[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 217-218.]

Попередня     Головна     Наступна





ШАШКЕВИЧ Маркіян Семенович (06/18.11.1811 — 07/19.06.1843) — письменник, громадський і культурний діяч, провісник нац. відродження на західноукр. землях. Народився в с. Підлиссі на Львівщині в родині священика. Навчався у львівській і бережанській гімназіях, з 1829 р. — у Львівській духовній семінарії, паралельно відвідував заняття в ун-ті. 1830 р. виключений з семінарії. Зміг поновитись тільки 1833 р. У тому ж році разом з І. Вагилевичем і Я. Головацьким організовує літературно-культурницький гурток "Руська трійця", що акцентував ідеї мистецько-культурного розвитку Галичини й України, пов’язуючи його з етнокультурним рухом, націлюючи покладатись на народну творчість. У 1834 р. був підготовлений до друку зб. "Зоря", який львівська клерикальна верхівка опублікувати не дозволила, кинувши на Ш., як ініціатора видання, тінь підозри: було проведено обшук в його домівці та встановлено нагляд за ним. 1836 р. Ш. видає брошуру "Азбука і Abecadło", в якій заперечує доцільність уведення в укр. мову лат. алфавіту. Внісши певні зміни до "Зорі" та перейменувавши її в "Русалку Дністрову", "трійця" наприкінці 1836 р. видала альманах у Буді (датований 1837 р.). У передмові до книги Ш. заманіфестував відродження укр. літ-ри в Галичині. І. Франко вважав "Русалку Дністрову" для свого часу "явищем наскрізь революційним", оскільки вона ввела в літ-ру мову народу і піднесла ідею єдності укр. земель. Львівська поліція кваліфікувала альманах як намагання "воскресити мертву русинську національність". Після висвячення 1838 р. Ш. змінює кілька парафій у бідних віддалених селах, готує до друку першу укр. читанку, перекладає, продовжує збирати усну народну творчість. Помираєус. Новосілках-Лісних. 1893 р. прах Ш. перенесено на Личаківське кладовище у Львові.

Ш. увійшов до історії укр. думки передусім своїм внеском у самоусвідомлення власної спільноти, у виявлення потреби народу стати і бути самим собою. Підхопивши ідеї Гердера, перейнявшись романтичним пафосом діячів слов’янського відродження, він зрозумів і відчув, що настав час, коли укр. народ має усвідомити свою самість і заявити про себе, передусім — на ниві культури. Навіть дуже критично наставлений до Ш. М. Євшан не міг не визнати, що вже сама форма його творчості — звертання до могутньої течії народної мови — вказала на потребу нового змісту в мистецтві, і Щ., хоч і не спромігся на "ясне сформування... нац. ідеї", причетний до започаткування нац. самосвідомості. Для естетики Ш.-романтика притаманне ствердження ідеї демократичної літ-ри, акцентування народності як засади розвитку мистецтва. Спочатку цей принцип витлумачувався як відповідність професійної мистецької творчості народним традиціям, звичаям, духові фольклору; відтак приєднувались і заглиблення в нац. самобутність народу, його суспільні змагання, усвідомлення його іст. надбань. Не менш важливою для Ш. засадою був художній історизм. Звертання до іст. минулого народу розцінювалось ним як чинник пробудження його нац. самосвідомості й разом з тим як антитеза сучасній безбарвній дійсності; у старовинних пам’ятках та в іст. славі бачив він джерело духовної сили народу. Тому вагомим для Ш. було гасло, адресоване його спільноті: "Пізнай себе!". Захоплюючись, як і всі романтики, героїкою княжих часів і козацької доби, Ш. робив перші спроби сформувати іст. мислення. У філософсько-теологічних поезіях у прозі "Псалми Русланові", у віршах, статтях і нарисах Ш. обстоює культ розуму, поєднаного з мораллю і красою, розуму, який би не домінував над вільною чуттєвістю людини. І. Франко вважав Ш. засновником "справді нової, справді народної школи літературної", а його діяльність — свідченням прогресивних тенденцій у культурі Галичини й України.



Твори Ш.: Писання Маркіяна Шашкевича. — Львів, 1912; Твори. — К., 1960.



Про нього див.: Студинський К. Генеза поетичних творів Маркіяна Шашкевича. — Львів, 1910; Євшан М. Свято Маркіяна Шашкевича // ЛНВ, — 1911. — Т. 56. — Кн. II; Гнатишак М. Ідейні основи творчості Маркіяна Шашкевича. — Львів, 1937; Попович Д. Маркіян Шашкевич на тлі відродження Галицької України. — Мондер-Альберта, 1944; Возняк М. Іст. значення діяльності Маркіяна Шашкевича // Наукові записки Ін-ту сусп. наук. — Т. 1. — Львів, 1953; Дмитрук В. Т. Маркіян Шашкевич. — Львів, 1961; Шах С. О. Маркіян Шашкевич та Галицьке відродження. — Париж; Мюнхен, 1961; Гербільський Г. Ю. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у 1-й пол. XIX ст. (до 1848 р.). — Львів, 1964; Шалата М. Й. Маркіян Шашкевич: життя, творчість і громадсько-культурна діяльність. — К., 1969; "Русалка Дністрова": Документи і матеріали. — К., 1989; Розумний Я. Маркіян Шашкевич — символ нац. відродження // Сучасність. — 1992. — №6; Шашкевичіана: Маркіян Шашкевич в історії укр. культури. — Тернопіль, 1995; Маркіян Шашкевич і укр. нац. відродження (Шашкевичіана. Нова серія. Вип. 1 — 2). — Львів, 1996.



Бібліогр.: "Руська трійця": Бібліогр. покажч. (1834 — 1990). — Львів., 1993.



І. Лисий









Див. також:

Письменники Західної України 30-50-х років XIX ст.















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.