[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ IV.]

Попередня     ТОМ VI     Наступна





ТОМ VI

Розділ IV. Побут і культура.





Релїґійні й національні традиції: Почутє національне й релїґійне — мішаннє сих поглядів, їх еволюція, перехід релїґії в національну прикмету, етноґрафічно-полїтичний антаґонїзм на фронтї західнїм, антаґонїзм релїґійний, вплив ограничень під польським панованнєм, „руська віра" стає національним прапором, релїґія як форма національної й соціальної боротьби.


Релїґійні й національні традиції: Релїґійний елємент в житю, його ослабленнє в XIII-XIV вв.; опіка церкви в XIII-XIV в., церковні фундації XIV-XV вв., записи на церкви, задушні жертви, вписи в синодики, постриження в черцї.


Релїґійні й національні традиції: Три тестаменти, як ілюстрація релїґійно-морального і побутового сьвітогляду XVI в., їх автори — слабкість їх полїтичних інтересів, обезпеченнє матеріальних інтересів, практицизм і ідеалїзм, відносини родинні, свобода розводу, маєткові права жінок, ілюстрації відносин з тестаментів, вихованнє дїтей, наука дїтей, релїґійні інтереси, фундації церковні, технїчні подробицї,церква й шпиталь, дяк і школа, утриманнє духовних, відносини до підданих і слуг, погляди суспільні й полїтичні.


Культурне житє: Упадок церкви й ослабленнє її культурного значіння, безвиглядність руської культури, зневажливі відзиви про шкільництво, низький рівень його, погляди поступових Українців, розповсюдненнє низших шкіл, їх орґанїзація і наука, наука домашня, Українцї в чужих школах. Книжність, запас книжний — катальоґ супрасльської біблїотеки, лїтература богословська, моралїстична й історична, староруська книжна традиція, пізнїйші прибутки, писання ориґінальні і переклади, незначність запозичень західнїх.


Культурне житє: Робота редакційно-компіляційна, компіляції аґіоґрафічні, полємічні й історичні; застоя в лїтературі, лїтературні засоби і упадок творчости, взірцї лїтературного стилю, пасивний консерватизм.


Культурне житє: Письменство не церковне — лїтописний цикль литовсько-руський, редакції лїтописні — старша, середнї і ширша, їх стиль, стара лїтературна традиція — лїтопись супрасльська; взірцї ритмічної мови; „думи", впливи сербського героічного епосу, пісня про Стефана як памятка пісенної творчости, вірші релїґійнї; сформованнє нової книжної мови, як симптом упадку традиції.


Культурне житє: Артистична творчість (штука) — обмеженнє сфери свійської штуки, трудности для розвою й вишколення, інтерес української штуки сих столїть. Малярство: росповсюдженнє і впливи руського малярства, його взірцї в Польщі, західнї впливи — цехи й цехова виключність, впливи поза-цехові, елєменти західнї, росповсюдненнє західнїх впливів в східнїй Українї, взірцї творчости.


Культурне житє: Будівництво камінне, течії в нїм, будівництво деревяне, його рухливість і ріжнородність. Різьба, відзиви про деревляну різьбу, різьба декораційна й іконна; скульптура. Золотництво. Гафтярство. Музика і спів, звістки про музиків, уживаннє музики в народнїм житю.


Побут: Ідеольоґічний зміст житя, слабкі суспільні ідеї, інтереси матеріальні, зверхнї прояви богацтва, роскіш в обстанові, приклади з маґнатського і шляхецького житя. Уживаннє житя — примітивний матеріалїзм його. Нарікання сучасників на вибагливість — Рей, псевдо-Мелешко, Михайло Литвин; зміни в побутї, поверховність культури; Боплян про польські пири; консерватизм в українській суспільности, Вишенський про нові фасони, його запереченнє ідеального змісту житя, приклади некультурности, контраст шляхетського раю і хлопського пекла, Вишенський про селянську біду.











Попередня     ТОМ VI     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ IV.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.