Попередня     Головна     Наступна





Авґустин ВОЛОШИН

ЯКА ПРАЦЯ ЧЕКАЄ НАС ДЛЯ ПІДНЕСЕННЯ ОСВІТИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ?


Нарис реферати о. А. Волошина,

прочитаного ним 30/VI [1922 р.] на культурно-освітнім з ‘їзді товариства "Просвіта " в Ужгороді



Читальня — то школа для дорослих. Метод науки приміняєся в школі ко потребам життя і ко способностям учеників.

Наша просвітна праця має бути планомірно конструйована, ми повинні составити для себе точний план, ясну програму, і установити найотповідніший метод.

K сему в первих потребно, штоби ми ясно виділи теперішний стан нашого культурного життя.

Що видиме? Невіжество повсюду. Множество неграмотних. Забобони. Бідність. Кращі ґрунти при улицях у жидівських руках. П’янствованія даже межи жонами. Нечистота. Полові хвороти. Бідноє стравовання. Широкі маси не понімають свої народні інтереси, і на первий подув вітра піддаються чужим, ворожим інтересам. Сему можно приписати неуваженє своїх народних ідеалів, розбиває ся на всякого рода партії і партійки. Словом, із невіжества, із низького уровня культурного широких мас розбиваються народні сили, а противні народному ділу политичні інтереси використовують її і доводжують атомізацію наших сил до крайностей, даже до абсурда.

Розумієся, що доки не покажеме вищої степени культурности, доки не витвориться у нас обща народна програма, доти власть держави і другі политичні чинники не могуть ся з нами раховати.

Щодо шкільництва, правдою є, що ми під сими трьома роками поступили значительно вперед, єднако і праця школи много терпить, і особливо позашкільна просвітна праця не пережила ще добу дитинячих хворот. І туй розбиваються сили раз із язикового вопроса, другий раз із политичної єдносторонності. Не знає ся наш просвітний інтерес вирвати із сих менше важних і найбільше раз із недостатка народного чувства і із неорієнтованності повстаючих побічних поглядів. Рушилося вже діло, і кілька ревних учителів їмилося енергично до праці, і сесі перші піонери, як Митрович, Кузьма, Фотул, Овсак, Маркуш, Ворон, Лизак, Агій, П. Яцко, Скиба Ем. і учителі галицькі (українці) заслужили, щоб їх імена були записані в історії просвітного пробудження народу. Єднако много-много є ще таких, котрі знали би, могли би потрудитися, і то не роблять. Зато можеме казати, що все ще спиме, і лиш перші лучі зорі пробиваються через густі хмари народного пригноблення нашого. Многі із нас хотіли би, но не знають, як підійти до народу та як начати і вести працю.

І господарська наша ситуація дуже смутна. Безземельність, На 3—4 моргах бідують наші господарі, но і із тої землиці не знають витягнути такого хосну, який би їх праці відповідав. Стан маєтка не є обезпечений в телековій книзі. Люди наші утрачають величезні суми на процеси. До чужих адвокатів ходять. Не беруть участі в торговлі. Посередники визискують наш народ. Промисл в чужих руках.

Но і що казати о религійно-моральной жизні? Доста туй указати на успіхи агітацій большевицьких пройдисвітов, на шкандальні заберання чужих маєтків, на битки, лайки в церквах. Чим не лиш духовна жизнь терпить, но і просвітна, бо внаслідок того виходить резерва части духовенства, без помочі котрого культурноє піднесення народу не може обійтися. Упадку религійно-морального чувства маєме приписати случаї Шугайського бандитизма, п’янствовання і повні арести.

Все то представляєся дуже смутно. І я не для того приводжу се, щоби страшити вас, но для того, солодкі браття, щоби ми могли постановити добру діагнозу.

В-первих повинні ми констатовати, що се не є надзвичайноє або абнормальноє. І народ, як кажда жива одиниця, є живим орґанізмом, котрий переживає добу дитини, молодця і мужа; добу фантазії, добу пам’яті і добу филозофічного розберання діл.

Ми повинні раховатися з фактом, що тепер лиш начинаєме жити, що переживаєме добу дитини, добу фантазій. Єсли із огляду на се дивимеся на діло, то мусиме признати, що народ наш представляє нам матеріал добрий. Там, де знають, хотять заниматися з ним, де найдуться до просвітної праці способні щирі душі, там народ радо двигаєся вперед. Напр. во Вишних Верецких красно процвітає читальня, розвиваєся крамниця, і обі інституції піддержує братство тверезості. Но і вірники і люблять, і пестують свого ревного о. духовника Вас. Ларя і учителів.

Не свободно нам забути і то, що для культурної праці маєме ми немало помагаючих обставин. Такі суть: жиєме во слав’янськой державі, з високою матеріальною культурою; успішна культурна праця наша може раховати на сильну піддержку зі сторони властей. Велику допомогу значить для нас і еміграція ізза Карпат, котра виховалася в слав’янській культурі, принесла з собою розвиту народну свідомість і патріотичність.

Що таже робити? Як поділити працю?

Задач маєме много. Нараз много недостатків треба виповнити. Двигнути культуру, вирвати народ із господарського занепаду і тим самим піднести і національну гордість і свідомість. Лиш тогди будеме обезпечені, що не буде мати приступу до народу каждий низький демагог.

Се потребує праці не на 1 рік, но на довший час. Не свободно утрачати охоти, єсли сейчас не маєме повного успіху. Єдно треба знати, а то: сесю роботу ніхто другий не зробить вмісто нас, но ми самі маєме зробити.

Як же начинати тоту роботу?

Коли дитина захоче дашто, коли просить се або то, все робить то із якогось імпульсу. Солодкість цукру, або світлість якогось предмета притягує дитину ко тому або другому предмету. Так повинні і ми подати народові нашому такого імпульсу, представити вартість, цінність тих ідеалів, тих форм і орґанізацій, ід котрому хочеме його повести.

Коли селянин видить красоту чесного товариського життя, благородні цілі політичних орґанізацій, цілі своєї народної свободи, коли видить користі кредитних і продуктивних товариств, тоді дойде і сам до порозуміння своїх народних інтересів і до потреби орґанізацій.

Вже із сього ясно, ціла справа пробудження народних сил повинна начинатися просвітньою працею.

В тім ділі має свої повинності централа, і мають также свої обов’язки поодинокі читальні і чинники їх. Добра орґанізація сил потребує щоби відносини межи всіми чинниками були ясно опреділені.

По моїй думці, централа має приготовляти робітників, а провінція має виповняти то, що там жадає інтерес просвіти.

Днешній з’їзд був потребний для того, щоби з одної сторони централа указала на задачі і способи просвітної праці, а з другої сторони, щоб явившіся наші глибокоуважаємі працівники указали нам на то, що вимагає від них село і як можеме їм в сім ділі помочи; сяким способом маєме в’єдно виробити подробний план нашої ближчої просвітної діяльності.

Що робила до днесь "Просвіта". Не много, бо працівників мало. Єднако щось зробила. Має 3 філії і 37 діяльних читалень. Число зарегістрованих читалень є около 60, но туй говориме лиш о діяльних. Просвіта іздала 15 книжок. Орґанізовала театр, котрий не лиш в Ужгороді грає, но розносить культуру і по околиці і новіше в центрі республіки пріобрів нам славу. Орґанізовалися вже аматорські театральні кружки і на околиці. Було около 200 курсів для неграмотних. Маєме вже один антиалкоголичний кружок. Бібліотека наша числить вже 2000 томів.

Що мають робити читальні? Не доста, щоб лиш для читання газет і книжок сходилися там члени. Головноє є то, щоб читальня була центром громадянського життя і щоб подавала іниціативу для кождого потребного народного, культурного ци економічного руху.

Читальня повинна заступити торговицю і корчму; щоб не мав тот селянин жодної потреби ходити в "товариство нечестивих".

Читальня має доповньовати роботу церкви і школи.

Читальня має взяти іниціативу для закладання всякого рода товариств купна і продажі, продуктивних (спільний млин, фабрики і пр.).

Читальня має бути безпартійним містом обговорення громадянських, господарських і всяких іних справ, має бути ніби трибуною громадянського життя.

Як основати читальню?

Не говорю я туй о технічном переведенню, но о том, як маєме заохотити людей к сей так важной і для народного воскресення так нужной орґанізації, если могуся так виразити: ко азбуці орґанізацій.

Важноє то: кто може се зробити? Тот, кто має довіріє у народа, єсли таже духовник, учитель, нотар села не може хвалитися з довірієм народа, тогда попросім на то сусіда або когось другого, способнішого, як ми. Найліпше єсли читальню сотворять самі селяне, а ми посередньо чи безпосередньо маєме їх лиш заохотити к тому. Не обіцяйме много, лиш то, що може дійсно ісповнитися. Указовати на потребу і хосен самовиховання.

Коли уже є читальня, тоді треба усиловатися на то, щоби там добре чулися члени. Щоби зазнавали там приємності, щоби було доста газет, книжок і забав. Нужно орґанізовати хори народних пісень, котрі так мило підношують душу нашу; пожарні дружества, вправи пожарничі так любляться молодежі, при тім ширять дисциплінованість; оборона перед огнем не лиш хосенна, но підносить благородність характера, піддержує громадянську солідарність.

Вопрос: чи допустити продажу напоїв в читальні? Суть аргументи pro et contra. Pro: вирвати корчми із рук лихварів; Contra: злий примір. Головноє: щоби управа читальні мала високої поваги і щоби знала обезпечити не переступлення границь тверезості. Єсли вже продаєся напій, та най буде то напій пиво або вино, а не паленка!

Чаю, особливо взимі, для завгури і для заробка читальні, мож продавати.

Читальня най постараєся о тім, щоби і молодеж орґанизовалася в театральну дружину або в сокольські кружки. Вистави сих і тих дуже хосенно придадуться ко ширенню просвіти.

Щодо церковно-моральних справ, читальня также дуже хосенно може послужити. Орґанізація церк. хору (гармонії) або братства тверезості, братства взаємної підмоги, оборони віри, похоронного братства і др., може великі користі принести для духовного життя. На все то най подасть іниціативу читальня.

Роботу школи доповняє читальня:

1. своєю бібліотекою, котра повинна бути в порядку, єдин із членів най заохочує других ко читанню закупленої нової книжки; плата повинна бути, но мала;

2. курсами неграмотних, курсами господарськими, науковими (історія села, статистика), єсли не мають своїх сил най жадають читальні од централі.

Торговельну жизнь піддержує читальня газетами, евиденцію цін п’яцових, орґанизацією торговельних предпріємств і товариств.

Не берімся за много! Назначім собі постепенно свої задачі, первий раз то, що у нас найважнійшоє.

Щоби все то не осталося гласом вопіющого во пустині, предлагаю слідуючі конкретні резолюції:

1. Централа тов. "Просвіти" най вибере і платить єдного інструктора (орґанізатора), котрий ходив би на околиці і основав би читальні, направляв би роботу їх.

2. Най постараєся централа о составленії статутів всіх тих товариств, ініціативу основання котрих може подати читальня "Просвіти".

3. Єсли розшириться просвітна діяльність, тогди в більших центрах (Мукачів, Хуст) най орґанізує "Просвіта" секретаріати.

Прошу вас, браття, заговоріть к сим моїм думкам, доповніть їх вашими практичними поглядами і понесіть із сего з’їзда в первих тоту щиру охоту, що в дусі наших постановлень будете працювати.






ЯКА ПРАЦЯ ЧЕКАЄ НАС ДЛЯ ПІДНЕСЕННЯ ОСВІТИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ? Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1922. — Ч. 53, 9 липня; ч. 54, 16 липня; ч. 55, 23 липня.

Подається за першодруком

Товариство "Просвіта" засноване в Ужгороді 9 травня 1920 р. А. Волошин входив до головної ради "Просвіти" і брав участь у її роботі впродовж всього її існування до кінця 1938 р.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.