АНОНІМ
«Як лев срокгій над всЂми звЂряти пануєт...»
На Златоустого и до чителников
«Конец с богом, вся дающем нам благая...»
* * *
Як лев срокгій над всЂми звЂряти пануєт,
Так Львов над всЂ мЂста в князт†Руском
продкуєт,
В котром то ся братство милости закрЂсльнуло
И на герб свой вежу тую так выстрыхнуло.
НА ЗЛОТОУСТОГО И ДО ЧИТЕЛНИКОВ
Нила, з брегов широко впливаючого
И весь Єгипет гойне напаваючого,
БарзЂй жродла Златоустого розливають
И буйные потоки з себе выпущають
Злотими струменьми. Весь ся улыскуючи,
Оплавитостю вод живых обфитуючи,
Цыркель весь сбору вЂрных вколо обливаєт,
И вся церков повшехная ним намакаєт,
ВЂлкготность свою з наук оного беручи
И до змякченя сердца людскіє ведучи
На взросненя древ, в дому божом плодовитых,
Злотовидне заквитнулых, всЂм знакомитых,
Котрыє бы злотый овоц с себе давали
И завше пожитком церков обмышлевали,
При тых вдячне брмячих водах єи здобячи,
На позреньє ся сличных древ всЂх приводячи,
Котрую роскошною выспою назвати,
Где звыкли святыє вЂчне опочивати,
З злотых ся вод святого охоложаючи,
Злотовидне и без сказы проквитаючи,
С котрого золотых ся квЂтув позщипало
И на пожиток ся вам, цным дЂтєм, зобрало.
Омиліа з розных мЂсц оного зложена
И на словенскоє справне переложена
О цнотливом вас в молодости выхованю
И пилном о дЂточках отцевском стараню,
Якобы от бога не подняли караня,
Давши сынум зразу доброє выхованя.
О НАУЦЂ
Звлаща над все тоє хотячи уважати,
Жебы вас зараз в науку заправовати,
З котрои, яко з жродла, все доброє походить,
И през ню человЂк человЂком ся находить,
Котрую так наддер святыє поважають,
Же злотым уроженям єи называють.
Той то родзай нЂкгды нехай ся не зводить,
Але ся завше в народЂ людском находить.
О котруй цный народ русскій занедбаваєт
И за подлЂйшую реч собЂ покладаєт,
За чим всякій неряд и все злоє походить
И до погорженя цный тот народ приходить,
Же для простота много ся их уругають
И ненаукою очи замыдлявають.
Прето тыж за барзо слушную ся нам рЂч здало,
Абы ся о вас до отцув ваших подало,
Якобы преднЂйшим тым добрым не возгоржали
И в прод всего о науце ся вам старали.
Сконт им же самым от вас з лЂпшим венц бываєт,
Же кождый сын з науки отца поважаєт,
До котрои ся вы охоту тылко, о дЂти, мЂйте
И, що єст вам з пожитком, сами зрозумЂйте.
На Златоустого радЂ полЂгаючи
И єго злотьш словом цЂло уфаючи,
Же ведлуг котрих з обох сторон учинивши
И за повинность ся свою дуже уймивши,
ПотЂхи с сынув, отцеве, дочекаєте
И онде маєстат божій оглядаєте,
З цнотливе выховаными сынами ставши
И талантом приробок на лЂчбЂ отдавши.
В радости панской оной абысте зостали
(Зычимо вам) и со святыми опочивали.
* * *
Конец с богом, вся дающем нам благая,
Єму же ничтоже успЂєт зависть злая.
И ниже не дающу труд что успЂваєт,
Яко и дающу зависть в чем запинаєт.
АНОНІМ
«Як лев строкгій над всЂми звЂряти пануєт...». — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609. Вірш вміщено на сторінці із зображенням герба Львівського братства.
Автором цього і всіх інших віршів, уміщених у цій книзі, М. С. Возняк вважав Івана (Іоанна) Борецького, в майбутньому київського митрополита Йова (Возняк, М. С. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. Львів, 1954, с. 8 — 11). Див. гіпотезу Г. І. Коляди про авторство Гавриїла Дорофійовича (Радянське літературознавство, 1958, № 3, с. 58).
Передрук тексту здійснено у вид.: Науменко І. Ф. Педагог-гуманіст і просвітитель І. М. Борецький. Львів, 1963, с. 73 — 76, 116; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 161 — 162.
Подається за першодруком.
На Златоустого и до чителников. — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609.
Подається за першодруком.
О науцЂ. — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609.
Подається за першодруком.
«Коней, с богом, вся даю щем нам благая...». — Вперше надруковано у кн.: Иже во святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о воспитаніи чад. Львів, 1609.
Подається за першодруком.
Див. також Українська поезія. Кінець XVI — середина XVII ст.
