Головна




АНОНІМ



«Як лев срокгій над всЂми звЂряти пануєт...»

На Златоустого и до чителников

О науцЂ

«Конец с богом, вся дающем нам благая...»






* * *

Як лев срокгій над всЂми звЂряти пануєт,

Так Львов над всЂ мЂста в князт†Руском

продкуєт,

В котром то ся братство милости закрЂсльнуло

И на герб свой вежу тую так выстрыхнуло.






НА ЗЛОТОУСТОГО И ДО ЧИТЕЛНИКОВ


Нила, з брегов широко впливаючого

И весь Єгипет гойне напаваючого,

БарзЂй жродла Златоустого розливають

И буйные потоки з себе выпущають

Злотими струменьми. Весь ся улыскуючи,

Оплавитостю вод живых обфитуючи,

Цыркель весь сбору вЂрных вколо обливаєт,

И вся церков повшехная ним намакаєт,

ВЂлкготность свою з наук оного беручи

И до змякченя сердца людскіє ведучи

На взросненя древ, в дому божом плодовитых,

Злотовидне заквитнулых, всЂм знакомитых,

Котрыє бы злотый овоц с себе давали

И завше пожитком церков обмышлевали,

При тых вдячне брмячих водах єи здобячи,

На позреньє ся сличных древ всЂх приводячи,

Котрую роскошною выспою назвати,

Где звыкли святыє вЂчне опочивати,

З злотых ся вод святого охоложаючи,

Злотовидне и без сказы проквитаючи,

С котрого золотых ся квЂтув позщипало

И на пожиток ся вам, цным дЂтєм, зобрало.

Омиліа з розных мЂсц оного зложена

И на словенскоє справне переложена

О цнотливом вас в молодости выхованю

И пилном о дЂточках отцевском стараню,

Якобы от бога не подняли караня,

Давши сынум зразу доброє выхованя.





О НАУЦЂ


Звлаща над все тоє хотячи уважати,

Жебы вас зараз в науку заправовати,

З котрои, яко з жродла, все доброє походить,

И през ню человЂк человЂком ся находить,

Котрую так наддер святыє поважають,

Же злотым уроженям єи называють.

Той то родзай нЂкгды нехай ся не зводить,

Але ся завше в народЂ людском находить.

О котруй цный народ русскій занедбаваєт

И за подлЂйшую реч собЂ покладаєт,

За чим всякій неряд и все злоє походить

И до погорженя цный тот народ приходить,

Же для простота много ся их уругають

И ненаукою очи замыдлявають.

Прето тыж за барзо слушную ся нам рЂч здало,

Абы ся о вас до отцув ваших подало,

Якобы преднЂйшим тым добрым не возгоржали

И в прод всего о науце ся вам старали.

Сконт им же самым от вас з лЂпшим венц бываєт,

Же кождый сын з науки отца поважаєт,

До котрои ся вы охоту тылко, о дЂти, мЂйте

И, що єст вам з пожитком, сами зрозумЂйте.

На Златоустого радЂ полЂгаючи

И єго злотьш словом цЂло уфаючи,

Же ведлуг котрих з обох сторон учинивши

И за повинность ся свою дуже уймивши,

ПотЂхи с сынув, отцеве, дочекаєте

И онде маєстат божій оглядаєте,

З цнотливе выховаными сынами ставши

И талантом приробок на лЂчбЂ отдавши.

В радости панской оной абысте зостали

(Зычимо вам) и со святыми опочивали.



* * *


Конец с богом, вся дающем нам благая,

Єму же ничтоже успЂєт зависть злая.

И ниже не дающу труд что успЂваєт,

Яко и дающу зависть в чем запинаєт.







АНОНІМ

«Як лев строкгій над всЂми звЂряти пануєт...». — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609. Вірш вміщено на сторінці із зображенням герба Львівського братства.

Автором цього і всіх інших віршів, уміщених у цій книзі, М. С. Возняк вважав Івана (Іоанна) Борецького, в майбутньому київського митрополита Йова (Возняк, М. С. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. Львів, 1954, с. 8 — 11). Див. гіпотезу Г. І. Коляди про авторство Гавриїла Дорофійовича (Радянське літературознавство, 1958, № 3, с. 58).

Передрук тексту здійснено у вид.: Науменко І. Ф. Педагог-гуманіст і просвітитель І. М. Борецький. Львів, 1963, с. 73 — 76, 116; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 161 — 162.

Подається за першодруком.


На Златоустого и до чителников. — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609.

Подається за першодруком.


О науцЂ. — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609.

Подається за першодруком.


«Коней, с богом, вся даю щем нам благая...». — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609.

Подається за першодруком.







Див. також Українська поезія. Кінець XVI — середина XVII ст.




Головна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.