Попередня     Головна     Наступна




ПРИМІТКИ


Текст книги приведено у відповідність із сучасним правописом при одночасному збереженні лексичних, морфологічних та фонетичних особливостей мови автора. Беззастережно виправлялися друкарські помилки. У випадках різночитання, строкатості й різнобою лексичних форм перевага надавалася літературній нормі.

Уникнено цілого ряду правописних анахронізмів. Зокрема, замість застарілих форм нарід, ріжний, жадних, манастир, манах, катедра подаємо народ, різний, жодних, монастир, монах, кафедра. В усіх без винятку словах, де це потрібно, вжито апостроф, чого не було в оригіналі, ймовірно, через технічні причини. За сучасним правописом подаються й такі форми: в іменниках жіночого роду родового, давального й місцевого відмінків однини закінчення замінено на -і: не народности, цінности, а народності, цінності; в іменниках називного відмінка множини закінчення замінено на -и: не люде, селяне, а люди, селяни; в іменниках називного відмінка однини — на -а: не матеріял, патріярх, ініціятива, а матеріал, патріарх, ініціатива; в дієсловах з префіксами рос- подано їх сучасне написання роз-: не роспочалися, роспрощалися, а розпочалися, розпрощалися. Суфікси прикметників і прислівників вищого та найвищого ступеня -іщ замінено на -іш: не визначніщий, пізніще, раніще, а визначніший, пізніше, раніше. Прикметники на зразок техничний, інженірний, полемичний виправлялися як технічний, інженерний, полемічний. Осучаснено форми таких слів, як аптикар (аптекар) , голосовання (голосування), архив (архів) тощо. Літера Ђ замінена відповідно на е або і.

Узгоджуючи із сучасними нормами пунктуацію книги, упорядник, однак, прагнув зберегти основний характер авторського синтаксису. Такий підхід застосовано й при підготовці до друку значного за обсягом бібліографічного апарату, що наскрізно проходить у тексті.

Імена, історичні події, географічні та інші назви, малозрозумілі слова, що коментуються в розділі «Примітки», позначені в тексті цифрами. Авторські посилання й примітки подаються, як і в оригіналі, посторінково й позначаються зірочками.








ВСТУП


1 Гутенберг Поган (1400 — 1468) — німецький винахідник, який поклав початок книгодрукуванню в Європі. Він першим застосував спосіб відливки шрифту в металевій ливарній формі й сконструював дерев’яний друкарський прес. Найвідомішим виданням Гутенберга є тритомна Біблія, надрукована в 1452 — 1455 рр.

2 Гадяцька умова (угода) — йдеться про відомий в історії Гадяцький договір, укладений 16.09.1658 р. гетьманом І. Виговським із Польщею після приборкання ним бунту полтавського полковника М. Пушкаря і розриву з Москвою. За цим договором Україна, в межах воєводств Київського, Чернігівського і Брацлавського, мала входити як незалежне Велике князівство Руське на рівних правах у федерацію з Польщею і Литвою. В Україні мали бути засновані два університети, дозволялося відкривати колегії й гімназії, надавалася свобода друку. Однак при затвердженні польським сеймом цієї угоди з неї було вилучено ряд прогресивних положень, що не могло задовольнити козацтво.

3 Виговський Іван (? — 1664) — гетьман України (1657 — 1659), найближчий соратник Богдана Хмельницького. Вихованець Києво-Могилянської академії. За обвинуваченням в участі в козацькому повстанні був страчений під Корсунем.

4 Ставропігійський інститут — культурно-освітня установа в Галичині, створена 1789 р. на базі Львівського успенського Ставропігійського братства (див. прим, до с. 105). При інституті були велика бібліотека, музей, архів, друкарня, палітурня, книгарня. З 1885 р. виходило періодичне видання «Временик Ставропигийского института», а а 1921 р. — «Збірник Львівської ставропигії». Інститут ліквідовано 1940 р., при цьому було втрачено багато цінних пам’яток української культури.

5 Кирилиця — один з давніх слов’янських алфавітів, названий за ім’ям проповідника православ’я Кирила. Створена кирилиця на основі грецького уставу, з якого виникли перші друкарські шрифти.

6 Октоїх (інша назва — Осьмигласник) — одна із церковно-богослужбових книг, яка містить співи (тропарі, кондаки, канони), розділені на вісім наспівів або голосів. Складання Октоїха приписується знаменитому співцю грецької церкви св. Іоанну Дамаскіну (VIII ст.)

7 Часословець (Часослов) — церковно-богослужбова книга, яка служить для читців та співців на кліросі. У книзі міститься перелік усіх щоденних служб, окрім Літургії.

8 Тріодь пісна — церковно-богослужбова книга, що містить молитвослови на дні Великого посту й на підготовчі тижні до нього. Слово «тріодь» — грецьке і означає «трипісенник». Назва книги походить від того, що в молитвословах є неповні канони, які складаються з трьох пісень, замість звичайних дев’яти.

9 Тріодь цвітна — церковно-богослужбова книга, що містить співи від дня св. Пасхи до тижня Усіх Святих.

10 Псалтир — священно-богослужбова книга пророка і царя Давида, що має 12 розділів. Так називається тому, що більшість псалмів у ній належить святому пророкові Давиду. У псалмах, написаних у формі звернення до Бога, йдеться про людські радощі, печалі, каяття, уславлення Божих благодіянь, прохання про милування від гріхів. Тому Псалтир під час богослужінь вживається частіше від інших церковних книг.

11 Духовна інквізиція — «інквізиція» в перекладі з латинської означає розслідування. Підпорядкована римському папі судово-карна установа католицької церкви, створена в XIII ст. для «виявлення, покарання й запобігання єресі». Інквізиція чинила розправи над передовими мислителями і вченими.

12 Комитат — адміністративно-територіальна одиниця (область на території колишньої Австро-Угорщини).















Частина перша. Білорусько-українське друкарство


1 Велике Литовське князівство — державне формування, що склалося в середині XIII ст. за рахунок білоруських і українських земель, що стало наслідком військових походів литовських князів Гедиміна й Ольгерда. На соціально-економічний і культурний розвиток князівства помітний вплив справили економіка й культура українських і білоруських земель. За Люблінською унією 1569 р. Литва і Польща об’єдналися в одну державу — Річ Посполиту.

2 Вільна — тепер місто Вільнюс, столиця незалежної держави Литва. В XVI — на початку XVII ст. Вільна, поряд з Києвом, Острогом, Львовом, була осередком спільного українського і білоруського руху. Тут здавна існувало православне братство, видавалися книжки, працювала братська школа (з 1585 р.), де вчилися українці. Пізніше зв’язки з Україною ослабли.

3 Галятовський Іоаникій (? — 1688) — український письменник, філософ, громадсько-політичний і культурний діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії, з 1657 р. — ректор її. Автор збірників проповідей та оповідань: «Ключ розуміння» (1659), «Небо новоє» (1665), ряду полемічно-публіцистичних трактатів.

4 Братства — релігійно-національні товариства, що створювалися при церковних парафіях. Напочатку ставили собі насамперед релігійні цілі: дбали про свої храми, влаштовували братські обіди, допомагали бідним і хворим. У період латинізації та полонізації західноукраїнських земель (XVI — XVII ст.) сфера діяльності братств помітно розширилася. Допомагаючи зберігати свою віру, обряд і давні звичаї, братства ставали активними оборонцями української національної самобутності. Зокрема, розгорталася культурно-освітня праця, відкривалися школи й друкарні, бібліотеки.

5 Черенки — друкарські шрифти.

6 ...латинська нагінка на православну віру — йдеться про активний процес латинізації й ополячення західноукраїнських земель, що розпочався після прийняття Брестської унії 1594 р.

7 Смотрицький Мелетій (бл. 1578 — 1633) — визначний український церковний та культурний діяч. Після закінчення Острозької школи був викладачем і ректором Київської братської школи.

8 Зизаній Лаврін (? — бл. 1634) — церковний діяч, педагог. Наприкінці XVI ст. вчителював у братських школах Львова, Берестя, Вільни, з 1619 р. — в Києві. Автор «Граматики словенской» та «Букваря», в якому було вміщено перший церковнослов’янсько-український словник.

9 Беринда Памво (між 50 — 70-ми рр. XVI ст. — 1632) — визначний діяч української культури та освіти. Працював як друкар і гравер у Стрятині, Перемишлі, Львові, з 1613 р. — у Києві. Очолював Києво-Печерську друкарню. Автор першого друкованого українського словника «Лексікон словеноросскій албо имен толкованіє» (1627).

10 Ставровецький Кирило Транквіліон (? — 1646) — український церковно-освітній діяч, поет, учений, друкар. У 80-х роках XVI ст. вчителював у Львові й Острозі, заснував власну пересувну друкарню. Найвідоміші його твори — «Євангеліє учительноє» (1619) та «Перло многоцвітноє» (1645).

11 Скорина Франциск (бл. 1490 — бл. 1551) — визначний діяч білоруської культури, засновник білоруського книгодрукування. Народився в Полоцьку. У 1517 — 1519 рр. заснував друкарню у Празі, згодом — у Вільні, де видав Псалтир, Біблію, «Апостол» та інші книги.

12 Несвіж — тепер районний центр Мінської області (Республіка Білорусь).

13 Тяпинський Василь (бл. 1540 — бл. 1603) — білоруський освітлій діяч, письменник, друкар. У своїй мандрівній друкарні видав близько 1580 р. Євангеліє, перекладене на тогочасну білоруську мову.

14 Хведорович Іван, Федоров Іван (бл. 1510 — 1583) — фундатор постійного книгодрукування на українській землі.

15 Заблудів — тепер село Заблудове Білостоцького району на Гродненщині (Республіка Білорусь).

16 Бурмістр — виборний керівник міського самоврядування.

17 «Апостол» — книга, що в ній записані твори, проповіді апостолів та учнів — проповідників Христового вчення. Читається під час богослужінь на кожний день. Найстаріше українське видання — львівський «Апостол», надрукований Іваном Федоровим 1574 р. Далі йдуть видання XVII — XVIII ст. — у Києві (починаючи з 1620), Львові (1639), Луцьку (1640) та ін.

18 Острог — нині місто обласного підпорядкування, районний центр на Рівненщині. 1580 р. тут була заснована знаменита Острозька друкарня.

19 Мстиславець Петро (? — бл. 1580) — один з перших українських першодрукарів, сподвижник І. Федорова. Разом з ним видав у Москві «Апостол» (1564), у Заблудові — «Євангеліє учительнеє» (1569).

20 Четвероєвангеліє (Чотириєвангеліє) — церковно-богослужбова книга, що включає всі чотири Євангелія (від Мафтея, Марка, Луки, Іоанна).

21 Острозький Костянтин (бл. 1526 — 1608) — один з найвідоміших представників давнього українського княжого роду, палкий охоронець православної церкви, меценат української культури. Будував і утримував храми, школи, друкарні, щедро допомагав Києво-Печерській лаврі. Там і похований.

22 Сигізмунд III (1566 — 1632) — король польський і великий князь литовський (з 1587 р.). В Україні його уряд жорстоко придушував селянсько-козацькі повстання під проводом С. Наливайка та ін. За допомогою Брестської унії Сигізмунд III намагався добитися полонізації України й Білорусії.

23 Катехизис (Катехізис) — церковно-богослужбова книга, в якій :подається короткий виклад християнського віровчення у формі запитань та відповідей.

24 Кальвініст — прибічник протестантського віровчення, що виникло в XVI ст. й засновником якого був Ж. Кельвін. Суть його в ідеї про абсолютне передвизначення Богом долі людей.

25 Євангеліє — одна з найголовніших священно-богослужбових книг, яка складається з чотирьох перших книг Нового Завіту, написаних євангелістами Мафтеєм, Марком, Лукою, Іоанном. У ній описується земне життя Ісуса Христа: його вчення, чудеса, хресні страждання, смерть, воскресіння й вознесіння на небо. Богослужбове Євангеліє має ту особливість, що, окрім звичайного поділу на глави та вірші, ділиться ще на особливі розділи, які називаються «зачинами». Наприкінці знижки вміщено покажчик: коли читати той чи інший «зачин».

26 Каштелян — сановник, член польського сенату,

27 Служебник — книга для священика та диякона. У ній подано порядок проведення ранкового, вечірнього богослужіння та літургії. Міститься також список святих, які щоденно згадуються церквою.

28 Молитвослов — збірник найуживаніших молитов православного християнина.

29 Супрасль — містечко, тепер на території Польщі.










Частина друга

Друкарство на галицькій землі


1 Люблінська унія 1569 р. — угода про об’єднання Великого Литовського князівства з шляхетською Польщею у федеративну державу — Річ Посполиту, що сталося внаслідок поразки Литви під час Лівонської війни з Росією. За цією угодою до Польщі відійшли й українські землі — Волинь, Брацлавщина, Київщина. Унія спонукала до загострення визвольної боротьби українського народу проти польського панування.

2 Балабан Гедеон (1530 — 1607) — львівський єпископ, оборонець православної церкви. Виступав проти Брестської церковної унії 1594 р. й засилля католицизму на українських землях.

3 Клярма — дужка.

4 Дерманський монастир — у Дубнівському повіті Волині (теперРівненська область). Засновано, ймовірно, в першій половині XV століття. 1602 p. K. Острозький сприяв відкриттю при монастирі друкарні. У 1627 — 1631 рр. настоятелем обителі був письменник, церковний і культурний діяч Мелетій Смотрицький.

5 Галич — тепер районний центр на Івано-Франківщині. У давнину — столиця Галицького князівства.

6 Новий Заповіт — друга частина Біблії. Датується кінцем І — початком II ст.

7 Поквітовання — розписка.

8 Рата — термін платежу або частина плати, що припадає на даний термін.

9 Саф’яник — тут — книжковий палітурник.

10 Склеп — магазин, лавка.

11 Львівське Ставропігіальне братство — релігійно-національна організація, заснована у 80-х роках XVI століття. Львівське братство домоглося права ставропігії (непідлеглості місцевим православним митрополитам). 1586 р. організація заснувала школу, згодом — друкарню, де з 1591 по 1722 рр. було видруковано понад 160 тисяч примірників різних книг, здебільшого релігійного змісту.

12 Панегірик — урочиста похвальна промова.

13 Берестя — колишня назва міста Брест, тепер обласний центр Республіки Білорусь.

14 Могила Петро — (1596 — 1647) — визначний український церковний і освітній діяч, митрополит Київський і Галицький (з 1632 р.) 1631 р. відкрив у Києві Лаврську школу, яку 1632 р. було об’єднано з Київською братською школою і названо Києво-Могилянською колегією, пізніше — Києво-Могилянською академією.

15 Володислав IV (1595 — 1648) — польський король (1632 — 1648). З тактичних міркувань домігся компромісного задоволення козацьких вимог у церковному питанні: визнання двох українських митрополій: православної й уніатської, але згодом не надав обіцяних пільг козакам. Помер на початку повстання під проводом Б. Хмельницького.

16 Сльозка Михайло (? — 1667) — український друкар і видавець. 1630 р. прибув до Львова з Литви і спочатку працював у братській друкарні, а з 1638 р. заснував власне друкарство.

17 ...розбивши козаків під Берестечком — ідеться про одну з найтрагічніших сторінок в історії визвольних змагань українського народу. Неподалік цього містечка (нині — Горохівський район Волинської області) в червні 1651 р. сталася велика битва українських військ Богдана Хмельницького і татар з польською армією. Після перших успіхів козаків, у вирішальний момент, татари відступили. Частина оточеного поляками козацького війська через болота була виведена Богуном, а решта — розгромлена. На місці бою збереглися козацькі могили. 18 Супліка — письмове прохання.

19 Секвеструвати — заборонити.

20 Шептицький Афанасій (1686 — 1746) — церковний діяч, архімандрит Унівського монастиря. З 1715 р. — єпископ у Львові, з 1729 — київський митрополит. Дбав про освіту духовенства, боронив селян, чинив опір латинізації краю.

21 Нунцій — постійний, вищого рангу, дипломатичний представник папи римського при урядах держав, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини.

22 Нунціатура — управління вищого дипломатичного представництва папи.

23 Почаїв — містечко Кременецького повіту Волинської губернії (тепер Тернопільська область). У XVI ст. тут засновано монастир, що став одним з осередків боротьби проти католицизму. При ньому працювала друкарня. У 1713 р. монастир перейшов до уніатів. В першій половині XIX ст. царський уряд Росії відібрав монастир в уніатів і передав православному духовенству, перейменувавши його в Почаївську лавру. Історії заснування й діяльності Почаївської лаври І. Огієнко присвятив своє ґрунтовне дослідження — церковно-історичну монографію «Свята Почаївська Лавра», що вийшла окремим виданням у Вінніпезі (Канада) 1961 р.

24 Жовква — тепер місто Нестерів на Львівщині.

26 Берестейський собор 1596 р. (Брестська унія) — церковно-історична подія, що стала результатом домовленості між керівництвом українсько-білоруської православної та римської католицької церков. За умовами собору римський папа визнавався главою церкви із збереженням, у межах київської митрополії, церковно-культурної автономії. Ця подія розколола українську церкву й викликала довготривалу внутрішню боротьбу.

26 Екзарх — у перекладі з грецької означає керівник. У православ’ї — глава церковної округи (екзархату).

27 Арцибискуп — католицький архієпископ.

28 Консисторія — місце зборів, нарада кардиналів католицької церкви.

29 Требник — церковно-богослужбова книга, що містить тексти богослужіння і моління, які виконуються для окремих осіб чи груп (треб). Вживається для чинів хрещення, покаяння, шлюбу, висвячень і різних треб (похорон, освячення дому тощо). В українській церкві Требник уперше виданий заходами П. Могили (1646).

30 Желіборський Арсен (1618 — 1663) — православний єпископ Львівський, заснував друкарню при соборі св. Юра. Допомагав укладати договір з гетьманом І. Виговським у Гадячі.

31 Номоканон — збірник церковних і цивільних приписів щодо внутрішнього устрою церкви.

32 Трифологіон — збірник церковних повчальних молитов.

33 Нелюбович-Тукальський Йосиф (? — ?) — православний єпископ, митрополит Київський (1663 — 1675). Неприхильне ставився до польських втручань в українські справи, а також до московських претензій на Київську митрополію.

34 Винницький Аніон (? — 1679) православний митрополит Київський та екзарх царгородського патріарха в Україні (з 1663 р.)

35 Тисарівський Єремія (? — 1641) — церковний діяч, з 1607 р. православний єпископ Львівський. 1633 р. брав участь у хіротонії Петра Могили.

36 Унів — колишня назва села Міжгір’я (тепер Золочівського райо-

ну на Львівщині), у минулому важливий чернечий і друкарський осередок.

37 Шумлянський Йосиф (1643 — 1708) — церковний діяч, єпископ Львівський (з 1647 р.), згодом прийняв католицьку віру.

38 Ян III (1629 — 1696) — польський король з 1674 р. За його правління Польща воювала проти Османської імперії. Військо Яна III, в складі якого були українські козаки, примусило турків 1683 р. зняти облогу Відня.

39 ...допоміг василіанам — йдеться про членів чернечого постригу святого Василія, що ведуть монаше життя, їхня діяльність проявилася в організації шкіл, друкарень, будівництві храмів.

40 ...що жили при Юрі — йдеться про монастир, який діяв при соборі св. Юри у Львові, спорудженому 1744 — 1770 рр. за проектом архітекторів Б. Меретина, С. Фессінгера.

41 Adolescens (нім.) — хлопець.

42 Ктитор — церковний староста.

43 Стрятин — тепер село Рогатинського району на Івано-Франківщині.

44 Плетенецький Єлисей (1550 — 1624) — визначний православний церковно-культурний діяч, архімандрит Києво-Печерської Лаври, керував її друкарнею. До багатьох книг, що вийшли з цієї друкарні, писав передмови. Автор низки шкільних підручників.

45 Крилос — тепер село Галицького району на Івано-Франківщині.

46 Угорців — тепер село Самбірського району на Львівщині.

47 Киновар — речовина червоного кольору, що застосовується для виробництва художніх фарб.

48 Грушева (Грушеве) — тепер село Тячівського району на Закарпатті.

49 Антиминс — віддрукований текст єпископської грамоти, яка видавалася окремо для кожної церкви.

60 Коложвар — теперішнє місцезнаходження населеного пункту не встановлено.








Частина третя

Друкарство на Волині


1 Володимир — колишня назва міста Володимира-Волинського, тепер районний центр на Волині.

2 Ковель — тепер місто обласного підпорядкування, районний центр на Волині.

3 Дермань — колишня назва села Устенське Друге, тепер Здолбунівського району на Рівненщині.

4 Крем’янець — тепер Кременець, районний центр на Тернопільщині.

5 Рохманів — тепер село Шумського району на Тернопільщині.

6 Четвертая — тепер село Маневицького району на Волині.

7 Пересопниця — колишнє місто, один із центрів Пересопницького князівства. Залишками його є городище на околиці села Білів Рівненського району на Рівненщині.

8 Дворець — тепер село, підпорядковане Степанівській селищній Раді Сарненського району на Рівненщині.

9 Хорошів (Хорошки) — колишня назва селища міського типу Володарськ-Волинського, тепер районний центр на Житомирщині.

10 Чорна — колишній населений пункт неподалік Рівного, тепер не існує.

11 Курбський Андрій (бл. 1528 — 1583) — князь московський, боярин, воєвода і письменник.

12 Пересопницьке Євангеліє — унікальна рукописна книга, перший переклад конфесійного тексту українською літературно-писемною мовою. Зберігається в Центральній науковій бібліотеці ім. Вернадського.

13 Копистенський Захар (? — 1627) — визначний православний богослов. З 1624 р — архімандрит Києво-Печерської Лаври, автор ряду творів богословської тематики («Книга о вере», «Палидонія»).

14 Смотрицький Герасим (? — 1594) — письменник і педагог, один з передових діячів ученого Острозького гуртка. Перший ректор Острозької школи (Академії). Видавець «Острозької Біблії», до якої написав передмову.

15 Олексій Михайлович (1629 — 1676) — другий московський цар (1645 — 1676) з династії Романових. За його царювання відбулося укладення Переяславського договору між Україною і Росією 1654 р.

16 Княгиницький Іов (? — 1621) — вчений, ігумен, відомий відновленням православного чернечого життя, соратник Івана Вишенського.

17 Борецький Іов (? — 1631) — київський православний митрополит (1620 — 1631), оборонець українського православ’я. Мав великий вплив на козаччину за часів гетьмана Сагайдачного.

18 Август III (1696 — 1763) — другий польський король саксонської династії. За його королювання посилилися утиски українського селянства, що спричинило на Правобережній Україні гайдамацький рух.

19 Посад — торгово-промисловий центр у XVII — XVIII ст. в Росії, який зараховували до міст, а його населення — до складу посадських людей

20 Князі Вишн&вецькі — представники українського княжого роду з Волині. Найвідоміші з них: Андрій — каштелян волинський і воєвода брацлавський, Дмитро — козацький отаман, Костянтин — староста житомирський.

21 Замостя — нині повітове місто Польщі.

22 Кляштор — католицький монастир.

23 ...склав фундуша — заснував фонд.

24 Кармеліти — представники латинського чернечого чину, заснованого у XII ст. Монастирі кармелітів, разом з друкарнями при них, існували в ряді західноукраїнських міст у XVII — XVIII ст.

25 Полонне — тепер районний центр на Хмельниччині.

26 Корц — колишня назва села Корчак Житомирського району на Житомирщині.

27 Славута — тепер районний центр Хмельницької області.

28 Дубно — тепер районний центр Рівненської області.

29 ...брат звісного Северина — йдеться про Северина Наливайка (? — 1597) — керівника козацького повстання (1594 — 1596) за національне визволення українського народу. Зрадницьки виданий ворогам, був кинутий до варшавської в’язниці, де після нелюдських тортур четвертований.










Частина четверта

Друкарство на Київщині


1 Вербицький Тимофій (? — ?) — власник друкарні в Києві, видавець Часослова 1625 і 1626 рр.

2 Минея — збірник церковних співів (тропарів, кондаків тощо), які використовуються під час проведення святкових служб.

3 Викуватися — бути бездіяльним.

4 Анфологіон — церковно-богослужбова книга, в якій вміщено пісні, що розспівуються в церкві двома хорами.

5 Радомишль — тепер районний центр на Житомирщині.

6 «Палидонія» — книга 3. Копистенського, що є найгрунтовнішим викладом основ православного богослов’я київської школи, насичена історичним та богословським матеріалом.

7 Імнологія — збірник церковних гімнів із вказівкою стилю розспіву.

8 Моровиця — хвороба (морова виразка).

9 «Бесіди на Діяння» — збірник бесід з віруючими, своєрідний коментар до біблійної книги «Діяння святих апостолів».

10 Путивль — тепер місто, районний центр на Сумщині.

11 ...козацькі війни, що почалися тоді... — йдеться про козацькі війни 1648 — 1658 рр. проти польського поневолення, наслідком яких було утворення козацько-гетьманської української держави — Війська Запорозького.

12 Гізель Інокентій (? — 1683) — освітній і церковний православний діяч у Києві, ректор Києво-Могилянської академії. За дорученням Петра Могили керував Києво-Печерською друкарнею. З його іменем пов’язане видання «Києво-Печерського патерика» (1661 і 1678 рр.). Автор «Синопсиса» — першого підручника з історії України.

13 ...церква українська таки остаточно опинилася під Москвою — йдеться про сумнозвісний торг Москви з Константинопольським патріархом Діонисієм (з 1686 р.), від якого залежала митрополія Київська, внаслідок чого Українська православна церква повністю передавалася під владу московського патріарха. Це сталося через 32 роки після Переяславської угоди між Україною і Росією.

14 Тупталенко (Топтало) Дмитро (1651 — 1709) — церковний діяч, учений, письменник. Понад 30 років був проповідником та ігуменом у ряді монастирів.

15 «Четьї-Минеї» («Читані Минеї») — чотирьохтомний збірник життя святих (перше видання — 1689 — 1705); у XVIII ст. — десять перевидань. Найвидатніший твір української агіографії, автором якого є Дмитро Туптало. Цей твір він писав 20 років.

16 Яворський Стефан (1658 — 1722) — церковний діяч, митрополит, літератор. Родом з Галичини. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, згодом був її професором, пізніше — митрополитом Рязанським і Муромським. З прихильника Мазепи після падіння гетьмана став його очорнителем.

17 «Патерик Печерський» («Києво-Печерський патерик») — пам’ятка оригінальної літератури, збірка оповідань про Києво-Печерський монастир. Створений в основному у першій чверті XIII ст., він прославляє будівників і живописців, окремих діячів (святих отців) монастиря. Надрукований 1661 р. в друкарні Києво-Печерської Лаври.

18 Афон — гора в північно-східній Греції.

19 Петро I (1672 — 1725) — російський цар (з 1682 р.), син царя Олексія Михайловича. Проводив активну політику щодо обмеження прав України, а згодом і справжнього терору проти козаччини.

20 ...Лавра просить царицю Анну... — йдеться про російську імператрицю Анну Іоанівну (1693 — 1740). За її царювання посилились утиски українського козацтва й селянства.

21 ...цариця Лисавета (Єлизавета Петрівна) (1709 — 1761) — російська імператриця, донька Петра І. Захопила владу внаслідок двірцевого перевороту. Пізніше таємно обвінчалася з українським козаком Олексієм Розумовським, братом Кирила Розумовського. Відновила гетьманство в Україні.

22 За час цариці Катерини... — йдеться про Катерину II (1729 —

1796) — російську імператрицю (з 1762 р.) Дружина імператора Петра III. Скинула його, спираючись на гвардійські полки. За вказівкою Катерини в Україні було ліквідовано гетьманство (1764), зруйновано Запорізьку Січ (1775), знищено рештки політичної автономії, посилилися заборони щодо друкування книжок українською мовою.

23 Пакуль — нині село Ріпкинського району на Чернігівщині.

24 Щербацький Тимофій (1698 — 1767) — церковний діяч, архімандрит Києво-Печерського монастиря, митрополит Київський.

25 Бантиш-Каменський Микола (1737 — 1814) — археограф, управитель Московського архіву колегії закордонних справ, автор ряду історичних досліджень.

26 Махнівка — тепер село Бердичівського району на Житомирщині.

27 Гр. Потоцький Станіслав (1579 — 1667) — польський магнат і полководець. Брав участь у придушенні козацьких повстань (1637 — 1638), очолюваних П. Павлюком, Д. Гунею та І. Остряницею.

28 Фастів — тепер районний центр Київської області.

29 Бискуп — латинізована форма назви єпископа.

30 Бердичів — тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Житомирської області.







Частина п’ята

Друкарство Чернігівське


1 Баранович Лазар (бл. 1620 — 1693), за ін. даними (1593 — 1694) — церковний, політичний і літературний діяч, професор і ректор з 1650 р. Київської колегії. З 1657 р. — архієпископ Чернігівський. Будував школи, монастирі, обстоював незалежність українського духівництва від московського патріархату.

2 Новгород-Сіверський — тепер районний центр на Чернігівщині.

3 Мазепа Іван (1644 — 1709) — гетьман України (1687 — 1709) — великий будівничий української державності. Дбав про розвиток української науки, культури, освіти. Після поразки козацького війська, що воювало проти Москви на боці шведського короля, опинився в Бендерах, де і помер.

4 «Руно Орошенноє» — збірник оповідань про чудеса від Богородиці Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря (перше видання — 1680 р.). Автор твору — Дмитро Туптало.

5 Ромни — тепер районний центр Сумської області.

Частина шоста Друкарство на Поділлі

1 Панівці — нині село Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині.

2 Яришів — тепер село Могилів-Подільського району на Вінниччині.

3 Тульчин — тепер районний центр на Вінниччині.

4 Міньківці — тепер село Андрушівського району на Житомирщині.

5 Дунаївці — тепер районний центр на Хмельниччині.

6 Кам’янець — колишня назва Кам’янця-Подільського, тепер місто обласного підпорядкування, районний центр на Хмельниччині.

7 Дубоссари — тепер районний центр Республіки Молдова.

8 Могилів-Подільський — тепер місто обласного підпорядкування, районний центр на Вінниччині.

9 Янів — колишня назва (до 1946 р.) села Іванів, тепер алинвського району на Вінниччині. 10 Межиріччя (Межирічка) — колишня назва (до кінця XIX ст.) смт. Ємільчине, тепер районний центр на Житомирщині.

11 Калюс — тепер село Новоушицького району на Хмельниччині. 12 Збриж — тепер село Борщівського району на Тернопільщині. 13 Межибояс (Меджибіж) — тепер селище міського типу Летичівського району на Хмельниччині.










Частина сьома

Друкарство на інших землях Східної України


1 Глухів — тепер районний центр на Сумщині.

2 Лисаветград (Єлизаветград, Єлисаветград) — колишня назва (до 1934 р.) міста Кіровограда.

3 Кременчук — тепер місто обласного підпорядкування, районний центр на Полтавщині.

4 Катеринослав — колишня назва (до 1926 р.) міста Дніпропетровська.

5 Потьомкін Григорій (1739 — 1791) — російський державний діяч Брав участь у перевороті 1762 р., після якого почалося царювання Катерини II. З 1774 р. був правителем південної України.










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.