[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ XIII.]

Попередня     ТОМ IX     Наступна





ТОМ IX

Розділ XIII. Кілька загальних завважень.





Традиційний погляд на Хмельниччину як цілість, “визволеннє” і відновленнє прав, “боротьба за віру”, ідея всенародности, полєміка на сім ґрунті і проби характеристики клясової фізіономії Хмельницького й його близшого окруження, державницький аспект, ідеалізація і протести против неї, Кулішеві панеґірики і засудження, Антоновичева апольоґія Хмельницького.


Гетьман і старшинський осередок -питання суцільности і солідарности, роля й індивідуальність Богдана, наскільки він підіймався над иншими коз. діячами, оптимістична оцінка його індивідуальности у Кубалі, влучні риси сеї індивідуальности, проби розвинути державно-конституційні прикмети його діяльности у Липинського.


Брак суцільности в політиці Хм-го і його окруження, ріжниці між домаганням р. 1648 і 1649, між 1649-54 і 1655. Хто робив укр. політику в початках Хмельниччини, перелом під впливами Київського осередка в 1649, хибна інтерпретація Збо.рівського договору, упадок укр. революції, нидіннє і розпорошеннє сил, Переяславська умова не вносить в політичні пляни ясної перспективи, нові пляни 1655 р., вони продовжуються по смерти Хм.-між Хмельниччиною і Вигівщиною нема межі.


Сильні і слабі сторони індивідуальности Богдана, Хм. як провідник мас і як державний політик, Виговський як керівник політики Хмельницького, помилки сеї політики в відносинах до Польщі, Молдавії, Москви, Швеції, Семигороду, московські політики використовують сі помилки, фатальні відносини кримські, слабина державної і соціяльної творчости — творча безсилість “бувших людей Річи посполитої”, недостача нових ідей.


Незабезпеченість селянства, конфлікти козацтва і міщанства, селянство і міщанство тікають з-під гетьманського уряду. Імпозантні сторони козацького ладу — справність козацької машини під рукою Хмельницького, але недостача конструкційних моментів, механічне повтореннє старих гасл в сфері національній і культурній, “не розвязаний вузол соціяльних і політичних протилежностей”, бунти, гетьман готов кинути Україну, панські пляни старшини, повстання селянства, “Руїна” вже за Богдана, розходженнє навіть з духовенством — елєментом що нібито найбільш виграв, об'єктивні причини сих хиб — тяжкі історичні дефекти укр. життя. В чім же чари Хмельниччини. Її вага для наступних віків.











Попередня     ТОМ IX     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ XIII.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.