‹‹   Попередня     Головна     Наступна





Іван ДЗЮБА

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ?



обкладинка видання 1998 року       автограф Івана Дзюби




ЗМІСТ


Переднє слово

Від автора: з відстані чверті століття


Лист до Першого секретаря КПУ


Інтернаціоналізм чи русифікація?

І. Можливість помилок і припустимість критики в національній справі

II. Важливість і місце національного питання

III. Сили, що підготували ревізію ленінської національної політики

IV. Майбутнє націй: нації за комунізму

V. Національне почуття, національна свідомість, національні обов’язки

VI. Про соціалістичні республіки та форми їхнього співробітництва

VII. Пугало "українського буржуазного націоналізму" і реальність російського великодержавного шовінізму як головної небезпеки в національному будівництві СРСР

VIII. Рівність фактична і рівність формальна

IX. Українізація та її розгром

X. Русифікація і механізм русифікації

XI. Русифікація інших народів та денаціоналізація суперечать інтересам самого російського народу

XII. Розрив між теорією і практикою; плутання слідів свідомофальшивою фразеологією

XIII. Національне питання є водночас і питанням соціальним, питанням всесвітньо-історичним

XIV. Уряд УРСР як речник національної цілості: його відповідальність за націю



З відстані чвертьстоліття. Післяслово

Виступ на І Всесвітньому форумі українців

"Навколоювілейне"


Леонід Бойко. Як розпинали Івана Дзюбу











Дзюба І. М. Інтернаціоналізм чи русифікація? — К. : Видавничий дім "KM Academia", 1998, — 276 с.


ISBN 966-518-110-6


Безпосереднім поштовхом для написання цієї славнозвісної наукової праці стали проведені 1965 року в Україні арешти творчої молоді. Робота була оголошена антирадянською, автора виключили із Спілки письменників, і він теж опинився за ґратами. Починаючи з 1968 p., монографія багато разів виходила за кордоном українською, російською, англійською, французькою, італійською, китайською мовами. В Радянському Союзі як політичне звинувачення висувалася проти кожного, хто читав її чи бодай тримав у руках, якщо це ставало відомо КДБ. В Україні, проголошеній незалежною державою, ця наукова робота окремою книжкою виходить вперше. На жаль, багато порушених у ній проблем залишаються актуальними й нині.








‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.