АРХЕОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Переклад книги французького автора П’єра Шевальє здійснено з паризького видання 1663 р. Загальний обсяг книги 314 сторінок.
Перші рядки присвячення, в яких наводяться титули та звання графа де Брежі, набрано великими літерами, решта рядків вступної частини присвячення та заключні слова і підпис набрано звичайним, порівняно дрібним шрифтом. Текст присвячення, що займає 4 ненумерованих сторінки, набрано курсивом. Авторська примітка до тексту присвячення набрана петитом і вміщена на полі у відповідному місці сторінки.
Звернення до читача займає п’ять ненумерованих сторінок, набраних звичайним шрифтом.
Двом наступним частинам книги, що мають назви: «Розвідка про землі, звичаї, спосіб правління, походження та релігію козаків» і «Розвідка про перекопських татар», автор, очевидно, надавав допоміжного значення і, можливо, розглядав їх як вступ до основного тексту своєї праці — до «Історії війни козаків проти Польщі». Це видно почасти з того, що текст цих розвідок має окрему нумерацію сторінок, від 1 до 83 включно. Тут введено також окрему нумерацію друкованих аркушів. Перші сторінки зверстаних друкованих аркушів позначено малими літерами латинського алфавіту: a — aij — aiij — aiiij; b — bij і т. д. Обсяг друкованих аркушів чергується по 16 і 8 сторінок: а — 16 сторінок, b — 8 сторінок і т. д.
Перша з цих розвідок — про козаків, має 48 сторінок. В її тексті є ряд цитат з книг священного писання латинською мовою, які набрано курсивом. Розвідці про татар відведено 25 сторінок.
Текст цієї частини книги набрано звичайним шрифтом.
Основний текст книги складає «Історія війни козаків проти Польщі», другий розділ якої має підзаголовок «Друга козацька війна». «Історія війни козаків проти Польщі» займає 219 сто/185/рінок. Очевидно, автор вважав її основною серед статей, вміщених у даному виданні. Друковані аркуші цієї частини книги пронумеровано великими літерами латинського алфавіту: — A — A ij — A iij — A iiij; B — B ij і т. д. В цій частині книги обсяг друкованих аркушів теж чергується по 16 і 8 сторінок: A — 16 сторінок, B — 8 сторінок і т. д.
Авторські примітки і в цій частині книги набрано петитом та вміщено на полях відповідних сторінок. Відмінним у оформленні тексту останньої розвідки в порівнянні з попередніми є те, що, починаючи з 49 сторінки, на полях ставилася дата, до якої відносяться описувані події. Перша дата помічена в книзі «1649», остання — «1651».
В тексті звернення до читача на кожній сторінці зверху вміщено назву цієї статті, набрану крупним шрифтом. У дальшому в тексті всіх розвідок назви їх набрано курсивом і вміщено зверху відповідних сторінок на розвороті.
У книзі, з якої зроблено переклад, допущена друкарська помилка в нумерації сторінок: за 120 сторінкою іде 127. Але порядок позначення літерами друкованих аркушів і чергування аркушів за обсягом (16 і 8 сторінок) не порушено. Крім того, між аркушами K i L (перший закінчується сторінкою 120, другий починається з сторінки 127), як і між іншими друкованими аркушами, ми знаходимо скріпу: на сторінці 120 під текстом стоїть слово par і саме з цього слова починається текст сторінки 127. Немає пропуску в цьому місці розвідки і за змістом, бо розриву в тексті не помічається, і смислу у викладеному матеріалі не порушено.
Книгу надруковано у приватній друкарні Клода Барбена в Парижі.
Для оздоблення книги було використано дуже поширені в той час у Франції і в Західній Європі взагалі політипажі, якими прикрашувалися всякі видання. Коло прикрас, використаних у книзі, дуже обмежене. Тут є лише заставки, кінцівки та ініціали.
Всі прикраси книги виконано в стилі бароко, але малюнки підібрано не однакові за формою.
Більшість малюнків являють собою дереворити поздовжньої або обрізної гравюри, решту виконано за допомогою набірних елементів, гравірованих на сталі або міді.
Прикраси книги мають безперечну цінність для історії книжкової гравюри.
Орфографія тексту книги П. Шевальє — французька орфографія XVII століття — значно відрізняється від сучасної. Сучасне j передається в книзі літерою і. Після голосних завжди надруковано у замість і (Іиу замість lui, vray замість vrai). У діє/186/слівних закінченнях для визначення звука е замість аі друкується oi (ferois замість ’ferais, étois замість étais і т. ін.). Звук в тільки на початку слова передається літерою v, в середині ж слова літерою u. Майже скрізь в середині слів зберігається корінне, хоч і «німе» (тобто таке, що не вимовляється), s (s’eslever замість s’élever, escrire замість écrire, estant замість étant і т. ін.). Accent aigu’ в книзі, Шевальє вживається дуже рідко. Accent grave вживано лише з прийменником а, в усіх інших випадках, де тепер у французькому правописі вживається цей знак, в книзі його немає.
Accent circonflexe ^ зустрічається лише в поодиноких випадках — в слові l'âge, у формі dû; у всіх інших словах, де тепер вживається цей знак, в книзі збережено, як уже говорилося, німе s (le nostre замість Іе nôtre, la baptesme замість la baptême і т. ін.). В слові savoir зберігається в книзі корінне, хоч і німе, c (scavoir, scu або навіть sccu), те ж саме в слові lait (laict).
Подекуди зустрічається виносне носове п. Сполучення літер ct друкується постійно з перекладинкою ct. Нарешті, в сполучнику et завжди замість звичайної літери е друкується старовинне 8.
Українські і польські прізвища, а також географічні назви Шевальє звичайно наводить у точній польській транскрипції, не турбуючись про те, що французький читач буде їх вимовляти в спотвореному вигляді. Так, прізвище Міхненко написано Міchnenko, що по-французькому читалось би Мікнанко або Мїщнанко; назву міста Брацлав — Braclav француз читав би Браклав. Разом з тим в окремих випадках Шевальє помилково подає прізвища в перекрученій транскрипції. Так, замість Сава Кононович у нього написано Саваконович, замість Ружицький — Рузуський.
Словниковий склад тексту книги майже не відрізняється від сучасної французької мови. Застарілих слів, якщо не зважати на спеціальні терміни, мало. Але синтаксично мова книжки Шевальє помітно відрізняється від сучасної; речення побудовані довгі, але на відміну від латинських періодів сурядність фраз превалює над їх підрядністю; дуже часто застосовується крапка з комою.
Французькі військові терміни, що зустрічаються в книзі Шевальє, перекладено в цьому виданні таким чином: слова generalissime, general-major, général y тих випадках, коли вони стосувалися певних історичних осіб, перекладені за допомогою тих титулів, які ці історичні особи фактично мали в період визвольної війни. Наприклад, génératissime відносно М. Потоцького перекладено великий коронний гетьман, general або généraux відносно Потоцького і Калиновського — гетьмані і гетьмани, відносно Шемберга — комісар, відносно Нечая — полковник. Термін éscadron в більшості випадків, коли це стосувалося польських підроз/187/ділів, перекладено терміном корогва; термін corps — словом військо, і тільки один раз, коли мова йшла про полки реєстрових козаків, що були приєднані до польського війська Стефана Потоцького, залишено вираз козацький корпус.
У даному виданні примітки автора, а також текстологічні зауваження подані під текстом відповідних сторінок; реальні примітки вміщено після тексту всієї праці Шевальє.
Переклад книги П. Шевальє розраховано на дослідників, які спеціально займаються вивченням історії визвольної війни українського народу 1648 — 1654 рр., і на широкі кола читачів, які цікавляться вітчизняною історією.
