Попередня     Головна     Наступна





ОБРАЗЧИКЪ СТАРИННОЙ МАЛОРУССКОЙ ЭПИТАФІИ.


[Киевская старина. — 1885. — №5-6. — С. 180-181.]



Епитафіонъ о дЂйствіяхъ въ жизни и преставленіи Николая Ивановича Тризны, бунчуковаго товарища (р. 1694 † 1776).


Всякъ жительствующій въ семъ временномъ свЂтЂ,

Въ чернЂговскомъ, паче ближайшомъ повЂтЂ,

Пришедъ на се мЂсто, постой умиленно, Кто здЂ лежитъ въ гробЂ, прочти вразумленно.

Николай именовался, сынъ-же Іоанновъ

И сынъ родителей людей знатныхъ сановъ,

Тризна съ фамилій предковъ ублаженныхъ,

Шляхетствомъ издавна въ ПолщЂ предпочтенныхъ.

Отъ младости страхомъ утвержденъ Господнимъ,

Вдалъ себе въ сиротст†къ наукамъ свободнымъ.

Всей философіи имЂлъ превосходство

И другихъ ученій получилъ доволство.

Во высокихъ домЂхъ почитали сіи

И славили ого внутръ и внЂ Россіи.

Вступилъ онъ въ службу, сущу младу лЂты,

Сталъ въ воинст†себе прилежно трудиты.

Въ щастіи его были входы и исходы,

Въ Сулакъ, въ Полщу и въ Кримъ знатные походы.

Ревнуя за вЂру, не щадЂлъ онъ сили,

Поступки всякому были его мили.

Не щадЂлъ и живота, храбро подвизался,

Въ сраженіяхъ на врагъ крЂпко ополчался,

При томъ отъ общества къ двору посиланъ,

ГдЂ и депутатомъ третимъ былъ издЂланъ —

Искатъ монаршой милости къ отчинЂ,

Въ чемъ извЂрено двомъ а третому ТризнЂ.

Былъ онъ правосудцемъ, всЂмъ людемъ пріятнымъ

Сотникомъ, а посля бунчуковымъ знатнымъ,

Въ коммисіяхъ разныхъ находился въ трудЂ,

Какъ и въ генералномъ присудствовалъ судЂ.

Въ судахъ каковыхь былъ, предЂлы вЂщаютъ

И зъ правосудія безсмертна являютъ.

Съ подписа руки его всякъ правду узнаетъ,

Въ опредЂленіяхъ законы слагаетъ.

Взискивалъ онъ мира, правдою щитился;

Всякой лжи и лести у свЂтЂ хранился.

Одна мудрость права его услаждала,

Кая и жизнь его отъ злыхъ охраняла.

Въ писаніи умномъ упражнялся,

Къ людемъ учителнимъ зчаста прилЂплялся;

Чтеніе книгъ разныхъ та была забава,

О его качествахъ безсмертная слава.

Богъ любляй далъ ему болЂзнь пятолЂтную,

Кая отняла жинь его сегосвЂтную

Въ начатіи года седмъдесятъ шестого,

Генваря мЂсяця, дня двадцать второго,

Въ память Тимофея апостола свята.

Во небесній чертогъ душа его взята.

Въ честныхъ поступкахъ, якъ честного рода,

Поживе въ семъ свЂтъ осмдесятъ два года.

Супругу-жъ чадъ и внукъ препоручилъ Богу,

Когда отшелъ отъ выхъ къ вЂчному чертогу.

ВсЂ знакомцы, съ други, на гробъ сей прійдЂте

И о Николаи Бога помолЂте,

Да и вамъ равная возмЂрится мЂра,

Какъ и вы отійдете душами отъ мира.

Богъ-же да дастъ всЂмъ намъ со святыми лики

Въ послЂдній день вставшимъ царствовать во вЂки.

А преставленному: вЂчна память буди!

Скажемъ при молитвахъ усердніе люды.

Слагателю сего (въ память здЂ лежащу),

Іерею Якову, во молитвахъ бдящу,

Да пошлетъ Богъ ему всяко благо въ жизни

Отъ теплыхъ молитовъ Николая Тризни!



Сообщ. А. Лазаревскій.











Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.