ТОМ VI

Розділ III. Відносини культурні й національні: національний склад і національні елєменти.

Україна Західня: Ослабленнє українського елєменту в Галичинї, наплив чужого панства, українські шляхетські фамілїї в XV в., їх винародовленнє, українська шляхта Галичини в XVI, дрібна шляхта, її незаможність, брак впливів, національні рухи серед шляхти — волоська іредента XVI в., боротьба з унїєю, рухи під час Хмельнищини.

Україна Західня:Шляхта на Побужу Короннім, її спольщеннє, польське право і польська мова на Підляшу. Шляхта на Поділю, польські й українські елєменти, українські роди XVI в., їх упадок в зах. Поділю, дрібна українська шляхта в Поділю східнїм.

Україна Західня:Міщанство — наплив привілєґіованих елєментів, нїмецькі кольонїї, стан українського елєменту, приклади: Красностав, Городок, Дрогобич, обмеженнє українського елєменту в правах, орґанїзація українського міщанства, участь міщан в противопольських рухах, прояви привязання до своєї народности у міщан. Духовенство. Вищі верстви селянства.

Україна Західня:Національний склад селянства — взірцї з Сяніччини, Перемищини, з Побужа, з Поділя; прояви сьвідомости горожанської і національної, масові рухи: повстаннє Мухи, його характер, рухи пізнїйші.

Україна центральна і східня: Перешкоди для напливу чужих елєментів. Наплив чужих елєментів серед міщанства; національний стан міст — приклади, польські елєменти серед волинської шляхти, опозиція тубильцїв против них, винародовленнє шляхти.

Україна центральна і східня: Імміґрація польських елєментів в Київщинї й Браславщинї, польські лятифундисти в Київщинї, маґнати українські, дрібна українська шляхта на Полїсю, земянство браславське, його національний патріотизм. Заднїпровє, окупація пустинь, формованє лятифундій. Сїверщина. Національне значіннє східноукраїнських лятифундій. Міщанство. Селянство, теорії польські про іміґрацію, дїйсний характер сїл — взірцї.

Попередня ТОМ VI Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ III.]

Вибрана сторінка

Арістотель: Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків. ( Арістотель )

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.