[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ VII.]

Попередня     ТОМ VII     Наступна





ТОМ VII

Розділ VII. Козачина в службі національних українських змагань. Київський освітний рух і відновленнє православної єрархії.





Козачина проголошує свою солїдарність з українським суспільством в справах православної релїґії, її участь в церковних справах в другім десятилїтю XVII в.: Релїґійно-національний елємент в програмі козачани, традиція про нецерковність козачини і релїґійна ідеольоґія в козацькім обиходї, культурно настроєні елєменти козачини і близкість їм релїґійно-національної справи, непотрібність здогадів про спеціальну релїґійну пропаґанду між козачиною, характеристика релїґійности козачини у Йова Борецького, козацький манїфест 1610 р., лист Гр. Тискиневича.


Козачина проголошує свою солїдарність з українським суспільством в справах православної релїґії, її участь в церковних справах в другім десятилїтю XVII в.: Вмішування козаків в церковні справи київські в 1610-х роках: справа Грековича 1610 р., справа м. Неофита, заїзди Плетенецького, убийство Грековича. Полїтичне значіннє союзу козачини з українською інтелїґенцією в релїґійно-національних справах; питаннє, чи він не ослабив нахил козачини в сторону селянства, причини невироблености соціально-економічних постулятів в козацькій проґрамі.


Київський культурно-національний рух в другім і третїм десятилїтю XVII в.: Тїсні звязки козачини з Київом, Терехтемирівський монастир як посередник, зріст житя в Київі з кінцем XVII в. і наплив католицтва, Печерський монастир як культурно-національне огнище: Єлисей Плетенецький і його дїяльність, заложеннє печерської друкарнї, спірні питання її початку, печерський кружок Плетенецького, Зах. Копистенський, П. Беринда, Т. Земка, Л. Зизанїй і Йов Борецький, Галичане в Київі.


Київський культурно-національний рух в другім і третїм десятилїтю XVII в.: Фундація Гальшки Гулевичівни, заснованнє київського брацтва, брацька школа, характер науки в нїй, жалї унїатів на брацтво, патр. Теофан і дальші успіхи київського брацтва.


Київський культурно-національний рух в другім і третїм десятилїтю XVII в.: Певні дісонанси в київських відносинах, пляни П. Могили, заснованнє печерської колєґії П. Могили, її перший munus Міnеrvае, опозиція Могилиній колєґії, прилученнє Могилиної фундації до брацтва, концентрація київських культурних сил під рукою Могили. Нове значіннє Київа як культурного центра України й Білоруси.


Відновленнє єрархії: Турецька гроза над Польщею, роздїл між козачиною, Сагайдачний і Бородавка, переїзд патр. Теофана і пляни на нього, справа православної єрархії й безуспішність соймових заходів, небезпечність для православної церкви, безоглядність короля, вимираннє православної шляхти, пляни посвящення нової єрархії, патр. Теофан в Київі і польські замисли на нього, переговори в справі посвящення, роля Сагайдачного й козачини, посвященнє митрополита і владиків.


Переговори з правительством 1620-1 рр.: Розрив Польщі з Туреччиною, козаки під Царгородом, похід Іскандер-баші на Молдаву, незручність Жолкєвского в відносинах до козаків, безрадність і пасивність польського правительства супроти козацьких відносин, Цецорська катастрофа, панїка в Польщі, польські заходи коло козаків, переговори з патр. Теофаном, соймові дебати, промова Древинського, постуляти православних, постанови сойму 1620 р.


Переговори з правительством 1620-1 рр.: Виїзд патріарха і його прощальні поучення. Смотрицький в Вильнї й унїатська аґітація против новопоставлених владиків, правительственні репресії, лїтературна полєміка. Приготовання козаків до походу, проєкт морського походу і страх в Царгородї, вісти про правительственні репресії на православних і протести київських кругів: манїфест владиків, протест духовенства і суспільства, аґітація в суспільности й серед козачини.


Переговори з правительством 1620-1 рр.: Собор в Київі, рада в Сухій Діброві, затриманнє мобілїзації, компромісова тактика козачини.


Хотинська війна 1621 р.: Мобілїзація козачини, похід на море і панїка в Царгородї, посольство Сагайдачного й Курцевича до короля, ухильчиві відповіди короля, сойм 1621 р.


Хотинська війна 1621 р.: Похід козаків під Хотин, Сагайдачний в польськім таборі, трівога Поляків, марш козаків, славна оборона козацьких чатівників, Сагайдачний в небезпецї, приїзд його в козацький табор і вибір гетьманом, кінець Бородавки.


Хотинська війна 1621 р.: Козацьке військо прилучаєть ся до польського табору, його складові части, битви з Турками, невдоволеннє серед козачини, полагодженнє крізи, переговори з Турками, кінець Хотинської війни, козаки виходять на Україну.











Попередня     ТОМ VII     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ VII.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.