ЗУПИНКА БІЛЯ ЛІСУ
ОДНОГО СНІЖНОГО
ВЕЧОРА
Роберт ФРОСТ
Чий ліс цей, певно, знаю я.
Та його дім біля села;
Він не побачить тут мене
І як ліс снігом заміта.
Мій коник не збагне, мабуть,
Чому я вибрав дальню путь
І зупинився у пітьмі,
Де ліс і ставу каламуть.
На збруї бубонцем струсне
Ніби питаючи мене.
А більш ні звука навкруги
Лиш тихий вітер сніг жене.
Чарує лісу глибина,
Та справ незроблених сповна,
Не скоро ще спочину я,
Не скоро ще спочину я.
|
STOPPING BY WOODS
ON A SNOWY
EVENING
by Robert FROST
Whose woods these are I think I know.
His house is in the village though;
He will not see me stopping here
To watch his woods fill up with snow.
My little horse must think it queer
To stop without a farmhouse near
Between the woods and frozen lake
The darkest evening of the year.
He gives his harness bells a shake
To ask if there is some mistake.
The only other sound’s the sweep
Of easy wind and downy flake.
The woods are lovely, dark and deep,
But I have promises to keep,
And miles to go before I sleep,
And miles to go before I sleep.
|
