Попередня (1660-1679)     Головна     Наступна (Коментарі)




РОКУ 1680


 7 Усі інші оповідання за цей рік, за винятком розповіді про двох німецьких пророків, зустрічаються тільки в сп. Іскрицького та Судієнка.

 8 У сп. Судієнка: «рубацтво».

 9 Там же: «повіїдали».

 10 Там же: цього слова немає.

На початку того року вийшол хан з ордами немалими под слободи московскіе и стал коло Мерли, и барзо великую шкоду учинил в слободах московских, миль на тридцять попустошил. аж и поза Білагородом, и вернулся вцілости, бо ніхто за ним не ходил.

Того ж року навесні татаре коло Києва шкоди великіе починили на пренесеніе мощей святого Николая и на святую Троицу 7.

В том же року суша и горачость слонца великая была, от которой повисихали води и трави посхли, с которой сухоти робацтво 8 умножилось, и позедавши 9 капусти та боб, горохи, коноплі повиедали 10 и гречку, з ниви на ниву стадом ходили.

Того ж року юля 7 Новгородок Сіверскій увесь вігоріл.

Того ж року войска великіе его царского величества вийшли и стягалися под Путивлем у Білих Берегов, над которими старшим \134\ был боярин Голіцин, под которого послушенством зоставал и князь Ромодановскій.

 1 У сп. Судієнка: «подійти міли под Кіев».

 2 Там же: «Путивель».

 3 Там же: «Стрипму».

 4 Там же: «повернули».

 5 Там же: «через».

 6 Ці короткі повідомлення про двох німецьких пророків під 1683 р. вміщено також у сп. Судієнка, сп. Третякова, у вид. Бодянського. Очевидно, під цим роком оповідання про двох пророків мало бути вміщене і в сп. Козельського, бо тут залишено місце.

Велике оповідання про цих двох пророків написав Самійло Величко.

И там стоячи, ожидали на відомости, ежели турки міли бити под Кіевом 1, жеби противко оних тягнути. А войска козацкіе в домах зоставали, тилко полк Стародубовскій війшол ку Десні, а гетман з старшиною до боярина под Путивля 2 ходили, совітуючи собі о ділех военних. И в том року войска в Киев не ходили московскіе и козацкіе, бо жадних войск неприятелских не било. А як літо, так и осень сухая была, же болота повигорівали, и води в них не было.

Того ж літа Лохвиця, Золотоноша и инних міст немало вигоріло. А на Запорожю кошовій Іван Сірко, ватаг силній, помер.

Того ж року турки коммиссію, албо границю розездили, але не учинили слушного постановленя о границі, которую до сейму ляхи отложили, на чом спор стал. Тоей же осени турки, не чекаючи сейму лядского, учинили границю по Стрипу 3 ріку, але и за рікою Стріпою, которая граничит, місто Чортов и Терембовля и инніе под себе подвернули 4, и копци, слупи мідяніе поставили.

На концу того року на Рождество лядское, 15 декабра, на небі уночі комета великая явилась, тоест от захода слонца з малой звізди столп страшне великій, ясній, которій до полнеба досягал, а в той ясности през 5 три ночи тривал, а напотом на многіе ночи по заході слонца являлся, тилко не так юже світел стоял.

Тоей зими около Киева и под Остр татаре часто докучали и людей в полон брали.

Того ж року в Німцех якіесь пророки два явились, которіе до покути людей напоминали и о Римі, же мает запастися як Содома, и о инших річах 6.







РОКУ 1681


 7 У сп. Козельського і Третякова (вид, Бодянського): немає «о Воскресенії Христовом».

 8 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «монархи».

 9 Там же: немає «чинити».

О Воскресенії Христовом 7 посел его царского величества, прозиваемій Тяпкин, повернул от турецкого монарха 8, с которим и татарскій посел в килкадесять коней ишол до его царского величества, бо турецкій монарха злецил ханові кримскому зачинати згоду чинити 9 з его царским величеством.

 1 У вид. Бодянського: «потверженіе», у сп. Козельського: «потверждене».

 2 Дальші оповідання за цей рік — про Свинський і Трубецький монастирі, про пожежу в церкві м. Стародуба, про землетрус — зустрічаються лише в сп. Іскри цького та Судієнка.

 3 Правильна назва монастиря «Трубчевський Чолнський».

О которой так трактовавши \135\ з оним Тяпкиним у Криму и постановивши, якую дань мает давати его царское величество турчинові през руки ханскіе 146, и на том поприсягши в Криму, и до его царского величества поехали о потвержденія 1 тоей згоди 2.

Того ж року его царское величество монастир Свинскій под Брянском привернул до монастир а Печерского киевского, и черци киевскіе заехали; а прошлого року монастир Трубецкій 3 тому ж монастиреві Печерскому отдано, спровадивши оттоль чернцов московских.

Того ж року юня 21 гром запалив церков великую у Стародубі Рождества Пречистої Богородици и уся згоріла.

Того ж року августа 9, перед світом, земля тряслася с понеділка на вовторок.







РОКУ 1682


 4 У сп. Судієнка: «В місяці маї».

 5 У вид. Бодянського: «Федор». За вимовою XVII — XVIII ст. — «Теодор».

 6 У сп. Козельського і Третякова (вид. Бодянського): немає «девяти наступил на панство».

 7 Там же: «семнадцяти літ».

 8 У сп. Судієнка далі таке: «за якіе їх стрелцов бунти їх и протчіїх вишъпрописанного царя Федора Алексіевича приличных смерти, по многих допросах и распросах трачено». Після цього мовиться про Дуку: «Того ж року господарь волоскій» і т. д. Отже, оповідання про події в Москві 1682 р. вміщено лише у вид. Бодянського (за сп. Третякова) і в сп. Іскрицького та Козельського.

 9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «матки царя Петра Алексіевича. старатися, жеби як уморити».

 10 У всіх інших списках: «душити».

 11 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «постерегши».

Місяця мая 4 государ цар московскій и всея Россії Феодор 5 Алексіевич помер с жалем усего християнства в молодих літах, которій великую любов до нашого народу міл, бо и набоженства на Москві нашим напівом по церквах и по монастирах отправовати приказал, и одежу московскую отмінено, але понашому носити позволил. А на его місце обрано царем брата его молодшого Петра Алексіевича у молодих літех у девяти; наступил на панство 6 місяця мая 6 дня, которому бояре присягли, и стрелци московскіе не хотіли присягати задля того, же старшій брат зоставал у літ осминадцяти 7, царевич Іоан Алексіевич з першой жони, и того стрелци хотіли царем 8. Що видячи покревніе царици Наталії, матки цара Петра, почали старатися, жеби як уморити 9 старшого царевича Іоанна, и до того прийшло было, же почали били думати 10 брати царици Наталії рожонії, которих прозивано Наришкини. Що постерегли 11 молодая царица небожчика цара Феодора и царевни, на стрелцов крикнули, що стрелци, припавши, оборонили и тих Наришкиних, дядков царских, \136\ побили, а инних давали на спитку — хто причиною был смерти небожчика цара Феодора.

 1 У вид. Бодянського: «о здоровю».

 2 Там же: «жеб».

 3 Там же: «род».

 4 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «царицина».

 5 У сп. Козельського: «черници», у вид. Бодянського: «черчци».

 6 Там же: «своїх».

 7 У вид. Бодянського: «тирански».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «ґанков».

 9 У вид. Бодянського: «народ».

 10 Там же і в сп. Козельського: немає «и на копії винесши и...»

 11 У вид. Бодянського: «назнатнійших», у сп. Козельського: «назначнійших».

 12 Там же: додано «князя Юря».

 13 Там же: «належачую».

 14 Останні рядки у сп. Козельського і в вид. Бодянського передані з пропусками: «що било удержано и не тилко тих трох полковников...»

 15 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «строкго».

 16 У вид. Бодянського: «були».

 17 Там же і в сп. Козельського: «то по челобитю стрелцов зискивано и задаючи муки великие, і трачено на Москві».

Чого допитались, же оному дано трутизну за поводом мачехи его, царици Наталії, которая о здоровя 1 їх старалася, намовивши доктора царского, перехриста, а то для того, жеби син оной царевич Петр наймолодшій осіл царство. Которую то царицу насилу сам цар молодій Петр, яко матку свою, отпросил у стрелцов, же 2 не стратили, а народ 3 оной увесь вигубили срокго, на штуки рубаючи, а отца царичина 4 там же, отпросивши, у чернъци 5 постригли и в монастир Соловецкій отослали. И так великіе бунти повстали на Москві от стрелцов на сенаторов всіх 6, обравши царем Іоанна Алексіевича того ж часу, жеби оба царами были: Іоан, яко старшій, и Петр яко молодшій; и так два цари на Москві стало, и обоїм присягали на послушенство. И так стрилци, вивідуючи, хто незичливим был цару Іоанну, то тих брали и тиранено 7 забивали, з ґанков 8 от палацов царских кидали на дол 9; а тут на копії брали, и на площади на штуки рубаючи и на копії винесши и 10 псом кидаючи. С которих найзначнійших 11 персон сенаторов з пятдесят помордовано, и царевича Касимовского чвертовано, Долгорукого князя 12 з сином, князя Ромодановского с сином, которіе вожами славними были у войсках московских и инних многих. Также стрелци подавали чолобитную на своїх полковников, голов, сотников, же їх работами обтяжают, плату їм належитую 13 собі берут. По которой чолобитной многих полковников, голов, сотников московских стрелці своїх помордовали, позабивали, а з добр їх, що было задержано, плати, нагорода стрелцом была. И не тилко тих голов, полковников 14, що на Москві зоставали, так сродзе 15 мордовано, але и которіе и в городах українских были 16 в Києві, в Чернігові и инних, то по челобитной стрелецкой зискивано и мордовано, на Москву привезши, и сродзе трачено, задаваючи муки великіе 17,

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «нечинене».

 2 Там же: «та ж тривога великая»

 3 Там же: «в Москві».

 4 Там же: «пробовано».

 5 Там же: «познано». Дальші оповідання за цей рік зустрічаються тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

 6 У сп. Судієнка: «Цениловці».

 7 Там же: немає «гору».

 8 Правильно «з маткою», тому що тоді жила тільки мати Петра I.

также и тих многих, що боярами и думними дяками над приказами зоставали \137\ на Москві, витрачено за нечинне 1 слушной справедливости. Сродзе великая тривога 2 на усіх жителей московских 3 была от стрелцов, якої ніколи не бивало, а то знати, же гнів божій. А звлаща тих бояр губили, хто причиною смерти небожчика цара был, бо визнал доктор перехрист, которого призвано 4, за чиею радою отруено, з чого царицу и патриярху поволано 5.

Того ж року господар волоскій, зогнавши волости немеровскіе и усіх побожан, будовал собі двор у Цекийновці 6, на сем боці Дністра, на мешканя, и у Немерові от себе наказного гетманом зоставует. И от того часу особливій господар стал над Україною, почавши от Дністра до самого Дніпра, а у Волохах иній господар над волохами, бо на Україні дано свободу от турчина, уволняючи от дани до якого часу, жеби ся люде до своего наворочали українніе. А Подоля особливе привернено до Камянця Подолского, и тіе городи паша камянецкій справовал и по городах свою старшину турецкую з войсками поставил, якото: в Бару, в Межибожу и инних, юже до тих господар Дука справи не міл.

Вишменнованніе бунти, яко ся вишшей наменило, того ж року в самой столици щодалій гору 7 брали, тоест от стрелцов, которіе юже не стрелцами називалися, але надворною піхотою царскою. А напотом умисл свой засадили, хотячи усіх бояр вигубити, тилко собі маючи у великой чести князя Андрія Івановича Хованского, которій уже усіх на столици справовал, и при нему завше килка сот стрелцов зоставало неотступно. И хтось зичливій царей остерегл, же юже и о царство промишляют. И царіе виехали з столици на свої царскіе фолварки з матками 8 и сестрами, и час немалій мешкали у Воздвиженском, ведле Троецкого монастира, где стрелцов килко, пришовши до їх царских величеств, оповідали раду князя Хованского злую, же скоро би царіе повернули на столицу, то оних потратити, а сина князя Хованского царем наставити. О чом їх царскіе величества увідомившися, по килко крот посилали по князя Хованского, которій на царскіе писма не ехал, аж боярин князь Ликов ездил по него, и на слова его поехал до їх царских величеств до Воздвиженского, и там оному з сином голови поутинано обом Хованским, и войска великіе скуплено под Троецкій монастир на знесення оных стрелцов своеволних, которих у столици сорок пять тисяч было, и сами собою справовали, нікого не слухаючи.

 1 У сп. Іскрицького: цього слова немає, його взято із сп. Судієчка.

 2 У сп. Судієнка: «отъехавши».

 3 Там же: «українскіе».

Бо и скарбници с порохами и кулями и всяким оружем в моц свою взяли \138\ и бунти противко усіх сенаторов и против їх царских величеств [чинили] 1; поневаж оним зразу допущено своеволі, где юже жадного полковника, ані сотника з старших не міли над собою; бо которих не вигубили, то поутікали до боку їх царских величеств. Где уся Москва у великой тривозі от оних била и як на яких неприятелей чужостороних, усей землі войска купилися до царского боку и промисл о оной своеволі чинили. Же видячи стрелци, же своего предводителя, тоест князя Хованского утратили, мусіли ся упокорити їх царским величеством, — вислали с промежку себе сот дві стрелцов, просячи о милосердіе, сами плахи и сокіри на себе принесли. Которих до ласки своей царской їх царское величество приняли, и пославши, у оних усю казну военную отобрали и город, и їх без оружя учинили. И так їх царское величество по многом времени уехали в Москву місяця..., где уехавши 2, не без карности было предводителем тих бунтов: одних на горлі, а инних силкою карано, а остатку не позволено при оружю зоставати, опроч тих, которіе на варті зоставали. А бояре и слуги боярскіе неотступно з оружем ходили, осторожними будучи от тих бунтов, и оних стрелцов при назираню по городах розослано так в українніе 3, як в московскіе. И так тіе бунти ускромились великіе на Москві.








РОКУ 1683 *


 4 У вид. Волинського: «розорванне».

* У сп. Козельського немає опису подій за 1683 — 1686 рр.

Сталося розерване 4 згоди королю полскому з турчином — зараз по отправленю сейму войска полскіе казано збирати. А турчин, подобно, того не знаючи, скупивши сили великіе, пойшол на цесара християнского и, переправивши Дунай, опановал усю землю Венгерскую, которая оному поддалася наперед доброволне. А то взглядом того, же за подущеніем езуїтов хотіл їх от віри лютерской отвернути, чого они не хотячи терпіти нарушеня своей віри, турчину поддалися. И так вейзир з войсками своїми подступил под город столечній цесарскій Відно, где цесар давши бой и не могучи видолати силам великим турецким, в городі Видні замкнулся 147, и там город приказавши своїм гетманом, уступил в вишіе панства задля скупленя войска. Где през цілое літо у великом облеженю зоставал, которіе облеженці просили короля полского Яна Собеского о поратованя, которій стоял на граници своей за Краковом, которій, видячи так великую налогу от бісурман християном, якнайскорій войска збирал так кварцяніе, як и посполитое рушеня, и затягаючи по усей землі своей и по Україні — зараз плату давано. И так барзо великіе войска скупил, и Бога узявши на помощ, пойшол против войск турецких. О чом довідавшись, турчин Відно казал моцно \139\ доставати, а сам з войсками иними против короля полского пойшол, легце себі тіе войска важачи.

 1 У сп. Судієнка: «мусіли».

 2 Там же і в вид. Бодянського: «бусурмана».

 3 Там же: просто «сентября 13 дня».

* Починається третя рука.

 4 У вид. Судієнка: «турков».

 5 Це слово взято із сп. Судієнка і з вид. Бодянського.

 6 Там же: «Симеоні».

Але оного фортуна омилила: бо що учинил был засадку войск своїх піхоти тисячей четиридесять, усе тое знесено от короля полского, аж и сам везир не видержал з своїми войсками, але за помощію божіею и тіе розбити стали, же у малой купі мусіл 1 утікати, оставивши армати, намети — усе, що при собі міли. А и тіе войска, що города Видня доставали, побити, ледво що утекло: незліччоное множество бісурман 2 пропало. Где и сам король, в городі Видні побувавши и искупившися з инними ксіонженти християнскими, з войсками великими пойшли наздогон за везиром, не даючи оному отпочинку. Которая потреба была септеврія 13 по рускому календару 3. И знову у Дуная, у мостов, міли потребу и там турков збили, которіе великим гуртом на мост пойшли, с которими и мости на Дунаї обломилися, где знову много погинуло от меча и потонуло, которіе жолнірове, мости направивши, за турками пойшли, где по килка крот турков громили. Усіх потреб по чотири крот * валечних было, и на всіх потребах турки 4 шванковали 148, и городов много турецких попустошили и куды хотіли войска полскіе [ходили и 5] пустошили у килканадцять миль от Цариграда. И в тих потребах пашей много погинуло и живих жолніре побрали, которіе у Лвові в вязенню зоставали, и господар волоскій Дука.

Того ж року у Полскій землі восени, по Святом Семионі 6, около Ярославля, знову овощ и ягоди в полях породилися, которих, власне, як серед літа, обфитость великая била.








РОКУ 1684


 7 Там же: «В началі року 1684».

 8 Там же: немає «которий».

 9 Там же: «во всіх городіх столечних полковников и скупивши войско».

На початку року 7 в Немерові, зобравшись люд посполитий, козаками менуючися, бо межи ними и козаки били, а над ними старший от короля данний Куницкий, которий 8 гетманом меновалъся, и починивши усіх городов столечних полковников, назвавши, у которих полковники зостают, и с тим войском 9 пойшол на Рашков у Волоскую землю албо у Білогородский повіт ку Тегині. И там посад спалил, тилко замок зостал, инніе волости попустошил, и много би шкоди починил, але орда, вийшовши с ханским сином, оним не допустила, з которими козаками войну учинила. И с той \140\ войни Куницкий з немного Козаков утік, розуміючи, же тое войско не оборонится от орди.

 1 Це слово взято із сп. Судієнка і вид. Бодянського

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «из Задніпра утеком».

 3 Там же: «якого».

 4 Там же: додано «получили».

Але козаком орда не могла [нічого]  1 учинити, — вцілости вернулися и оного Куницкого своего старшого убили 149 и наставили межи собою старшим Могилу, козака з Запорожа, которий з ними в Кемерові зоставал, називаючися гетманом, и свою залогу коло Камянця держал и по инних городах, вигнавши турков.

Того ж року, зараз навесні, турки провадили живность до Камянця, против которих козаки з Немирова виходили, хотячи оним заборонити тоей дороги. Але ошукались, бо орда, на них напавши, сот пять вистинали и тое в Камянец впровадила, і много шкоди починила в тих волостях, которие знову в послушенстві королевском зоставали.

Того ж року знову затяги велікие в Полщи и по україних городіх: даванно гроши, сукна, абы человік, — а то противко турком, — и посполитіе рушеніе, где много тиснулося и Задніпра много утікало 2, любо їм того забороняли.

Того 3 ж року велечної войни не било, бо турчин з великими потугами не виходил, тилко под Будиням коло Дунаю цесар християнский войска турецкіе погромил килка паш и из с Текелем венгерским міл потребу и в Венграх.

А король полский з войсками своїми стоял под КамянцемПодолским, маючи в обложеню, але сами болшую трудность міли от турков с Камянця и хороб великих, а найболше от бігунки 4, с которой много войска полского и литовского и прускуго вимерло. Восени, прийшовши хан з ордами под Камянец, войска полскіе отогнал, которіе с трудностю отходили за ордами, же оним трудность чинили.

Волоская земля того року барзо спустошена, же мало кого в ней зостало, от ляхов, Козаков и татар.

Того року дорожнета великая била в Полщи и у Литві, бо не било урожаю на збожже.

Того ж року за відомом їх царских величеств гетман запорожский Іван Самойлович росказал по самий Сож ріку усі села отехати, от Гомля, аж по самое Рославле, и привернули до Стародуба, от ляхов отнявши, и свої залоги постановил полковник стародубовский.







РОКУ 1685


 5 У вид. Бодянського: «пойшол».

Хан кримский вийшол 5 з ордами и сам стал коло Рашкова на Кучмани, и великіе шкоди починил по волости по Волиню, Подолю, загонами навесні; а солтани з ордами пойшли верх Дунаю ку турецким войском, жебы ся скупити. А Волоская земля пуста стала \141\ от войск полских и татарских и козацких, которіе по королю зоставали.

Того ж року турецкіе войска сили великіе вийшли противко цесара християнского ку Відню, чинячи тісность велику; але цесар, скупивши войска, божіею помощію тіе войска турецкіе знесл на голову и армат боліє пяти сот побрав, и в державу панства турецкого з своїми войсками за Дунай увойшовши, пустошил, як хотіл.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «ходил у Венгерскую землю з войсками».

 2 Там же: «порядку».

 3 Там же: «Семеон».

 4 Там же: «митрополію».

Того ж року на Білом мору визера турецкого громили венетове и франки, где отсюль великая тісность туркам била. А войска полскіе стояли на пасах от Камянця тое літо, а и гетман Яблоновский и кавалер ходили у Венгерскую землю 1 и там до килка замков — Буду и новіє замки Стригон, Решин отняли у турчина и своїх людей осадили и назад отступили на Буковину, где оних турецкое войско осадило з ордами великими межи Прутом и Дністром, що к ним з великою шкодою войска и усего табору прийшло, и заледво вийшли. А орда оним зфольговавши, на Волинь пойшла загонами, где много людей побрали, подобно, за позволеніем гетмана коронного: бо безпечно орда ходила, а жолніре нігде оних не громили. А королю не позволили сенатарове до войска ити 150, и за тим порадку 2 у войска їх не било, и войско погинуло.

Того ж року син гетманский Семион 3 померл, юня 7, на Сошествіе святого Духа, в літех молодих, але розуму старого, четвертого року своего полковництва стародубовского.

Того ж року Гедеона, князя Четвертенского, єпископа луцкого, на метрополію 4 киевскую обрано.








РОКУ 1686 *


* У сп. Судієнка і в вид. Бодянського всі події за цей рік передані в іншому порядку і послідовності, не так докладно, як у сп. Іскрицького. Наведемо текст літопису за сп. Судієнка:

«В началі року 1686. Тот митрополит Четвертенскій прііхавши з Москвы, поехал з Батурина в Кіев до святой Софії.

По Богоявленії стала згода їх царских величеств з королем польским вічистая и задля того розорвали згоду з турчином и татарми, хотячи с ними войну міти, допомогаючи королеві и Річи посполитой, при какой згоді и отъданно волость тую, що коло Сожа ріки, козаки были заехали до полку Стародубовского 161, знову до Литви, чіе и було. А король польскій Ян Собескій присягу выконал в Яворі при послах его царского величества при Борису Петровичу Шереметьеву с товарищи его на вічную згоду з їх царским величеством на том, юж Смоленска и Кіева и сегобочной України не упоминатися вічними часи, учинивши границю слушную, що и цесар подътвердил за изволеніем папіжским жеби заодно на турки и татар войну поднесли, оставивши згоду. На що їх царское величество поднялися своїми войсками на Крим иты и Крим сносити посполу, и козаки с ними ити мают.

Того ж року орда барзо много шкоды начинила поза Дніпром по самый город Кіев, людей побрали, порубали купцов коломійцов.

И тогда король польскій Ян Третій зобрал войско великое, и зоставивши налогу коло Камянця Подольского, сам ходил з войсками у Волоскую землю до Дуная, великой войны не иміл з турками, бо турки міли войну с цесаром на Білом морі и ис иншими, где турков быто. А тут, коло короля, орда немалая з сыном ханским докучала. И так на зиму король з войсками у своей землі, сподіваючися войска литовского и козацкого на Крим.

Того ж року сніг великій випал по святом Георгії и килка день лежал, але збожу нічого не шкодил. Того ж року червяки чорніє а ростом як гусеница были множество, коноплям и иному зіллю барзо шкодили, але збожу нічого не вредили. И так стадами ходили по дорозі и в городы, в брами и из городов стадами на огороды, не боячись дожчов, хочай літо и мокрое было».

На початку того ж року, по Богоявленії, тот метрополит Четвертенский, приехавши з Москви, поехал з Батурина до святой Софиї до Кіева. \142\

Того ж року стала згода їх царских величеств з королем полским вічистая, и задля того розорвали згоду з турчином и татарми, хотячи з ними войну міти, допомагаючи королеві и Річи посполитой.

Того ж року сніг великий випал по святом Георгії и килка день лежал, але збожу нічого не шкодил.

Того ж року червяки чорніє, а зростом як гусениця, были множество и коноплям и инному зіллю барзо шкодили, але збожу нічого не вредили. И так стадами ходили по дорозі и в город, в брами, и из города стадами ишли на огороди, не боячись дожчов, хочай літо мокрое било.

Того ж року орда барзо шкоди много начинила поза Дніпром, по самий город Кіев: людей побрали, порубали купцов коломийцов.

На той же вишписанной згоді з послами королевскими отдано волость тую коло Сожа ріки знову до Литви, чіе било, що били козаки заехали до полку Стародубовского.


Ян Собеський


Того ж року король полский Ян Третий зобрал войско великое и, зоставивши залогу коло Камянця Подолского, сам ходил з войсками у Волоскую землю до Дуная. Великой войни не міл з турками, бо турки міли войну с цесарем на Білом морі и с иншими, где турков бито. А тут коло короля орда немалая з сином ханскими докучала. И так на зиму король з войсками своїми повернул у свою землю; а хан сам стоял з войсками у своей землі, сподіваючися войска литовского и козацкого на Крим. Задля того, же король полскій присяги на згоду царскому величеству не виконал, любо то и задор с татарами учинили, и войска московскіе стали за порогами, нижей Січи, з Косоговим, которіе там зимовали 1.

 1 Це оповідання зустрічається лише в сп. Іскрицького.

Того ж року король полский Ян Собеский присягу виконал в Яворові 152 при послах его царского величества, при Борису Петровичу Шереметову с товарищи его на вічную згоду з їх царским величеством на том, же юж Смоленска и Киева и сегобочной України не упоминатися вічними часи, учинивши границю слушную, що цесар подтвердил за изволеніем папіжским, жеби заодно на турки \143\ и татар войну поднесли, оставивши згоду, на що їх царское величество поднялися своїми войсками на Крим ити и Крим зносити, посполу и козаки с ними ити мают.







РОКУ 1687 *


* З 1687 р. знову продовжується список Козельського.

 1 У сп. Судіенка і в вид. Бодянського: «В началі року 1687», у сп. Козельського: немає «на початку».

 2 Там же: «к царству», в сп. Козельського: «неї».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Самойловичу».

 4 У всіх інших списках: немає «бил».

 5 У сп. Козельського: послідовно «Гадячеє» і «Гадячое».

 6 У вид. Бодянського: помилково «к Орлі», у сп. Козельського: «и Урлі».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає імені Голіцина.

 8 Там же: «Шеїн».

 9 У сп. Козельського: ще й «Маслов».

 10 У вид. Бодянського: «Осокорованой».

 11 Там же і в сп. Судієнка: «Москвы».

 12 Там же: «а отътоль до Конской да на піски».

 13 Там же: «где».

 14 У сп. Козельського: «и там пасіки».

На початку 1 войска великіе їх царских величеств зо всей Москви и панств приналежних до нас 2 рушили в городи українскіе, московскіе еще зимою з арматами, над которими старшими били Василий Галіцин князь и боярин, а другий Шеїн, и до весни тривали, стягаючись в слободах московских коло Сум, Криги, Котелви и инних. И гетману запорожскому 3 указ царский бил 4, жебы на войну готови били на Крим ити, где и Козаков приболшало з посполства. О святом Георгії, зараз навесну, гетман Іван Самойлович вийшол з Батурина з арматами, розославши по всіх полках, жеби виходили, універсали. А сам гетман на Гадячое 5 ишол ку Полтаві, и за ним усі войска козацкіе, переправивши Ворскло, ку Орелі 6, ку Самарі, где, мости поробивши на тих ріках, переправлялось войско козацкое, за которими и московскіе войска барзо велікіе наступили з боярином Василіем Василіевичом 7 Галіцином и при нем бояре: Шеїнов 8, Долгорукий, Змиев 9 и инніе 153 незличоние войска Самар переправили, где спор стал з гетманом, же мости попаленно на Самарі по переході козацком. От Самари пойшовши, стали у Острой Могили, на річці Татарці, межи Плесами Великими. Оттоль пойшовши, ночовали, перейшовши Вороную, а оттоль у вершину Осокоровской 10, где Терги от моря притягли річки, оттоль на Волную, где Кримка річка притягла от Конской, а оттоль у вершини Московки 11 Сухой, а оттоль ишли межи Кобилячкою и межи Литовскою на вершину Камянки, а оттоль до Конской, а оттоль на піски 12 Великого Лугу, где мечет пустий стоїт, и там Янчул річка, и там 13 Торскіе піски 14, недалеко от Січи; и оттоль не йдучи далій, назад повернули з войском зверху Великих Лугов против Кочогор, \144\ при тивлища татарского ноч же 1 ишли коло Дніпра.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «юже».

 2 У сп. Козельського: «против селища татарского. И там от Великого Лугу».

 3 Там же: «Грицка».

 4 Там же: «переложеніе», в сп. Козельського: «приложене».

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «драти».

 6 У сп. Козельського: «боярину князю».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «о позволене перемінити».

 8 У вид. Бодянського: «скорым гонием», в сп. Козельського: «скорим посланцем».

 9 У сп. Козельського: додано «з церкви».

 10 Там же: замість слів «москві. И зараз» «москалям, где».

 11 В інших списках: «обірати».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «уряді».

И там от Великого Лугу 2 вислал гетман сина своего Григорія 3 на той бок Дніпра, до Січи, з войсками перебранними, з войском великим, и москви на килкадесять тисяч, над которими старшим ходил околничий Неплюев и Косогов, повернувши войска назад. И як прийшли на Кичету 154, и там старшина козацкая — обозний, асаул, и писар войсковий и иние преложоніе 4, видячи непорядок гетманский у войску и кривди козацкіе, же великіе драчи 5 и утисненія арендами, написали челобитную до їх царских величеств, виписавши усі кривди свої и людскіе и зневагу, якую міли от синов гетманских, которих постановлял полковниками, и подали боярину 6 Василію Василиевичу Галіцину, просячи позволенія переміняти 7 гетмана, которую зараз принявши, боярин с которим гонцем 8 послал на Москву до їх царских величеств. На которую челобитную прийшол указ от їх царских величеств и войско застал на Коломаці, где боярин старшині ознаймил козацкой, и нарадившися з собою, оточили сторожею доброю гетмана наноч. А на світанню, прийшовши старшина козацкая до церкви, и узяли гетмана  9, з безчестіем ударивши, и отдали москві. И зараз 10 сторожа московская, усадивши на простіє колеса московскіе, а сина гетманского Якова на коницю худую охляп без сідла, и провадили до московского табору до боярина, и там узяли за сторожу кріпкую. И того ж часу в раді козаком указ їх царских величеств читано и позволено иншого гетмана собі оббирати 11, а поколя гетмана наставлят, увесь порядок войсковий поручено обозному войсковому Василію Борковскому. Где почалися бунти у войску на старших, але зараз тое москва ускромила, а нікоторіе от войска оторвалися в городи своеволею, многіе двори пограбовали, арендаров и иних людей значних и приятелей гетмана бувшого, которих напотом имано, вішано, стинано и мордовано, яко злочинцов. И так того часу скончалося гетманство Івана Самойловича поповича и синов его, которий на ураді 12 гетманства роков пятнадцять зоставал и місяц.

Той же попович зразу барзо покорним и до людей ласкавим бил, але як юж розбогатіл, барзо гордий стал не тилко на Козаков, але и на стан духовний. Прийшовши до него, старшина козацкая мусіли стояти, ніхто не сиділ, и до двора жеби не йшол з жадною палицею; \145\ также и духовенство священници, хочай би який значний, мусіл стояти непокритою головою. А у церкві ніґди не йшол дари брати, але священик до него ношовал, также и сини его чинили; нежели гдеколвек виездил, любо на поліованя, жеби ніґди священика не побачил, то собі за нещастя міл. А будучи сам поповичом, из великою помпою ездил, без карети и за місто не поехал, ані сам, ані синове его, и у войску усе в кареті — так великую пиху міли, которая в жадном сенатору не живет. А здирства вшелякими способами вимишляли так сам гетман, як и синове его, зостаючи полковниками: аренди, стаціе великіе, затяговал людей кормленіем, — барзо на людей трудность великая била от великих вимислов — не могл насититися скарбами. И щось противко монархов наших московских хотіл почати, бо и в поході с тими великими войсками на Крим незичловость его постережена, же не йшол просто на Крим, але по степах блудил, и повідают, же з умислу казал степ палити своїм зичливим, жеби тим отмовитися, же не можна до Криму ити задля конского корму.

 1 У сп. Козельського: «даток».

 2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «рода, юже».

 3 Там же: «великой», у сп. Козельського: «всякої остали отставлени».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «и возников».

 5 У вид. Бодянського: «парадных».

 6 Там же: «позитивоз», у сп. Козельського: «пузитов».

 7 У сп. Козельського: «и нарекане за пиху».

 8 Там же: немає «в суботу», а є «23» (правильно).

Также и прошлой войни за своею незичловостю Чигирин утратил и людей воених много запропастил, которих мало жаловал, а то для того, жебы его панство с синами ширилося, которіе не полковниками, але панами називалися, о жадной юж переміні панства своего не мишляючи, — а то надію маючи на люд грошовий затяговий и на велікіе скарби зобраніе; бо юж козака собі городового так посполитих, яко и значних, нізащо важили и в двори не пускали, маючи у дворах своїх на килко місьцах сторожу сердюцкую, которим плачовали роковий юригелт 1.

А священик и в килка дний не могл ся до двора упросити, хочай якая пилная потреба. Ово згола усіх людей нізащо міли, не помишляючи на подлость своего рожаю, же 2 Господь Бог тим барзо ображен бывает, хто в пиху подносится. И за тое скарани зостали, же перше от чести всякой отдалени 3 и, як якіе злочинці, з безчестіем на Москву голо попроважено, а напотом от жон розлучени, а маетности и скарби, которіе многіе били, усе отобрано, в которих місто великое убозство, вмісто роскоши — срогая неволя, вмісто карет дорогих и возников 4 — простий возок, теліжка московская с подводником, вмісто слуг нарядних 5 — сторожа стрелцов, вмісто музики позитивов ° — плач щодений и нареканя на свое глупъство пихи 7, вмісто усіх роскошей панских — вічная неволя. На том скончилося гетманство поповичово 25 июля, в суботу 8. \146\

 1 У сп. Бодянського і в сп. Судієнка: «в іюлі місяці», у сп. Козельського: «того ж часу іюля старшина».

 2 У всіх інших списках: «розширати».

 3 У вид. Бодянського: немає «бившого».

 4 У сп. Козельського: «украеной».

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «послан».

 6 У сп. Козельського: «имали», в вид. Бодянського: «карали».

 7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «также».

 8 Там же: «новообранний».

 9 У сп. Козельського: «кого».

 10 Дальші рядки відсутні в сп. Третякова (вид. Бодянського) і в сп. Судієнка, після фрази: «що иликолвек міли» безпосередньо йде: «а войско того ж часу роспущено по домах» і т. д.

 11 У сп. Козельського: «Григория».

Того ж року, місяця юля... дня 1, старшина козацкая, видячи, же в небитности гетмана своеволя по городах почалася розширяти 2, просили боярина Галіцина, жеби войску позволил волними голосами обрати собі гетмана, нащо позволил боярин раді бити. И так у раді войско, которое на тот час било, настановило гетманом бившого 3 асаулу войскового Івана Мазепу 155, роду шляхетского, повіту Білоцерковского, старожитной шляхти українской 4 и у войску значной, нащо и боярин зезволил и до їх царских величеств послал 5. И так новопоставлений гетман, постановивши порядок у войску, розослал по усей Україні, жеби тую свояволю унимали, а тих бунтовщиков унимали 6, а ежели кому якая кривда от кого ест, жебы правом доходили, а сами своїх кривд не мстилися, там же 7 постановили, жеби юже аренд не било на Україні на горілку, ані на жадний напиток, опроч инъдукти.

Того ж часу новобраний 8 гетман Іван Мазепа послал своїх посланцов за пороги до Січи и до того войска, которое там зоставало з Григорієм гетманенъком, и до околничого Неплюева, ознаймуючи о переміні гетмана и незичливости его противку їх царских величеств и войску запорожскому, и о постановленій) нового гетмана, даючи знати войску, жеби якая замішанина не била у войску от Григорія гетманенка, и жеби оного до вязеня взято и їх совітников: Полуботка Леонтія, полковника переясловского, и Ярему, полковника ніжинского, и Лазара Горленка, полковника прилуцкого (сего убито), и инних, которих 9 знаючи. Нащо войско так запорожское, зостаючое в Січи, як тое городовое, що там послано било, позволило, и Григория гетманенка взяли за сторожу московскую и Полуботка, отдавши околничому Неплюеву, которих проважено до гетмана, а от гетмана до боярина Галіцина, а оттоль на Москву безчестно на телізці московской послі карет коштовних, отобравши усі скарби и коні, що иликолвек міли 10. А с тоею відомосте) и по Якова 11 гетманенка посилано Леонтія Черняка полтавского, Івана Ракушку Романовского, сотника мглинского с товариством, и москалей чотири человіка.

 1 У вид. Бодянського: «близкое по городах розійшлося».

 2 У сп. Козельського: «нужда».

 3 Там же: «ховали». Оповідання про наскок татар під Київ і на лівий берег Дніпра немає в сп. Козельського, тут розповідь безпосередньо переходить до викладу долі Самойловича: «Повернувши войска».

 4 У вид. Бодянського: «опустошили».

 5-6 У сп. Козельського: як правило, «мешкане», «позволене», «потвержене». «полеване», «нечинене», «спустошене», «замісте» і под.

 7 Там же докладніше: «а напотом вернено и отдано новопоставленому гетману, так гроші, срібро, шати» і т. д.

 8 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «одержено».

И по припроваженю Григорія войско того ж часу роспущено по домах козацкое, а московское в слободах стало \147\ и близкіе по городах розойшлися 1, бо великая нужа 2 у московском войску била: на килкадесят тисяч вимерли, як уступали с поль кримских, многих хорих живих у ями загребали 3.

Того ж року татаре барзо великіе шкоди коло Киева починили, коло самого города под замком людей побрали, постинали и усе літо не давали отпочинку, же з города за Либедь трудно било вийти, — не дбаючи на тое, що наши войска на Крим пойшли, и наші в Криму не бавили. А они, поганці, не тилко за Кіевом тот бок спустошили 4, але и на сем боку Дніпра немало по селах людей в неволю побрали и иних постинали.

Повернувши войска їх царских величеств назад, бившого гетмана Івана поповича повезено на Сибір з меншим сином Яцком водою Окою в судні, в далніе городи на вічное мешканя 5-6. А старшого сина Григорія взял з собою околничий до города Сівска, и там по многих спитках голову оттяли, рубаючи разов три задля болшой муки, и так безчестно загребено без похорону, бо не дано и священика, жеби его висповідати. А маетности їх усіх трох, гетманскую и синов его, переписано било до скарбу царского 156, а напотом велено срібро, шати 7, чого незличоная річ была, жеби тое на потреби войсковіе обернено 8 било, усе тое зостало в Батурині. А жона бившого гетмана отослана до Седнева на мешканя убого, а приятели їх в безчестю зостали и в ненависти от людей.








РОКУ 1688


 9 Там же: «готовитися».

 10 У всіх інших списках: «українских».

 11 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Самарою».

Войску казано готоватися 9 на Запорожже под городки Ослам городок и Казикермен и липи и байдаки на борошно за пороги провадити; и тоей же зими усі полки повиходили и стояли по городах українних 10 напоготові.

Але орди, почувши о поготовости войска, на Україну не входили, тилко на том боку Дніпра, на Волиню, шкоди починили за неосторожностію войск коронних.

А войско московское, не йдучи под городки, але прийшовши до ріки Самари, город уробили над рікою Самарю 11

 1 У вид. Волинського і в сп. Судієнка: «комонником», у сп. Козельського «войском немалим комонним».

 2 Там же: «оттоль назад повернули».

 3 У сп. Козельського: додано «и шкоди многие починила». Після пропуску далі в сп. Козельського вміщено звістку про похід козацького війська під Очаків такого змісту, як і в сп. Іскрицького.

 4 У вид. Бодянського: «и отвернула».

 5 Далі в вид. Бодянського і в сп. Судієнка порядок викладу подій трохи інший. Після розповіді про сарану безпосередньо йде: «И тогда ж войско козацкое ходило, по росказанню гетьманском под Очаков и посад узяли, выпалили, и людей выстинали, тилько замок зостал в цілости.

Того ж року войско коронное стояло около Камянця Подольского, и так міли потребу з ордою білагородскою, що и корогвы утратили. А цесарскіе войска барзо турецкіе войска погромили и городов немало побрали знатних: Белурад, сербскую столицю з иншими городами поза Дунаем, и Соленик и иніе городы.Також игосподарь мултянский здался цесареві и татар барзо побил у своей землі»

 6 У вид. Бодянського: «що и».

и там при \148\ вшеляких запасах людом московским осадили военим немалим комоним 1 и пішим, а войска козацкіе и московскіе назад повернули 2 з старшиною своею.

Того ж року, августа 12, саранча великая била 3 так, же усе войско укрила, и отвернули 4 понад Дніпром вниз, и 13 августа знову от городов била, а от Донця знову великая саранча на войско наступила, и усе войско укрила и пошла у татарскіе поля 6.

Того ж року войска короніе стояли около Камянця Подолского и там міли потребу з ордою білагородскою и 6 корогви утратили. А цесарскіе войска барзо турецкое войско погромили и городов немало побрали знатних: Белград, сербскую столицю, з иншими городами поза Дунаем, и Соленик и иніе городи.

Того ж року ходило войско козацкое по росказаню гетманском под Очаков и посад 157 узяли, випалили и людей вистинали, тилко замок зостал вцілости.

Того ж року господар мултянский здался цесареві християнскому и татар барзо побил у своей земли.






РОКУ 1689


 7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає імені і по-батькові Голіцина.

 8 Там же: «боярами».

 9 Там же: «Шереметом и многими».

 10 Там ж е: «и гетьман Мазепа».

 11 Там же: немає «Воскресеніем Христовим».

Зараз противко весни, у великий пост, притягли войска великіе з Москви з боярином Василіем Василіевичом  7 Голіцином и иними бояри 8: Шеїном, Долгоруким, Змиевим, Шереметовим и инними 9 войсками. С которими и гетман войска запорожского Иван Мазепа 10 вийшол шостой неделі, в пост великий перед Воскресеніем Христовим и, со всіми полками городовими и охочими, и потягли ку Самарі. И там знявшися з войсками їх царских величеств, переправивши Самар, потягли, простуючи ку Перекопу мимо Січ, не займаючи \149\ турецких городков на Днепрі; которіе войска орда зостріла у миль дванадцять на Гайшинах, за которими йшли з боков докучаючи.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «а от».

 2 У сп. Козельського: правильно «Долини».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «гді переночовавши».

 4 Там же: «и там знову».

 5 Там же: «объіхал».

 6 У сп. Козельського: «мочно».

* Там же: далі «і вислал на згоду; і войско не доставали Перекопу — назад рушили. Того ж часу гетман по указу їх величеств ездил на Москву з полковниками ніжинским, черніговским, миргородским и гадяцким. Того ж часу на Москві бояр значних потрачено: Галіцина, Неплюева и инних немало, что от Перекопу пошли, не достаючи, а кошту царского било немало». Звідси і до кінця літопису в сп. Козельського подаються короткі згадки про події, які наводяться у примітках під відповідним роком.

 7 У вид. Бодянського: «выйшол», у сп. Судієнка: «війшов».

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «и многіе с Козаков померли, и коні попропадали».

 9 Там же: немає «Іван».

Оттоль, от 1 Ганшина, за миль дві споткали солтанов два, оттоля ишли до Чорной Могили  2, где ночовали, и оттоль пошовши, хан сам споткал у двох милях от Чорной Могили, там била потреба великая, и там убито сина ханского и сина бейского перекопского; а оттоль, отвернувши от полку Стародубовского и Прилуцкого орда и скочивши на полк Сумский и Охтирский, там шкоду великую учинили, и там ночовали 3 и рушили ку Коланчаку. Знову 4 хан споткал войско з ордами и около войска обехал 5 и труп своего сина и иних побрал, идучи коло войска, вішался, которого з армат бито моцно 6. И стали на Каланчаку, и хан пойшол до Перекопу *; из Каланчаку, переночевавши, на Троицу под Перекоп прийшли с полудня, и там переночевавши, хан вислал 7 на згоду. И не достаючи Перекопу, хочай войско охочо било до приступу, але боярин назад рушил з войсками, з нареканем усего войска, и простовали ку Днепру; которим білагородская орда зразу докучала по сторонах, хапаючи найбарзій московских людей. И прийшовши до Самари города, тяжшіе москва армати позоставляла, а войско по городах роспущено, и гетман до Батурина прийшол зараз по святом Петрі; але войско барзо замитилося, барзо хоровали, и коні барзо нужни поприходили, и многіе с Козаков померли, и коні попропадали 8, — а то усе з безводя замитилися.

Того ж часу, неділь дві тилко випочинувши, по указу їх царских величеств гетман Іван 9 Мазепа на Москву пойшол с полковниками ніжинским, черніговским, миргородским и гадяцким, маючи з собою Козаков с пятсот 158. Где прийшовши, застал на Москві замішанину, щось противного противко великого государя царя Петра Алексіевича, але наших гетмана с козаками ласкаве принято и отпущено, здаровавши от їх царских величеств. А войска наши козацкіе стояли коло Днепра на залозі от татар до повороту гетманского, аж до святой Покрови. \150\ \151\

 1 У сп. Судіенка: «Шакволитого», у вид. Бодянського: «Шакволитового».

 2 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка інший порядок слів: «а то за тот поход, же Перекопу не достаючи, потративши кошту царского немало, вернулись, и людей немало потративши».

Того ж часу за бунти на Москві бояр значних потрачено: Галіцина, Щогловитого 1, Неплюева и иних немало казнено 159, — и за тот поход, же, Перекопу не достаючи, вернулися, там много людей потративши и кошту царского немало 2.








РОКУ 1690 *


* Під цим роком у сп. Козельського подано таке: «Року 1690. Гедеон метрополит киевский Четвертенский помер, а на его містцу обрано Варлама Ясинского, архимандрита Печерского. Того ж року великая саранча била на Вкраїні. Того ж року ходило войско под Очаков».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: додано «был».

 4 Там же: помилково «Десні».

 6 У сп. Козельського і Судієнка: переважно «митрополит».

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Варлаама Асинского».

 7 Там же: «Брестя».

 8 Там же: «збожю».

 9 Там же: «жито стала осьмачка».

 10 Там же: «хоровали».

В Самарі, новом містечку, барзо мор великий 3, же усе вимерло и воевода зараз навесні 4, от которого и по инших містах появился мор.

Того ж року метрополит 6 кіевский Гедеон Четвертенский помер, а на его місце обрано Варлама Ясинского 6, архимандриту кіевопечерского, перед Святою Троицею на том тижню, которий на Москву поехал по благословеніе.

Того ж року великая саранча била на Україні и коло Стародуба на Сівери; прийшла августа 9 и туда наворочала на краї литовскіе, але у Литву не йшла, зостала по Полісю коло Сожа; а тая, що ишла на Кіев, то пойшла в Полщу ку Шліонску и поза Дністром, и там на Волиню, коло Гродня и Берестя 7 Литовского; а инная тут на Україні, коло Ніжина й Чернігова и на Сівери коло Стародуба зазимовала. А барзо ишла широка и московских краев займала поза Свинском и Комарицкую волость зопсовала, збоже и усю ярину потравила, и жита, которіе застала непожатіе, усе поела, и так учинила дорожнету у збожжу 8: жито стало осмачка 9 по золотих три и овес в той же цені, которого и мало било у Сівери, але з України доставали. И от того смроду саранчі коні хоріли 10 и издихали и всякое бидло, бо с травою и саранчу пожирали, же и мясо їх смерділо саранчею, — и кури и гуси.

Того ж року, септеврия 14, на Воздвиженіе честного креста, у Стародубі запален двор нікоторого москвитина, з которого и церков барзо коштовная святого Николая згоріла и звониця звонами коштовними и дворов немало: а церков била уся маліованая и желізом білим покрита. \152\

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «города».

 2 Там же: «четверти».

Того ж року до городка 1 Самари козаки на залогу чергою полками ходили по чверти 2 року а московское войско з воеводами зоставало.

Того ж року наше войско ходило под Очаков и посад спалили и много шкоди татарам починили.








РОКУ 1691 *


* За цей рік у сп. Козельського немає жодних оповідань.

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «помагал».

 4 Там же: «випали».

 5 Взято із вид. Бодянського і сп. Судієнка.

 6 У вид. Бодянського: «вщалея».

 7 Там же і в сп. Судієнка: «жонками».

Война сроґая била у земли Венґерской войск цесарских с турецким, в которой войні Господь Бог помогл 3 войску цесарскому, же турецкое войско знесенно дощенту, над которим войском цесарским старшим бил ксіонже Дебадент енерал, а над турецким — вейзир и Текель венґерский. А тая война была под Баланкерем, недалеко Варадина; по которой поражці цесар заехал землю Венґерскую и Мултанскую, и до Волох свою залогу поставил в Сочаві, на той войш и самого вейзира убито, и войско турецкое знесено. А король полский з своїми войсками пойшол бил зниматися з войсками цесарскими, але, не дойшовши, от гор вернулся, бо зима надходила. И так о святой Покрові сніги великіе напали 4, заставши войска короніе [в поході 5], барзо шкоду великую на конех понесли, бо мор на коней всчался 6, и так виздихали, же войско опішало, наветь и карети и вози скарбніе королевскіе волами мусіли провадити в Полщу. Залоги свої король поставил в Сочаві, у Сороці, и у Лямци; але постарому у Ясах господар от турчина зоставал. Любо так великое звітяжство цесар одержал, однак же отміна великая стала, бо войска цесарскіе, стоячи у Білграді, свояволю великую чинити почали над жонами 7 тамошних жителей, чого они не терпячи, знову войска турецкіе подвели и поддали везирові Білград, где войска цесарского немало згинуло, и земля Сербская при турчину зоставала по самий Будин 160.








РОКУ 1692 **


** Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1692. Гетман Іван Мазепа ходил з войском зимою до Переясловля против орди. Того ж року Петрик з канцелярії ушол на Запороже, а одтоль до хана в Крим».

 8 У сп. Судієнка: немає «Іван».


 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «коло».

 2 Там же: «Паліею».

 3 Там же: помилково «генералами».

 4 Там же: «хан барзо рад».

 5 У сп. Судієнка: послідовно «війшли», «війшовши».

 6 Там же: немає «он, Петрик».

 7 Там же: немає «Іван»

Зараз зимою узяв відомость гетман запорожский Іван 8 Мазепа, же орди великіе мают наміреня на Задніпря, противко которих вийшол з войсками и стал у Переясловлю. И так орди кримскіе з солтаном и білагородскіе зближили ко Днепру, и, подпавши на сей \153\ бок Дніпра, коло Домонтова и коло 1 Бубнова, села пограбовали, Увідомившися, же войска коло Дніпра стоят и гетман сам, отвернули з своїми потугами назад, за которими ходил за Дніпр асаул Гамалія з войском, и не нагнавши, назад повернул, бо орди у свою землю повернули. И того ж часу виправил гетман часть своего войска городового и компанії на добрих конех, которіе, злучившися с полковником Семеном Паліем  2, ходили и міли ити под Тягиню, але стала великая росквась, ріки почали роспускати; еднак же пойшли, переправивши Бог, под Очаков, где Очаков увесь спалили и вистинали 161 и, набравши здобичи, назад вернулись, але мало що з собою припровадили за великим бездорожем и своїх коней надтратили, тилко язика килкадесят припровадили, и розділившись на двое, Палій своїх послал до короля, а наше войско до їх царских величеств. Того ж року з енералной 3 войсковой канцелярії канцелярист Петрик уйшол на Запороже 162, а з Запорожа до хана в Крим и почал хана поднимати на Україну на старшину українскую, до которогои запорожці пристали, чому хан и орди барзо ради 4 и вийшли 5 в поля, сподіваючися до себе з України войска прихиленія. И вийшовши он Петрик 8, з ордами под Самар город, посад спалил и Китай город до себе привернул и Царичанку, и купа немалая до оного зобралась з розних городов. Против которого гетман Іван Мазепа 7 войско скупил з московским войском и передом послал полки: Миргородцкий, Прилуцкий, Гадяцкий и Лубенский з иншими войсками, а сам под Полтавою стал с табором. И оная орда с тим Петриком уступила назад под Крим, не даючи бою жадного, а гетман под Лохвицю уступил з войсками своїми, а потом по указу їх царских величеств роспущено войско по домах.






РОКУ 1693 *


* У сп. Козельського під цим роком оповідань немає.

 8 У сп. Судієнка: «В началі року 1693».

 9 Там же і в вид. Бодянського: «починили».

На початку того року 8 зимою орди вийшли з сином ханским 163 и Петрик з ними, хотячи на Україну ити. О которих увідомившися от запорожцов, гетман Мазепа, и зобравши войска, против них рушил до Гадяча, а орди юже коло Полтави зоставали. Которіе узявши відомость о войсках, за гетманом наступуючих, назад уступили у свою землю, але шкоду учинили 9 коло Полтави и у слободах московских. И так гетман, наступаючи, жадной битви с оними не міл, уступил назад з войсками своїми; а турецкое войско того прошлого літа великую шкоду отнесло от цесар а християнского. \154\







РОКУ 1694 *


* Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1694. Зимою виходили орди з сином ханским и Петрик з ними под Полтаву, а почувши гетмана Мазепу, что з войском противу идет, повернулися в свою землю». Ці розповіді слід віднести до 1693 р., коли справді відбулися згадані події.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «неисправкою».

 2 Там же: «полков».

 3 Там же: немає «Іван».

 4 Там же: «двадцяти тысячь».

 5 Там же: цього слова немає.

 6 У літопису Граб’янки і в праці О. Рігельмана: «Гниле море».

О масляници вийшовши, орди великіе шкоди починили по селах коло Переясловля, от Иржищева и Стаек села повибирали за несправою 1 полковника переясловского молодого, же войска наши задержал, не пустивши ку Переясловлю, жалуючи ста задля коней, которим то бідним людем помочи не дали компанії, ні сердюки, которіе стояли коло Дніпра, плату беручи и хліб у людей.

Того ж року посла великого татарского, которий зоставал на Москві роков три, отпущено у свою землю з честю на Батурин.

Того ж року войско ходило полку 2 Кіевского и Переясловского и компанії под Очаков, и спустошили Очаков увесь и посаду, и килка корогвей войска турецкого збили наголову и корогви побрали, и ясиру сот на три живцем пригнали до Батурина, над которими бил старший Палій, и его войска ходили 164; а хан ходил цесару своему на помоч, бо турецкіе войска збити зостали.

Того ж року гетман Іван 3 Мазепа посилал войско немалое, над которими старшим ходил полковник черніговский Яков Лизогуб, з которим войска било болей тисячи двадцяти 4, которіе били за Дністром на Буджаку, и села попустошили, и много ясиру набрали и иной здобичи, и вцілости повернули, бо орди при турецком войску били противко цесара християнского 5. А запорожское войско ходили под Перекоп и там над Білим морем 6 вежу виняли и армат штук осм узяли и иніе річи и ясиру, и всі вцілости повернули до коша, любо и міли в отході потребу з солтаном Нурадин, которий нічого не вскурал.







РОКУ 1695 **


** Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1695. Орди великие под Переяславлем били, и порабовавши села, назад отвернули. Того ж року Очаков спустошили полк Киевский, Переясловский з компанією. Того ж року гетман Мазепа послал полковника черніговского Лизогуба на Божак (тобто Буджак) з войском болей тисячей двадцати. Того ж року его царское величество Петр Алексіевич под Озов ходил, а гетман Мазепа под Казикермен». Тут зведені докупи події двох років, перші чотири замітки слід віднести до 1694 р., останні — до 1695 р.

 7 У праці Рігельмана: «городках».

Наше войско стало усе зимою коло Днепра в нових городках и по старих городах 7, где орда, узявши язика под Кропивною, \155\ же войско в готовости зостает, отвернувши у державу королевскую, великіе шкоди починили. А навесні вийшовши около Лвова и саміе предмістя лвовскіе вистинали по самую браму, и войска коронного поразили, заледво гетман Яблоновский отборонился, а волости попустошили.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «по».

 2 Там же: «переправлялись».

 3 Там же: «под ті городки пойшли».

 4 Там же: «Полісся».

 5 Там же: «городок».

 6 Там же: «одного».

 7 Там же: залишено місце для позначення дня.

 8 Там же: «Казикермином».

 9 Там же: «а самых».

 10 Там же: немає «городок».

 11 Там же: немає «Данило».

 12 Там же: немає «запорожского Івана».

 13 Там же: не позначено час.

Того ж року, навесну, повеліл его царское величество Петр Алексіевич ити войною под Азов и гетманові Івану Мазепі под 1 городки Казикермен, що и зараз вийшли и царского величества боярин Борис Петрович Шереметов, и у Переволочной тие войска переправились 2 на тот бок Днепра о святом пророку Ілії, и пойшли под городъки 3 войска великіе.

Того ж року солтан з ордою білагородскою, зайшовши у Поліся 4 несподівано, слободи попустошил и Хвастов опалив по самий город 5, що било коней, бидла — усе позабирали. А войско з Палієм не било скуплено, и по станції много їх пропало, и жадного отпору не дали татаром 165, полковник Палій пішо ухопился у городок, а напотим з солтаном розмовлял и хліба и напою оним вивозил, один другого 6 даруючи.

Місяця іюля 7 стали наши войска под Казикерменом 8 и оточили войска шанцями армати около муров, и подкоп один учинили, которіе вал вирвали. Там же великіе ґранати в город пускали, которіе барзо великую трудность чинили турком, в городі зостаючим. Чого не могли витривати турки — почали просити у згоду, и тот город отдали, але и самих 9 побрано в неволю и розобрали часть москва и часть гетман межи свої войска. Также и другіе городки: Ослам городок 10 и Тавань учинили, и усі, що там били, в козацких руках зостали 166. И в той потребі полковник миргородский, Данило 11 Апостол (которий послі и гетманом бил) знатную паче протчиїх показивал храбрость. И того ж часу Казикермен розвалили войска доґрунту, а в других городках войска козацкие стали за росказаніем гетмана запорожского Івана 12 Мазепи, а тое стало іюля 31 13.

 1 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: «а на зиму изоставивши войска свої поблизу Азова, его царское величество повернуть на Москву изволил».

Того ж року вийшли войска великіе его царского величества конніе и пішие под Азов, и сам его царское величество Петр Алексіевич високою своею царскою особою водою, суднами, з войсками \156\ великими, Доном рікою подъступил под Азов, город турецкий, и оного доставал, около попустошил. Тилко ж самого города не достали, около которого усе літо стояли, и зоставивши войско поблизу Азова свої, его царское величество на зиму повернуть на Москву изволил 1.








РОКУ 1696 *


* У сп. Козельського за цей рік вміщено таке: «Року 1696. Войска его царского величества коние и пішие ходили под Озов, а сам его царское величество водою Доном рекою подступил». (Цю вістку слід віднести до 1695 року).

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «гетьман Мазепа».

 3 Там же: «распространится».

 4 Там же: «війшол противно оних к Гадячому».

 5 Там же: «пустошили».

 6 Там же: «и яко».

 7 Там же: немає «которіе».

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського далі вміщено оповідання про відправлення до Москви полонених, захоплених козаками під Казикерменом в минулому році, чого немає у сп. Іскрицького. Після цього розповідається про похід царських і козацьких військ під Азов і здобуття цього міста. Виклад цих подій у сп. Судієнка істотно відрізняється, зокрема щодо мови і опису деталей, від сп. Іскрицького. Оповідання про взяття Азова у сп. Судієнка дуже нагадує опис цих подій, вміщених у «Короткому описі Малоросії», хоч в останньому ці події викладаються докладніше. Щоб наочно показати, як пізніші переписувачі літопису Самовидця доповнювали його текст запозиченнями із різних джерел, наведемо текст літопису за сп. Судієнка:

«Тогда ж, по отшествії татар, Мазепа всіх казикерменских турков чрез полковников: Михайла Бороховича гадяцкого да Ивана Мировича переяславского, да Константія Мокіевича кіевского послал в Москву, которіе великую милость и жалованье от царского величества получивши, и в домы отпущенны. Итого ж року по смерти царского величества государя царя Иоана Алексіевича, виправился повторно под Азов его царское величество государь Петр Алексіевичь, с множайшими войсками и военними силами и запасами стройно, куда повеліл и малороссійскаго войска 25 000 скупить, которое тот час гетьман Мазепа виправив, опреділив над ними комендира черніговского полковника Якова Лизогуба и с ним полковников: гадяцкого Михайла Бороховича, прилуцкого Дмитрія Горленка и лубенского Леонтія Свічку, компанії федков и сердюцкій Кожуховского полка, которіе туда в Петров пост приспішившіе, поставленны за Азовом, вниз Дону, от моря и Кубанской орди, и отняли тім коммунікацію полевым татарам с азовскими сидільцами в совітах и в посилках запасов. А его величество став судном на устю Дону, не пустил к Азову турков, кораблями пришедших з моря. Что видя татаре, всіма силами нападали на козацкій обоз, желая хотя на конях взять турков з суден їх до Азова для помочи, но не могли того доказать. На послідок же, что турки азовскії, водою ночю проездя, давали осебі знать орді, а орда с поля туркам корабельним, и того козаки досмотрившися, страж над рікою утвердили. Однак когда из города турки випором и з поля орда на козацкій обоз шкодливо нападать стали, тогда козаки, німецких подъкопов и штурмов не дожидаясь, сами дерзновенною охотою чрез вал азовскій с турками великій бой въщинили, і цілій день в огні страшном на непріятеля валячися, прислугу свою государю явили там, з оружя палячи непохибно и с копійми на стіны скачучи, — не только турков стрільбою, но и зручь ламали и убывали, хоругвы їх хватали, и канатами водними за палі градскіе закидая, з валу оные ворочали и в город діру учинили; но и на діру тую одни других в город же увалитися тиснули и заохочали. А так турки, не могучи Козаков оружем отъбити, мішками з порохом, приправляя огонь, за стіни кидали и Козаков ожигали, потом ров глубокій в городі близ штурму ископали на упад козакам. Но ні мішки, ни ров не помогли туркам. Козаки бо, когда турецкій блякавз 17 дня іюля подъкопали и, одного ночью доставши, четири армати там и протчего възяли, тогда турки, рано увідавши сіе, такъже и тое, что они ж смиліе собираются в великіе партії и, не щадя себе, силно нападать на город начинают, пред очима его царского величества, дня 18 іюля замахали шапками, и хоругвами наклонивши, стали на мир възивать и милости у государя просить, что и получили. И в 19 числі, в неділю, азовцы боярину и воеводі Алексію Семеновичу Шеїну, при государі там бывшом, город с аммуниціею и со всім отъдали; сами же з женами и дітьми отпущены свободно на низ Доном до Кагамлика в 18 боярах. И тогда ж, дабы козаки азовцов не чепали, данно с казны монаршей на 25 000 радових 25 000 рублей, а на старшину полковую и сотников и на знатнійшее товариство по 15 червонцов, гетьмана же наказного с полковниками особливо жалованно. А на той час гетьман Мазепа стоял на Коломаку» і т. д. — подібне із сп. Іскрицького. Різниця між цим уривком із тексту Судієнка і «Коротким описом Малоросії» незначна (за винятком числа козацького війська: 17 000 і 25 000). Щодо останньої приписки у сп. Судієнка — про платню козакам під Азовом, — то цей епізод відсутній у короткому описі Малоросії. Джерело його невідоме.

На початку того року, зараз по Рождестві Христовом, вийшли орди великіе: кримскіе, чаркаскіе и білагородскіе и, скупившися, доставали Китайгородка, и не достали. О которих силах татарских увідомившися гетман наш запорожский Іван Мазепа 2, не допускаючи далій оним неприятелем распростиратися 3 и пустошити України, скупивши войска свої, вийшол противко них на Прилуку, на Лохвицу да на Гадячое 4. О котором поході гетманском увідомившися, орда назад повернули от Говтви, жадного городка не винявши, тилко в тих краях села попустошили 6. А гетман с войсками своїми назад повернул, пославши за ними полковника прилуцкого Дмитра Лазаренка и Івана Романовского з войсками 167, которіе в поля за ними вийшли, але їм орда 6 жадного отвороту не чинила, которіе 7 вцілости назад повернули 8. \157\




Іван Мазепа



Того ж року его царского величества сили великіе двигнулись под Азов землею и водою, и сам вийшол зимою; и прислал указ свой царский до гетмана запорожского Івана Мазепи, жеби войска козацкого слал туда ж тисячей двадцять пять 168. Що на росказанія его царского величества послал полковников: черніговского Якова Лизогуба, прилуцкого Дмитра Лазаренка, лубенского Леона Свічку, гадяцкого Бороховича и компанію и сердюков, жеби било сполна тисячей двадцять пять; которіе в поході том от орди міли перепону, але добрий отпор дали орді, и притягнули под Азов до его царского величества. Над которими козаками наказним гетманом Яков Лизогуб, полковник черніговский, а полковники — прилуцкий Дмитро Лазаренко Горленко, лубенский Свічка а гадяцкий Борохович. Где войска стояли его царского величества под Азовом, достаючи города и маючи потребу з войсками турецкими на морі, не допускаючи турков до Азова, которих на воді побили. И так юля 19 за позволеніем [божіїм] узяли город Азов, а найболше \158\ за отвагою Козаков, которіе сами охоту узявши, отважившися, опановали вежу, которая усего города боронила, и из тоей вежі козаки разили турков в городі, же не могли себе боронити, которіе мусіли просити о милосердие и здали город; тилко тое собі упросили у его царского величества, жеби оним волно у свою землю пойти. На що его царское величество зезволил, отобравши город зо всім запасом, строенніем градским, и оних турков обложенцев казал забрати у будари на килкадесят суден и отвезти за море Азовское, у турецкую землю 169. И город Азов его царское величество своїми людми осадил, и що зготованного 1 през войну, зараз направляти росказал и церкви будовати; а козацкое войско, ударовавши, отпустил з честю и подякованям гетманові до городов.

А на тот час гетман Іван Мазепа стоял на Коломаку з боярином Шереметом, з силою білагородскою, противко хана и орди кримской, которіе там же стояли в полях, тилко ж до нашего войска не зближались, сподіваючись наших войск ку собі, бо міл певного язика наших Козаков, которих подезд человіка полтораста розгромил и побрал и самого вожа Фляку з Полтави.


Герб московських царів з гербом гетьмана Івана Мазепи


 1 Певно, «зопсованного».

 2 Взято із сп. Судієнка і вид. Бодянського.

 3 Там же: немає «Івану».

 4 Там же: «и из великою милостію».

 5 Там же: «межи».

Поворочаючи его царское величество от Азова, прислал указ, жеби гетман в малой купі до его царского величества ехал, переймуючи в дорозі. Що зараз поехал гетман и застал его царское величество в Рибном, и там поклон свой отдал, где ласкавого цара на себе и на усе войско [иміл и 2], такая великая милость его царского величества била, же изволил своею битностію у господі у гетмана гуляти и обідати и през цалий день гетманові Івану 3 Мазепі з собою сидіти, напотом з ласкою 4 отпустил на Україну, а сам его царское величество на Москву повернул.

Того ж року король полский Ян Собеский помер, и ляхи межи собою турбацію великую міли, не хотячи королем сина Собеского, змерлого короля, и из 5 собою жолніре билися.







РОКУ 1697 *


* У сн. Козельського за цей рік немає жодного рядка.

 6 У сп. Іскрицького було: «Алекса Цкидерев», потім закреслено; у сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Иван Соколник, Алекса Цкидерев».

 7 Там же: «стременные совіт нечестивый».

На Москві з бояр Іван Соковник, Александр Цыслер 6, Пушкин, козак донский, стрелець стрименніе, совіт 7 собі учинивши, жеби конечне его царское величество Петра Алексіевича убити, и на тое юже наготовалися. Що о той їх злой раді стрелец вивідавшися, в той же раді будучи, обявил его царскому величеству. Которих зараз \159\ побрано, не даючи той їх злой раді до совершенія прийти, и на очной ставці сами доброволне призналися, за що карность подняли:

 1 У сп. Судієнка: «постинано», у вид. Бодянського: «поутинанно».

 2 Це оповідання в сп. Судієнка і у вид. Бодянського передано трохи інакше: «Того ж року по указу его царского величества судна морскіе много коло Десни ріки в лісах Бранских и Трубчевских так для московских войск, яко и на двор гетьманскій готовленны, и зараз навесні, по Воскресенії Христовом, тіе судна морскіе рушили».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «морскіе».

 4 У вид. Бодянського: «судах».

 5 Там же: «будовання».

 6 Там ж е: «и там».

 7 Там же і в сп. Судієнка: «оставил».

 8 Там же: «войсками».

 9 Там же: «а на».

 10 У вид. Бодянського: «наши Ингерей», у сп. -Судієнка: «инши Инґерей».

 11 У вид. Бодянського: «горда».

 12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «зде».

голови їх поутинано и на полях на мурованом столпі повішано 1 на лобном місті, и трупов їх не дано ховати — там же лежали, над которими сторожа била, що ся діяло на другой неделі святоговеликого поста.

Того ж року указ его царского величества судна готовати на море, що тоей же зими много суден морских наготовано так московских, як и козацких, которіе готовани коло Десни ріки, у лісах Бранских и Трубецких, и усюда униз Десни, и на двор гетманский 2.

Того ж року, навесні, по Воскресенії Христовом, тие судна московскіе 3 рушили вперед з людем его царского величества московским, над которими посланий Неплюев, также и вапно в суднах 4 на будуваня 5 города Казикермена, що у турков отнято. И козацкіе судна з борошном и из людем военим Десною рікою у Дніпр рушили. И сам гетман Мазепа, скупивши усі полки, ишол на Україну на Коломак, и там свокупившися з боярином Долгоруким, ишли на Самар и ку Дніпру, ку Кодакові. И так 6 войска, перебравши, часть оставили 7 на заставі, при полковнику миргородском Данилу Апостолу, на сем боку Дніпра от татар, которіе в поготовости зоставали 170. А сам гетман с иншими полками 8, переправивши Дніпр у Кодака, униз Дніпра пойшол; а судна тіе морскіе переправляли пороги, що с трудностію великою їм било и из шкодою, бо судна великие на 9 спад води прийшли. Где зараз войска турецкіе піша и конно и хан з ордами притягнули и піхоту турецкую у Аслан городок упровадили, бо козаки запорожскіе оний покинули били. И там с тих вежей з армат на Шинґерей 10 городок докучали барзо козакам и до Тавані, а з другой сторони от Казикермена орда 11 білагородская, и где 12 Козаков сот на дві комоника погромили. И так там трудность немалая нашему войску била, бо щочас войско турецкое прибувало полем и водою, сили великіе, узявши відомость, же гетман з войсками прибил на фундованя тих городков и москва з ним посполу на осаженіе тих городков людми военими.

 1 У вид. Бодянського: «инія».

 2 Там же: «можучи».

 3 Там же і в сп. Судієнка: «битвы».

 4 Там же: «козакам».

 5 У вид. Бодянського: «Казикермином».

* Далі в сп. Судієнка і в вид. Бодянського додано: «Какой урон свой турки видячи, наговаривали обложенцов наших к здачи города, лукаво предъставляя їм, что «ваш де гетьман на погибель тут вас оставил и уже де ваш порох паши гранати спалили и викидали, а мы де вас куда потребно вам отъвеземо и на всякого по пять талярей дамо». Но когда козаки отнюдь на тое не склонилися, тогда турчин принужден з стыдом в свояси ретироватися, а козаки от неисповідимо нужной осады уволнившися, Богу благодареніе воздали и приписали тое войско монаршему счастію». (Цей уривок також дослівно можна знайти в «Короткому описі Малоросії»).

** Починається четверта рука.

 6 У сп. Судієнка: «знаємо, и там гулял».

 7 Дальшого повідомлення про повернення козацьких військ з-під Тавані і Казикермена немає в сп. Судієнка (також у вид. Бодянського). Після цих рядків у сп. Судієнка (і у вид. Бодянського) розповідається про обрання на польський престол Августа Саксонського: «Того ж року короля й польского» і т. д.

 8 У сп. Судієнка: «внівець спустошили».

Що \160\ видячи гетман, же сили великіе и тіе 1 спод Азова турецкіе притягли, и не могучи 2 ждати битви 3 в полю, же в малой купі войска бил, осадивши людми военими Аслан городок и Казикермен, сам с старшиною уступил уверх Дніпра ку городом и там промисл чинил, посилаючи войска так городових полков, як и Козаков запорожских на посилок тим козаком 4 и москві, которіе стали в обложеню у Тавани и Казикермена 5, которіе чрез усю осень з оними міли потребу, бо великие приступи турки чинили до нашого войска и гранатами, але за ласкою божею утіхи не отнесли, бо на приступах болше шести тисяч турков полегло, аж трупу не могли переховати *.

Того ж року его царское величество Петр Алексіевич ходил по чужих землях, бил у Ризі городі незнаемо и в Курляндиї ** у Митаві, там знаємо гулял 6 у ксіонженця курляндского, а оттоль до Кролевця пруского и там юже значне з курфістром гулялы и болей тиждня змешкал, бо хотіл ся з цесарем римским и с папіжом видіти; але перепоною тому сталъся француз 171, сторожу военную усюды маючи. И так послов своїх великих послал до цесара, а сам до Амстердаму пойшол морем и там зимовал 7.

А войско наше, з обложеня од турков и татар волное зоставши, на зиму пришло до городов, але барзо нездорово: многіе померлы в домах. А в Тавани зостал московский воевода з людмы своїми и часть Козаков полку Ніжинского, переміняючися; а тіе козаки запорозкіе, що зоставалы в обложеню, вийшли в городы, которим дано плату по шесть коп й по кунтушу тузинковому на полътори тисячи Козаков 172 из казни его царского величества.

Того ж року й короля полского, ксіонженця саксонского Августа, наставилы. А гетман литовскій Сапіга, що не хотіл покоритися новому королеві 173, тулялъся по чужих сторонах, которого маетности внівец спустошилы 8 шляхта, починивши собі ротмистров и \161\ полковников,

 1 У сп. Судієнка: немає «великим тумултом войска».

й, оставивши свої дворы, великим тумултом войска 1 усю зиму пустошилы оного гетмана литовского Сапіги маетносты, шукаючи его, жебы згубыти.







РОКУ 1698 *


* У сп. Козельського за цей рік вміщено таке: «Року 1698. Войска московские, скупившися з гетманом Мазепою, укгрунтовали Казикермен и Тавань. Того ж року его царское величество у Відню бил у цесара христианского. Того часу и у Липску бил і в инних городах німецких и виділся з королем полским».

За 1699 р. у сп. Козельського немає жодного рядка.

 2 У сп. Судієнка інший порядок слів: «а межи Пречистимы, осадивши Казикермен и Тавань людьми военными, повернули к городам и в доми поприходили».

** Починається третя рука.

 3 Там же: «был в Липску».

 4 У сп. Судієнка: немає «днем». Далі немає оповідання про повернення гетьмана Мазепи з козаками з-під Казикермена.

 5 У сп. Судієнка: «скоро за прибытіем».

 6 Там же: немає «которих не казано ховати».

Зараз навесні войска скупившися московскіе з нашимы, тоест з гетманом Мазепою, пойшли под городки на Низ й там укгрунтовали Казикермен й Тавань и там літовали, маючи з татармы подчас потребу, а межи Пречистимы повернули ку городам, осадивши Казикермен й Тавань людмы военнимы 2.

** Того ж року его царское величество Петр Алексіевич бил бытностію своею у місяці юні у Відню у цесара христіянского, где оного барзо приймовано з великим коштом, як царя, и почесть вираживано великую, где свої річи монаршиї отправивши, повернул щасливе. Того ж часу и в Липску бил 3 и в иних городах німецких и видівся з королем полским Августом, и краем литовским на Смоленско у свою землю Московскую на столицю приехал перед святим Семионом днем 4.

А войска московскіе и козацкіе з гетманом Мазепою, збудовавши Казикермен город, маючи килка утарчок з татари и з войсками турецкими, и зоставивши люду спотребу в Тавани и в Казикермени московского и козацкого, повернули на Україну в місяці септеврії.

Его царское величество, приехавши 5 на Москву, чинил росмотр межи бояри и стрелцями, которіе ся были збунтовали в небитности его царского величества на Москві и отступили своїх старших, которіе били зоставлени от граници шведской, и прийшли без указу под город Москву, и то задля яких бунтов, що ся на них перевело и сами признали на себе. И так по указу его царского величества полъчварти тисячи велено повісить, и по усіх улицах и по дорогах повішано, которих не казано ховати 6.

А сам его царское величество до Вороніжа зехал ку Дону, где судна морскіе готовано, и там до Рождества Христова змешкал. \162\

 1 У сп. Судіенка: «куда».

 2 Там же: «іздил».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Да еще иних других казал потратиты многих, и за тую выну, же...»

 4 Там же: «жонками».

 5 Там же: «одного».

* Починаючи з наступних рядків аж до 1700 р. сп. Іскрицького відрізняється від сп. Судіенка. У сп. Іскрицького події 1699 р. з’єднані в одне ціле з подіями попереднього року. У сп. Судіенка опис подій з 1698 і 1699 р. подано окремо, як у «Короткому описі Малоросії». Ось текст списку Судієнка: «Того ж року дорожнета великая была в хлібі. Того ж року в Чернігові архієпископ Иоан Максимовичь поставлен.

Року 1699. Турки с великим государем царем Петром Алексіевичем на тридцять, а с цесарем и королем польским на двадцать літ примирилися. И Камянец Подольскій королеві польскому турчин сентября в 13 день отъдал в прежнее владініе.

Того ж року на Москві чин стрелецкій отставлено за їх бунты: одних вытраченно, вывішанно, а ліпших в салдати поверстано, а инных у силку зослано, — и такій гнів был на їх царскій, же кильком сам головы постынал; а з дворов боярских кабельных слуг у салдати побранно и из маетностей монастырских и боярских з двадцяти пяти салдата выставливанно зо всім нарядом, оружем, харчею и одежею.

Того ж року войска козацкіе покоя ради никуда не ходилы, но в доміх пробували, на войну же з шведом только заводилися».

Где 1 и гетман Мазепа ездил 2 за указом царским и повернул на свята рождеетвенскіе до Гадячого, а его царское величество в Москву. Где прибувши, на Москві, тот труп, що стрелцов вішано, росказал, позбираючи, ховати у землю, але инних многих казал потратити за тую вину, — а тая вина тих стрелцов 3, же в небитносты его царского величества на Москві, хотіли иного царя наставляти и німчинов всіх вибити. А вступивши в пост великий, знову до Вороніжа пойшол, и войска многіе туда поспішали — московскіе и німецкіе, которих много затягових на Москву прийшло из жонами 4, а найболшей задля водного 5 походу на окрентах, яко знаючихся на том военом походу, жеби при них и московский люд призвичаїлся *.

Того ж року з турчином почали зачинати згоду цесар християнский и король полский, его царское величество и виправили послов до турчина, и войска у дворах зоставали — ускромилася война на усі сторони, але теж был на Україні, иле волости и немал усюди дорожнета была, тилко з Сівери додавали збожа, хочай дорого, а у Кіеві жита дойница по пять золотих была.

Того ж року, септеврія 13, турчин Камянец Подолский отдал королеві полскому Августові, учинивши згоду на літ двадцять два.

Того ж року на Москві чин стрілецкий оставлено за їх бунти, — одних витрачено, вішано, а ліпших у салдати поверстано и инних у силку заслано — усіх щодо единого витрачено. Такий гнів бил на їх царский, же килком сам голови постинал. А з дворов боярских кабелних слуг у салдати побрано, и из маетностей монастирских и боярских з человіка двадцяти пяти салдата виставливано, зо всім нарядом, оружем, харчу и одежею. \163\








РОКУ 1700 *


* Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1700. Учинили згоду его царское величество з турчином на тридцять год, и отпущено посла московского з Цариграда Українцева з честю Того ж року восени по указу его царского величества посилал гетман Мазепа з своїм сестренцем полковником ніжинским Іваном Обидовским войска немало з арматами до Новагорода Великого».

 1 У сп. Судієнка: немає цього оповідання.

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «гетьман Мазепа».

 3 Там же: «Того ж часу восени».

 4 Там же: «зачала назразу».

 5 Там же: «бо войска царскіе с козаками городов часть шведских побрали и сами».

 6 У сп. Іскрицького цих слів немає. Взято із сп. Судієнка. 7 У вид. Бодянського: «проволочку».

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с оним шведом». 9 Там же: «А якось на тот час его царское величество спрд Ругодева...» 10 Там же: замість «московскими» — «будучи в армії царской».

Стала згода его царского величества с турчином на роков тридцять, и отпущено посла московского з Царигорода Українцова з честю 1.

Того ж року король полский Август Вторій зачал войну з королем шведским Каролюсом, войском своїм потягнул под Ригу, опроч войска короного и литовского, где стояли усе літо. А о Воздвиженії честного креста по указу его царского величества гетман запорожский Іван Мазепа 2 послал своего войска на помоч королеві полскому часть з розних полков. Тоей же осени 3 по указу его царского величества войска запорожского немалую часть послал гетман Мазепа з своїм сестренцем, полковником ніжинским Іваном Обидовским и з арматами до Великого Новагорода. Тая война зачалась зразу 4 щасливо, бо городов войска царские, с козаками, с полковником полтавским и иних полков частю наперед прислани, побрали и самий 5 Ругодев облегли, але за злою радою німецкою не доставали, тим убезпечаючи царское величество, же подъдадуть город доброволке, и тая зрада от тих же офіцеров німцов, зостаючих у войску московском, [послідовала, же] 6 доставане города пойшло упроволоку 7. А тим часом притягнул король шведскій з своїми войсками немалими, а передное войско почувши, Шереметов и козаки с оними  8 споткалися и добре шведов сперли и рубали под городом Ковлем. Любо першей московское и козацкое войско сперли, где и шляхти смоленской немало полегло, але наши шведов того ж часу много побили, и видячи и маючи певних язиков, же сам король шведский з великими потугами наступает, мусіли до окопов царских уступити, а шведи вслід за ними прийшли. А царское величество на тот час спод Ругодева 9 з окопов виехал до Новагорода Великого в понеделок, а у вовторок шведи, маючи, подобно, змову з німцами офіцерами московскими 10, бо їх там проважено на тую квартиру, где мало люду было московского бойного, а уся старшина была німецкая межи войском московским, и так що схотіли, шведові учинили, \164\ навет з армат тилко килко раз и вистрелили, и то вгору 1.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «наветь з армат на вітер стреляли».

 2 Там же: стисліше «а иніе на ріці Нарві многіе потонули».

 3 Там же: «увойшол».

 4 У сп. Іскрицького: «Мелитинского». Подано за сп. Судієнка.

 5 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «сколько».

 6 Там же: «отобравши».

 7 Там же: немає слів «полковником ніжинским».

 8 У вид. Бодянського: «которого».

 9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «войско стояло на границы».

 10 Подається за сп. Судієнка.

 11 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: немає «и усе споражено, як надлежить до войны».

А шведи безпечне ишли в окопи и того ж дня усі сили царскіе розбили, иле змогли, рубали, бояр високородних побито, а иніе на реці Норов, которая межи Ругодевом и Івангородом барзо бистрая идет, многіе потонули 2, Борис Петрович Шереметов ледво уйшол 3, а царевича [Меретинского 4] , которий бил енералом, князя Якова Долгорукова, князя Луку Долгорукова ж, да князя Івана Долгорукова 174 ж, да князя Івана Юріевича Трубецкого и инних многих князей и енералов в неволю взято. Армати усі и скарби царскіе и запаси военіе шведи побрали, а оних армат болших двісті штук узяли, а мілких, иле 5 в полках било, усі побрали. Адам Адамович Вейд, енерал, з своїми полками одержался бил, але и тот мусіл ся здати, казну его царского величества грошовую палобув тридцять шесть шведом ототдал.

И так тие три полки обобравши 6 оружже и сукні, самих голих чрез мост часть пустили, и тот мост подрубавши, много потопили, а самого енерала в неволю взяли. А войско козацкое, которое послано было з сестренцем гетманским, полковником ніжинским  7 Обидовским, на тот час не поспішило, которых 8 било тисячей з двадцять. И юже тое войско козацкое там на границі стояло под 9 містечком Печерами и не давали шведом пустошити городов московских, бо войска московскіе розно пойшли, которих знову зобрано [и к войні]  10 построено. А его царское величество, на Москву зехавши, знову войска великіе собрав, и армати построїли, — на них спіж четвертую часть звонов со всего панства московского з церквей и монастирей збирано, и усе споражено, як надлежить до войни 11.






РОКУ 1701 *


* Під цим роком у сп. Козельського, вміщено таке: «Его царское величество з королем Августом міл зезд на Дзвиною. Того ж року войска запорожского з Січи на килка тисячей ходили до Пскова, где и козацкое войско городовое било».

 12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: додано «с полковником Бороховичом».

Его царское величество з королем полским Августом міл сезд в городі Друї 175, над Двиною рікою, ниже Полоцка. Того ж часу войска запорожського з Січи на килка тисачей по указу царском пойшло до Пскова и полк Гадяцкий увесь 12, а компанія и сердюки там зимовали, а полки отпущени до городов по смерти небожчика \165\ Обидовского, полковника ніжинского 1, которий там своею смертію умерл в літех молодих.

Того ж року по указу его царского величества прказано, по першом одіянії німецком и венґерском и инний новий строй, или одіяніе, німецкое носити усім людем на Москві, а ежели би хто не хотіл, того карано.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «а городовые полки по смерти полковника Обидовского в домы отпущенны».

 2 Там же: «выбрано».

 3 Там же: «и ис пожитками».

 4 Далі в сп. Судієнка інакше: «жеби гетьман послал наказного от себе и с ним 20 000 войска; почему он тое число войска при полковнику миргородском Даніїлі Апостолу и инными полковниками и арматами выпровадивши, сам вернулся назад и полк Стародубовскій».

 5 У вид. Бодянського: немає слів «з Могилева назад вернулся».

 6 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «межи собою почали, а звлаща».

 7 У вид. Бодянського: «Дубровицю».

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «зграбовали».

 9 У сп. Судієнка: «не зазволяли», у російському перекладі додано: «Речь посполитая».

 10 Там же і в вид. Бодянського: немає слів «на шведское войско».

Того ж року вибирано 2 с московских людей з жонами и з дітми и зо всім 3 проважено на мешканя в новий город, нижей Азова ку морю.

Того ж року по указу его царского величества гетман же Мазепа со всіми войсками и з арматами вийшол на войска против шведов, трактом на Могилев, где в Могилеві на Дніпрі мост намостили задля переходу. Але указ царский прийшол 4, жеби гетман послал наказного гетмана, с ним двадцяти тисячей пославши, и наказним гетманом пойшол полковник миргородский Даниїл Апостол з иншими полковниками, а гетман з армати войсковими и инними вернулся назад, що юж полк Стародубовский з Могилева назад вернулся 5.

Того ж року войска литовскіе, межи собою учинивши списковое войско, межи собою почали, а звлаща 6 городи Сапіжини воевали, місто Дубровную 7 и Гайшин вирубали, монастир Кутенскій зрабовали 8, в котором много скарбов побрали.

Того ж роко войска, которіе посилани били от его царского величества з боярином Репнином на помощ королеві полскому под Ригу, там розбито, и королевское войско сасов и городи, которіе бил король полский побрал, знову шведи отшукали, в Курляндії Митаву и Бірже опановали и своїми войсками осадили, бо сам король полский не бил у войску, а король шведский сам был, при котором и войска французского] немалие сили. А городок, албо замок Диямунт под Ригою, людми московскими осажено, которіе отдержалися, не подалися войску шведскому 176, а войска коронного, ані литовского жадного жолніра не било под Ригою у войску королевском, бо на тую войну не зезволяли 9 королеві з шведом.

Того ж року войско козацкое запорожское, що з Січи било пришло по указу царском до Пскова на шведское войско 10,

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «и назад отпущенны».

 2 Там же: «где затягнено оних».

 3 Там же: «Сапіжини».

 4 Взято із сп. Судієнка і з вид. Бодянського.

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «стали».

 6 Там же: «запорожских».

 7 Там же: «отколь козаки запорожскіе».

 8 Там же: додано «зпод Пскова».

* Починається четверта рука.

 9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «з козаками полковник Апостол...»

 10 Далі в сп. Судієнка трохи інакше: «И в доми полковник Апостол с войском отпущены, тилько там компанії охочого войска два полки оставили по указу царском».

 11 У вид. Бодянського: «граковали» у сп. Судієнка: «ґраковали».

** Починається третя рука.

 12 У сп. Судієнка: дописано «В том же року на войні полковник компанійскій Пашковскій забыт». На думку П. Куліша, літопис Самовидця починається 1648 р. і закінчується 1701 р., саме цим місцем.

которіе \166\ землю шведскую воевали, отпущено назад 1, же кривду чинило и московским людем, и плата на них виходила великая. Которіе назад ишли краем литовским на Полоцко, и їх затягнено 2 на службу к Сапіги от слуги его Юревича противко войска спискового (которое было с Потієм, воеводою витепским), которіе плюндровали маетности Сапіжиї 3 и монастир Кутенский зрабовали, и місто Дубровную, и Гайшин вирубали. И так тот Юревич з тими козаками перше под Могилевом міл потребу, и їх [спискових] 4 козаки прогнали; а списковое войско, с князем Оґинским, Стеткевичом и иними панами станули 5 у Головчині, прибираючися на оного Юревича и Козаков запорожцев 6, которіе упередили оних и на світаню розбили списковое войско, так що їх мало увойшло, и тот Головчин зрабовали и внівец обернули; и козаки запорожці 7, оставивши того Юревича, пойшли на Україну, хочай оним и платил добре, а иніе там зостали и под Могилевом того ж часу былися и много там шкоди починили.

Того ж року 8 войска * царского величества з козакамы, з полком Миргородским и Гадяцким 177 и иннимы 9 ходилы под город Юрев ливонский, где войска шведскіе зоставались, и там з нимы міли великую войну, и войска шведскіе не додержалы, и так за ласкою божією, розбиты дощенту, и город Юрев ливонскій люде царскіе опановалы 178 и армат штук на чотириста у шведов отнялы й з побідою вернулися 10. А наши войска козацкіе з наказним гетманом Данилом Апостолом домов отступилы 178, тилко зоставивши там компанії охочого войска два полки **.

Того ж року войска шведскіе в краї литовскіе увойшли и Ковно опановали были и чатами коло Вилні ґрассовали  11, що міщане виллинскії многіе до Ґданска з маетностми уходили, бо Сапіга з шведами зоставал против короля и Речи посполитой. Где великое спустошеня сталося в краях литовских от спискових и їх противних сапіжинцов, и от Юревича, и от людей от него затягових на тую войну за гроши 12. \167\







РОКУ 1702 *


* За цей рік у сп. Козельського таке оповідання: «Року 1702. Войска шведские Вилню місто столечное литовское опановали и инние міста литовские и жмудское воеводское, которим не мши войско литовское отперти.

Того ж року навесні просили панове литовские о посилок гетмана запорожского Ивана Мазепу под Бихов, жеби шведов не допустити до Бихова, аже за позволенем его царского величества послано часть полку Стародубовского і войска охочого на килка тисяч, а полк Черніговский увесь пошол до Пскова.

Того ж году король шведский з войсками своїми пришол до Варшави і там стал, а то усе стало за незичливостю сенаторов полских против короля своего Августа, а за повод пана Сапіги а інних сенаторов полских, хотячи короля з королевства согнати, на що иншие Реши німецкие поднял і войска позатягал за тие скарби московские, которие под Руголевом побрал, розбивши войско московское».

 1 У сп. Судієнка: «Вильно».

 2 Там же: «сперти».

Дальше оповідання про допомогу козаків польському війську в війні із шведами в сп. Судієнка передано трохи інакше, так, як в «Короткому описі Малоросії».

«Того ж року стародубовскій полковник Михайло Миклашевскій с полками малороссійскими от Мазепи под Бихов посланній, совокупился там с польским рейментаром Халецким, достали, хотя и не без шкоди своїх, города, в которій войшли поляки; а Білцикевичь, тамо бывшій партизант шведскій, своїми людьми изійшол к войску козацкому и припроважен до Батурина, к Мазепиной резиденції. Но и в другой раз, по прошенію литовских панов, посилан был туда от Мазепи Радичь с войском против шведов». (Про цю другу посилку розповідається в сп. Іскрицького).

 3 Наступне оповідання про прихід шведського короля Карла XII до Варшави є тільки в сп. Іскрицького та Козельського.

Войска шведскіе Вилніо 1, місто столечное литовское, опановали и инніе міста литовскіе и Жмудское воеводство, которим не могли ся войска литовскіе оперти 2.

Того ж року навесні просили пани литовскіе о посилок гетмана запорожского Івана Мазепу, жебы шведов до Бихова не допустити. И за позволеніем его царского величества послано туда часть полку Стародубовского и войска охочого на килко тисячей з Радичом 180, а полк Черніговскій увесь пойшол до Пскова по указу его царского величества 3.

Того ж року король шведский з войсками своїми прийшол до Варшави и там станул. А тое усе стало за незичливостю сенаторей полских к королю своему Августу за поводом Сапіги и иних сенаторей полских, хотячи короля Августа з королевства согнати, на що й иніе Реши німецкіе король шведский поднял и войска позатягал за тіе скарби московскіе, которіе под Ругодевом побрал, розбивши войска московскіе.




Іван Мазепа






Попередня (1660-1679)     Головна     Наступна (Коментарі)


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.