Ілля БАЧИНСЬКИЙ
ПІСНЬ СВІТОВА
І мні тоскно, жаль не малий,
Скорбі многі мя обняли,
Отця й матір оставив-єм,
А сам од них заблудив-єм.
Леч в чужині мушу жити,
З кревними ся не видіти,
Хоч умерти — не видати,
В чужім краю зоставати.
І они теж так же не знають,
Як я, бідний, пробуваю,
І о собі знать не дають,
Чи всі живі пробувають.
Я оставил усіх живих,
А днесь слишу преставлених.
Отець, мати преставися,
Ах, мні серце роздвоїся.
Бо жаль серцю і скорб главі,
Що без мене повмирали.
Плачте, очі, сльози лийте,
Отця й матки не узрите.
Ах, нещасная година,
Що чужина не родина,
Куди гляну, не обачу,
Тілько стану да заплачу.
Чи не глупий розум стався,
Що я в чужину забрався,
Кревних вкупі оставил-єм,
А сам од них заблудил-єм.
На чужині пробувати,
Так чужину треба знати...
Ані честі, ні поваги,
Тілько достати зневаги.
Сльози мої, Христе, прийми,
Житіє чисто даруй ми.
Ах, од гріхов ізведи мя,
К спасенію настави мя.
Крестним древом розп’ятого,
Все то для мене, грішного.
Ах, ко кресту припадаю,
Прощенія гріхов чаю.
Із глубини воздвигни мя,
Правой стези настави мя,
А я должен отвіт дати,
Тебе, творця, вихваляти.
Ілля БАЧИНСЬКИЙ
Піснь світова («І мні тоскно, жаль не мали»). — Вперше надруковано у вид.: Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы, т. I. Из истории русской песни, ч. 2. Спб., 1900, с. 171 — 172, за текстом рукописного збірника, укладеного до 1729 р. Варіанти: Франка І. Карпаторуське письменство XVII — XVIII вв. — ЗНТШ, т. 37 — 38, 1900, с. 143 — 144 (за рукописом першої половини XIX ст. із Закарпаття); Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти й замітки. Львів, 1913, т. I, с. 235 — 236 (Українсько-руський архів, т. IX, за рукописом кінця XVIII — початку XIX ст.). Прізвище автора вичитується із акровірша. Даних про його життя немає.
Подається за публікацією М. Возняка.
