‹‹   Попередня     Головна     Наступна





ЕТНОҐРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК

видає
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА.

Т. II.


Під редакциєю М. ГРУШЕВСЬКОГО.


У ЛЬВОВІ, 1896.



Накладом Товариства. З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка під зарядом К. Беднарского.





ЗМІСТ II ТОМУ.

Сторона


Лїрники.
Лїрницькі піснї, молитви, слова, звістки і т. и. про лїрників повіту Бучацького. Зібрав в вереснї 1895 року Володимир Гнатюк . . . . . . . . . 1 — 73


Зміст.

I. Деякі звістки про лїрників, списані з оповідань лїрника Якова Златарського . . . . . . . . . 1 — 9

II. Словарець лїрницького говору . . . . . . 9 — 17

III, 1 і 2. Прохання й молитви . . . . . . . 19

3. Сон Богородицї . . . . . . . . . 19

4. Молитва перед „супльікацийоў“ . . . . . 19

5. Молитва до св. Николая . . . . . . 20

6. Молитва до св. Микития . . . . . . 20

7 — 8. Польські вірші, уживані лїрниками . . . . 21 — 23

9. Молитва до св. Николая . . . . . . 23 — 24

10. До Христа . . . . . . . . . 24 — 25

IV. Піснї: 1. Про муки Христові . . . . . 25 — 26

2. Смерть і похорон Христа . . . . . . . 26 — 27

3. Про хрест і смерть Христову . . . . . . 27 — 28

4. За смерть Христову — грішникам мука . . . . 28 — 29

5. Чудовний образ Христа у Климові . . . . 29 — 30

6. Чудовний образ Матері Божої в Хотїню . . . . 30

7. Чудо Матері Божої в Почаєві . . . . . . 31

8. До Матери Божої . . . . . . . . 31

9. Про св. Івана Богослова . . . . . . . 32 — 33

10. Про св. Григорія . . . . . . . . . . 33

11. Про св. Василія . . . . . . . . . 33 — 34

12. Про св. Николая . . . . . . . . 35 — 36

13. Св. Николай і три студенти (Николай у подорожи) . . 36 — 37

Сторона

14. Про св. Олексїя . . . . . . . 38 — 39

15. Про св. Варвару . . . . . . . 39 — 41

16. Про св. Варвару замучену батьком . . . . . . 41

17. Про св. Параскевію . . . . . . . . . 41 — 42

18. Про св. Онуфрия (польська) . . . . . . . 42 — 43

19. Про св. Антонія Підкаменецького (польська) . . 43 — 44

20. Про тогож сьв. Антонія (польська) . . . . . 44 — 45

21. Про св. Михаїла . . . . . . . . 45

22. Чудо св. Михаїла . . . . . . . . . 46 — 47

23. Про Правду та Кривду — Як син матїр з дому виганяв 47 — 50

24. Про Лазаря . . . . . . . . . . 50 — 53

25. Про сирітку . . . . . . . . . . 54 — 55

26. Родичі і дїти . . . . . . . . . . 55 — 56

27. Про дочасний сей сьвіт . . . . . . . 56 — 58

28. Про суєту . . . . . . . . . . 58 — 59

29. Трівога . . . . . . . . . . . 59 — 60

30. Плач душе! . . . . . . . . . . . 61 — 62

31. Зазив до грішників . . . . . . . 61 — 62

32. Пересторога . . . . . . . . . 62 — 63

33. Про марний сей сьвіт . . . . . . . . . 63 — 64

34. Гадки про смерть . . . . . . . . 64 — 65

35. Про смерть . . . . . . . . . . 66 — 67

36. Про Гавриїла . . . . . . . . 67 — 68

37. Про страшний суд . . . . . . . . . 68 — 69

38. Про страшний суд . . . . . . . . 69 — 70

39. Про страшний суд . . . . . . 70 — 72

40. Про страшний суд (польська) . . . . . . 72 — 73

Додаток: Молитви й прохання, записані проф. Володимиром Шухевичом . . . . . . . . . . 74 — 76





Замітки етноґрафічні з Угорської Руси написав Юрий Жаткович . 1 — 38


Зміст.

1. Подїл угорських Русинів . . . . . . 1 — 2

2. Звідки угорські Русини діставали церковні книги? . 2 — 3

3. Казка про Чорнокнижника . . . . . . . 3 — 4

4. Народний калєндар . . . . . . . . 4 — 11

5. Весїлє . . . . . . . . . . . . 11 — 20

6. Уродини . . . . . . . . . . 20 — 22

7. Хороби . . . . . . . . . . 22 — 53

8. Похорони . . . . . . . . . . 23 — 26

Сторона

9. Одїж . . . . . . . . . . . 26 — 29

10. Пожива . . . . . . . . . 29 — 31

11. Управа рілї, годівля худоби, садівництво . . . . 31 — 34

12. Чужеродцї між Русинами . . . . . . . . . . 34 — 36

13. Де що з устної лїтератури Русинів . . . . . 36

14. Ной і чорти . . . . . . . . . 36 — 37

15. Приказки . . . . . . . . . . 37

16. Іван з Гершком у спілцї (анекдот) . . . . . 37 — 38







Чорноморські народні казки й анекдоти зібрав Митрофан Дикарів . 1 — 50


Зміст.

Передмова . . . . . . . . . . . . . 1 — 2

1. Чий Бог старший: чи наш, чи жидівський . . . . 3

1а. Наш Бог і московський Бог . . . . . . 3 — 4

2. Наш Бог і Нїмецький Бог . . . . . . . 4

3. Хлистунський Бог і хлистунська Богородиця . . . 4 — 5

4. Ісус Христос і Магомет . . . . . . . 5 — 6

4а. Православний сьвященик і мулла . . . . . . 6

5. Два брати: Каїн і Авиль . . . . . . . 6 — 7

6. Про Ісуса Христа та апостола Петра . . . . . 7 — 8

7. Колись жінка була старша від чоловіка . . . . 8 — 9

8. Кара сьвятому Петрови . . . . . . . 10

9. Відкіля взяли ся козаки й салдати . . . . . 10 — 11

10. Як за ту казку (N 9) салдат на Чорноморця розлютувавсь . 11 — 12

11. Григорий (!) — Побідоносець . . . . . . 12

12. Про сьвятого Георгія . . . . . . . 12 — 13

13. Попівна-цариця, Іван Іванович, руський царевич і прикрасна Анастасия . . . . . . . . . . 14 — 17

14. Салдат і мертвяки . . . . . . . . 17 — 18

15. Про змія та цигана . . . . . . . . 18 — 19

16. Мужик, вовк і лисиця . . . . . . . 19 — 20

17. Сьвятий Тилипень чудо творив . . . . . 20 — 21

18. Нїмець у руській церкві . . . . . . . 21

19. Образ і табак . . . . . . . . . 21

20. Катря „Отче-наш“ забула . . . . . . . 21 — 22

21. Циган — монах . . . . . . . . . . 22

22. Батько і син у полюбовницї . . . . . . 22 — 23

23. Невередливий салдат . . . . . . . . . . 23

24. Господи милостивий, а ми люди твої, чії ж то Москалї? . 23 — 24

25. Племінник перехитрував дядька-злодїя . . . . 24 — 25

Сторона

26. Од грошей люди пропадають . . . . . . . 25

27. Кубань золоте дно . . . . . . . . . . 26

28. Чого люди родять ся то біляві, то чорняві, то рижі . 26

29. Отак як бариня — свиня, а як барин — собака . . 26 — 27

30. I як ті пани плюють . . . . . . . . . . 27

31. Слїпець Обертас за жінкою багато де-чого взяв . . 27 — 28

32. Розмова з глухим . . . . . . . . 28

33. Ше розмова з глухим . . . . . . . . 28

34. Перва жінка і друга . . . . . . . . . . 28

35. Невдячний чоловік . . . . . . . . 29

36. Що козацькі немазані колеса вимовляють . . . 29

37. Так нїколи, що не знаєш, на яку ступить . . . 29

38. Семифунтова чавунна медаля . . . . . . 29

39. Конець . . . . . . . . . . . . . 29


Паралєлї й уваги . . . . . . . . . . . . 30 — 43



Показчик предметів і мотивів, ужитих в казках і анекдотах . . 44 — 50
Поправки до „Чорноморських народних казок і анекдотів“ . . . 51 — 53
Поправки до статї „Різдвяні Сьвятки в Чорномориї“ (Етноґрафічний Збірник, т. I). . . . . . . . . . . 53 — 54



Примітка litopys.kiev.ua: поправки до „Чорноморських народних казок і анекдотів“ внесені в цій електронній публікації в текст.










Сповняючи висловлене в передмові до т. I Етноґрафічного Збірника, Наукове Товариство імени Шевченка виступає сього року з томом другим. Помножити число томів етноґрафічного видавництва материяльні засоби сього року ще не позволили. І сей том, як і попереднїй, містить материял досить ріжнородний і зібраний в ріжних кутках нашої просторої вітчини; редакция не бачила в тім шкоди, бажаючи заступати по змозї етноґрафічні студиї цїлої териториї українсько-руської.

Більшу частину сього тому займає материял про галицьких лїрників, зібраний д. Володимиром Гнатюком в повітї Бучацькім і упорядкований ним з ласкавою участию дра Ів. Франка. Збирач мав на метї головно — представити репертуар галицького лїрника, тому подав чимало вариянтів вже звістних звідки инде пєс (в збірниках Вересая, Головацького, в Богогласнику і ин.) і кілька польських віршів, що сьпівають руські лїрники, до сього долучені цїкаві звістки про житє й звичаї лїрників, записані від них же, і словарець лїрницької потайної мови, що доповнює собою ранїйше зроблені збірки Боржковського, Николайчика, Студинського і т. и. Вкінци додано кілька молитов і прохань старечих (жебрацьких), записаних проф. В. Шухевичом.

Замітки етноґрафічні з Угорської Руси представляють собою виїмки з етноґрафічної описи угорських Русинів, зладженої для Етноґрафічного Збірника сьвящеником з Угорської Руси о. Юриєм Жатковичом; за згодою автора д. В. Гнатюк вибрав з неї найбільш цїкаве з погляду етноґрафічного й приготував до друку. При надзвичайній бідности етноґрафічних відомостей про угорських Русинів замітки й спостереження о Жатковича, думаємо, будуть цїкавими й користними; заразом вони представляють як би вступ до етноґрафічних материялів, зібра-/IV/них в екскурсиях на Угорщинї нашими співробітниками і призначених до оголошення в одному з близших томів Збірника 1)

Том закінчуєть ся етнографічними материялами з Кубаньщини, зібраними і приготованими до друку д. Митрофаном Дикаревим, паралєлї з етноґрафічної лїтератури подано після тексту, а в кінцї доложено покажчик річей і мотивів казкових.


М. Грушевський.




1) При переглядї показалось, що деякі угорські слова й місцеві ідиоми, толковані взагалї в текстї і в нотках, зістались в статі о. Жатковича непоясненими і можуть утрудняти розуміннє; подаємо тут їх толкованиє, зроблене дд. В. Гнатюком і Ю. Жатковичом: баґа — недогарки з люльки; біґарь — палиця; таті з рамами — споднї обшиті; з стряпками — незарублені; деревище — труна; дзер — сироватка; дзяма — борщ; змаганє — розжива; катуни — вояки; килавіє — обростає наростами; кобель — корець; копач — патик; кстити — хрестити; лабош — горнець; лакітки (не лякітки) — ласощі; на руби — на виворіт; нянько — батько; онь — аж; опровід — похорон; паленята — коржики; пантлик — стрічка; пой — іди; подолок перед спідницї; реклик — коротка свита; ришкаша — рижова (рисова) каша; ровти — громади; ротота — яєчня; росуль — борщ з капусти; сокотати — переховувати; сукати — терти; талька (не тялька) — округле корито; твердо — старанно; Товти — Словаки; токан — рід кулеші; токмити — згожувати; укопати — вибити; фодра — криза, бризжі; хаща — лїс; хертика — сухота; чакан — топір; честовати — шанувати; чичка (не гичка) — китиця з квіток; ширинка — хустинка; шпинець — Helleborus niger; ярець — ячмінь. Заразом справляємо деякі помилки: на с. 22 ряд. 22 зв. надр. хорочь, треба: хорого; с. 35 р. 15 зв. надр. пташки треба платки; р. 13 зн. розпутуть треба розпутауть; 31 р. 6 зн. Тису треба Тиси; 34 р. 1 зн. блезенство треба блазенство.















© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua/)
13.IX.2006








‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.