[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ VI.]

Попередня     ТОМ VIII     Наступна





ТОМ VIII

Розділ VI. "Золотий спокій".





Депресія після краху повстання 1637-8 рр., тріумф шляхецького режіму, упадок опозиційних елєментів.


Мирова полїтика шляхти, вона лїквідує воєнні пляни кор. Володислав, претенсії на царську корону, лїквідація шведських плянів, вагання Володислава між Францією і Габсбурґами, перспективи війни з Туреччиною і Кримом, трівога 1637-8 р., козаки на морю 1639 р., напад Орди 1640 р., азовська війна.


Козацькі зачіпки і татарські напади 1640-1 рр., Володиславів проєкт походу на Крим на соймі 1641 р., напади Орди в 1642-4 рр., новий проєкт Володислава на соймі 1645 р., Місїя Тєпольо, плян козацької діверсії на Чорнім морю, Володиславові пляни війни з Туреччиною, московське посольство і пляни на балканських християн, переговори Володислава з козаками в 1646 р., опозіція сенату, соймові заходи против королївських плянів, місїя Осолїньского на Україну, екскурсії Конєцпольского і Вишневецького, сподївання розриву з Ордою і Туреччиною і останнї зносини Володислава в справі війни з Турками.


Козаччина в 1638-1647 рр., заходи против скуплення своєвільного елєменту на Запорожу, відновленнє Кодака, інструкція залозї, своєвільні елєменти на Низу і Дону, воєнне брацтво Запорозцїв і Донцїв, спільні морські походи, участь Запорозцїв в Азовській війнї, морський похід 1643 р., польські репресії против участників, відновленнє азовської війни з запорозької інїціативи.


Українська козаччина за московською границею: українські добровольці в московській службі, українські добичники, Грицько Торський і Семен Забузький, запорозькі отамани на Донцї і Дону В 1644-5 р., громленнє московських транспортів на Дону, походи в "мордовські і черемиські місця". Останнї відомости перед Хмельниччиною.











Попередня     ТОМ VIII     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ VI.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.