[Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. — К., 1966. — С. 12-13.]

Попередня     Головна     Наступна






ВІД УПОРЯДНИКІВ



Радянські шевченкознавці провели велику роботу по збиранню, науковому дослідженню і виданню творчої спадщини великого Кобзаря.

Опубліковано багато нових матеріалів, виявлено невідомі раніше автографи поета, документи, висвітлено нові сторінки його життя і творчості. Але ще й сьогодні є актуальними слова Івана Франка — одного з пильних дослідників спадщини Шевченка: «Як для творів так і для життєписі Шевченка осталось ще дуже багато роботи» (І. Франко, Твори, т. 17, К., 1955, стор. 82).

Серед матеріалів відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР є чимало таких, що безпосередньо стосуються Т. Г. Шевченка. Це — списки його творів, які були описані в книзі «Опис рукописів Т. Г. Шевченка» (К. 1961), 26 листів різних авторів до Т. Г. Шевченка, вміщених у книзі «Листи до Т. Г. Шевченка» (К., 1962).

У фондах відділу зберігаються також спогади сучасників поета, статті та розвідки різних авторів про його життя і творчість. Частково ці матеріали вже були використані Д. М. Іофановим у книзі «Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка» (К., 1957) і в огляді шевченківських матеріалів, вміщеному в «Збірнику оглядів фондів відділу рукописів» (К., 1962).

Проте вивчаючи матеріали відділу, працівники звернули увагу на те, що в багатьох листах різних осіб часто говориться про Шевченка. Вирішено ці листи опублікувати окремою книгою.

Готуючи це видання, колектив упорядників не мав для зразка аналогічної праці. Збірник «Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів ЦНБ АН УРСР» — перша така спроба.

Для публікації залишено 946 листів за період 1842 — 1917 pp., що містять здебільшого невідомі та маловідомі факти з життя й творчості поета, його оточення, історії окремих малюнків, рукописів і видань творів, увічнення його пам’яті. Майже всі листи публікуються з оригіналів і лише поодинокі — з копій. Повний текст листа подається тільки в тому разі, коли він увесь присвячений Шевченку. З решти листів взято відповідні уривки. /13/

Тексти листів подано в хронологічному порядку, за сучасним правописом із збереженням текстологічних особливостей мови авторів. Зокрема залишено такі форми: мистець, патрет, крішечку, красшого, швидчій, апріля, грядучих, лично та ін.

У тих випадках, коли є по кілька листів аналогічних за змістом (збір коштів на спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченкові у Києві, запити про умови конкурсу на проект пам’ятника тощо) подається текст одного — двох найбільш характерних, а в посторінкових виносках вказується: «Листи аналогічного змісту дивись ще під шифром...» і наводяться шифри, під якими ці листи зберігаються у відділі.

Якщо автор листа чи адресат встановлені упорядниками, то це прізвище позначено зірочкою.

Дата і місце написання листа подаються після тексту внизу з правого боку. Шифр документа — після тексту внизу зліва. Оскільки всі документи збірника зберігаються в одній установі, то повністю посилання на місце зберігання подається тільки до першого документа, а далі — лише шифр (номер фонду, номер одиниці збереження, аркуш).

Слова, не прочитані упорядниками в листах, позначаються крапками в квадратових дужках.

Пояснення, що стосуються окремих фактів чи осіб, які згадуються в листі, та фактичні помилки й неточності подаються в посторінкових примітках.

Збірник має анотований покажчик імен.

Упорядники з подякою відзначають велику участь у відборі та коментуванні листів шевченкознавців М. М. Новицького і І. Я. Айзенштока.

Значну допомогу у виданні збірника подали — академік АН УРСР М. П. Бажан і доктор філологічних наук М. Є. Сиваченко.

Упорядники щиро вдячні науковим співробітникам відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР та співробітникам інших відділів цього ж інституту за постійну допомогу в роботі над збірником, зокрема висловлюють сердечну подяку лауреатам Ленінської премії, членам-кореспондентам АН УРСР Є. П. Кирилюку і Є. С Шабліовському. /14/












Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.