[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 189-190.]

Попередня     Головна     Наступна





ТИТОВ Федір Іванович (08/20.02.1864 — 20.12.1935) — богослов, історик церкви, церковний діяч. Народився в с. Черкаському Порічному Суджанського повіту Курської губ. в родині священика. Закінчив Обоянське духовне училище (1875 — 80), Курську духовну семінарію (1880 — 86) та КДА (1886 — 90), якій віддав майже 30 років сумлінної викладацької діяльності як доцент (1891 — 97 — каф. загальної громадянської історії, 1897 — 1904 — каф. історії рос. церкви), екстраординарний (1904), ординарний (1905) і заслужений (1916) професор рос. церковної історії. Магістр богослов’я (1894), доктор церковної історії (1905). Рукопокладений у 1896 p., настоятель Києво-Андріївської церкви. З 1905 р. — протоієрей. Редактор (з 1901) «Киев. Епархиальных Ведомостей». Депутат I Всеукр. Церковного Собору (1917), член вищої церковної Ради (1918). З 1919 р. — в еміграції (Константинополь, Белград). Від 1920 р. — професор каф. біблійної історії та археології богословського ф-ту Белградського ун-ту. 1824 р. очолив також каф. догматики. Помер і похований у Белграді.

Філософія не входила безпосередньо до кола наукових зацікавлень Т., втім його діяльність як історика-архівіста відіграла значну роль у збереженні філос. спадщини KMА та КДА. Праці Т., зібрані й опубліковані ним архівні документи та матеріали (в тому числі з історії академічної філософії) становлять важливе джерело для вивчення філос. процесів в Україні.



Твори Т: Первое послание св. апостола Павла к Фессалоникийцам. Опыт исагогико-экзегетического исследования. — К., 1893; Макарий Булгаков, митрополит Московский. — Т. 1. — К., 1895; Духовные школы Курско-Белгородской епархии. — К., 1895; Воспоминания о преосвященном Иннокентии Борисове, как ректоре Киев. духовной академии // ТКДА. — 1895. — № 3; Макарий Булгаков, архиепископ Харьковский. — Т. 2. — К., 1897; Очерки из истории Киев. духовной академии // ТКДА. — 1897. — № 10; История духовных школ Курско-Белгородской епархии в связи с историею русск. духовного просвещения вообще в теч. XVIII и XIX вв — К., 1897; О православии и значении его в истории русск. народа. — К., 1900; Преосвященный Иннокентий Борисов, архиепископ Херсонский и Таврический, как ректор Киев. духовной академии // ТКДА. — 1900. — № 12; К вопросу о значении Киев. академии для православия и русской народносте в XVII — XVIII вв. — К., 1904; Русская православная церковь в польско-литовском государстве в XVII — XVIII вв. (1654 — 1795): В 3 т. — К., 1905 — 1907; Преобразования духовных академий в России в XIX в. — К., 1906; Киевская академия в эпоху реформ (1796 — 1819): В 5 вып. — К., 1910 — 1915; Краткое ист. описание Киево-Печерской лавры и других святынь и достопримечательностей г. Киева. — К., 1911; Памяти П. Д. Юркевича, бывшего ученика и профессора Киев. духовной академии. — К., 1911; Памяти преосвященного Иннокентия Борисова, бывшего ученика, профессора и ректора Киев. духовной академии. — К., 1912; Акты и документы, относящиеся к истории Киев. академии (1796 — 1869). — Т. 1 (1796 — 1803). — К., 1910; Т. 2 (1804 — 1808). — К., 1911; Т. 3 (1808 — 1812). — К., 1912; Т. 4 (1813 — 1819). — К., 1913; Т. 5 (1823 — 1869). — К., 1915; Житие преподобного отца нашего Антония Печерского. — К., 1913; Типография Киево-Печерской лавры. Ист. очерк. — Т. 1. (1606 — 1616 — 1721 гг.). — К., 1916; Стара вища освіта в Київ. Україні XVI — XIX вв. — К., 1924; Матеріали для історії книжкової справи на Вкраїні в XVI — XVIII ст. — К., 1924.



Про нього див.: Крайній К. Історики Києво-Печерської лаври XIX — поч. XX ст. — К., 2000 (хронолог. та алфавітн. покажч. праць Т. — С. 220 — 231).



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.