Попередня     Головна     Наступна





БІБЛІОГРАФІЯ



Добровский И. Грамматика языка славянского по древнему наречию, ч. 1. Предисловие (LXVIII). Перевел c латинского М. Погодин, СПб., 1833.

Звідомлення І. Борщака з дослідів в архівах Західної Європи. «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», т. CXXXV — CXXXVI. Праці історично-філософської секції «Про паризьку національну бібліотеку. Відділ рукописів, № 26», Львів, 1924.

Огієнко І. Українська мова. Бібліографічний покажчик до вивчення української мови, К., 1918.

Соболевский А. И. Грамматика И. Ужевича. «Чтения в историческом обществе Нестора-летописца», т. 19, вып. 1, ч. V, К., 1906.

Строев С. Описание памятников славяно-русской литературы. М., 1841.

Ф[ранко] І[ван] — І. Огієнко «Огляд українського язикознавства». «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», т. XXIX, кн. V, Львів, р. 1907.

Червінська Л. Ф., Дикий А. Т. Покажчик з української мови. X., 1930.

Ягич И. В. Письма Добровского и Капитара. Сборник ОРЯС Российской АН, т. XXIX. СПб., 1885.

Ягич И. В. Энциклопедия славянской филологии. Изд. ОРЯС Российской АН. «История славянской филологии», вып. 1. СПб., 1910.

Banduri A. Imperium orientale sive Antiquitates constantinopolitanae... T. 2. Paris, 1711, Venezia, 1729.

Dobrovski J. Institutiones linguae slavicae dialecti veteris. Відень, 1822.

Estreicher K. Bibliografia Polska, t. 32, Kraków, 1938; його ж, Album Studiosorum Universitatis Cracoviensis, t. 4, Kraków.

Wiszniewsky M. Historia literatury polskie], VIII, Kraków, 1851, розділ XVI.

Maciejowsky W. Piśmiennictwo polskie od czasów najdawniejszych aż do roku 1830, t. III, Warszawa, 1852.

Martinof P. Le manuscrits slaves de la biblioteque imperiale de Paris, Paris, 1858.

Uzewic J. Obraz Cnoty y Sławy w Przezacney Familiey ich MM. PP. Przylockich, wiecznemi czasy nieodmiennie trwający. Przez Jana Użewica Slawney Akademiey Krakowskiey Studenta. Kraków, 1641.

Jagič V. Johannes Uzewič, ein Grammatiker des XVII Jahrhundert, «Arshiv für slayische Philologie», Bd XXIX, H. l, Berlin, 1907.











Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.