Стефан ЯВОРСЬКИЙ
МИТРОПОЛИТА РЯЗАНСЬКОГО ТА МУРОМСЬКОГО
СЛІЗНЕ З КНИГАМИ ПРОЩАННЯ
В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я і пестив,
В путь, моє сяйво, ідіть! втіхо й окрасо моя!
Іншим щасливішим душам поживою будьте однині,
Інші блаженні серця нектаром вашим поїть!
Горе мені: мої очі розлучаться з вами навіки
Та й не спроможуться вже душу мою наситить.
Ви-бо єдині були мені нектаром, медом поживним;
З вами на світі, книжки, солодко жити було.
Ви мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша.
Ви повсякчасна любов і раювання моє!
Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла,
Шану вельможних людей подарували мені.
Нині ж судилось мені — о мій смуток і біль нестерпучій! —
В спомині тільки плекать ті неохмарені дні!
Кволі повіки мої віковіччя ніч замикає,
Ваших легких сторінок не турбуватиму я!
Вічності книгу відмінну перед моїми очима —
Скоро до нього прийду — має відкрити господь!
Кожен з сувоїв її свої вчинки й слова відчитає
І по заслузі у ній знайде заплату собі.
Книго господня страшна! На судищі нашім останнім
Кожне злочинство і гріх навіч покаже вона!
В думці її розгортаю: тремтіння пронизує тіло,
В боліснім серці стримить тонка і бистра стріла!
Боже мій, отче мій! ти — невичерпної ласки безодня,
Віри святе джерело, благості вищий вінець!
Ти єси моря й землі, і найвищого неба владика,
Гори розбурханих вод вмить погамовуєш ти.
Ти управляєш, премудрий, кругами сузір’їв небесних...
Черв нерозумний, ніщо — боже! тебе я молю.
Зглянься і в книгу життя запиши моє марне наймення
Кров’ю святого Христа (з нім-бо спасіння моє).
Ви ж, мої книги, писання мої і дім мій, — прощайте!
Праці відданої плід — бібліотеко, прощай!
Братіє, старці і всі пожильці землі, — прощавайте...
Земле — гостино моя, мати моя, — прощавай!
В ніжні обійми прийми смертельне своє порождіння;
Наша душа — небесам, кості належать тобі.
Стефан ЯВОРСЬКИЙ
Митрополита рязанського та муромського слізне з книгами прощання. — Вперше надруковано в оригіналі (латинською мовою) у вид.: Маслов С. И. Библиотека Стефана Яворского. К., 1914, с. V — VI (Приложение), за автографом, що зберігався в Ніжинському монастирі (арк. 1 — 1 зв.).
Яворський Стефан (світське ім’я Симеон) народився 1658 р. у галицькому містечку Яворові. Батьки С. Яворського у 1667 р. переселилися у с. Красилівку біля Ніжина. Вчився у Києво-Могилянській колегії, у польських школах (Львів, Люблін, Познань, Вільно). 1698 р. повернувся до Києва, став ченцем, з 1680 р. призначений професором Києво-Могилянської колегії, де читав курси поетики, риторики, філософії і богослов’я, виконував обов’язки префекта. В 1700 р. висвячений на митрополита муромського і рязанського, через якийсь час став екзархом і блюстителем всеросійського патріаршого престолу. Помер 27 листопада 1722 р. У своїх численних проповідях, богословських трактатах («Камінь віри», 1728, «Знаменія пришествія антихристова і кончини віка», 1703, та ін.) і віршах виступав противником реформ Петра 1, підтримував консервативні кола російського суспільства.
У 1721 p. C. Яворський склав каталог своєї бібліотеки і передав Благовіщенському монастирю у Ніжині. Каталог починався написаною латинською мовою елегією бібліотеці «Possesoris horum librorum luctuosum vale». Українською мовою елегію С. Яворського переклав М. Зеров (12 червня 1928 р.).
Подається за виданням: Зеров Микола. Вибране. К., 1966, с. 377 — 378.
