[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 133.]

Попередня     Головна     Наступна





МІХНЕВИЧ Йосип Григорович (1809 — 1885) — філософ, історик філософії. Народився у с. Локачах Володимирського повіту Волинської губ. в родині священика. Вихованець Волинської духовної семінарії та КДА (1829 — 33), магістр богослов’я і словесних наук. У 1833 — 36 pp. — бакалавр, 1836 — 39 pp. — професор філос. наук КДА. 1839 року посів філос. кафедру в Рішельєвському ліцеї (Одеса), де працював упродовж 20 років. З 1859 р. — помічник попечителя Київського і Варшавського навчальних округів.

Філос. побудови М., вихованця київ. духовно-академічної школи, розгортаються в межах православного теїзму і виявляють себе не тільки близькими, а й значною мірою ідентичними з поглядами О. Новицького. Основний зміст праць М. становить ствердження необхідності й значущості філософії як науки про свідомість, яка, хоч і керується неписаними законами розуму, має підпорядковуватись вищій, одкровенній істині. Перейнятий, так само як В. Карпов, О. Новицький, П. Авсенєв, прагненням відшукати підвалини філософії «самобутньо-руської», вбачаючи майбутню вітчизняну філософію тільки релігійною, М. з особливою прихильністю ставиться до Шеллінга, як до мислителя, чиї філос. побудови, попри недосконалість і обмеженість (останні М. знаходить передусім у пантеїзмі, що «сам собою породжує атеїзм», і «зведенні природи на ступінь начала, що в усьому діє й усе живить», яке не залишає місця «правильному вченню про Сутність Верховну, як творця світу»), видаються йому близькими до православного умоспоглядання.

На думку окремих дослідників, творчість М. посідає вагоме місце в історії укр. романтизму.



Твори М.: Об успехах греческих философов в теоретическом и практическом отношении // ЖМНП. — 1839. — Ч. 24 (те саме: О., 1839); О достоинстве философии, ее действительном бытии, содержании и частях // ЖМНП. — 1840. — Ч. 25; Задача философии // Там само. — 1842. — Ч. 34; Опыт постепенного развития действий мышления как руководство для первоначального преподавания логики. — О., 1847 (виправл. вид. під назвою: «Руководство к начальному изучению логики». — О., 1874); Опыт простого изложения системы Шеллинга, рассматриваемой в связи с системами др. германских философов. — О., 1850.



Про нього див.: Никольский А. Русск. духовно-академическая философия как предшественница славянофильства и университетской философии в России // Вера и разум. — 1907. — № 20; Шпет Г. Г. Очерк развития русск. философии // Шпет Г. Г. Соч. — М., 1989; Бовсунівська Т. Йосип Міхневич і становлення укр. романтичного мислення (до 190-річчя від дня народження філософа) // Філос. думка. — 1999. — № 3.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.