Попередня     Головна     Наступна




Шимон Шимонович

ЖЕНЦІ (уривок)

ВЕСІЛЛЯ (уривок)

КОСАРІ



ЖЕНЦІ (уривок)


Сонечко милесеньке, око дня ясного!

Ти не знаєш нашого старости чудного.

Хоч і вчасно ти встаєш, йому цього мало,

Хочеться йому, щоб ти опівніч вставало.

Ти завжди до полудня путь торуєш звичну,

Він же радий оженить полудень із ніччю.

Старосто, не будеш ти сонечком на небі,

Інший подарунок ми маємо для тебе!

Чи дівицю молоду, чи вдовицю красну,

Щоб не заздривсь на чужих, краще мати власну!

Сонечко милесеньке, око дня ясного!

Ти не знаєш нашого старости чудного.

Цілий рік неквапно чи лючиш кожну днину,

Він же хоче все зробить за одну годину.

Часом припікаєш ти, часом повівати

Дозволяєш вітерцю -- спеку вгамувати,

Він же: «Не баріться, жніть!» -- раз у раз волає,

Хоч би й три поти зійшло, та він не зважає.

Старосто, не будеш ти сонечком на небі!

Знаєм, де тобі болить, та твоїй потребі

Жодна не догодить тут, хай би навіть вміла.

Інша б сила помогла, тільки не схотіла,

Бо усіх батожиш ти. От якби так сталось,

Щоб реміння у твого батога порвалось!

Сонечко милесеньке, око дня ясного!

Ти не знаєш нашого старости чудного.

Іноді тебе хмарки раптом затуляють,

Та вітри погідні їх швидко розганяють,

Ну, а старості не смій подивитись в вічі,

В нього погляд -- як в козла і лихе обличчя.

Ти росою поїш світ, ледь на день займеться,

Вдруге поїш світ, коли вечір розпочнеться,

Ну, а в нас триває піст аж до ночі зранку,

Не питай полуденка, не питай сніданку.

Старосто, не будеш ти сонечком на небі!

Ані дівка, ні вдова не підуть за тебе!

Скрізь ославимо тебе за твої побої,

Бабу зичимо тобі, вартий ти старої

Баби, ще й щербатої, на сміх людям в хаті

З нею ти сидітимеш, ніби в маєстаті.

Цілуватиме в уста тебе твоя баба,

Та любенько так, немов осоружна жаба...






ВЕСІЛЛЯ (уривок)


Раз Венериного сина 1 бджілка роз'ярила,

Коли крав він мед, у пальчик боляче вкусила,

Що аж рученька напухла. Закричав маленький

Та й, ридаючи, метнувся до своєї неньки.

І аж ніжкою затупав: «Неньо моя мила!

Глянь, як та мала комашка боляче вкусила!»

А Венера засміялась: «Сину мій, а знаєш,

Ти також, хоч і малий, боляче вражаєш!»






КОСАРІ


МІЛКО 1

Косарю, добрий робітнику! Що з тобою трапилось!

Раніше не було кращого від тебе над челяддю.

Тепер не дотинаєш, псуєш покоси,

Не ідеш рівно з іншими в ряді,

Але ідеш по всіх, так за отарою в полі

Іде вівця, коли ногу на терні поколить.

Яким ти будеш в полудень або до вечора,

Якщо зараз з ранку робота не іде?


БАТИ

Мілку! не порівнюй інших до своєї сили,

Тому що ти косиш не тільки вдень, але і вночі,

Душа твоя колись зірвалась з каменя,

Слухай, хіба туга ніколи не бувала?


МІЛКО

Не бувала, за ким простий хлоп (селянин)

має тужити,

Якщо він постійно мусить працювати або служити?


БАТИ

А не траплялось тобі, щоби покохав

І не спав цілу ніч, а пильнував залицяння?


МІЛКО

Мабуть, не траплялось, шкода, напевно,

Без сумніву, коли собака пізнав ремінь.


БАТИ

Але я залюбився, вже минула друга

неділя, як це на мене найшло.


МІЛКО

Ти пан, брате! а ми простий хліб їмо,

Ти береш з повної бочки, ми дріжджів не маємо.


БАТИ

В тій державі бур'яном в мене поросли загони,

А як я посіяв, жоден не полотий.


МІЛКО

Котра зухвала так тебе попсувала?


БАТИ

Та, яка на жнивах пісні починала.


МІЛКО

Ти дістав, чого шукав: Бог фронтом нарадив,

І цвіркуни в соломі, коли ти спав, про це співали.


БАТИ

Не суди, гордовито і не смійся з моєї глупоти.

Не тільки сліпі просять, але люди сохнуть від любові.


МІЛКО

Не моя справа бути гордим, проте не ледарюймо,

Але спішно за іншими ходімо з косою,

Ти заспівай щось про свою милу, легшою буде робота;

адже ти також відомий своєю дудкою.


БАТИ

Музи, радісні музи! Починайте зі мною вихваляти мою гарну дівчину,

Кого ви торкнетися своїм вдячним співом,

Кожен став гарнішим, красивішим.

Бомбіко моя наймиліша! всі тебе звуть малою, худою, загорілою циганкою,

Я субельною, ґречною, не всі білі фіалки, в бурі, підпалені,

Буває темніше зілля, а завжди його збирають дівчата і в тіні їм віддаються.

Орач ходить за плугом, за орачем ворона,

Я за тобою, моя кохана Бомбіко!

Якби я мав королівський скарб або золоті куполи (бані),

Були б ми двоє вилиті зі золота.

Ти б тримала бубон, або сопілку, або троянду, або подавала мені яблуко.

А я б стояв, як стою, коли починаю танець,

Перо за шапкою, на нозі шкірянка гладка.

Наймиліша Бомбіко! твоя ніжка біла,

Слова шовкові, ласка не знаю як тривала.


МІЛКО

Дивись на того косаря, як хитро з нами поводиться, так довго таїв від нас пісні,

Віриш, ти добре витяв її, моя мила борода!

Недарма ти конопля так буйно пустила,

Послухай моїх, але я свою не заспіваю, тільки давнього литовського.

Цереро родяча! зроби, щоб це було повне збіжжя, щоб везлось на гумно,

Збирайте і в'яжіть міцно, щоб не сказали:

Солом'яний це робітник, зарплата страчена.

Коли навіть вітер з півночі або із заходу,

Покладіть снопи, так колос буде більш дернистий,

Хто молотить, нехай стережеться спання перед обідом,

В обід збите збіжжя краще вітриться.

Косар повинен вставати з жайворонком, а лягти, коли той сяде.

Добрий косар ніколи не відчує спраги.

Ніколи не кличе: дай пити -- завтра живе в багні!

Уряднику! не вмієш тільки нам бур'ян важити.

Коли ділиш кропиву, вважай, щоб не обпікся,

Щоб такі пісні, коли сонце палить,

При роботі косарі краще співали?

А ти заховай свої нарікання

про любовні історії до матері,

коли рано встане.






ШИМОН ШИМОНОВИЧ

Добірка віршів дається за: Антологія польської поезії. -- К., 1979. -- С. 28 -- 30. Переклад з латинської та польської А. Содомори, примітки О. Матковської.


Весілля

 1 Венериного сина -- Амура.


Косарі

 1 Бати, Мілко, Бомбіко -- вигадані імена персонажів.





Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.