Головна





АНОНІМ

ЛЕОПОЛІС


Знаменіє тезоименитаго князя Льва град сей маєт,

Єго же имя по всей Європіи россійскій род знаєт.

В митрополіи Києво-Галицкой славно пребываєт.

Єго же вся окрестная страна обогащаєт.


Лев царствуєт безсловесным звЂрєм в начало.

Словесным же образ Христово царство нам ся показало.

Мужайся, многоплеменный росскій народе,

Да Христос начало крЂпости в тебЂ буде.



* * *


Богу дающу зависть ничтоже возможе.

И не дающу труд успЂєт ничтоже.







АНОНІМ


Леополіс. — Вперше надруковано у кн.: Адельфотис. Грамматіка доброглаголиваго єллинословенскаго язика. Совершеннаго нскуства осми частей слова. Ко наказанію многоименитому російскому роду. Во ЛвовЂ. В друкарни братской. Року 1591.

«Грамматіку» укладено учнями Львівської братської школи за участю Ареенія Еласонського — «митрополита демонитського і еласонського», який прибув до Львова з Греції і викладав у цій школі протягом двох років (1586 — 1588) грецьку мову. В укладанні й виданні книжки могли брати участь тодішні вчителі львівської школи Стефан та Лаврентій Зизанії і Кирило Транквіліон-Ставровецький. Комусь із них можуть належати і вміщені в ній вірші.

Передрук тексту здійснено у вид.: Студинський К. Адельфотес. — ЗНТШ, кн. 3, 1895, т. 7, с. 10; Перетц В. Н. Историко-литературньїе исследования.., т. I, ч. 1, с. 6; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 145.

Подається за першодруком.


«Богу дающу зависть ничтоже возможе». — Текст двовірша вміщено в «Аделфотисі», арк. 182, зв.

Текст передруковано у вид.: Студинський К. Адельфотес, с. 23; Перетц В. Н. Историко-литературные исследования.., т. I, ч. 1, с. 6; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 145.

Подається за першодруком.







Див. також Українська поезія. Кінець XVI — середина XVII ст.





Головна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.