[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ II]

Попередня     ТОМ II     Наступна





ТОМ II

Розділ II. Розклад Руської держави в XI-XII в.





Загальні уваги: заповіт Ярослава; безрадність династиї і суспільности супроти розкладу держави; змаганнє князїв до збирання Руської держави; перешкоди до того, вплив земель.


Спільна дїяльність старших Ярославичів; їх здобутки; переміни в степу; упадок Торків, напад Половцїв; київське повстаннє 1068 р.; вигнаннє й поворот Ізяслава. Кінець солїдарности Ярославичів. Сьвятослав у Київі. Ізяславова Одісея; посередництво Генриха IV і папи. Дїяльність Сьвятослава у Київі, його книголюбіє; смерть Сьвятослава і поворот Ізяслава. Перший похід ізгоїв і смерть Ізяслава.


Всеволод у Київі. Ізгої, боротьба їх із Всеволодом; надїленє Давида і Ростиславичів і конфлїкт Всеволода з Ярополком, подїл Ярополкової спадщини. Половецькі напади. Заграничні зносини Всеволода і внутрішня дїяльність. Смерть Всеволода.


Cправа київського стола. Сьвятополк у Київі і його характеристика. Половецькі напади, Бонякова лєґенда; війна 1093 р.; справа Сьвятославичів; боротьба за Чернигів; війни з Половцями; порозуміннє з Сьвятославичами; з'їзд в Любчу і його постанови. Княжі відносини, ослїпленнє Василька і волинська справа; волинська війна і з'їзд у Ветичах; відібраннє Волини від Давида, полїтична ситуація на поч. XII в.


Аґресивна боротьба з Половцями, ентузіазм суспільности; ослабленнє Половцїв.


Смерть Сьвятополка і справа київської спадщини. Київські розрухи і запросини Мономаха. Мономах у Київі; збираннє земель — конфлїкт з Глїбом минським і Ярославом волинським. Відносини до степу, зносини заграничні; становище Мономаха в системі Руської держави; його законодавство; його характер. Смерть Мономаха.


Мстислав у Київі. Переміни в полїтичній ситуації: боротьба серед династиї чернигівської і галицької й участь Мстислава; засланнє полоцьких князїв. Смерть Мстислава.











Попередня     ТОМ II     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ II.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.