Попередня     Головна     Наступна




ПЕРЕДМОВА



До цього тому увійшли вибрані твори української літератури, написані у XVIII ст. Майже всі вони були надруковані в XIX — XX ст. за рукописами XVIII — початку XIX ст. Деякі з них, зокрема поезії, датовані орієнтовно за часом укладання рукописних збірників, в яких вони були вміщені. В силу історичних обставин українська література в XVIII ст. існувала переважно в рукописних формах.

Художні твори, поширюючись у списках, під рукою переписувачів часто зазнавали текстових змін, скорочень. Окремі з них, насамперед сатирично-гумористичні, почали жити за законами фольклору, перейшли в усне побутування і були записані з уст народу пізніше, хоч авторське, книжне їх походження не підлягає сумніву.

Виявленню, публікації і дослідженню пам’яток давнього письменства, зокрема XVII — XVIII ст., пильну увагу приділяли всі вітчизняні вчені-філологи XIX — початку XX ст. Продовжують цю справу і радянські вчені. Тільки завдяки публікаціям і дослідженням О. Бодянського, І. Самчевського, М. Максимовича, М. Барсукова, М. Тихонравова, М. Драгоманова, М. Петрова, В. Перетца, І. Франка, В. Гнатюка, М. Возняка, В. Рєзанова, Ю. Яворського, І. Єрьоміна та багатьох інших ми маємо сьогодні уявлення про основний склад літературних пам’яток XVIII ст. Більшість публікацій XIX — початку XX ст. (літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки, «История русов», «Странствованія» Василя Григоровича-Барського, «Историко-литературные исследования и материалы» і «Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI — XVIII веков» В. Перетца, «Карпаторуське письменство XVII — XVIII вв.» І. Франка, «Матеріали до історії української пісні і вірші» М. Возняка, «Угроруські духовні вірші» В. Гнатюка, «Материалы для истории старинной песенной литературы в Подкарпатской Руси» Ю. Яворського, «Драма українська» В. Рєзанова, «Український вертеп» Є. Марковського), здійснені невеликими тиражами, стали сьогодні бібліографічною рідкістю. Численні публікації у періодичній пресі («Киевская старина», «Записки Наукового товариства імені Шевченка», «Известия отделения русского языка и словесности Академии наук», «Записки Українського Наукового товариства у Києві», «Україна», «Труды Киевской духовной академии» та ін.) залишаються малодоступними навіть для спеціалістів. Значно полегшує розшуки цих матеріалів укладений Л. Є. Махновцем і виданий під редакцією акад. О. І. Білецького перший том біо-бібліографічного словника «Українські письменники» (К., 1960).

Першою серйозною спробою наукової систематизації літературних текстів XVIII ст. стала упорядкована акад. О. І. Білецьким «Хрестоматія давньої української літератури», яка витримала три видання (К., 1950, 1952, 1967). Тут подано зразки (повністю чи в уривках) поезії, прози і драматургії XVIII ст. з дотриманням правопису староукраїнської літературної мови. За основу текстів узято першопублікації XIX ст.

У 50 — 60-х роках з’явилося ще кілька видань, у яких представлена і література XVIII ст. У серії «Пам’ятки давньої української літератури» вийшла книга «Українські інтермедії XVII — XVIII ст.». Вступна стаття і відповідальна редакція М. К. Гудзія Тексти підготував Л. Є. Махновець. К., 1960, 239 с. В ній зібрано усі відомі давні інтермедії, більшість із яких датується XVIII ст. Здійснено два наукових видання творів Феофана Прокоповича: перше (Сочинения. Под редакцией И. П. Еремина. М. — Л., 1961, 502 с.) містить художні твори і поетику; у другому (Філософські твори в трьох томах. Переклад з латинської К., т. 1 — 3. 1979 — 1981) подано працю «Про риторичне мистецтво», «Різні сентенції», «Логіку», «Натурофілософію або фізику», «Етику», «Математику», історичні праці, листи, вірші. Багато разів перевидавались твори Г. С. Сковороди.

Спробу наблизити давню українську книжну пісенність до найширших кіл читачів зроблено у виданні: Пісні та романси українських поетів в двох томах. Упорядкування, вступна стаття і примітки Г. А. Нудьги. К., 1956 («Бібліотека поета»). У першому томі поезії XVIII ст. виділено в окремий розділ, де вміщено понад п’ятдесят текстів пісень та романсів. Упорядник послідовно перевів правопис XVIII ст. на правопис сучасної української літературної мови (переважно це стосувалося зміни «Ђ» на «і», «ы» на «и», розрізненні «е» і «є»). Внаслідок цього давні тексти стали доступними масовому читачеві, не завжди ознайомленому з тонкощами орфографії та орфоепії XVIII ст.

У 1959 р. вийшов ще один збірник поетичних текстів: Давній український гумор і сатира. Упорядкування текстів, вступна стаття і примітки Л. Є. Махновця. К., 1959, 493 с., який подає літературні (книжні) і народні поетичні тексти — інтермедії, бурлескні вірші, сатиричні та гумористичні вірші і віршовані оповідання, думи та пісні. Твори XVIII ст. складають майже половину книжки. Вони надруковані за сучасним правописом із збереженням фонетичних, морфологічних і лексичних особливостей авторської мови. Досвід мовно-правописного оформлення текстів названих видань використано і в цій книзі.

Із величезної літературної спадщини XVIII ст. з різних публікацій, а також з рукописних зібрань відібрано кращі зразки, які мають ідейно-виховне, естетичне і пізнавальне значення. В томі вміщено твори різних літературних жанрів: поезії, драматургії, прози. В межах розділів, зокрема в розділі поетичні твори, виділено ще кілька окремих жанрово-тематичних циклів — бурлескно-травестійну поезію, сатирично-гумористичні вірші та віршовані оповідання тощо, у драматичних творах — шкільні драми, інтермедії, діалоги, вертеп. З більших прозових творів подано уривки, що являють собою завершені оповідання.

Твори, по змозі, розташовано в хронологічній послідовності. Мовно-правописне оформлення їх здійснене за сучасним правописом з врахуванням вимови і із збереженням усіх морфологічних та лексичних особливостей мови XVIII ст.: «Ђ» переведено на «і», «ы» — на «и», упорядковано написання «и» та «і», «е» та «є», «ъ» в кінці слів знято, систематизовано вживання «ь». Написання слова «быти» у більшості випадків замінено на «бути». Вживання великих і малих літер та розділових знаків — сучасне. Збережено авторські заголовки. Слов’янські літери з числовим значенням переведено на арабські цифри. Дати «від створення світу» переведено на сучасне літочислення. Титла розкрито беззастережено. Явні помилки в першодруках виправлено. Твори, написані мовою, наближеною до російської («Разговор Великороссии с Малороссиею»), подані за нормами сучасного російського правопису, із збереженням українізмів і особливостей мови авторів.

У коментарях наведені основні бібліографічні відомості про кожний твір. Якщо є відомості про рукопис, то зазначено його місце зберігання. Вказано, за яким джерелом друкується текст. Подаються відомості про авторів. При наявності кількох варіантів поезій вибрано найповніший варіант. На інші варіанти зроблено вибіркові відсилання. В реальний коментар винесено основні імена, назви, історичні події.

У «Пояснення слів» включено малозрозумілу сучасному читачеві лексику (староукраїнську, діалектну, старослов’янську, польську, термінологічну тощо).





За виданням: Українська література XVIII ст. Поетичні твори, драматичні твори, прозові твори. - Київ: "Наукова думка", 1983. - 696 с.








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.