[Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 3. — С. 1161-1165.]

Попередня     Головна     Наступна





2. Фізична культура



Передкняжа і княжа доба. Іст. обставини з давніх-давен змушували укр. населення вести важку боротьбу за існування, свободу й незалежність, за свого державу. Отже, чимале значення мала фізична сила, витривалість, спритність. В літописах знаходимо згадки про полювання (із списом на ведмедя, ловля диких коней), змагання в спритності молодих силачів на нар. грищах (»ігрища утолочені«, »ігрища між селами«), як і двобої в дужанні (напр., кн. Мстислава з Редедею). Нар. грища були поєднані з різними забавами (біг у колі й у ряді, під співи, з поданими руками, танці при музиці, вправи в скоках, дужанні тощо). Тризну, крім забав та ігор, супроводили також лицарським змагом та навкулачництвом.

З чужих джерел, крім загальних згадок про силу й відвагу укр. чоловіків, довідуємося, що в стрілянні з лука, плаванні, метанні списом вони »були кращі від римляни (Ібн Даст X ст.), як і про вирішування спорів зброєю в двобоях. Варта уваги також згадка в літописі про лицарський турнір у Ярославі над Сяном. Майже нічого не відомо про методи досягнення високого рівня фізичної вправности.

Фізична культура козацької доби мало досліджена. З описів тодішніх мандрівників по Україні та ін. пам’яток довідуємося, що козаки були »добрі до війни пішої і кінної... дають собі раду на морі... мають усякі човни й на них їздять« (Ґамбєріні 1584 p.); Клявдій Рондо (1736) натякає на 7 — річний вишкіл. Можна гадати, що в цей період Запорізька Січ і загал козацтва вправлялися в стрілянні, фехтуванні, кулачництві, плаванні, бігу, їзді верхи, ловецтві тощо.

Фізична культура до революції 1917 р. Під впливом розвитку фіз. культури на Заході постає новітній фізкультурний рух і в українців. Своїм завданням цей рух вважав гармонійне, всебічне фізичне й психічне виховання й удосконалення укр. народу і співдії у формуванні характеру в дусі потреб укр. нації.

Зах. Укр. Землі. До поч. XX ст. фіз. виховання не було поставлене на належний рівень. Фіз. культура серед старшого громадянства в XIX ст. обмежувалася на спорадично проваджуваних вправах у ловецтві, плаванні, веслуванні, совгарстві, санкуванні, фехтуванні (студентське т-во »Січ« у Відні та »Русь« у Ґраці). Систематичне виховання провадилося в нар. і середній школі переважно малокваліфікованими силами. В роки перед першою світовою війною заходами »Сокола Батька« й окремих ентузіястів фіз. культури (І. Боберський, 1870 — 1948, та підготовані ним в учительському гуртку учні) фіз. виховання молоді на Зах. Укр. Землях виходить на кращий шлях. Спочатку фіз. вихованню в школі присвячувано 1 — 2 год. на тиждень, однак далі створюються додаткові шкільні спортові гуртки, де плекається ситківку (теніс), легку атлетику, лещетарство, мандрівництво, плавання, санкування, совгарство (ковзанярство) й ін. Поволі стали звертати увагу на зовсім занедбаний раніше фіз. розвиток дівчат та жінок (боротьба з негігієнічними корсетами, пропаґанда за фіз. вправи).

В 1887 р. В. Лаврівський у Львові укладає перший статут для Укр. Гімнастичного Т-ва за чеським зразком, але лише 1894 р. влада дозволяє заснувати перше укр. руханкове т-во »Сокіл« у Львові (за ініціятивою першого голови В. Нагірного). Свою діяльність це т-во поширює на весь край; за почином. А. Будзиновського т-во, крім руханки й змагу (по містах), організовує пожежну справу (по селах) і мандоівництво. 1889 р. О. Попович у Чернівцях видав перший укр. підручник руханки. Далі виходить низка ін руханкових і спортових підручників (І. Боберський »Щеблівка«, »Копаний м’яч« і ін., Т. Франко »Ситківка«, О. Тисовський »Пласт« та ін.), журналів, листівок, мап, відозв. Львівський »Сокіл«, за головування І. Боберського (1908 — 14), стає незабаром централею під назвою »Сокіл Батько«, набуває »Сокільський майдан« у /1162/ Львові, вишколює інструкторів та вчителів фізкультури, бере участь у сокільському здвизі в Празі (1912) з чималим гуртом укр. »Соколів« з Галичини. Велике значення для пробудження нац. життя мають сокільські здвиги (Стрий 1906 p., Тернопіль 1910 p., 1 крайовий здвиг у Львові 1911 p.). 1912 — 14 pp. С. Горук організовує при »Соколах« стрілецькі сокільські курені у Львові, Дрогобичі та ін. місцевостях.

1900 р. д-р К. Трильовський заснував руханково-пожежне т-во »Січ«. Відділи цього т-ва розвивалися переважно на Гуцульщині. Спочатку вони працюють самостійно, а потім з’єднуються (1912 р.) в Укр. Січовий Союз; крім того, »Сокіл Батько« закладав від 1909 р. свої січові організації. Укр. Січовий Союз скликав здвиги »Січей« у Станиславові 1910 p., Снятині 1912 p., у Львові 1914 р. (спільно з »Соколом Батьком«). 1914 р. було 916 »Січей« Укр. Січового Союзу та 305 »Січей« »Сокола-Батька«. За галицьким зразком організуються »Січі« на Буковині (С. Яричевський) від 1903 p., на Закарпатті — від 1920 p., також в США й Канаді.

Спортові клюби організувала спершу університетська молодь, яка 1911 р. заснувала спортове т-во »Україна« у Львові. Це т-во влаштовувало змагання з копаного м’яча з поляками, чехами, угорцями, німцями, легкої атлетики, дужання, ситківки, наколесництва та ін. 1911 р. відбуваються 1 Запорізькі Ігрища (Львів), 1914 р. — 2 Запорізькі Ігрища. 1911 р. О. Тисовський організує Пласт. 1912 p., за почином І. Чмоли, укр. студенти Львівського Університету утворюють стрілецькі гуртки, провадять змагання в стрілянні, а в т-ві »Основа« влаштовують виставку шкіців до стрілецького однострою. Спортові клюби існують у Перемишлі (»Сянова Чайка«), Тернополі й ін.

Завершенням праці всіх укр. фізкультурників і ґрандіозною маніфестацією українства був 2 крайовий (т. зв, шевченківський) здвиг 28. VI. 1914 р. у Львові (12 000 учасників), де взяли участь »Сокіл Батько«, Укр. Січовий Союз, спортові клюби, пластові гуртки, стрілецькі відділи (що 1914 р. створили леґіон УСС — зав’язок Укр. Галицької Армії). В 1914 р. »Сокіл Батько« об’єднував 974 гнізда.

На Центр. і Сх. Землях в XIX — на поч. XX ст. зацікавлення фіз. культурою і спортом мало спочатку спорадичний, аматорський характер; плавання, веслування, їзда верхи, лещетарство, ситківка, копаний м’яч були переважно розвагою міської і заможнішої сільської молоді. В усіх верствах дуже поширене було захоплення ковзанями й санками. В XX ст. зростає зацікавлення фіз. культурою під впливом запровадження в середній школі сокільської гімнастики з урочистими святами, що набувають громадського характеру. По містах і містечках шириться копаний м’яч (футбол). Впливає дещо на посилення зацікавлення фізкультурою також зростання скавтинґу. Але спортове життя до революції не могло набути організованого укр. характеру, хоча І. Боберський надсилає зі Львова до Києва С. Шебця й притягає до співпраці М. Міхновського в Харкові та д-ра І. Луценка в Одесі. В цей час широким гомоном по Европі відбиваються осяги важкоатлетів Піддубного, Заїкина, Гаркавенка, у фехтуванні — Климова, Загарова, кіннотників — Бобошка, Родзинка. Деякі українці заступають Росію в Олімпійських Іграх. Перед революцією 1917 р. на Центр. і Сх. Землях існувала низка спортових т-в. Найпопулярніше з них було т-во »Сокіл«. З видатних керівників руханки слід відзначити д-ра А. Анохіна (Київ). Війна 1911 р. перервала буйний розвиток спортового життя; сокільська гімнастика в середній школі була замінена від 1914 р. військ. муштрою.

Доба 1917 — 20 pp. Під час революції на Україні, не зважаючи на воєнний стан, голод, окупацію, фізкультура на всіх укр. землях не завмирала. Низка спортових гуртків була створена при укр. юнацьких та учнівських спілках (Київ, Чернігів та ін. містаї, виникли перші укр. загони бойскавтів (Київ, Чернігів, Біла Церква та ін.), широко розповсюдився рух Вільного Козацтва, що плекав серед своїх членів фізкультуру. По всій Україні були створені напіввійськ., напівспортові юнацькі загони, що відіграли чималу ролю у Визвольних Змаганнях укр. народу. Фізична культура і далі плекалася в середній переважно школі.

Доба після революції 1917 — 20 pp. Фіз. культура в УССР. На окупованих Совєтами теренах України розвиток фіз. культури вкладається в рамки сов. фізкультурної системи. Можливість створення дійсних нац. укр. спортових т-в чи ін. фізкультурних організацій виключена. Поодинокі укр. спортові т-ва, загони укр. скавтів, спортові гуртки, що виникли при школах в 1917 — 20 pp., були швидко ліквідовані владою з репресіями проти членів цих організацій. Напівспортові чи військ. юнацькі загони або полягли в бою з окупантом, або виеміґрували за кордон; частина їх боролася ще низку років у повстанських загонах.

Фіз. культура в УССР, скерована для потреб тоталітарної держави, організується й постійно контролюється держ. апаратом. Основним її завданням є підготова нар. мас до »високопродуктивної соціялістичної праці«, до війни, виховання в дусі комунізму й сприяння сов. державі. /1163/

Фізкультурні організації, спортові т-ва тощо утворюються при профспілках і т. п. і фактично теж цілком входять у держ. апарат. 1918 р. уряд РСФСР видав декрет про загальне військ. навчання (Всеобуч), дія якого автоматично поширилася й на УССР. У 1918 — 19 pp. постають перші навчальні заклади з фізкультури і фізкультура запроваджується в війську та по школах. На поч. 1920-их pp. створюються на місцях перші совєти фізкультури, що перебирають на себе контроль над фіз. вихованням. У 1930 р. больш. керівництво фізкультурою було оформлене цілком офіційно: створено Всесоюзний Совєт Фізичної Культури, якому був підпорядкований Укр. Совєт Фізкультури. В 1936 р. Всесоюзний Совєт Фізкультури перетворено на Всесоюзний Комітет у справах фізкультури та спорту при СНК СССР; йому кінець-кінцем підпорядкована вся праця в ділянці фізкультури в УССР.

Організація фізкультури в УССР побудована тепер так: фізичне виховання дітей дошкільного віку (3 — 6 pp.) здійснюється у дитячих садках (гри, руханка, прогулянки, соняшні, повітряні, водні ванни), фізичне виховання дітей шкільного віку за відповідною стандартною програмою і позаклясне (де є трохи ініціятиви самих дітей).

В основі сов. системи фіз. виховання лежить комплекс ГПО — »Готовий до праці й оборони« (з 1931 p.), що має 3 ступені: 1 — для підлітків 14 — 15 pp., 2 — для дорослих, менш підготованих, і 3 — для дорослих з кращою підготовою. До мінімуму спільних норм комплексу належать: крос (біг по природній місцевості), хода на лещетах, подолання смуги перепон, плавба, гімнастика. Інші норми вибираються індивідуально. Програма іспитів відбиває цільову настанову комплексу: сприяння піднесенню продуктивности праці й зміцнення військ. підготови. При здаванні норми висувається вимога бути »ударником на виробництві« й брати участь у »громадській роботі«. За офіційними даними на 1. І. 1940 р. понад 1 000 000 людей в УССР дістали значки ГПО.

Фізкультура для робітників полягає в напівобов’язковій здачі норм ГПО, подекуди також у примусово заведеній руханці в перервах на обід, якої перевтомлені робітники звичайно уникають. Невелика частина робітників бере участь у спортових т-вах.

Найвидатнішими спортовими т-вами є »Динамо« (створене НКВД) і »Спартак«, побудовані за територіяльною і професійною ознаками. На підприємствах існують спортові колективи, об’єднані обл. радого т-ва, а далі — центр. радою при ЦК професійних спілок.

На 1. І. 1940 р. число членів фізкультурних організацій, дорослих і підлітків, становило понад 3 000 000. Того ж року в УССР було 48 000 Фізкультурних гуртків на селі, 25 стадіонів, 128 водних станцій, 150 фізкультурних клюбних заль, 6 000 спортових майданів, 43 будинки фізкультури, понад 40 фізкультурних баз.

За офіційними даними, фізкультурники УССР закінчили 1951 р. з таким підсумком: 42 000 фізкультурних колективів, які об’єднують бл. 4 000 000 членів. До новоствореного сільського спортового т-ва »Колгоспник« залучено 900 000 колгоспників.

В останні роки велику увагу приділено до«сягненню спортових рекордів. 1949 — 51 pp. українцям належали рекорди СССР з бігу на 800 м. (П. Чевчун — 1:51,0), бігу з плітками на 110 м. (Є. Буланчик — 14,2), стрибання з жердкою в височінь (П. Денисенко — 4,37), метання списа (В. Цибуленко — 73,37) і ґранати (він же — 89,39), плавання на 100 і 200 м. (М. Гавриш — 1:23,1 і 2:59,3). В 1951 р. укр. спортсмени встановили 398 республіканських і 52 всесоюзних рекордів, у тому числі 6 рекордів світу.

Фахівців з фіз. культури готують в інститутах та технікумах фіз. культури в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровському, Артемівському, Феодосії. При Київському Інституті Фізкультури є вища школа тренерів (два роки навчання). При деяких установах досить добре організована лікувальна фізична культура та медичний контроль фізкультури. Лікарсько-контрольних кабінетів перед війною на Україні було 198, лікувальних — 19, кореґувальних — 21.

Майже щороку влаштовуються спартакіяди, республіканські, обласні, міські, районові. Досить розповсюджені на Україні туризм, веслування, плавання, що дійсно є видами масового спорту. Важкі побутові умови життя укр. міського населення, на жаль, не дають можливости масам робітників та службовців користуватися широко розгалуженою системою фіз. культури. На селі фіз. культура поставлена дуже примітивно. У кращому становищі перебувають професійні змагуни, праця яких досить добре оплачується. Серед професійних змагунів СССР видатне місце посідають і українці.

Фіз. культура на Зах. Україні та на еміґрації. Розвиток укр. фіз. культури на теренах, окупованих Польщею, Чехо-Словаччиною й Румунією, затримувався владою, яка намагалася ввести фізичне виховання українців у рамки своїх держ. спортових і фізкультурних т-в. Але укр. людність увесь час уперто боролася за власні нац. форми фізкультури.

На укр. землях під Польщею фіз. виховання молоді в школі, крім руханки (за шведською й данською системою з елементами нім.), включало в себе різнорідні зайняття на свіжому повітрі влітку й зимою, мандри та таборування (організовані »Пластом«). Рівень фізичної культури порівняно з австр. передвоєнною школою дуже піднісся. Крім того, провідна укр. установа »Рідна Школа« /1164/ щороку влаштовувала великі здвиги шкільної молоді з дбайливо підготованими вправами на площі »Сокола Батька« у Львові і в ін. містах.

По війні спорадичні змагання проводить спершу шкільна (чоловічі й дівочі гуртки) й університетська молодь. Відновили свою діяльність »Соколи« (1928 p., голова М. Заячківський — 586 гнізд із бл. 20 000 членів; 1939 p., голова М. Хронов’ят, — в наслідок постійного тиску влади — до 300 гнізд із бл. 35 000 членів). 1923 р. »Сокіл Батько« відновив Запорізькі Ігрища, він же провадив 3 крайовий здвиг (1934). Відновлюють свою працю також »Січі«, а коли влада останні заборонила (1924), Р. Дашкевич заклав замість них 1925 р. »Луги«, що мали у Львові рухівню й Луговий майдан (1934); під тиском обставин »Луг« статутом 1932 р. змушений був підпорядкуватися контролеві держ. Уряду Фізичного Виховання й відмовитися від ведення протипожежної справи. В 1939 р. »Луги« налічували 805 т-в і до 50 000 членів, відбували окружні і крайові здвиги. Постали нові спортові клюби, т-ва, секції (чоловічі й жіночі): у Львові Карпатський Лещетарський Клюб (КЛК) із провінціяльними клітинами (1936 р. — 15), Ситківкарів (ЛКС), Укр. Студентський Спортовий Клюб (УССК); з 1927 р. туристично-краєзнавче т-во »Плай« (1924), »Мета«, »Стріла« та ін., ловецьке т-во »Тур«, в Перемишлі — »Сян«, у Станиславові — »Пролом«, у Стрию — »Скала«, в Дрогобичі — »Ватра«, спортові секції »Орлів«, »Каменярів«, див. стор. 958, і багато ін. — з перевагою копаного м’яча, рідше з ін. ділянками спорту.

За такого розвитку постала потреба в надрядній організації для плянування праці. Спортова секція »Сокола Батька«, й спортові клюби створили 1925 р. Укр. Спортовий Союз (УСС) (голови: О. Навроцький, Є. Савчак, Б. Гнатевич, С. Дмоховський, Б. Макарушка, С. Шухевич, О. Радловський), який провадив окружні й крайові змагання, курси та вишкільні табори, завів загальне точкування »Відзнаку Фізичної Вправности« (1934 — 39), видавав правильники, журнали, організував медичний контроль. Одностороннє захоплення молоді копаним м’ячем спричинило 1928 р. розлам в УСС, бо частина клюбів (»Україна«, »Сян«, »Пролом« і ін.) вступила до поль. Zwiazku Piłki Nożnej, а згодом гаківки, наколесництва, боксу. В 1932 — 33 р. УСС закладає т-ва та секції (головне на селі) й фізкультурною роботою збуджує нац. свідомість мас. У наслідок цього влада готує заборону УСС і спортового життя клюбів, що не були під контролем держави. 1937 р. влада розв’язує УСС, 1938 — 39 р. вона намагається відібрати у »Сокола Батька« його площу, але спортове життя розвивається далі. УСС на перший плян ставить гуртовий спорт і гри, легку атлетику, плавання, зимові види спорту, бокс та ін., добиваючись щораз більших успіхів: у 1939 р. існує понад 200 клюбів, секцій, відділів, із понад 3 000 змагунами в різних ділянках спорту. Запорізькі Ігрища 1939 р. були завершенням праці, спертої на підтримку громадянства.

Під час другої світової війни фізкультурним життям керував УЦК — Відділ Опіки над Молоддю — Референтура Тіловиховання на землях на захід від Сяну. Тут була організована низка нових клюбів на Лемківщині, Холмщині. Коли німці окупували всю Україну, фізкультурне життя розвивалося вільніше лише на Зах. Україні, де в 1943 р. було 124 тіловиховних т-в (по областях: Тернопіль — 22, Львів — 16, Станиславів — 16, Стрий — 13, Перемишль — 11, Холм — 5) та 177 тіловиховних гуртків при УОТ з 11 000 членів. Розвинувся копаний м’яч, спортові гри, гаківка та ін.

На Закарпатті до війни розвиваються руханкові т-ва »Січі« і Пласт. Чималу ролю для пропаґанди відіграло спортове т-во »Русь« (Ужгород), яке добилося місця в чеській Держ. Лізі копаного м’яча.

На Буковині румунська влада розв’язала Союз »Січей« (від 1904 p., 112 »Січей«). Розвинулися переважно гуртки копаного м’яча, з них »Довбуш« в Чернівцях (1920 р.) вибився на чільне місце. Р. Петрушенко (»Довбуш«) заступав Румунію на Олімпійських Іграх 1936 р. у совгарстві.

Укр. еміґранти найкраще організуються в ЧСР спершу в таборах, згодом у Союзі Укр. Сокільства за кордоном і Укр. Січовому Союзі (1927). В США існували »Соколи«, »Січі«; Січовий Союз (1917) влаштував літунські курси; спортових гуртків було обмаль, але багато добрих змагунів-українців виступали в амер. дружинах (В. Наґурський, В. Файк). В Канаді 1926 р. засновано Канадійський Спортовий Клюб у Вінніпеґу (грав у бейзбол з англ. і французькими дружинами). В Арґентіні від 1930 р. існують »Соколи«.

На еміґрації в Німеччині від 1945 р. твориться Рада Фіз. Культури (голови: В. Блавацький і І. Красник) як центр. організація фізкультурного життя. Її найбільшим успіхом (поза організацією спортового життя по таборах і проведенням низки змагань за першість, »дня фізкультури«) була участь в Олімпіяді ДП (Нюрнберґ 1948 p.). РФК завела »Відзнаку Фізичної Вправности« (ВФВ), зорганізувала курси викладачів фізичної культури (Міттенвальд 1947 p.), змагання спортових клюбів. Ця діяльність мала чимале значення для пропаґанди серед чужинців. З переїздом за океан почалася організація спортових клюбів у США, Канаді, Марокко, Тунісі, Австралії та ін.

Фізкультурні споруди. Крім великих стадіонів і палаців у Києві та Харкові, на Україні майже в кожному більшому місті є спортові майдани: (1938 їх було 134; ковзанярських /1165/ станцій було 201, водних — 99, будинків фізкультури та спортових заль — 458, наколесних треків — 3; зимовий критий басейн — 1). На Зах. Україні майже кожне село мало спортовий майдан. У Львові »Сокіл Батько« давав до загального вжитку »Укр. городе (трибуну спалили поляки) і рухівню, »Луг« — »Луговий майдан«, готував свій стадіон »Сян«; площі (з трибунами) мали й ін. міста. Спортові майдани мали грище до копаного м’яча, відбиванки, кошівки, біжню, скічні, метні; рухівні були влаштовані переважно за зразком шведських рухівень (шведське та нім. приладдя). Львівський Клюб Ситківкарів (ЛКС) мав ситківкову площу у Львові, ситківкові площі були і в ін. містах. КЛК мав домівку в Славську.

Фізкультурна преса. В 1900-их pp. з’являлися лише дрібні замітки в щоденній пресі або пропаґандивні статті. До першої світової війни »Сокіл Батько« видавав »Сокільські Вісті« (з 1907), »Вісті з Запоріжжя« (1911) й сокільські календарі; »Січ« видавала »Січові Вісті« (1912 — 14 і 1922 — 24), січові календарі. По війні »Сокіл Батько« випускав »Сокільські Вісті« (до 1939 р.) та календарі; »Луг« — »Вісті з Лугу«, Укр. Спортовий Союз видавав спершу місячник »Спорт« (1925), згодом »Спортові Вісті« та »Готові« (до 1935 p.), Альманах УСС (1933), »Змаг« (1937). Щоденна преса (»Діло«, »Новий Час« та ін.) вела окремі спортові сторінки, а журнали містили інформації.

На Центр. і Сх. Землях під большевиками укр. мовою в Харкові виходили »Вісник Фізкультури« (1928 — 33), »Фізкультурник України« (1931), »Укр. мисливець та рибалка«, »Спорт« (1922 — 41) — усі з ком. наставленням.

За нім. окупації ланка копаного м’яча при Референтурі Тіловиховання УЦК видавала »Бюлетень« (1944 р. циклостиль). На еміґрації — »Бюлетень« РФК і »Гарт« (1946).

Бібліографію фіз. культури до 1939 р. складали С. Гайдучок (»Сокільські Вісті« 1937) та Е. Жарський (спортова — »Новий Час« 1936). Огляди фізкультурної праці містили: »Альманах УСС«, Л. 1933; різні календарі (»Сокіл Батько«, »Новий Час«, »Неділя«, »Червона Калина«); за 1945 — 50 pp.: »Альманах РФК«, Мюнхен 1951; Альманах СТУкраїна, Торонто 1951.

Е. Жарський










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.