[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 104-105.]

Попередня     Головна     Наступна





КОНИСЬКИЙ Григорій Осипович, чернече ім’я — Георгій (09/20.11. 1717 — 02/13.02.1795) — філософ, релігійний і громадський діяч. Народився в Ніжині у шляхетській родині. Батько К. у 1727 р. був ніжинським бургомістром. 1728 р., імовірно, після закінчення початкової школи, К. вступив до КМА, повний курс якої закінчив 1743 р. 1744 р. прийняв чернецтво з ім’ям Георгій. З 1745 р. — професор КМА. Викладав риторику, поетику і філософію. У 1751 — 55 рр. — ректор КМА; викладає курс богослов’я; розробляє новий Статут КМА. Після призначення єп. Білоруським (1755) живе у Могильові, де засновує училище, готує для нього підручники і посібники. Помер і похований у Могильові.

К. — блискучий знавець античної спадщини, патристики, схоластики, творчості Е. Роттердамського, Я. А. Коменського, Р. Декарта, Г. Галілея, П. Гассенді. Філос. курс, прочитаний ним у КМА в 1749 — 51 рр., за структурою і способом розгляду проблем значною мірою зберігає характерні риси барокової схоластики. Водночас у ньому чітко проглядаються й елементи ранньопросвітницької філософії. К. знайомив своїх учнів зі вченнями Г. Ляйбніца, X. Вольфа, Р. Декарта, П. Гассенді, X. Баумайстера.

Він є прихильником концепції двох істин — віри і розуму й, відповідно, розмежування теології і філософії. Виокремлюючи в процесі пізнання три щаблі — чуттєве сприйняття, формування інтелектом поняття про сприйнятий об’єкт і судження, — надає великої ваги чуттєвому пізнанню, але вирішальну роль у відкритті істини залишає за інтелектом, апелюючи до сили природного світла розуму. К. переконаний, що процес пізнання має успіх за умов застосування двох методів — індуктивного й дедуктивного. Великого значення при цьому надає спостереженню і дослідам.

Світ К. розуміє як сконцентрований навколо Землі, одухотворений різноманітними формами організм, упорядкований і побудований на основі доцільності. На його думку, світ виник не через випадковий і сліпий збіг атомів (філософ не поділяв точку зору прихильників атомізму), а був створений Богом, в якому К. вбачає архітектора дивовижної машини. Розуміння Бога як майстра, що, створивши машину-світ, забезпечує збереження останнього і не втручається у дію природних законів, завдяки яким здійснюється його функціонування, засвідчує наявність ранньопросвітницької деїстичної тенденції у філос. курсі К. Весь створений світ, за К., складається з матерії та форми. Остання спричиняє його різноманітність. Натомість матерія єдина й однорідна в усіх земних, небесних тілах, а також і в самій людині. Свідченням однорідності земної і небесної матерії, на думку K., є змінність земних і небесних тіл. Ранньопросвітницька орієнтація на докази розуму приводила К. до зваженої й позитивної оцінки новітніх наукових і філос. концепцій. Так, викладаючи різні концепції світобудови — Птолемея, Тихо де Браге й Коперника, — К., попри прихильність до системи Тихо де Браге як зручної, на його думку, для розв’язання астрономічних труднощів і загалом не суперечливої щодо Св. Письма, не відмовляє в істинності й системі Коперника, покладеній на аргументовані докази розуму і суттєво доповненій теорією вихорів Р. Декарта.

Певні тенденції новітнього раціоналізму виявляються й у вченні К. про людину як досконале, причетне до тілесної й духовної природи створіння. Своєю духовною природою — розумом — вона уподібнюється до Бога і на її основі повинна шукати шлях земного щастя. Його він розуміє як мудре і доброчесне життя, тілесне здоров’я і сприятливу долю. Щастя, за К., досягається інтелектуальною діяльністю, плеканням добрих нахилів, вихованням. Ідею спільного блага К. поєднує з прагненням до індивідуального, особистого добра. Визначне місце у житті людини і суспільства відводить освіті та науці.

Крім філос. творів, К. належить драма-мораліте "Воскресіння мертвих". Працював і над удосконаленням укр. системи силабо-тонічного віршування.



Твори К.: Philosophia juxta numerum quatuor facultatum quadripartita, complectens logicam, ethicam, physicam et metaphysicam, condita in Academia Kijoviensi sub auspiciis illustrissimi Domini Thymothei Szczerbackij eiusdem Academiae Nutritoris munificentissimi anno 1749 Septem. 20. — ІР НБУВ (те саме: ОР ГПБ им. M. E. Салтыкова-Щедрина); Praecepta de arte poetica ex autoribus, qui geminem poeseos rationem attigerunt, summatim cum per necessariis observationibus collecta ad usum studiosae juventuti in alma et orthodoxa Academia Mohylo-Zaborovsciana tradita nec non explicata anno 1746. — ІР НБУВ; Проповеди Г. Конисского c 1782 по 1791 r. собственноручные, числом 55. — Там само; Собр. соч.: В 2 ч. — СПб., 1835; Слова и речи. — Могилев, 1892; Филос. заключения // Из истории филос. и общественно-полит. мысли в Белоруссии. — Минск, 1962; Нравственная философия или этика // Памятники этической мысли на Украине XVII — первой пол. XVIII ст. — K., 1987; Філос. твори; У 2 т. — К., 1990.



Про нього див.: Малиновский Н. П. Проповедническая деятельность Георгия Конисского // Руководство для сельских пастырей. — 1871. — №25 — 27, 29; Павлович М. Г. Георгий Конисский // Христианское чтение. — 1873. — №1, 7; Горючко П. Материалы для биографии преосвященного Георгия Конисского и история белого духовенства Могилевской епархии. — Могилев, 1891; Ливотов Е. Георгий Конисский, архиеп. Белорусский. — Холм, 1895; Горючко П. Материалы для биографии архиеп. Георгия Конисского. — Могилев, 1902; Кашуба М. В. Георгий Конисский. — М., 1979; Її ж. Георгій Кониський, світогляд та віхи життя. — К., 1999.



Я. Стратій


















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.