[Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 2. — С. 799-800.]
Попередня
Головна
Наступна
10. Українсько-польські взаємини в літературі
Близьке сусідство й тісний контакт українців із поляками з найдавніших часів зумовили взаємні впливи в культурі духовій і матеріяльній, передусім у мові й літературі. Поль. державницька експансія на схід і намагання поляків польонізувати українців спричинили вплив поль. мови на укр. мову інтеліґенції і народу, передусім у Зах.-Укр. Землях.
Вплив укр. мови на польську позначився насамперед у говірках, суміжних з укр. етнографічною територією. Т. зв. ґуральська говірка в Зах. Галичині (Карпати) зберігає в лексиці багато укр. слів або кальк з укр. мови. Укр. лексику використовували поль. поети епохи гуманізму й барокко (М. Рей, С. Кльоновіч, Й. Зіморовіч), романтизму (А. Міцкєвіч, Ю. Словацький), а передусім т. зв. укр. школи (Й. Б. Залєський, А. Мальчевський, М. Чайковський), реалізму й модернізму (М. Конопніцька, Г. Сєнкєвіч; К. Тетмаєр, В. Оркан, Я. Каспровіч — через ґуральський говір; Є. Зеґадловіч, Ю. Каден-Бандровський).
В ділянці літератури укр.-поль. взаємини позначилися численним опрацюванням укр. мотивів (територія, краєвид, етнос, звичаї, побут, історія, мова) поль. письменниками впродовж багатьох століть.
В епоху гуманізму найбільший тодішній поль. поет Я. Кохановський (1530 — 84) у поемі „Drias Zamechska“ подав картини природи з околиці Томашева; Себастіян Кльоновіч (1545 — 1602) у латинському творі „Roxolania“ характеризує природу, побут, звичаї укр. простолюддя, зокрема дає переказані латинськими віршами укр. голосіння і пісню про чабана. Шимон Шимоновіч (1557 — 1629) — автор збірки хутірної поезії — віршів з мотивами з укр. життя, Шимон Зіморовіч (1604 — 29) був автором хутірних ліричних поезій: „Roxolanki, czyli panny ruskie“ (в них помітний вплив укр. нар. пісень); його брат Йосип Вартоломій Зіморовіч у своїй „Pamiątka wojny tureckiej“ вихваляє заслуги козаків у битві під Хотином; крім того, він лишив мемуари „Kozaczyzna“, а його поезії „Sielanki nowe, ruskie“ мають укр. хутірні мотиви; „Leopolis triplex“, історіл Львова, також дає мотиви з укр. побуту й історії; Веспасіян Коховський, 1633 — 99, учасник віденського походу 1683 p., описав його в »Хроніці«, яка послужила джерелом для літопису Г. Граб’янки. Вацлав Потоцький з Потока (1625 — 96) свою участь у козацьких походах проти турків описав у поемі „Wojna chocimska“. Самуїл Твардовський (1600 — 60), учасник козацьких воєн, описав їх у літ. мемуарах п. н.: „Wojna domowa z Kozaki, Tatary i Moskalami 1681“, двічі перекладених на укр. мову. Герої поеми — Ярема Вишневецький і Ян Казимир.
В епоху романтизму багато уваги присвятили Україні поль. поети т. зв. »укр. школи»: Антін Мальчевський (1793 — 1828, поетична повість „Maria“ — в ній романтична трагедія поль. шляхти, що живе на укр. землях, описи укр. степової природи, фраґменти нар. звичаїв); Северин Ґощинський (1803 — 76, родом з Київщини, „Zamek Kaniowski“ — кривава різня в Умані, помста героїні-козачки поль. панові-свавільникові, поема витримана в байронічному стилі); Йосип Богдан Залєський (1802 — 86, родом з Київщини, прив’язаний до неї, ліричні й епічні поезії, „Dumki“, „Szumki“, в стилі укр. нар. пісні — в них прославлення минулого України, козаччини, але з погляду поль. держ. думки). Укр. мотиви опрацьовують також: А. Міцкєвіч (1808 — 55, дрібні елементи з життя в балядах, „Pan Tadeusz“, „Sonety Krymskie“); Юлій Словацький (1809 — 49, „Mazepa“ — романтична любовна пригода укр. козака з молодою жінкою старого воєводи в Варшаві; „Bieniowski“ і „Sen srebrny Salomei“ /800/ мають картини укр. природи і мотиви з укр. побуту); Вінцєнти Поль (1807 — 72, м. ін. „Pieśń o ziemi naszej“ — геогр. і етнографічний опис укр. земель — частини »Речі Посполитої від моря до моря«); Михайло Чайковський (1808 — 86, повісті з укр. козацького життя: „Wernyhora“ — мотив укр. віщуна, що пророкує упадок Польщі; „Hetman Ukrainy“ Виговський); Михайло Ґрабовський (1805 — 63, приятель Куліша, співробітник »Записок о Южной Руси«, автор повістей з укр. життя, надто козацького: „Koliszczyzna i stepy“, „Stanica hulajpolska“, „Zamieć w stepach“); Йосип Корженьовський (1797 — 1868, „Umarli i żywi“); Йосип Іґнат Крашевський (1812 — 87 — укр. етнографічно-романтичні мотиви в повістях: „Chata za wsią“, „Ostap Bondarczuk“, „Ulana“, „Jaryna“). Про захоплення і праці поль. етнографів доби романтизму в царині укр. етнографії див. стор. 188.
Поети реалізму й модернізму присвячували укр. мотивам у своїй творчості менше уваги. Г. Сєнкєвіч представляє укр. іст. події й постаті в фальшивому насвітленні („Ogniem i mieczem“, „Potop“, „Pan Wołodyjowski“) Станіслав Виспянський (1869 — 1907) впроваджує в „Wesele“ постать укр. козацького віщуна Вернигори як поль. патріота-пророка. Станіслав Вінценз пише повість з гуцульського життя „Na wysokiej połoninie“. Владислав Оркан (1855 — 1930), особистий приятель укр. поетів-молодомузців, перекладає укр. новелі на поль. мову п. н. »Молода Україна«.
В найновішій поль. літературі після 1918 р. поети присвячують укр. мотивам дуже мало уваги. Укр. населення і побут трактують із погляду іст. поль. Речі Посполитої. Велика роля укр. тематики лише в поезіях Ю. Лободовського, який також дав добрі переклади укр. поезії.
Відомі випадки цілковитої або часткової українізації поль. діячів. Поет Тимко Падура (1801 — 71), представник поль. козакофільства, захоплений укр. нар. поезією, писав укр. мовою свої поезії і видав п. н. „Ukrainky“. Поляки з походження — Тадей Рильський, Володимир Антонович, Павлин Свєнціцький стали укр. культурними діячами — хлопоманами.
Впливи поль. культури на укр. письменство видні теж із давніх часів. Матеріялами поль. хроністів Я. Длуґоша, М. Стрийковського, М. Мєховіти, О. Ґваніні, М. Бєльського та ін. користувались укр. літописці й ін. автори доби барокко. В добу полемічного письменства представники укр. прози, як Герасим і Мелетій Смотрицькі, Захарій Копистенський, Юрій Рогатинець, Петро Могила, Атанасій Кальнофойський, Йоаникій Галятовський, Лазар Баранович, Антоній Радивиловський, автори віршів Памва Беринда, Касіян Сакович та ін. використовували в своїх творах мотиви поль. літератури, а частково й писали поль. мовою. Поль. впливи позначилися також у шкільній драмі та вірші, в козацьких літописах.
В добу нової укр. літератури П. Гулак-Артемовський перекладав і переробляв твори сучасних поль. поетів (»Пан та собака« за І. Красіцьким, »Твардовський« за Міцкєвічем). Користаються з деяких мотивів поети гуртка »руської трійці«, а також Л. Боровиковський, М. Костомаров, П. Куліш, М. Старицький та ін. в нові часи багато перекладав М. Рильський, особливо видатний переклад »Пана Тадеуша«.
Подають картини з поль. життя або зачіпають питання поль.-укр. відносин: Т. Шевченко, М. Гоголь (»Тарас Бульба«), М. Костомаров, О. Стороженко (м. ін. »Марко Проклятий«), П. Куліш, А. Свидницький (»Люборацькі«), С. Руданський (»Співомовки«), І. Нечуй-Левицький (»Бурлачка«, »Причепа«), М. Старицький та І. Тобілевич (в іст. драмах), І. Франко (зокрема »На Святоюрській горі«, »Панські жарти«, »Для домашнього огнищах, »Лель і Полель«, »Основи суспільности«, »Герой поневолі«, »У столярні«, »Перехресні стежки« та ін.), О. Левицький, В. Пачовський (»Сон укр. ночі«), М. Яцків, Б. Лепкий, В. Щурат, М. Черемшина, Р. Купчинський, Н. Лівицька, Є. Маланюк, У. Самчук, Г. Журба, А. Любченко, Ю. Косач, О. Бабій, В. Янів та ін.
В. Лев
Література: Барвінський О. Історія укр. літератури. Л. 1922; Возняк М. Історія укр. літератури, I — III. Л. 1920 — 24; Korbut M. Literature polska. В.-Кр. 1923 — 29; Kriedl M. Literatura polska w XIX w. 1927 — 33; Pomirowski L. Nowa literature w nowej Polsce. B. 1933.
