[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 128.]

Попередня     Головна     Наступна





ЛЮБАЧИНСЬКИЙ Іван (дати життя не атрибутовані) — філософ. Закінчив Харків. ун-т (1808). Учень Й. Шада. Працюючи вчителем словесності в Катеринославській гімназії, не поривав зв’язку з Харків. ун-том. Магістр (1812) і доктор (1815) філософії (докторська дис. присвячена антиноміям чистого розуму). Автор підручника з логіки.



Твори Л.: Disertatio inauguralis de antinoraiis rationis purae. — Х., 1816; Логика или умоучение, сочиненное учителем словесности Екатеринославской гимназии доктором философии Иваном Любачинским. — Х., 1817.



Про нього див.: Историко-филол. ф-т Харьковского ун-та за первыя 100 лет его существования (1805 — 1905) / Под ред. М. Г. Халанского, Д. И. Багалея. — Х., 1908; Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского ун-та (по неизданным материалам). — Т. 1 (1802 — 1815). — Х., 1893 — 1898; Попов М. Иван Любачинский // Русск. биограф. словарь. — Т. «Лабазина — Ляшенко», — СПб., 1914.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.