Попередня
Головна
Наступна
Бібліографія
3.9. ОЛЬГОВИЧІ. КАРАЧЕВСЬКА ГІЛКА
Нащадки цієї гілки також дожили до наших днів.
Таблиця 10
РЮРИКОВИЧІ. ОЛЬГОВИЧІ. КАРАЧЕВСЬКА ГІЛКА
XII
1. МСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ (друга половина XIII ст.)
Див. табл. 9 поз. 7
XIII
2. ТИТ МСТИСЛАВИЧ ...................................................................... 1
Відомий з родоводів. Князь карачевський (кінець XIII — початок XIV ст.).
3. СВЯТОСЛАВ МСТИСЛАВИЧ († 1310) ...................................................................... 1
Князь карачевський. Убитий у 1310 р. брянським князем Василем Олександровичем (122, с. 107). Можливо карачевська гілка Ольговичів пробувала повернути Брянське князівство, яке перейшло до Смоленських Мономаховичів?
4. ПАНТЕЛЕЙМОН МСТИСЛАВИЧ ...................................................................... 1
Відомий з родоводів. Князь карачевський (кінець XIII — початок XIV ст.).
5. АНДРІЙ-АНДРІЯН МСТИСЛАВИЧ († 1339) ...................................................................... 1
Загинув 23.07.1339 р. (139, с.109). Князь Звенигородський (кінець XIII ст. — 1339 рр.) і козельський (7-1339 рр.). Убитий племінником Василем Пантелеймоновичем. Причини і перебіг цієї усобиці невідомі. Був одружений з дочкою литовського князя Гаманта (Ольгіманта Міндовговича Гольшанського ?) (123, с.50). У джерелах, на відміну від родоводів, Андріян названий Андрієм. Г.Власьєв узгодив це протиріччя, вирішивши, що існували два різні князі: Андрій Мстиславич, який загинув в 1339 р. та Андріян Титович, який одружився з Оленою Гамаитівною (483, т. 1, в. 1, табл. 11). Сином Тита вважав Андріяна і М.Баумгартен (1750, р.92). Ми віддаємо перевагу версії родоводів і вважаємо, що рідкісне ім'я Андріян було хрестильним іменем Андрія Мстиславича.
XIV
6. СВЯТОСЛАВ ТИТОВИЧ († після 1377) ...................................................................... 2
Князь карачевський (перша половина XIV ст. — після 1377 р.). У 1377 р. одружився з Феодорою, дочкою великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича (123, с. 50), з чого можна зробити висновок, що Карачевське князівство на той час було досить сильним і ще не роздробленим.
7. ВАСИЛЬ ТИТОВИЧ († 1338) ...................................................................... 2
Загинув у 1338 р. в бою. Князь карачевський.
8. ФЕДІР ТИТОВИЧ ...................................................................... 2
Відомий з родоводів. Князь козельський (перша пол. XIV ст.). Напевно після смерті або загибелі Василя Пантелеймоновича Козельське князівство відійшло до старшої гілки карачевської династії.
9. ІВАН ТИТОВИЧ († після 1371) ...................................................................... 2
Князь козельський. У 1371 р. мусив визнати себе васалом Литви. Одружився з Агрипиною, дочкою великого князя рязанського Олега Івановича (714, с.297). Згідно запису у Любецькому пом'янику (поз. 80) перед смертю став ченцем.
10. ВАСИЛЬ ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ († після 1339) ...................................................................... 4
Напевно князь козельський. У 1339 р. вбив свого дядька Андрія-Андріяна Мстиславича.
Подробиці цієї усобиці і дальша його доля невідомі.
11 ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ († після 1377) ...................................................................... 5
Князь Звенигородський. У 1377 р. Федір Андрійович (Андріянович) був литовським васалом.
Згідно запису у Любецькому пом'янику (поз.75) дружину звали Софією.
12. ІВАН АНДРІЙОВИЧ БОЛХ ...................................................................... 5 < князі БОЛХОВСЬКІ
Князь звенигородський-болховський (друга половина XIV ст.). Родоначальник князів
БОЛХОВСЬКИХ. Їх невеликий уділ у Звенигородському князівстві проіснував до початку XVI ст. З середини XVI ст. князі Волховські нічим не відрізнялися від середнього московського дворянства. Родовід Волховських (за родовідними книгами) виглядає так: Іван Болх — Іван — Олександр — Василь — Роман -Іван, Василь, Юрій, Ілля, Михайло. З Любецького пом'яника (поз.87) відомо, що хрестильним іменем Олександра було Дмитро, а його дружину звали Анастасією. Старший з Романовичів згадується у 1521 р. Напевно Роман був останнім удільним князем волховським. З наступних поколінь князів Волховських найбільш відомі: князь Семен Микитович, діяльність якого припадає на 1627-1677 рр., (у 1648-1649 рр він був хотмизьким воєводою і вів дипломатичне листування з гетьманом Б.Хмельницьким); князь Іван Дмитрович, який загинув у битві під Конотопом в 1659 р.
XV
13. ФЕДІР СВЯТОСЛАВИЧ ...................................................................... 6
Відомий з родоводів. Князь карачевський (після 1377 — кінець XIV ст.).
14. ВАСИЛЬ СВЯТОСЛАВИЧ ...................................................................... 6
Відомий з родоводів. Князь карачевський (після 1377 — кінець XIV ст.). У кінці XIV ст. Карачевське князівство отримав Патрикій Наримунтович. Напевно він був одружений з дочкою Василя або Федора Святославичів.
15. ЮРІЙ СВЯТОСЛАВИЧ ...................................................................... 6
Відомий з родоводів. Князь мосальський (після 1377 — кінець XIV ст.). Традиція Мосальських зафіксувала Юрія Святославича як першого мосальського князя. (*По князях Мосальських використано прекрасне дослідження М.Бранденбурга (440) з незначними корективами за Ю.Вольфом (2112,8.230-259).)
16. МСТИСЛАВ СВЯТОСЛАВИЧ ...................................................................... 6
Відомий з родоводів. Жив, можливо, у другій половині XIV — на початку XV ст. Напевно мав якийсь уділ у Карачевському князівстві.
17. СВЯТОСЛАВ СВЯТОСЛАВИЧ ...................................................................... 6
Відомий з родоводів. Жив, можливо, у другій половині XIV — на початку XV ст. Напевно мав якийсь уділ у Карачевському князівстві.
18. ТИТ-ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ († після 1365) ...................................................................... 8
Князь козельський (? — після 1365). У 1365 р. він виступив на допомогу рязанським князям і взяв участь у розгромі ординців Тогая (121, с.233).
19. ІВАН ФЕДОРОВИЧ ШОКУР ...................................................................... 8 > САТІНИ-ШОКУРОВИ
Відомий з родоводів. Князь козельський (друга половина XIV ст.). Родоначальник відомого дворянського роду Сатіних-Шокурових, представники якого втратили княжий титул в XV ст.
20. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ ЗАЗРПКА ...................................................................... 9
Відомий з родоводів. Жив, можливо, на межі XIV-XV ст. Як князь перемишльський записаний у Любецькому пом'янику (поз.95).
21. РОМАН ІВАНОВИЧ ...................................................................... 9
Відомий з родоводів. Жив, можливо, на межі XIV-XV ст. Князь козельський і Звенигородський.
Схоже, що після того як у 1408 р. Звенигородський князь Олександр Федорович виїхав на московську службу, його князівство було передано Романові Івановичу.
22. ФЕДІР ІВАНОВИЧ († 1395) ...................................................................... 9 < князі ЄЛЕЦЬКІ
Помер після 1395 р. Князь єлецький (до 1380 — після 1395). Учасник Куликовської битви, один з воєвод Засадного полку. У 1395 р. Тамерлан (Тімур Кульгавий) здобув Єлець і захопив князя Федора Івановича в полон (714, с.302). Від нього походять князі Єлецькі. Дві гілки цього роду походять від його правнуків — Івана та Семена Юрійовичів. Єлецькі зберігали власні частки князівства ще в першій третині XVI ст., будучи на московській службі (821, с.50). Найбільш відомий з них — князь Дмитро Петрович Єлецький, окольничий, керівник посольства Івана Грозного, яке у 1582 р. підписало в Ямі-Запольському мир з поляками (10, ф.79, кн.14, л.1-34, 262 об. — 290). Старша гілка князів Єлецьких обірвалась у середині XV ст., коли померли дочки Михайла Федоровича, молодша гілка — у 1638 р. зі смертю Федора Андрійовича (483, т. 1, в. 1, табл. 10).
23. ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ († після 1408) ...................................................................... 11
Князь Звенигородський. У 1408 р. разом з своїм сюзереном Свидригайлом Ольгердовичом виїхав на московську службу і залишився там (133, с.237). У літописах та родоводах названий Олександром. У Любенькому пом'янику (поз.75) записаний як Олег. Тоді Олександр — хрестильне ім'я Олега. Не виключено, однак, що Олег — брат Олександра, який помер дитиною.
XVI
24. ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1450) ...................................................................... 15 < князі МОСАЛЬСЬКІ (Браславська і Волковийська гілки)
Помер після 1450 р. Князь мосальський. Отримав від Казиміра Ягеллончика волость Недоход і село Ощитеск. У нього було двоє синів: Тимофій та Олехно. Тимофій Володимирович († 1505 р.) був намісником дубровенським, у 1487-88 та 1499 рр. він очолював литовське посольство до великого князя московського Івана Васильовича. Був одружений з Анною Семенівною Сапєжанкою. Олехно Володимирович († після 1500 р.) після переходу Мосальська до Московської держави отримав володіння біля Волковиська. Від нього пішла Волковиська гілка князів Мосальських.
Тимофій мав чотирьох синів, які залишились у Литві: Олександр, Петро († до 1561 р.), Юрій († до 1561 р.) та Іван († після 1561 р.). їх володіння були в центральних білоруських землях. Бл. 1508 р. землі Петра у Мінському повіті перейшли до А. Дрождича. Петро Тимофійович був одружений двічі — з Духною, дочкою князя Матвія Головчинського та Оленою, дочкою князя Андрія Сангушка-Каширського, володіння якого були на Волині та Турівщині. Напевно тоді він продав або обміняв свої мінські землі. Він мав двох синів: Івана († 1569 р.), одруженого з княжною Овдотею Андріївною Лукомською, та Андрія († 1571 р.), одруженого з княжною Анною Богданівною Путятич-Друцькою. Іван мав дочку Богдану (згадана у 1569 р.), Андрій — дочку Марину (згадана у 1571-1576 рр.). З їх смертю цей пагінець Мосальських вигас.
Юрій Тимофійович був одружений з княжною Анною Іванівною Друцькою-Соколинською. У них був син Іван († 1558 р., не залишивши нащадків) та дві дочки: Василиса і Марина, які померли у другій пол. XVI ст. Цей пагінець також вигас.
Від Івана Тимофійовича пішла Браславська гілка князів Мосальських. Вони ще писалися Мосальські на Друї. Володіння цієї гілки були у Білорусії. Син Івана Тимофійовича — Василь († після 1617 р.) був брацлавським підкоморієм. Ця гілка Мосальських обірвалась в кінці XVIII ст.
25. ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1470) ...................................................................... 15
Князь мосальський (?-після 1470 р.). Дружину звали Анною.
26. СЕМЕН ЮРІЙОВИЧ КЛУБОК МОСАЛЬСЬКИЙ ...................................................................... 15 > князі КЛУБКОВИ-МОСАЛЬСЬКІ > князі ГОРБАТІ-МОСАЛЬСЬКІ
Відомий з родоводів. Князь мосальський (перша половина XV ст.). Родоначальник Клубкових-Мосальських. Його сини Андрій та Іван Семеновичі у 1485 р. отримали в подарунок від короля Казиміра відповідно коня і постав сукна. У 1496 р., по смерті Андрія Семеновича, його племінники Дмитро та Семен Івановичі виступили з протестом, що дядько залишив весь свій уділ їх братові Федорові, і спадщина Андрія Семеновича була розділена на третини. Це рідкісний випадок, коли заповіт було порушено. Можливо, що заповіт не було належно оформлено. Навесні 1500 р. Дмитро і Семен Івановичі з князями Трубецькими, які на той час, напевно, були їх сюзеренами, перейшли на московську службу. Дуже дрібні уділи Клубкови-Мосальські ще зберігали в XVI ст. За заповітом Івана Грозного, третина Мосальська переходила безпосередньо до його сина, але князі Мосальські мали служити зі своїми вотчинами.
Від наймолодшого сина Семена Івановича Клубкова-Мосальського — Івана Горбатого пішла родина князів Горбатих-Мосальських, яка обірвалася у 1607 р. Останній з нащадків Дмитра Івановича — Семен Васильович Клубков-Мосальський помер у 1661 р. З ним обірвалась ця гілка родини Мосальських.
27. ІВАН МСТИСЛАВИЧ ХОТЕТ ...................................................................... 16 > князі ХОТЕТОВСЬКІ
Відомий з родоводів. Князь хотетовський (перша половина XV ст.). Хотетовський уділ (столиця — Хотетово) у той час був васалом Литви.
28. ГРИГОРІЙ ТИТОВИЧ ОГОНЬ ...................................................................... 18
Відомий з родоводів. Князь козельський (перша половина XV ст.).
29. ВОЛОДИМИР ТИТОВИЧ ПУЗИР ...................................................................... 18
Відомий з родоводів. Князь козельський (перша половина XV ст.). За версією П.Долгорукого -родоначальник княжої родини ПУЗИН (642, ч.1, NN 48-49). Ми схиляємося до версії Ю.Вольфа (2112, s.288,410) та С.Пташицького (1330, с.9), яку приймали Г.Власьєв (483, т.1, в.1, с.306-307), Н.Яковенко (1700, с.312) та інші, за якою Пузини (як і Огінські) походили від Григорія Огня.
30. АНДРІЙ РОМАНОВИЧ ...................................................................... 21
Відомий з родоводів. Князь перемишльський-козельський (кінець XIV — початок XV ст.). Від нього походять князі ГОРЧАКОВИ.
31. ГРИГОРІЙ РОМАНОВИЧ ...................................................................... 21
Відомий з родоводів. Князь перемишльський-козельський (кінець XIV — початок XV ст.).
32. ГЛІБ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († до 1408 ?) ...................................................................... 23
Відомий з родоводів. Князь Звенигородський (кінець XIV — початок XV ст.). У 1408 р., коли його батько і молодші брати виїхали на московську службу, серед них Гліба не було. Його нащадки служили удільним тверським князям, а Звенигородське князівство перейшло до Романа Івановича. Це дозволяє припускати, що Гліб помер до 1408 р.
33. ФЕДІР ОЛЕКСАНДРОВИЧ КАТЛЕЧЕ († після 1408) ...................................................................... 23
Разом з батьком у 1408 р. переїхав в Московську державу. Загинув в бою з татарами згідно запису у Любецькому пом'янику (поз.99).
34. ІВАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ († після 1466) ...................................................................... 23
Помер після 1466 р. (135, с.111; 25, т.1, N 201, с.144; т.2, N496, с.545). Московський боярин з 1447 р. За збірником Діонісія (який сам був з родини Звенигородських князів) у Олександра було тільки двоє синів: Гліб та Іван. У різних редакціях родоводу згадуються Іван Великий та Іван Малий. У літописній редакції названі Гліб, Іван і Євлах (27, ч.2, N 2). У числі князів, які виїхали разом з Свидригайлом Ольгердовичем був Федір Котлече (122, с.204; 133, с.237). О.Зимін у своїй версії родоводу Звенигородських називав Федора Катлече Іваном Малим (711, с.57). Нам здається, що Діонісій вніс до родоводу тільки тих синів Олександра Федоровича, у яких були нащадки. Федір Котлече надійно засвідчений літописом і записом у Любецькому пом'янику.
35. ЄВЛАХ ОЛЕКСАНДРОВИЧ [?] ...................................................................... 23
Відомий з літописної редакції родоводу. Р.Зотов вирішив погодити всі редакції, він вважав, що в Олександра Федоровича було 5 синів: Гліб, Федір Катлече, Іван Великий, Іван Малий та Євлах. Можливо, що він був правий. Частина з синів Звенигородського князя могли померти дітьми.
XVII
36. СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1495) ...................................................................... 25
Помер після 1495 р. Князь мосальський.
37. МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1495) ...................................................................... 25
Помер після 1495 р. Князь мосальський. Його дружину звали Тетяною. Згідно запису у Києво-Печерському пом'янику (поз.233) закінчив як схимник Мисаїл.
38. ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ ...................................................................... 25 > князі МОСАЛЬСЬКІ (Волинська гілка)
Помер після 1495 р. Князь мосальський. У нього було троє синів. Ім'я старшого незнане. Василь († після 1493 р.) та Іван († після 1562 р.) утримували свої частки в Мосальському князівстві. Після переходу частини мосальських князів вони залишилися у Литві. Іван Федорович мав єдиного сина Федора, який помер після 1583 р. без нащадків. Від Василя Федоровича пішла Волинська гілка князів Мосальських. Вони вигасли у XVIII ст.
39. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ХОТЕТОВСЬКИЙ († після 1408) ...................................................................... 27
Князь хотетовський (? — після 1408). Разом з Свидригайлом Ольгердовичем виїхав у 1408 р. в Москву, де залишився.
40. ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ ГЛАЗИНЯ († після 1486) ...................................................................... 28
Князь козельський (середина XV ст. — після 1486). Записаний у Любецькому пом'янику (поз.98). Залишався у Литві.
41. ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ ...................................................................... 30 > князі ГОРЧАКОВИ (1-а гілка)
Відомий з родоводів. Князь перемишль-козельський (перша половина XV ст.). Від нього походить перша гілка князів ГОРЧАКОВИХ. Перемишльський уділ разом з іншими частками Козельського князівства у 1494 р. увійшло до складу Московської держави. Старшим з козельсько-перемишльських князів був Іван Михайлович, який востаннє згаданий в 1503 р. Прізвище «Горчакови» походить від його правнука Івана Федоровича Горчака (служив у 1538-1564 рр.). Родовід Горчакових добре вивчений Г.Власьєвим (483, т. 1, в.2). Найвідомішими представниками цієї гілки родини, нащадки якої живуть нині, були: генерал Іван Романович Горчаков (1716-1801 рр.), командуючий військами на Дунаї та у Криму в часи Кримської війни генерал від артилерії Михайло Дмитрович Горчаков (1793 -18.05.1861) та канцлер Олександр Михайлович Горчаков (4.07.1798 — 27.02.1883), політик і дипломат.
42. МОКІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ...................................................................... 30 > князі ГОРЧАКОВИ (2-а гілка)
Відомий з родоводів. Князь перемишль-козельський (перша половина XV ст.). Від нього походить друга гілка князів ГОРЧАКОВИХ. Горчаковими нащадки Мокія Володимировича стали називатись від Юрія Івановича (межа XVI-XVII ст.), слідом за старшою гілкою. З смертю дочок Федора Савича Горчакова (1692-1740 рр.) ця гілка обірвалась.
43. ЄВСТАФІЙ АНДРІЙОВИЧ ...................................................................... 30 < князі ГОРЧАКОВИ (3-я і 4-а гілки)
Відомий з родоводів. Князь перемишль-козельський (перша половина XV ст.) Від нього походять третя та четверта гілки родини ГОРЧАКОВИХ. Третя гілка родини обірвалась у 1709 р. із загибеллю 23-річного князя Петра Михайловича Горчакова. Ірина, дочка Микити Григоровича Горчакова, останнього з четвертої гілки, згадується у 1740 р.
44. ВАСИЛЬ ГЛІБОВИЧ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 32
Відомий з родоводів. Жив у середині XV ст. Мав володіння в Рузі. Служив удільним тверським та московським князям. Записаний у Синодику Иосифа Волоцького.
45. ІВАН ГЛІБОВИЧ СМОТРА ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ († після 1494) ...................................................................... 32
Згадується у документах 1477-1494 рр. (27, ч.2, N 2). Служив волоцькому князеві Борисові Васильовичу.
46. ВАСИЛЬ ГЛІБОВИЧ ШИСТ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 32 > князі ШИСТОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив у другій пол. XV ст. Служив дорогобузькому князеві на землях якого мав якісь володіння, котрі зберегли його нащадки (27, ч. 2, N 72).
47. ІВАН ІВАНОВИЧ ЗВЕНЕЦЬ († після 1496) ...................................................................... 34 > князі ЗВЕНЦОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Помер після 1496 р. у Криму, куди був посланий з посольством. З 1468 р. згадується в документах спочатку на військовій, а потім дипломатичній службі у московського князя Івана Васильовича (711, с. 56). Від нього пішли князі ЗВЕНЦОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ. Ця гілка обірвалася у XVI ст.
48. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ НОЗДРОВАТИЙ († після 1509) ...................................................................... 34 > князі НОЗДРОВАТІ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Помер після 1509 р. Як і брат служив при дворі Івана Васильовича (з березня 1484 р. згадується у документах). З 1509 р. окольничий (711, с.56-57).
XVIII
49. ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ ЛИТВИН МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1521) ...................................................................... 37 < князі ЛИТВИНОВИ-МОСАЛЬСЬКІ
Князь мосальський (? -1494 рр.). Згадується у 1500-1521 рр. Перейшов на московську службу і отримав земельні володіння як компенсацію за втрачені волості. Повернувшись у Литву, отримав чин королівського дворянина. Від нього пішла гілка князів ЛИТВИНОВИХ-МОСАЛЬСЬКИХ. Його старший син Василь у 1534 р. втік у Москву. Він помер у 1577 р. Його син Василь Васильович у 1584 р. очолював Розбійний приказ. Останній з Литвинових-Мосальських князь Андрій Федорович помер у 1664 р.
50. СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ СТАРИЙ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1508) ...................................................................... 37 < князі КОЛЬЦОВИ-МОСАЛЬСЬКІ
Помер після 1509 р. Князь мосальський (? — 1494 рр.). Залишався в Литві. Його син Василь Кольцо († після 1554 р.) перейшов на московську службу. Молодші брати Василя — Андрій († після 1572 р.), Роман († після 1551 р.) та Петро († після 1557 р.) теж виїхали на московську службу. Від Василя Кольцо пішла родина князів КОЛЬЦОВИХ-МОСАЛЬСЬКИХ. Його син Володимир Васильович Кольцов-Мосальський командував урядовими військами в невдалій битві на р.Лопасні восени 1606 р. Генерал-поручик Ф.М.Кольцов-Мосальський на початку XVIII ст. здісшовав будівництво Кам'яного Затону і інших фортець на землях Запорозької Січі. У 1826 р. померла остання з роду Кольцових-Мосальських — Пелагея Олексіївна Плохова.
51. ПЕТРО-ЛЕВ МИХАЙЛОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († 1496) ...................................................................... 37
Помер у 1496 р. Князь мосальський. Від тітки отримав володіння на Чернігівщині, підтверджені великим князем литовським Олександром Казиміровичем. Можливо, що його княжим іменем було Лев (поз.225 Києво-Печерського пом'яника) і він був зятем князя Матвія Микитовича Головчинського. Тоді його дружину звали Феодосією (поз.226).
52. ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1509) ...................................................................... 37 > князі МОСАЛЬСЬКІ (Перша Гродненська гілка)
Князь мосальський. Залишився у Литві. У битві на Ведроші в 1500 р. потрапив у московський полон. Повернувся тільки у 1509 р. Був одружений з Анастасією Язловецькою. Від нього пішла Перша Гродненська гілка князів Мосальських (Мосальські на Олекшичах). Ця гілка вигасла у XIX ст.
53. БОРИС МИХАЙЛОВИЧ МОСАЛЬСЬКИЙ († після 1516) ...................................................................... 37 > князі МОСАЛЬСЬКІ (Друга Гродненська гілка)
Помер після 1516 р. Князь мосальський. Залишався у Литві. Отримав компенсацію за володіння, які відійшли до Москви. Від нього пішла Друга Гродненська гілка князів Мосальських (Мосальські на Сапєжишках і Рачках). У Бориса було двоє синів: Іван († 1577 р.) та Михайло († після 1554 р.). Іван був одружений з княжною Оленою Федорівною Сангушко. Серед його нащадків кілька видатних діячів литовсько-білоруської історії: Андрій Мосальський († 1651 р.) — брестський каштелян (1627 р.), мінський (1643 р.) та брестський (1645 р.) воєвода; Михайло Йозеф Мосальський († 1768 р.) — мстиславський воєвода (1737 р.), каштелян троцький (1742 р.), каштелян віленський і гетьман польний литовський (1744 р.), гетьман великий литовський (1762 р.). Останій з цієї гілки Мосальських — Ксаверій Иосифович († 1787 р.). Нащадками Михайла Борисовича Мосальського є нинішні князі Мосальські, які претендують на український трон.
54. ІВАН МИХАЙЛОВИЧ ХОТЕТОВСЬКИЙ ...................................................................... 39 > князі ХОТЕТОВСЬКІ (старша гілка)
Відомий з родоводів. Жив у XV ст. Від нього пішла старша гілка князів ХОТЕТОВСЬКИХ. Вона обірвалася у 1793 р. зі смертю Ірини Онисимівни, яка вийшла за Наришкіна.
55. ДАНИЛО МИХАЙЛОВИЧ ХОТЕТОВСЬКИЙ ...................................................................... 39 > князі ХОТЕТОВСЬКІ (молодша гілка)
Відомий з родоводів. Жив у XV ст. Від нього пішла молодша гілка князів ХОТЕТОВСЬКИХ. Вона згасла зі смертю князя Федора Федоровича, який згадується у 1676-1700 рр.
56. ЛАРІОН МИХАЙЛОВИЧ БУНАК (?) ...................................................................... 39 > БУНАКОВИ
Відомий з родоводів. Жив в XV ст. У кінці XVII ст. дворяни БУНАКОВИ представили в
Розрядний приказ до комісії князя В. Д. Довгорукого грамоту Василя Темного Ларі Бунаку княж Михайлову сину Хотетовському від 9.10.1461 р. на два села Вяземського повіту (26, N 15;25,т.З, N 179). Комісія прийняла версію Бунакових щодо їх походження від князів Хотетовських. Цієї ж версії дотримувались Р.Зотов, Г.Власьєв та ін. В. Кобрин вважав грамоту вдалою підробкою на базі подібних автентичних грамот. Він зауважив, що у 1461 р. Вяземське князівство належало до Литви, а Можайськ, князів якого дозволялось «перезивати», навпаки входив у володіння Василя Темного (821, с. 19-20). Однак ця аргументація Кобрина теж не безперечна. У середині XV ст. прикордонні княжата часто змінювали своїх сюзеренів, твердо говорити про межі не можна. Комісія В.Д.Долгорукого була досить суворою, самі Бунакови в той період зазнали переслідувань з боку глави уряду князя В.В.Голіцина. Тоді ще були живі князі Іван Степанович, Онисим Іванович, Федір і Гаврило Федоровичі Хотетовські. Ніхто з них не протестував проти грамоти Бунакових. Отже їх походження від князів Хотетовських досить вірогідне.
57. ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ ГЛАЗИНИЧ († після 1494) ...................................................................... 40
Помер після 1494 р. Князь козельський, тримав волость Мстиславець на межі Смоленської землі (483, т. 1, в. 1, с.306). Перед 1492 р. покинув Литву і переїхав на московську службу.
58. ОЛЕХНО ВАСИЛЬОВИЧ ГЛАЗИНЯ († після 1500) ...................................................................... 40
Відзначився у війні з хрестоносцями у 1458 р. Помер після 1500 р. Князь козельський (483, т. 1, в.1, с.306; 2112, s.93). Після переходу Козельського князівства під зверхність Московської держави залишився у Литві. Отримав володіння у Смоленській землі.
59. ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ РЮМА ...................................................................... 44 > князі РЮМІНИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на межі XV-XVI ст. Служив молодшим князям московської династії. Мав володіння найвірогідніше в Рузі. Від нього пішли князі РЮМІНИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ. Ця гілка згасла після 1576 р. зі смертю князя Івана Афанасійовича Рюміна-Звенигородського.
60. ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 44 > князі ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на межі XV-XVI ст. Мав невеликі володіння в Рузі. Його сини Григорій Угрим, Василь, Іван Великий, Федір, Іван Менший та Григорій Голова були дрібними вотчинниками. Від них пішли князі ЗВЕНИГОРОДСЬКІ, нащадки яких вигасли у XVII ст.
61. СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 44 > князі ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на межі XV-XVI ст. Його нащадки вигасли до початку XIX ст.
62. ДАНИЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛУПА (в чернецтві Діонісій) († 1538) ...................................................................... 44
Помер у 1538 р. Прийняв чернецтво у Волоколамському монастирі під іменем Діонісія. Автор Збірника Діонісія — родоводу нащадків Михайла Всеволодовича Чернігівського (414, с.74-77; 631, с.206-207).
63. ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ НЕЧИКА ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ († після 1510) ...................................................................... 44
Помер після 1510 р. Князь рузько-волоцький.
64. ІВАН ІВАНОВИЧ БАРАШ ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 45 > князі БАРАШОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на межі XV-XVI ст. (27, ч. 1, N 30) Від нього пішли князі БАРАШОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ, які вигасли на початку XVII ст. зі смертю його внука Івана Недаша.
65. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ СПЛЯЧИЙ-ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ († після 1516) ...................................................................... 45 > князі СПЛЯЧІ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Помер після 1516 р. (27, ч. 1, N 72). Від нього пішли князі СПЛЯЧІ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ, від яких походять нині живучі Звенигородські.
66. ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ ШИСТОВ-ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 46 > князі ШИСТОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на початку XVI ст. Із смертю його сина Івана обірвалась гілка ШИСТОВИХ-ЗВЕНИГОЮДСЬКИХ.
67. БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ ШИСТОВ-ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ...................................................................... 46
Відомий з родоводів. Жив на початку XVI ст.
68. ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ ТОКМАК ...................................................................... 48 > князі ТОКМАКОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на межі XV-XVI ст. Від нього пішли князі ТОКМАКОВИ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ (711, с.57). Ця гілка обірвалась у 1590 р. зі смертю Юрія Івановича Чорного.
69. ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ НОЗДРОВАТИЙ ...................................................................... 48 < князі НОЗДРОВАТІ-ЗВЕНИГОРОДСЬКІ
Жив на початку XVI ст. Останнім з Ноздроватих-Звенигородських був Микита Борисович, який згадується у 1649-1651 рр.
70. ЮРІЙ ІВАНОВИЧ ГЛУШОНОК ...................................................................... 57
Згадується під 1496 р. (1700, с. 312).
71. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ГЛУШОНОК ГЛАЗИНИЧ († 1500) ...................................................................... 57
У битві над Ведрошою у 1500 р. потрапив у московський полон, де, напевно, загинув (2112, s.93).
72. ДМИТРО ІВАНОВИЧ ГЛУШОНОК († до 1510) ...................................................................... 57 > князі ОГІНСЬКІ
Помер до 1510 р. Залишився в Литві після переходу Козельського князівства до Москви. Згадується в актах 1468-1488 рр. Отримав від великого князя Олександра привілей на Огінти у Жижморському повіті і став писатися Огінським (2112, s.289). Діяльність його сина Богдана Дмитровича Огінського відноситься до 1510-1549 рр. Від нього пішов знаменита князівська родина ОГІНСЬКИХ. Видатну роль в польсько-литовській історії зіграли такі представники роду як Богдан Федорович († після 1601 р.), Богдан Матвійович († 1625 р.), Богдан Григорович († 1658 р.), Олександр Богданович († 1667 р.), Михайло Богданович († після 1712 р.). До молодшої гілки роду, яка втратила княже достоїнство, належав відомий польський композитор М.К.Огінський (1765-1833 рр.). З XVII ст. Огінські мали володіння в Україні.
73. ІВАН ІВАНОВИЧ ПУЗИНА († 1515) ...................................................................... 57 < князі ПУЗИНИ
Помер у 1515 р. Після переходу Козельського князівства до Москви залишився у Литві і отримав володіння у Максимовському повіті на Смоленщині. Від нього пішли князі ПУЗИНИ. Його син Василь († після 1522 р.) отримав володіння у Мельниківському повіті на Волині. Він був одружений з Анною Гриньківною Солтанівною. Нащадків вони не мали. Рід Пузин продовжили нащадки молодшого сина -Тимофія († бл. 1560). Цей рід дав ряд визначних діячів української, литовської і польської історії. Серед них господарський маршалок Богдан Тимофійович Пузина († 1571 р.), луцький і острозький православний єпископ Афанасій (з 1634 р.) (Олександр Юрійович Пузина) († 1650 р.), володимирський підкоморій Юрій Юрійович Пузина († 1648 р.) та ін. (2112, s. 405; 1330,c.9-168).
74. ЛЕВ ІВАНОВИЧ ...................................................................... 57
Відомий із списку князів і бояр смоленських кінця XV ст. (2112, s.93).
75. АНДРІЙ ІВАНОВИЧ ...................................................................... 57
Відомий із списку князів і бояр смоленських кінця XV ст.
