з Енциклопедії Українознавства - II. Т.2. — С.607.
Духнович Олександер
(1803—65), закарп. гром. культ. діяч, педагог, письменник і публіцист; гр.-кат.
свящ., канонік капітули в Пряшеві; родом з Пряшівщини (с. Тополя). Вся
діяльність Д. була пройнята обороною Закарпаття проти зугорщення, за що Д. в
1848 зазнав гострих переслідувань. Культ, діяльність Д. почав із збирання укр.
нар. пісень, опублікованих 1878 Я. Головацьким. В 1850 заснував «Литературное
заведеніе Пряшовское», що провадило культ.-осв. працю, м. ін. видаючи календарі
та ін. популярні книжки. Написав ряд патріотичних поезій, зокрема «Я русин був,
єсьм і буду» та «Подкарпатськії Русини» (що в 1919—38 рр. були гімном закарп.
українців), драму нар. мовою «Добродітєль перевищає богатство» (1850), містив
численні статті, м. ін. у виданнях «Зоря Галицькая» (Львів), «ВЂстникъ»
(Відень), «Церк. Газета» (Будапешт), «Слово» (Львів). Д. відомий як автор
підручників для нар. шкіл («Книжиця читальная» 1853, катехизис, багато разів
перевиданий молитовник «Хліб душі» та ін.) і статтей на пед. теми. Мова Д. нар.
з домішкою церковно-слов’янщини. Із залишених Д. праць латинською мовою в 1877
р. в Петербурзі була в рос. перекладі видана «История Пряшевской епархии». Ім’я
Д. використали закарп. русофіли для антиукр. діяльности в «Обществе имени
Духновича» в 1922— 38 рр.
Література: Созанський І. Поетична творчість О. Духновича. ЗНТШ, LXXXVI. Л. 1908; Студинський К. А. Духнович і Галичина. Наук. Записки Т-ва Просвіта. Ужгород 1924; Вайда М. Великий пробудитель Закарпаття. Філядельфія 1953.
Див. також:
Олександр Духнович. Біобібліографічний словник.
Авґустин Волошин. Пам’яті Олександра Духновича
