[Письменники Західної України 30-50-х років XIX ст. — К., 1965. — С. 545-548.]

Попередня     Головна     Наступна             Примітки





[Олександр ДУХНОВИЧ]

ЛИСТИ



1. ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО

19 травня 1853 р.


Пряшов, 7/19 травня 853 р.

Почтеннійший друг!

Сердечно благодарю Вам за пам’ять, коєю мене утішаєте, і такою же пам’ятю одолжаєте себе всего мені. Ви, ізвиняя себе, говорите, що Ви мні непознані, но не по істині, бо я Вас познал і добре познал єще нагло по воссозданії нового руського міра; ми тоже древнії друзя, і ті будем, надіюсь, до гроба; люблю я каждого, хто русин, но доброохотного і занимательного єще і почитаю. Я Вас в любезном Вашем браті лічно смотрю, а діла Ваші суть мні чистим зерцалом.

Ви послали ко мні книжечки в щоті 37 золотих 36 крейц[арів]. Я ті пріял радосно і буду ся усиловати їх розпространяти, і за ті сей час посилаю Вам 15 золотих серебром, знаю-бо, що Вам надобно братям чехам посилати грошей 1 как найскорей. Чехи утішають больную мою душу немало своїми созданіями, но і опечалююсь, відя, що отдальнії * стремлять розвивати руський світ, когда у нас що дальше, то темнійший мрак; наші-бо не многих із’ємши єще і днесь посміваються із руського слова, і прото паче всіх бідаків біднійший єсть руський літератор, то знаю я, знаєт, бо вкусив того любезний Ваш брат Іван!



* Інші, не тутешні.



І єсли Ви ізволите, любезнійший друг, пожалуйте, приймете в заміну на оставшийся щот мої книжечки 2, вони можно у Вас, в великом руськом світі, розійдуться, і Ви скорей можете получити Ваших дєнєг, як я тут, /546/ где царствуєт скудость как єстественна, так і душевная; однако ж, любезний брате, єсли Ви тим не можете бить довольни, то без всякого із’ятія напишіть мені, і я постараюся о посланії дєнєг.

Брату Івану до Відня писав я уже два рази, но он одвіта не дал мні, і не знаю, де він і що ділаєт. Я з ним щитатись желал о «Історії» Балудянського 3, із коєй я немного продал, і тепер лежать у мене оттиски многі, і не знаю, що з ними ділати? Один оттиск сими днями продав і се посилаю 3 золоті, прося Вас єму їх отослать, бо не знаю, где єсть, хотя не тайно предо мной, что требуєт дєнєг, как всяк русин, как і я сам. Состояніє наше пізнаєте із письма, даного к брату Гушалевичу 4, і немножко потішитеся.

Крилошан Добрянський 5 нині в Кошицях при управительній комісії єсть, позван настоятелем г. бароном Коцом і надіємся, що там такожде і останет, как Representant * із сторони русинів, і то радостно.

Впрочем же, брате любезний, будьте здоровенькі, ділайте на полі, котороє Вам судьба оприділила, і помніте Вашого друга Духновича.






2. ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО

20 травня 1854 р.


Пряшов, 8/20 травня 854.

Любезний брат!

Прошу мні послать одне євангеліє і на тоє посилаю 10 fl. cp. **.

Перед четирми седмицами послал я дєньги на передплату на «Історію» Зубрицького 1 і на служебник великий і малий, такожде і за «Змія Нотяйського» 2 заплатив Вам, но служебника доселє не получив, про тоє роздумую, получили лі Ви мой дєнєжний лист?

Я прошу о із’яснєнії.

У нас біда! Дощу єще не бивало той весни, а где-небудь бил, то градом побив все — по большим сторонам Угорщини виоривається зимушная сійба і сіється повторний раз.



* Репрезентант, представник (лат.).

** 10 флоринів срібних. /547/


В банаті угорськім Раю такожде виоривається озимина, а ярина не посходила. У нас по горах сніг і студінь несповідима. Розсади капусной за дукат не найти, одна не посходила, друга муха поїла; і так ми всі in cullo bovis *. Ми ждем голоду, якого єще не бивало, десята часть людей (русинов) не останеться.

Здравствуйте всі і помніте друга Духновича.

Прошу сей час подати на пошту євангеліє і прошений служебник.






3. ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО

3 листопада 1857 р.


Пряшов, 22 жолт. (3 листоп.) 857.

Любезний брат!

За «Педагогію» 1, днесь полученую во однім оттискє, здесь посилаю 25 fl. ** і прошу доплатить 12 кр[ейцарів], бо поштою крейцарі не посилаються.

Я Вам много щастя желаю до новой роботи і жалію, що я, толькими ділами зайнятий, Вам помагати не могу, бо у меня одна только рука пишет, а одна уже не довлієт; бог видаєт, ночю і днем труждаюсь про неблагодарних, і ніт да ніт радості!!!

Зборник пісней увеселяєт меня 2, і прошу етим ділом поспішить, то будет поощренієм народа к народності, скорєє, скорєє, брат мой, постарайтеся о том спискє, той неоцінимий труд. Знаєте, я хотів іздать пісні і писав, просив всіх, но тщетно, один мні г. Талапкович 3 послав список, і я той Вам преподаю, бо у нас замерло все, егоїзм і мадьяризм господствуєт повсюду 4, і годі порадити.

Целую Вас всіх, прощайте і любіте брата Духновича.

Г[осподин] Добрянський 5 в Греффенбергу. Г[оспо]дину Куземському 6 і Малиновському 7 моє почтеніє прошу сказать.



* Тут у розумінні: «Під загрозою смерті» (лат.).

** Флоринів. /548/







4. ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО

20 травня 1860 р.


Пряшов, 8/20 май 860.

Любезнійший друг!

Во-первих, благодарю Вам за сімена цвітов, вони мні придалися.

2. Желаю получить одно євангеліє із печатні, не зная ціну, посилаю 16 fl. *, єсли більше нужно будет, то прошу доплатить на мой щот, єсли же меньє, то прошу послать ілі порто оплатить.

3. Посилаю собраниє дєньги (на передплату «Альбума» 1), до сих пор єще больше не предплатили, но єсли предплатить хто, сейчас отошлю.

У нас мадьяризм растет і розпространяється голосно, всі убираються по-мадьярськи і черкають острогами, слова не слишать іного, кромі мадьярського. А наші русини не лишень помагають, но і предводительствують їм, і сам мадьярського язика на гімназії здішной учитель єсть руський священик!

Но слов’яни (лютерани) держаться кріпко і учаться по-руськи.

Но єще суть і благовірнії русини, но тих хотя немного, однако ж таких, що за ребро дадуться повісити за русчизну. Читають книги, говорять публічно і не стидяться виступить где-небудь по-руськи.

Головацький і Дідицький 2 у нас суть почтенні, как апостоли, да і пам’ять їх будет процвітать од рода в род. Куземський, Малиновський, Хоминський 3, Желеховський 4 і Досковський 5 суть імена почтеннії у всякого русина угорського.

Позднєє напишу Вам що болєє і пошлю нечто к Вам.

Здравствуйте і помніте друга і брата Духновича.

NB. Передплату на «Альбум» пошлю я позднєє, бо єще хочу некоторих ословити **.



* Флоринів.

** Умовити.










Попередня     Головна     Наступна             Примітки


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.