Попередня     Головна     Наступна





«СКАЗАНІЄ ИЗЬЯВЛЕННО ω ПИСМЕНЕ(Х)...» КОСТЯНТИНА КОСТЕНЕЦЬКОГО (ГРАМАТИКА)



Принаймні у XVI ст. на східнослов’янських землях став відомий орфографічний трактат болгарського і сербського філолога Костянтина Костенецького «Сказаніє изьıаавлıєнно ω писмене(х)...» (Ягич 1895, 554 — 581), написаний у кінці XIV — на початку XV ст., коли вчений жив при дворі сербського князя Стефана Лазаревича.

Костянтин Граматик спостеріг різнобій у правописі сербських конфесійних книг своєї доби, тому вважав, що ці книги зіпсовані, переповнені помилок і потребують ґрунтовного перегляду. Правильними йому здавалися лише книги, написані в Тирнові, в Болгарії, де відомий філолог Євфімій провів реформу правопису. Сам Костянтин був послідовником Євфімія.

Трактат Костянтина Костенецького присвячений головним чином питанням орфографії. Особлива увага в ньому приділяється буквам, що писалися всупереч етимології, бо звукове значення їх (унаслідок фонетичних процесів, які відбулися в сербській мові) збіглося із значенням інших, зокрема знакам Ђ, А — є; ы — и; s — з, а також літерам, вживаним у запозиченнях із грецької мови (ω, v, θ, ф та ін.). Мовознавець детально розповідає про надрядкові знаки.

У трактаті автор розглядає й інші філологічні питання. Він твердить, що у формуванні церковнослов’янської мови брало участь багато слов’янських мов — болгарська, сербська, «боснійська», хорватська й чеська, однак основою її був «тънчаишїи и краснЂишїи роуш(ъ)кыи ıєзыкь», тобто руська мова. Свою тезу давній болгарсько-сербський мовознавець прагне обгрунтувати лексичними матеріалами. Звичайно, з точки зору сучасного мовознавства подібні факти не є доказовими, але вони цінні як рання спроба осмислення особливостей словникового складу окремих слов’янських мов. Костянтин виявив обізнаність із східнослов’янськими мовами — українською чи білоруською або російською в південному діалектному мовленні. Кожна з цих мов у XV ст. традиційно іменувалася руською.

Для підтвердження своєї тези про східнослов’янську основу старослов’янської (церковнослов’янської) мови Костянтин Костенецький виділяє лексеми, що, на його погляд, увійшли до її складу з руської: «ибо въ ψалмЂ θ̃-мь гл̃ющеє «лаеть» по роушкыи гл̃ıє(т). ıакоже и нн̃ıа руси мл̃ıєщи се гв̃и своєму мл̃есе гл̃еть. «не лаи на ме хосподине», сирЂ(ч). не караи ме, или не раз(ъ)дражаисе на ме. нь и въ еv(г)ли гл̃ющеє. аще кто поимет(ь) те за ризу твою, сирЂ(ч) свитоу. даж(д)ь емоу и срачицоу, и нн̃ıа руси кошулю сорочкоу гл̃ють. и пакы въ зі̃-и каθизмЂ... гл̃ющеє. и глоумлıа(х)се, нЂ(с)[ть] нш̃и(м) ıєзыко(м), нь роушкыи(м). попе(ч)[е]нїе бо протлъкоуеть или пооученїе. или въ цр(с)твнЂи книзЂ ω Илїи... елико грьсть моукы... моука бо роуш(ь)кыи(м) ıєзыко(м) брашно гл̃етсе. ибо брашно тЂмж(д)е ıєзыко(м) сънЂ(д) или ıастїе гл̃тсе. и что е(с)[ть] въса по редоу сказовати; нь съвъкоупивь реку. вьса бж(с)твнаа писанїа роуш(ь)кыи(м) ıєзыко(м) соуть раз†помощи ω(т) ины(х) нЂгде и нЂгде, и раз†x, симь съставише(с). ибо x’ кромЂ, въса роуш(ь)кыи(м) ıєзыко(м) оукрашаютсе...» (там же, 396 — 397). Як бачимо, до «руських» в трактаті віднесено праслов’янські слова, що збереглися не в усіх говорах болгарської й сербської мов. Автор підкреслив характерну фонетичну особливість «руської» мови — гортанний звук г, який південнослов’янський книжник XV ст. передає за допомогою букви x’. Беручи до уваги жваві зв’язки Києва з південнослов’янськими землями на початку XV ст. (наприклад, Григорій Цамблак, київський митрополит у 1414 — 1420 рр., був родом із Болгарії), припускаємо, що Костянтин Костенецький мав при цьому на увазі насамперед українську мову.

Висока оцінка руської мови (власне східнослов’янської редакції церковнослов’янської) навряд чи сприяла поширенню орфографічних рекомендацій вченого. На Україні в XVI — XVII ст. більш поширеною була ближча до істини думка про болгарську основу старослов’янської мови, на що вказують, зокрема, матеріали Пересопницького євангелія й Крехівського апостола.

Можливий вплив цього трактату на правопис церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції вимагає спеціального дослідження. Орфографія Костянтина Костенецького складена в дусі ідей Євфімія Тирновського, тому важко визначити роль праці цього вченого в так званому другому південнослов’янському впливі в Росії, Білорусії й на Україні.

Українські граматисти XVI — XVII ст., виходячи з життєвих потреб нормалізації східнослов’янської редакції церковнослов’янської мови, вводили в свої посібники окремі розділи про правопис, виходячи з вітчизняної фонетико-орфографічної практики. Певним зразком, що заохочував їх до роботи в цьому напрямку, була розробка Костянтина Костенецького.

Не виключено, що саме під впливом Костянтина М. Смотрицький букви на позначення йотованих голосних (ıа, А, ıє, ю) та ы трактував як «дифтонги», у склад яких входить грецька літера ι. Пор. у Костенецького: «възеше пакы ω(т) гръчьскыи(х) ω и т, и сътворивше писме ωт. т тако пакы ι и a съединив(ъ)ше нарекоше ıа. також(д)е пакы ι и є съединивше парекоше ıє» (у сербському списку — там же, 399); «Се ж пакы ы в(ъ)зьм(ъ)ше ωні дивніи мужіе ω(т) словеньска(г)[о] сь ь, ω(т) грече(с)каго се ι, и съедінів(ъ)ше ы нарекоша еры. такожде, и се ι и съ о съедінів(ъ)ше, нарекоша ю. и се паки ι, и к сему а, съедінів(ъ)ше нарекоша ıа. и се ω, и к(ъ) сему т, съедінів(ъ)ше ωт, нарекоша ωтъ» (східнослов’янський список — там же, 568) й у М. Смотрицького: ıа и А /состои(т)/іωтою и азомъ; їε, іωтою и єстомъ; ю, іωтою и ономъ; ы, єремъ и іωтою (Смотрицкій, 7 зв.). Пор. і в Л. Зизанія.

















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.