літературознавства, славістики: «Про впливи аналогії у відмінюванні в малоруській мові» (1885, 1886; заклала основи вивчення істор. морфології укр. мови); «Зміст „Кодексу Ганкенштейна"» (1886; опис укр. пам’ятки галицько-волин. походження 12 — поч. 13 ст., відомої у нас під назвою «Віленський Октоїх»); «Граматика руської (української) мови»

(1913, у співавт. з Т. Гартнером; одна з перших наук. граматик укр. мови; всі — нім. мовою); «Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов і їх взаімне споріднення» (1925, 1927), «Поліські мішані говори» (1927), «Українська мова, її початки, розвиток та характеристичні її прикмети» (1933), «Питання про східнослов’янську прамову» (1937). Значні заслуги вченого в усталенні на західноукр. землях фонет. правопису завдяки його підручнику для укр. гімназій «Руська граматика» (1893, у співавт. з Т. Гартнером), останнє, 4-е, вид. якої вийшло 1926 під назвою «Українська граматика», а також статтям з укр. орфографії «Правописна справа» (1926) та ін. С.-С. належать літературозн. та ін. праці.


Літ.: Сімович В. Наук. діяльність акад. Смаль-Стоцького. — Степан Смаль-Стоцький як педагог і пед. діяч. В кн.: Сімович В. Укр. мовознавство. Розвідки і статті, т. 2. Оттава, 1984; Добржанський О. Степан Смаль-Стоцький. «Буковин. журнал» (Чернівці), 1992, ч. 4-5; Даниленко В. М., Добржанський О. В. Академік Степан Смаль-Стоцький. Життя і діяльність. 1859-1938 pp. К. — Чернівці, 1996.


С. П. Бевзенко.









Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.