[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 21-22.]
Попередня
Головна
Наступна
БЛОНСЬКИЙ Павло Петрович (14/26.05.1884 — 15.02.1941) — психолог, історик філософії, педагог. Народився в Києві. Після закінчення Другої київ. гімназії вступив до класичного відділення історико-філол. ф-ту Унту Св. Володимира (1902), де навчався у О. Гілярова, що відіграв значну роль у становленні Б. як історика філософії, та Г. Челпанова, під керівництвом якого ще у студентські роки розпочав наукові студії з психології. Участь у революційному русі (Б. був членом партії есерів), арешти й ув’язнення (1903, 1905, 1906) подовжили навчання в ун-ті до 1907 р. Після його закінчення Б. переїздить до Москви, працює викладачем педагогіки та психології у жіночих гімназіях. 1913 р. складає магістерський іспит і отримує приват-доцентуру в Моск. ун-ті, паралельно викладаючи на Вищих жіночих курсах та в ун-ті Шанявського. У передреволюційні роки працює над магістерською дисертацією «Філософія Плотіна», захист якої передбачався 1918 року, але не відбувся через тодішнє скасування радянським урядом учених ступенів. Після революції Б., відійшовши від есерів, активно залучився до справи будівництва «нової» культури та освіти. 1919 р. виступив одним із засновників моск. Академії соціального виховання (згодом — Академія ком. виховання ім. Крупської), був її першим головою і професором (до 1931 p.); викладав у 1-му і 2-му МДУ та Моск. педін-ті. В 1930 — 40 pp. працював завідувачем лабораторії пам’яті, а згодом — лабораторії мислення і мови Ін-ту експериментальної психології. 1935 р. здобув ступінь доктора пед. наук.
Талановитий історик філософії, чиї розвідки та переклади Плотіна залишили помітний слід у вітчизняній філос. культурі, у радянські роки Б. зосереджується на проблемі розбудови марксистської психології як науки про поведінку, певний час витлумачуючи останню в дусі біхевіоризму. Згодом стає одним з чільників радянської педології. Б. належить розробка генетичної теорії пам’яті.
Твори Б.: Учение Беркли о реальності! // УИ. — 1907. — № 8, 10, 11; Этическая проблема у Эд. Гартмана // ВФ и П. — 1907. — Кн. 88; Проблема реальности у Беркли. — К., 1907 (2-е вид. — К., 1908); Телеология Лейбница // ВФ и П. — 1911. — Кн. 107; Этюды по истории ранней греческой философии. — М., 1914; О нац. воспитании. — М., 1915; Ист. контекст философии Беркли // Георгию Ивановичу Челпанову от участников его семинариев в Киеве и Москве. 1891 — 1916. Статьи по философии и психологии. — М., 1916; Курс педагогики. — М., 1916 (2-е вид. — М., 1918); Кн. С. Н. Трубецкой и философия // Мысль и слово. — 1917. — № 1 (те саме: М., 1917); Философия Плотина. — М., 1918; Школа и общественный строй. — М., 1918; Современная философия: В 2 ч. — М., 1918 — 1922; Реформа науки. — М., 1920; Очерк научной психологии. — М., 1921; Педагогика. — М., 1922; К вопросу о методе истории философии // Научные известия. — М., 1922. — Сб. 2; Педология. — М., 1925; Психол. очерки. — М., 1927; Память и мышление. — М., 1935; Развитие мышления школьника. — М., 1935; Психол. анализ припоминания. — М., 1940; Избр. пед. произведения. — М., 1961; Избр. психол. произведения. — М., 1964; Мои воспминания. — М., 1971; Избр. пед. и психол. соч.: В 2 т. — М., 1979.
Про нього див.: Петровский А. В. История советской психологии. — М., 1967; Никольская А. А. Значение П. П. Блонского в истории психологии // Вопр. психологии. — 1985. — № 1; Ярошевский М. Г. История психологии. — М., 1985.
М. Ткачук
