[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 237-238.]
Попередня
Головна
Наступна
ЯКОБ (Jacob) Людвіг Генріх Конрад фон (Людвіг Кіндратович) (1759 — 22.07/02.08.1827) — філософ, економіст. Народився у м. Веттіні (Пруссія). Вивчав філософію й філологію в Галльському ун-ті (1777 — 81), вчителював у гімназії (1781 — 85), після захисту дис. «De allegorie Homerica» — доктор філософії (1785), приват-доц., згодом професор і ректор (1794 — 97) Галльського ун-ту. Після закриття ун-ту Наполеоном I (1806) прийняв запрошення Харків. ун-ту: в 1807 — 09 pp. — проф. «дипломатики та політ. економіки». Двотомна праця (нім. мовою) з поліцейського права, в якій висувалось питання про політикоекономічну недоцільність кріпацтва і про нагальність (поки воно існує) його законодавчого обмеження, відкрила Я. дорогу до фінансової законодавчої комісії М. М. Сперанського (С.-Петербург). З його усуненням (1812) був, за твердженням Л. Ноака, висланий до Сибіру, але невдовзі визнаний невинним і поновлений у правах. Переможець оголошеного 1812 р. імп. Вільним Економічним тов-вом конкурсу на краще розв’язання питання «про порівняння вигод кріпосної та вільнонайманої праці» (Я. захищав переваги останньої, доводив невигідність кріпацтва для самих поміщиків, втім висловлювався за звільнення селян без землі). 1816 р. повернувся до Галльського ун-ту, професором якого залишався до кінця життя.
Я. — автор понад 30 німецькомовних і 10 російськомовних творів (у тому числі «Курсу філософії для гімназій Рос. імперії»). В Харкові видрукував два німецькомовні підручники з логіки та кілька праць. Не поривав зв’язків з українцями і в Галле: видав там трактат М. Полетики «Філос. спроби про людину, її головні відношення та її призначення, що базуються на розумі й досвіді, з додатком спостережень над красою, видані Л. Г. Якобом за довіреним автором манускриптом» (Halle, 1818; СПб., 1822). Переклав німецькою твори Д. Юма, А. Бейлі, П. Кабаніса, Ж. Б. Сея, Дж. С. Мілля.
У філософії Я. — кантіанець, у політекономії — учень А. Сміта. Обмежуючи науковий пошук рамцями чуттєвого досвіду, розглядав людську психіку, мислення як таїнні й нерозгадані процеси, укорінені в окремому від матерії «духовному началі», зрештою — у Бозі. В моральному вченні обґрунтовував неспростовність етики обов’язку, в естетиці — формоцентричне тлумачення прекрасного («краса є лише формовою якістю предметів», яка «найзручнішим чином» збуджує і гармонізує гру пізнавальних сил). Мислив і діяв як просвітник, вбачав у розумі достатню підставу для ствердження людської рівногідності, насамперед — рівноправності перед законом. Критик «тиранії» і кріпацтва — протиприродного перетворення людей (істот, що мають мету «в самих собі») на засоби: «Жебрак у вільній країні — король порівняно з кріпаком». Прибічник народоправства (у межах конституційної монархії). Супротивник революцій, але вважав, що «коли розум хоче свободи всіх», яка «не може здійснитися без насильства», останнє є закономірним і виправданим.
Твори Я.: Über den moralischen Beweis für das Dasein Gottes (1791). Beweis für die unsterblichkeit der Seele ans dem Begriffe der Pflicht. — Zillichau, 1791; Prolegomena zur praktischen Philosophie (1787) / Grundriss der allgemeinen Logik (1788). Kritische Anfangsgründe zur allgemeinen Metaphysik (1788). Grundriss der Erfahrungsseclenlehre (1791) / Philosophische Sittenlehre (1794). Antimakiavell, oder über die Grenzen des Bürgerlichen Gehorsams. — Halle, 1794; Philosophische Rechtslehre. — Halle, 1795; Grundsatze der National — Oekonomie, oder National-Wirtschaftslehre. — Halle, 1805 (те саме: Charkov, 1809; Charkov, 1819); О влиянии ун-тов на образование и благосостояние народа // Речи, говоренные в торжеств. годовом собрании Имп. Харьков. Ун-та, бывшем 17 янв. 1808 г. — Х., 1808; Über die Grenzen der Physiologie und der philosophischen Antropologie // P. J. G. Cabanis. Über der Vorhandung des Physischen und Moralischen im Menschen (1808, Bd. 1 — 2). Grundsätze der Polizeigesetzgebung und Polizeianstalten. — Charkov, 1809, Bd. 1 — 2; Grundriss der allgemeinen Logik für die Gymnasien des russischen Reiches. — Charkov, 1810; Ausfürliche Erklärung des Grundrisses der allgemeinen Logik. — Charkov, 1810; О деньгах. Разсуждение Л. Г. Якоба. — СПб., 1810; Курс философии для гимназий Рос. Империи. — СПб., 1811 — 1817 (Ч. 1. Начертание всеобщей логики. — СПб., 1811, Ч. 2. Начертание всеобщей грамматики. — СПб., 1812, Ч. 3, содержащая психологию. — СПб., 1814, Ч. 4, содержащая нравоучительную философию. — СПб., 1814, Ч. 5. Начертание эстетики или науки вкуса. — СПб., 1813 (те саме: М., 1974), Ч. 6. Умозрение словесных наук. — СПб., 1813, Ч. 7. Естественное и народное право. — СПб., 1817, Ч. 8. Народное хозяйство. — СПб., 1817) [Ответ на задачу об определении, выгодно ли обрабатывать землю своими или наемными работниками] // Труды Вольного Экономического общ-ва к поощрению в России земледелия и домостроительства. — Ч. 66. — СПб., 1814; Über die Arbeit Leibeigener und freyer Bauern in Beziehung auf die Nutzen der Landeigentümer. — St. Petersburg und Halle. 1815; Theorie und Praxis der Staatswissenschaft (1820). Die Staatswissenschaft, theoretisch und practisch dargestellt und erleutet durch Beispiele aus der neuen Finanzgeschichten europäischen Staaten (1820, 2-е вид. — 1837); Начертание эстетики или науки вкуса // Русск. эстетические трактаты первой трети XIX в.: В 2 т. — Т. 2. — М., 1974.
Про нього див.: Ходнев А. И. История Имп. Вольного экономического общ-ва с 1765 до 1865 г. — СПб., 1865; Семевский В. И. Крестьянский вопрос в XVIII и первой пол. XIX в. Т. 1. Крестьянский вопрос в XVIII и первой четверги XIX в. — СПб., 1888; Сухомлинов М. И. Исследования и статьи по русск. лит-ре и просвещению. Т. 1. — СПб., 1889; Багалей Д. И. Опыт истории Харьков. ун-та (по неизданным материалам). Т. 1 (1802 — 1815). — Х., 1893 — 1898; Юридич. ф-т Харьков. ун-та за первые сто лет его существования (1805 — 1905) / Под ред. М. П. Чубинского. Д. И. Багалея. — Х., 1908; Русск. биограф. словарь. Т. «Яблоновский — Фомин». — СПб., 1913; Шпет Г. Г. Очерк развития русск. философии // Шпет Г. Г. Соч. — М., 1989; Noack L. Philosophiegeschichtes Lexikon. Historischi-Biographisches Handwörterbuch zur Geschichte der Philosophie. — Stuttgart, 1968; Каменский З. А. Якоб Л. Г. К. // ФЭ: В 5 т. — Т. 5. — М., 1970; Його ж. Кант в России // Философия Канта и современность. — М., 1974; Його ж. Филос. идеи русск. Просвещения (деистическо-материалистическая школа). — М., 1971; Пашкова А. А. Кант и философия на Украине нач. XIX в. // Критические очерки по философии Канта. — К.. 1975; Почапский А. М. Развитие филос. мысли на Украине. Первая пол. XIX в. — К., 1984.
В. Білодід
