[Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 / За ред. Є. П. Кирилюка. — К., 1982. — С. 3-5.]
Попередня
Головна
Наступна
ПЕРЕДМОВА
Ім’я Тараса Шевченка — великого сина українського народу, геніального поета, художника, революційного демократа — відоме далеко за межами Радянського Союзу. Великий інтерес до його творчості та життя виявляють не лише народи нашої країни, а й прогресивна громадськість усього світу. З кожним роком голос Шевченка набирає все ширшого звучання на всіх континентах.
Тарас Шевченко протягом усього життя виступав непримиренним борцем проти будь-якого гноблення. Поет-інтернаціоналіст, він був пристрасним пропагандистом і полум’яним захисником ідей дружби і єднання всіх поневолених народів. Усю свою творчість і все своє життя Шевченко поставив на службу революційно-визвольній боротьбі проти кріпацтва і самодержавства. Велика любов до трудового народу, заклик до революційної боротьби за повалення кріпосницького ладу поєднувалися в поета з непохитною вірою в перемогу над царизмом. Він мріяв про ті часи, коли народи розіб’ють кайдани і в сім’ї великій, вольній, новій побудують щасливе життя.
Царський уряд жорстоко переслідував волелюбного поета. Крім заслання, що тривало понад десять років, постійних цензурних утисків, Шевченко до кінця свого життя перебував під таємним наглядом поліції.
Урядове листування про Шевченка надзвичайно широке. В канцеляріях самого царя, губернаторів, кураторів, поліцмейстерів, жандармів, архієпіскопів заводились «справи», розсилались «секретні» і «цілком секретні» розпорядження, рапорти, донесення, списувалися гори паперів, що свідчили про невідступний нагляд за поетом.
Ще до Великої Жовтневої соціалістичної революції дослідники почали збирати і публікувати документи або уривки з них про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Але ці публікації друкувалися здебільшого у малодоступних для широких читачів виданнях: «Киевская старина», «Русская старина», «Русский архив», «Былое» та ін. Крім того, вони були не завжди точні, окремі документи стосувалися лише певних періодів життя і творчості поета, подавалися без будь-якого наукового опрацювання.
Широко розгорнулися розшуки та вивчення документів, пов’язаних з ім’ям Шевченка, після Великого Жовтня, коли відкрився доступ до багатьох раніше закритих архівів. Тепер у державних архівах та музеях Радянського Союзу зібрані й упорядковані сотні тисяч надзвичайно цінних документів, і серед них чимало — про життя та творчість Шевченка. Спеціальна галузь літературознавства — шевченкознавство нині є предметом уваги багатьох наукових закладів СРСР.
Особливо пожвавилися розшуки та публікації документів про поета в період підготовки до відзначення його ювілеїв — у 1939, 1961, 1964 роках. У науковий обіг введено багато нових матеріалів шевченкіани. Видано твори Шевченка з науковими коментарями. Створено виставки, музеї, в експозиціях яких представлено усе те нове, що відкрите радянською наукою про Т. Г. Шевченка. Але оскільки ще не всі документи, пов’язані з життям і творчістю Шевченка, опубліковані, виникла потреба не лише для шевченкознавців, а й для широкого кола дослідників, які вивчають і популяризують творчість Т. Г. Шевченка, якнайповніше видати документи, що стосуються його життя і творчості. /4/
Перший збірник «Т. Г. Шевченко в документах та матеріалах» (За ред. Копиці Д. Д. К., 1950) підготовлений працівниками Архівного управління МВС УРСР. Поява його була великим здобутком шевченкознавства. Проте не всі документи і матеріали, що увійшли до цього збірника, подані за оригіналами. Частина з них узята з друкованих джерел і тому не позбавлена помилок, допущених при передруках. Деякі архівні матеріали тоді ще не були відомі упорядникам, і тому великі розділи біографії поета випали з їхнього поля зору. Всі документи збірника систематизовано за трьома тематичними розділами: 1. Життя і революційна діяльність Т. Г.Шевченка; 2. Заборона царизмом творів Т. Г. Шевченка і переслідування за вшанування його пам’яті; 3. Велике поширення творів і всенародне вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка за Радянської влади.
З біографічних відомостей в збірнику вміщено лише 195 документів. У межах розділів не завжди дотримано хронологічного порядку. Такий принцип розміщення матеріалів збірника утруднює користування ним.
1963 року до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка видано ще один збірник «Тарас Шевченко. Документи і матеріали» (Відп. ред. Пількевич С. Д. К., 1963), підготовлений працівниками архівних установ.
Документи цього збірника систематизовано у таких розділах:
1. Біографічні матеріали, які відображають основні віхи життя Т. Г. Шевченка; 2. Заборона творів Т. Г. Шевченка і переслідування за вшанування та увічнення його пам’яті в Росії, на Україні; 3. Вшанування та увічнення пам’яті Т. Г. Шевченка в Радянському Союзі і за кордоном.
У межах розділів цього збірника всі документи систематизовані в хронологічному порядку. Але в цій, безперечно, дуже цінній книжці вміщено лише 122 документи, що стосуються біографії поета.
1969 року надруковано книжку В. С. Бородіна «Т. Г. Шевченко і царська цензура», в якій вперше опубліковано ряд документів (1840 — 1862 років), пов’язаних з прижиттєвими виданнями творів Т. Шевченка: «Кобзарь» (1840), поеми «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1844), «Тризна» (1844), «Катерина» (1860), «Гамалія» (1860), «Наймичка» (1860), «Тополя» (1860), «Кобзарь» (1860), «Гайдамаки» (1861), «Букварь южнорусский» (1861).
1975 року у Видавництві при Київському університеті вийшла з друку книжка «Т. Г. Шевченко. Документи та матеріали до біографії (1814 — 1861 рр.)», підготовлена працівниками Державного музею Т. Г. Шевченка. До неї увійшло 590 документів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка. Збагатився новими матеріалами розділ про навчання Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв, перебування поета на Україні, про участь його в Кирило-Мефодіївському товаристві та ін. У виданні широко представлено офіційне листування з приводу десятирічної військової служби Т. Г. Шевченка, вміщено нові документи про останні роки життя поета, його суспільно-громадську діяльність. У доборі матеріалів до першого видання брали участь також Г. В. Довженок, В. Л. Омілянська, Л. Г. Гнатюк.
До пропонованого читачам другого видання цієї книжки додані віднайдені нові офіційні документи, записи в щоденниках сучасників і друзів Т. Г. Шевченка, матеріали тогочасної періодики про зв’язки українського поета з передовою російською громадськістю, зокрема з В. Г. Бєлінським, М. О. Добролюбовим, М. Г. Чернишевським, про вихід у світ прижиттєвих творів поета українською та російською мовами, про участь в Аральській експедиції та ін. До багатьох документів додано також примітки тлумачного характеру. Відповідно доповнено і уточнено іменний покажчик.
Тексти нових документів та коментарі підготували: Внучкова Л. І., Поляничко О. І., Потьомкіна Л. Н., Середа Є. О., Судак В. О. Доповнення до іменного покажчика внесені Судак В. О. У підготовці книжки до друку подали допомогу шевченкознавці П. В. Жур, Г. П. Паламарчук.
Упорядники складають щиру подяку всім установам і особам, які сприяли підготовці цієї книжки, відгукнулися на перше видання рецензіями та зауваженнями.
Є. О. СЕРЕДА
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ДАКО — Державний архів Київської області.
ДАТО — Державний архів Тернопільської області.
ДМШ — Державний музей Т. Г. Шевченка.
ДТГ — Державна Третьяковська галерея.
ЖОДА — Житомирський обласний державний архів.
ІЛ — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
ІРЛІ — Інститут російської літератури (Пушкінський Дім) у Ленінграді.
ЛДІА — Ленінградський державний історичний архів.
ЦДАЖР СРСР — Центральний державний архів Жовтневої революції, найвищих органів державної влади і органів державного управління
ЦДВІА — Центральний державний військово-історичний архів.
ЦДІА Лит. РСР — Центральний державний історичний архів Литовської РСР.
ЦДІА СРСР — Центральний державний історичний архів СРСР.
ЦДІА Башкирської АРСР — Центральний державний історичний архів Башкирської АРСР.
ЦДІА УРСР — Центральний державний історичний архів УРСР.
ЧОДА — Чернігівський обласний державний архів.
