[Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. — К., 1966. — С. 274-330.]

Попередня     Головна     Наступна






1908



571. Я. Я. Еспозито до Кам’янець-Подільської повітової земської управи


Настоящим имею честь покорно просить управу не отказать мне в высылке сведений, проспектов и прочих условий, касающихся постановки памятника Шевченко.

Долгом своим сочту принести самую глубокую признательность за сообщение таковых сведений, — нужных мне как скульптору, вылепившему модель означенного памятника и претендующему выступить с ним на предстоящем конкурсе.


3 марта 1908 г. С.-Петербург


II, 28661, арк. 73








572. М. М. Орловський до Б. Д. Грінченка


Я не обстоюю за тим іменно, що я писав 1; нехай його зміняю, аби краще було, одне лиш мені дорого, щоб сама ідея дійшла до живого серця і справді наш народ мав свій університет,



1 На початку листа автор просить розглянути на загальних зборах «Просвіти» складений ним проект статуту фонду народного університету. /275/ а не мертворожденну комісію по будуванню нар[одного] дому Шевч[енка]. Це буде справді живий пам’ятник, на котрий і сам Шевченко віддав[би] свій останній гріш...

Потім маю ще передати Вам пропозицію одного не члена «Просвіти», котрий хотів би чим допомогти справі з пам’ятником Шевченкові і пропонує, щоб «Просвіта» видала марки отакі (на зразок прикладаю одну) Шевченка по 1 коп. 20 — 30 тисяч і голосним закликом збору на пам’ятник розкинула їх всюди між громадянством і разом з тим завела і розповсюдила книжки-копійки для збирання грошей, порозумівшись з Полт[авською] з[емською] управою.


4 березня 1908 р. [м. Вольковці, Подільської губ.]


III, 38907








573. Б. Д. Грінченко до М. М. Грінченко


Новина: у Кам’янці затверджено статут нової «Просвіти». Там же Розвадовський починає видавати ілюстрації до Шевченка (листовними картками).


6 березня 1908 р.


III, 42059







574. Б. Д. Грінченко до M. M. Грінченко


Посилаю тобі афішу Шевченкового вечора — знайшов сам учора у «Просвіті».

Та вже думаю, що не зроблю великого гріха, коли пошлю тобі рецензійку на Шевченків вечір.


15 березня 1908 р.


III, 42049







575. В. М. Цимбал до Б. Д. Грінченка


Коли нам Південно-Західне товариство тверезості давало свою світлицю для репетицій хору, то вимагало, щоб «Просвіта» урядила концерт.

Ідучи назустріч цьому бажанню, ар[тистична] комісія постановила урядить концерт цей (тим більше, що всі видатки те Товариство тверезості бере на себе).

Програма уложена з творів Шевченка, тих самих, що були й на вечорі «Просвіти». Програма була взята Ф. Макаренком для переписки, і через те не посилаю. У всякому разі, якби Рада була проти програми, то в п’ятницю, може, це вирішить так /276/ чи інакше, бо раніше все одно Рада не збереться, а час не стоїть. Будь ласка, підпишіть прохання, як одно, так і друге, і хай їх обоє Степан занесе в редакцію. За народний концерт клопоти бере на себе д. Чередниченко, завідуючий чайною.


19 березня 1908 р.


III. 39783





576. О. І. Шишкіна до В. Л. Модзалевського


Посылаю Вам давно обещанные снимки с портретом Ив[ана] Григорьевича Лагоды и Антона Ивановича 1 (работа Шевченко).


[Апрель 1908 г.]


III, 34747






577. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


А дядько Чижевський поїхав одбувати свій строк у Гадяцьку темницю, але обох Ковалевських (Максима та Володимира) підбив, щоб зібрали 7 членів — учредителів товариства вшанування пам’яті Шевченка, і вони, мабуть, оце вже й зберуться, як повернеться з-за границі Беклемішев, ректор Академії художеств.


9 травня 1908 р.


III, 52592







578. Б. Д. Грінченко до І. І. Щітківського


Як стоїть справа з тим проектом Статуту задля Комітету, що має порядкувати справою з Шевченковим монументом? Ми ж його виробили, мала його затвердити ще тая більша комісія, щоб тоді везти його в Полтаву на земський збір. Тим часом і земський збір уже починатиметься (чи, може, вже й почався), а чутки про це діло ніякої нема. Від кого се залежить? Від д. Дьякова чи від д. Леонтовича? Ви ближче стоїте до городських сфер, то, мабуть, це знаєте. Уже ж певне, що без обох названих добродіїв у ції справі обійтись не можна. Чи нема змоги якось посунути цю справу? Може б ви розпитали про неї д. Леонтовича й д. Дьякова? А то ж знову загальмується діло, знову загрузне наш віз у калюжі.


26 травня 1908 p., Київ


І. 12791




1 А. І. Лагода. їх портрети були вміщені В. Л. Модзалевським в його книзі «Малороссийский родословник», Киев, 1912, т. 3. с. 4, 6. /277/







579. M. M. Орловський до Б. Д. Грінченка


Крім того, до біжучих справ привношу на постанову загального збору свої пропозиції: 1) про заснування фонду народного українського університету імені Т. Шевченка, про що у свій час мною була подана заява.


28 травня 1908 р., м. Вольковці, Подільської губ.


III. 38905







580. О. Г. Лотоцький * до В. М. Доманицького *


Посилаю Вам коректу 14 — 15 аркушів «Кобзаря» з варіантами нового (щоголівського) рукопису. Розгляньте скорше і верніть. Варіант дуже важний і, здається, останній, то, мабуть, його доведеться і взяти. А втім, Ви краще знаєте.

Як не ведеться, то вже до самого краю. Щоголів загубив той примірник «Кобзаря», де робив він помітки. Тепер не знати навіть, які п’єси звірені, а які ще ні. То зробіть ласку, пришліть список тих п’єс, уваги про які написав Вам Петро Януарович 1, то ми тоді знатимем, які ще п’єси не розглянуто, і вже самі се зробимо без Щоголева.

Посилаю Вам хронологічний список поезій, вибраний з Щоголівських заміток. Се вже має бути остаточним списком, якщо Ви не опротестуєте. Дійшовши до кінця сього списку, підемо далі вже скоріше.


[19]08 р.


I, 34203








581. Якутський гурток українців до І. М. Дьякова


Якутський гурток українців, прихильників драматичної штуки, посилає до рук велебної міської ради м. Києва 16 крб. 6 коп., зібраних з продажі програм «Шевченкових роковин» у Якутську 26 березня ц. р. на річ будови пам’ятника Т. Г. Шевченкові у Києві.


1908 р.


II, 28661, арк. 86



1 П. Я. Стебницький. /278/














1909



582. В. M. Доманицький * до П. Я. Стебницького *


Бібліот[ека] наук[ового] тов[ариства] у Львові удавалася до мене, щоб я подарував останнє вид[ання] «Кобзаря». Я зайвого не мав і сказав, щоб «Рада» вислала 1 прим[ірник] дешевий, що слідує мені як передплатникові, а щодо дорожчого (1 1/2 р.), радив удатися до Вас. Не знаю, чи писали до Вас. Як ні, то зробіть як-небудь, щоб їм вислали, а кошти запишіть на мене; я вже й так винен там чимало.


2(15) січня 1909 р.


III, 52109








583. Катлажан до Об’єднаного комітету по спорудженню пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві 1


Прошу выслать мне программу конкурса и план местности на сооружение памятника Т. Г. Шевченко 2.


7 февраля 1909 г.. Кишинев


II. 28661, арк. 338







584. Л. Р. Кобилянський до Б. Д. Грінченка


Вибачайте, що я насмілююсь звернутись до Вас з невеличкою пропозицією: перечитуючи якось «Кобзаря», я надибав давно забутий вірш:


«Якби тобі довелося

В нас попанувати...»

(«Кобзар», 1907, стор. 471)


Це ж чудовий сюжет для побутової драми (або навіть для опери!). Тут три картини як намальовані: 1) на лану, 2) на шляху біля корчми, 3) на хуторі; багато матеріалу для музики (хор в 1-й картині, хор арештантів, весільний поїзд і т. д. і т. д.) і чимало здорового, не ходульного драматизму.



1 Далі назва цього комітету подаватиметься скорочено: Об’єднаний комітет.

2 Подібні листи до Об’єднаного комітету надіслали також Б. М. Микешин (II, 28661, арк. 325), І. І. Черепанов (II, 28661, арк. 317), В. К. Розводовський (II, 28661, арк. 185), П. В. Дзюбаненко (II, 28661, арк. 302а), І. Нолль (II, 28661, арк. 368).



Так ото. шановний /279/ добродію, чи не прийшло б Вам до вподоби переробити цей невеличкий утвір на драму? Ви, либонь, спитаєте, чом я сам не захожусь коло цього діла? Скажу Вам словами Тараса: «Кебети не маю». Не зугарен я писати драматичні твори — тут треба мати окремий хист і — просто кажучи — володіти технікою. А в мене нема ані одного, ані другого, а зіпсувати такий вдячний сюжет — шкода...

Коли ж я, з свого боку, можу стати Вам у пригоді, то хіба тим, що я тямлю дещо в музиці (мій учитель — сам Микола Лисенко) і можу скласти музику на той або інший текст. Звичайно — просту собі музику, без усяких там хитрощів.


9 лютого 1909 p., Баку


III, 37423







585. Подільська земська управа до Об’єднаного комітету


Надіслано до Подільської земської управи жертв на пам’ятник Шевченка, зібраних повітовими управами з февраля місяця 1908 р. до цього часу: Балтянською — 18 крб. 35 к., Брацлавською — 124 крб. 84 к., Вінницькою — 160 крб. 35 к., Гайсинською — 41 крб. 71 к., Кам’янецькою — 257 крб. 34 к., Литичевською — 95 крб. 28 к., Могилівською — 23 крб. 26 коп., Проскурівською — 157 крб. 94 к. і Ямпольською — 23 крб. 99 коп., всього 903 крб. 06 коп.

Всі ці гроші Подільською губернською] управою на цих днях будуть надіслані до Полтавської земської управи.

Від Літінської, Ольгопільської, Ушицької повітових управ до цього часу не одержано ні гроша, недивлячись на те, що підписні листи на збирання жертв розіслані губернською] управою повітовим управам ще в февралі місяці 1908 року.


26 лютого 1909 р., м. Кам’янепь-Подільський


І, 43097







586. Л. Ганкевич до Б. Д. Грінченка*


Чи можливо ще до (місяця) устроїти концерт? Чи згодив би ся в ньому взяти участь М. В. Лисенко? Чи устроєнням концерту заняв би ся «Український клуб» в Києві, причому часть доходу в разі гарного матеріального успіху пішла би на пам’ятник Шевченка.


9 березня 1909 p., Олександрівськ


III, 36041


/280/








587. С. M. Щербина до Б. Д. Грінченка


Очень прошу Вас, будьте добры, не откажите дать клише портрета Шевченка, имеющееся у «Просвіти»: оно нам экстренно необходимо для афиш о Шевченковском вечере, который устраивается в субботу, 14 марта. Обыкновенно мы пользовались клише из р[едакции] «Киевской старины», но сейчас его, за отсутствием Владим[ира] Павл[овича] 1 достать не можем.


12 марта 1909 г.


III. 40449



1 В. П. Науменка.







588. В. М. Доманицький до Б. Д. Грінченка


Тепер ще одна для мене подробиця. Бібліотека Кониського тепер в Київському науковому т[оварист]ві. Може, Ви маєте туди ходи, то треба було б врятувати звідти оправлений рукопис форматом книжки in 4° — листи Шевченка (копії), усі аж до р. 1858.


2 квітня 1909 р.


III, 36909







589. Київський міський голова до Б. Д. Грінченка


Г. Киевский городской голова, свидетельствуя свое совершенное почтение Борису Дмитриевичу, имеет честь покорнейше просить его — не отказать пожаловать в помещение Городской управы 4-го будущ[его] мая (понедельник) к 7 1/2 час. веч[ера] для участия в заседании Комитета по вопросу о сооружении памятника Т. Г. Шевченко.


28 апреля 1909 г., Киев


I. 32524







590. І. Воніфатов до товариства «Просвіта» в Києві


Повірте, що ми як узнали, що прийшли книжки, то всі душ зо 20 ходили на провіднім тижні до повіту, тобто в город Сквиру. А як розірвали мішечка та побачили, що там є Тарасів портрет, то всі так дивляться на нього і кажуть: «Оце той Тарас Григорович, що написав книжку «Кобзар»?», а другі кажуть: «Оце він наш український поет, бідняга він: скільки горя він витерпів!!!!» Жаль тільки, що не було «Кобзаря»! Бажали б ми дуже мати цю прекрасну книжку «Кобзаря». /281/

В такому разі просимо Вас, шановні пани, пришліте нам ще книжок ось яких: «Розмова про садоводство та огородничество», «Українського словника» і хоть якого старенького «Кобзаря» і байки Глібова.


Квітень 1909 р.


І, 34071







591. І. О. Белоусов до Б. Д. Грінченка


Был у Вас и забыл Вас спросить: как можно доехать до Кирилловки и Моринцев — родины Т. Г. Шевченка. Если знаєте, сообщите. Я хотел бы проехать в эти места, посмотреть, в каком они виде теперь, и описать для будущ[его] издания моей книги «Дорогие места» 1.


10 июня 1909 г., д. Малютинка, Киево-Свят[ошинского] р-на


III, 35595


1 Белоусов И. Дорогие места. М., «Утро», 1909.







592. I. О. Белоусов до Б. Д. Грінченка


Из газет я узнал, что т[оварищест]во «Просвіта» устраивает для своих членов поездку на могилу Т. Г. Шевченка 25 июля. Не можете ли Вы дать мне рекомендацию, чтобы меня и моих знакомых приняли в эту экскурсию.


12 июля 1909 г., д. Малютинка, Киево-Свят[ошинского] р-на


III, 35596








593. М. Г. Липа до М. М. Грінченко


Була я на Тарасовій могилі. Тут на мене дуже прикре враження зробила книга для мандрівців, що служить ніби забавкою для дітей, постільки вона погано ведеться. Скрізь повирвані сторінки, безглузді малюнки поруч з дотепними віршами і т. п. Крім того, не було навіть пера, аби можна було розписатися. У сторожа також не знайшлося пер, і багато дечого ще можна б сказати. Написала я з поводу цього замітку до «Ради», але вона, звичайно, не надрукувала.


17 серпня 1909 р.


III, 43245


/282/







594. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


Поки ще живу, треба ж те робити, з чого починав із Вовком 1, тобто щоб слава Тараса Григоровича дибом стала на ввесь світ.

Назбирав я по своїй книжці, що дала мені Полтавська управа, більше 300 карбованців, кажуть, що хоч з порадничим голосом міг би через це у комісію пам’ятникову приходити. Я й міг би показати голові київському квиткову книжку, але не хочу сам од себе, бо й випрохав я її у Полтавської управи не як просто Русов, а як предсідатель правління благотворительного общества. Так я й голові київському років зо три тому назад писав і знов через півроку на бланку благотворительного об-ва писав, щоб він дав мені інвеституру на збір грошей, хоч він тоді мені дулю дав, та вже тепер, як сам повинен розширковати це діло, — не посміє дулі дати другий раз, особливо, коли я явлюся до його не простим чоловіком, а членом нашого славного товариства кревного та сердешного!

Через то й прохав Вас яко предсідателя цього товариства: випросіть од правління мені такий документ, що, мовляв, правление благотворительн[ого] об-ва, желая по мере сил своих способствовать осуществлению благой мысли Золотоношского и Полтавского губернского земства о сооружении в Киеве украшения одной из лучших площадей матери градов русских, поручило своему члену А. А. Русову собирать пожертвования на памятник Шевченка. Он собрал более 300 руб. А посему, прилагая еще суммы, собранные другими членами об-ва, правление поручает Русову быть представителем его в Комитете по собиранию пожертвования и по другим действиям, клонящимся к осуществлению столь заветной для города Киева мечты, и пр., и пр., и пр.

Такий документ за підписом предсідателя, якого грошей у Русова вказалося 1/3 зібраних їм по гривениках, и с приложением общественной печати, перешліть мені по адресу: М. Благовещенская, 93, кв. 7. Тоді й я піду під предсідательство Дьякова; бо завидки беруть, що сьогодні у їх засідання, другі йдуть туди, а мені — зась!

Та ще я думаю, що як зберуться гроші з «Кобзаря» на користь нашого об-ва, то скільки б їх там не було, — усі не в загальну касу повернути, а в особий фонд, чи, як зветься, «Капитал имени Т. Г. Шевченка», бо сором буде казати: сам Шевченко «Кобзарем» заробив Товариству, а в капіталі його імені — копійки якісь нещасні!


7 вересня 1909 p., Київ


III, 52605



1 Йдеться про участь О. О. Русова та Ф. К. Вовка у празькому виданні «Кобзаря».


/283/






595. Бюро Об’єднаного комітету до І. М. Бурачека


Бюро Комитета имеет честь уведомить Вас, милостивый государь, что в заседании Комитета 9-го сего сентября Вы избраны членом жюри по присуждению премий за проект памятника Т. Г. Шевченко. Заседание жюри назначено на 15 мая 1910 г. в г. Киеве. О своем согласии принять на себя эту обязанность благоволите уведомить бюро К[омите]та 1.


16 сентября 1909 г., Киев


II, 28661 (арк. 197 — 198)



1 Листи аналогічного змісту були надіслані: Красицькому Ф. С., Біляшівському М. Ф., Сумцову М. Ф., Грушевському М. С., Грушевському О. С., Коцюбинському М. М., Лисенку M. В., Левицькому О. І., Лизогубу Ф. А., Науменку В. П., Русову О. О., Кричевському В. Г., Ніколаєву В. М., Свєтославському С І., Орловському В. Д., Пимоненку Н. К., Балавенському Ф. П., Васильківському С І., Гінцбургу І. Я., Іжакевичу І. С., Сластіону О. Г., Позену Л. В., Тимошенку С. П., Трушу І. І








596. М. К. Пимоненко до Об’єднаного комітету


Свидетельствуя свое совершенное почтение Комитету по сооружению памятника Т. Г. Шевченко, избравшего меня в члены жюри по присуждению премий за проект памятника, имею честь уведомить бюро Комитета, что я готов принять на себя эту обязанность.


17 сентября 1909 г.


II, 28661, арк. 207







597. Л. М. Жебуньов до П. Я. Стебницького


Пишучи до Вас про книжки благодійного товариства, забув ще додати прохання приказу до укр[аїнської] книгарні про «Кобзар» Шевченка (дешевий), котрого найчастіш прохають. Коли не можете мені подарувать примірників 50, то зробіть якомога нижчу знижку, не менш як 50%. Пожалуйста! Додайте про це особим листом до укр[аїнської] книгарні. Дожидаю!


20 вересня 1909 р.


III, 52196







598. О. І. Левицький до Об’єднаного комітету


Принося Комитету искреннюю благодарность за честь избрания меня в члены жюри по присуждению премий за проект па-/284/мятника Т. Г. Шевченко, имею честь уведомить Комитет, что я с признательностью принимаю на себя эту почетную обязанность.


21 сентября 1909 г.


II, 28661, арк. 209







599. М. В. Лисенко до Об’єднаного комітету


Имею честь уведомить бюро Комитета по сооружению памятника Т. Шевченку, что на его любезный отзыв я, принося глубокую признательность и благодарность, принимаю согласие участвовать в числе членов жюри по присуждению премии за проект памятника Шевченку.


23 сентября 1909 г.


II, 28661, арк. 216







600. В. П. Степаненко до П. Я. Стебницького


Друкуйте знов «Кобзаря». А нам таскайте і решту дешевого, ми його розпустимо увесь через книгарню.


23 вересня 1909 р., Київ


III, 52740







601. Ф. С. Красицький до Об’єднаного комітету


По предложению Комитета принять на себя обязанность члена жюри по присуждению премий за проект памятника уведомляю бюро Комитета о своем согласии и постараюсь оправдать доверие Комитета в столь важном деле.


24 сентября 1909 г., Киев


II, 28661, арк. 217







602. M. M. Коцюбинський до Об’єднаного комітету


Дякую за високу честь, яку зроблено мені обранням в склад жюрі по призначенню премій за проект памятника Т. Г. Шевченкові, повідомляю, що я згожуюсь бути членом того жюрі.


27 вересня 1909 p., Чернігів


II, 28661, арк. 229


/285/







603. І. Я. Гінцбург до Об’єднаного комітету


Охотно принимаю лестное для меня предложение Комитета быть членом жюри по присуждению премий за проект памятника Т.Г. Шевченко.


27 сентября 1909 г.


II, 28661, арк. 235







604. О. Г. Сластіон до Об’єднаного комітету


На предложение от 16-го сентября с. г. за № 1213 имею честь уведомить о своем согласии принять участие как член жюри по присуждению премии за проект памятника Т. Г. Шевченко.


28 сентября 1909 г., Миргород


II, 28661, арк. 232







605. В. О. Беклемішев до Об’єднаного комітету


Глубоко благодарен Комитету за оказанную мне честь предложением быть председателем жюри по присуждению премий за проекты на памятник славному поэту Тарасу Григорьевичу, но, к моему сожалению, принять на себя этой обязанности не могу по причине того, что в мае месяце должен быть в Италии.


28 сентября 1909 г. С.-Петербург


II, 28661, арк. 237







606. Ф. С. Красицький до Об’єднаного комітету


На сообщенное мною Комитету 24-го сего сентября согласие участвовать в жюри по присуждению премий за проект памятника сим заявляю, что ввиду изменившихся обстоятельств и вследствие того, что в день конкурса не смогу быть в Киеве, я отказываюсь от своего обещания быть членом жюри.


30 сентября 1909 г.


II, 28661, арк. 231







607. І. Ю. Рєпін до Об’єднаного комітету


Прошу Вас передать Комитету по сооружению памятника Шевченку мою благодарность за честь предложения быть председателем. Но я должен отказаться от этой чести, т. к. в Киев, на заседание Комитета, ездить не могу.


Сентябрь Î909 г., Пенаты


II, 28661, арк. 210


/286/







608. І. С. Їжакевич до Об’єднаного комітету


Предложение Комитета по сооружению памятника Т. Гр. Шевченко быть членом жюри принимаю.


Сентябрь 1909 г.


II, 28661, арк. 234







609. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


Чого це Ви там розсердилися на мене, коханий Петро Януаровичу? Кажете, що не знаєте, кому направити 1.000 карбованців, щоб мене введено було у чин представника нашого Товариства кревного та сердешного! А хто ж це може знати? Як той Комітет зветься? А хто ж це знає? Він, мабуть, і сам не знає, як його звати? Читаємо у «Раді» та «Киевских вестях», що там Дараган лає на всі заставки саму думку про пам’ятник Шевченка. То чи не звати цей Комітет — зграєю хуліганів?

Про мене — хоч і так його титулуйте, а як з Вашої ласки і я попаду у члени, то це мені не первина поміж усякими людьми обертатися! А як це встроїте, що я встряну туди, то велике спасибі скажу, бо усе ж таки Лизогуб, мабуть, колись приїде на засідання того Комітету; а він давно вихвалявся мені, що й він козацького роду і що Тарас Григорович бував у його батька у Седневі у тій знаменитій «кам’яниці», що їх тільки дві чи три на всій Україні зісталося!

Може, хоч через Лизогуба можна буде якось посувати справу про пам’ятник на бажану стежку, бо він хоч і не без гріха був, що мене виперли з Полтави, але усе ж таки я з ним можу як з земляком розмовляти.

Да Ви ж і не писали мені, щоб я Вам подав титул того Комітету, що начебто існує у Києві. То що ж би б я Вам одповідав? Здається мені, як просто направите по адресу голові г. Києва, да ще додасте на адресі і в.письмі «Председателю Комитета по постановке памятника Т. Г. Шевченку» та ще Ипполиту Николаевичу Дьякову (а мені, мабуть, ще особливу офіціальну бумагу напишете, що доручається бути представником од Т[оварист]ва у Комітеті), то гроші не можуть пропасти, бо він, як голова да предсідатель усяких комісій, попечительств тощо, покаже, куди гроші ці (у яку книгу) записати треба. Можете й чек йому заслати на державний банк, тобто «Киевскую контору Государственного банка», а ще одному з директорів цього банку Віктору Володимировичу Ігнатовичу, члену нашого ж Товариства кревного та сердешного, — ще й листочок написати, що за таким-то № чека, чи що; переводиться 1000 карбованців на пам’ятник Шев-/287/ченка. Мені здається, що нема чого лякатися, щоб хтось — чи почта, чи банк — подивилися на таку суму як на «жарт» та й не записали її, де слід.


3 жовтня 1909 p., Київ


III. 52608







610. Є. Шаркевич до Об’єднаного комітету


Осмеливаюсь предложить Комитету, ввиду его симпатичной задачи, обратиться за содействием к народным и церковно-приходским учителям по сбору пожертвований на памятник Т. Г. Шевченко. Означенные лица, получив только по копейке от своих учеников, могли бы в общем представить солидную сумму, необходимо только составлять соответствующее, специальное для них предложение.


9 октября 1909 г.


II, 28661, арк. 263







611. Є. X. Чикаленко до П. Я. Стебницького


За «Кобзаря» ми тут все-таки тої думки, що його треба друкувать, але попереду порадившись з цензурою.

Запитували Ви — чи зручно Шрага делегірувать в Шевч[енківський] комітет. Комітет збирається рідко, і для Шрага не важко буде бувать, а коли він не схоче (запитайте), то, окрім двох Русових, уповноважте Жебуньова. Пишіть про все, що думаєте.


13 жовтня 1909 p., Київ


III, 52925







612. М. Кашинський до Об’єднаного комітету


Весною сего года по предложению г. фабричного инспектора 6 участка Киевской губернии мною были собраны пожертвования на сооружение памятника в Киеве поэту Т. Г. Шевченко, по вверенному мне заводу «Святополк»1, и собранная для этой цели сумма отослана была в свое время в г. Умань г. инспектору.

Должен заметить, что на мое предложение о пожертвовании на памятник поэту Т. Г. Шевченко в Киеве отнеслись сочувственно не только служащие и мастеровые, но и простые чернорабочие, и все без исключения несли, насколько кто мог, свои пожертвования с сознанием, что делают доброе и просветительное дело.


22 октября 1909 г.


II, 28670, арк. 120



1 Так називалась цукроварня. /288/







613. А. Шіортино до Об’єднаного комітету


Желая принять участие в интернациональном конкурсе для сооружения памятника поэту Шевченко 1, покорнейше прошу Вас сообщить мне подробную программу конкурса, а также план места, предназначенного для памятника.

Я уже имел честь обращаться к Вам с той же просьбой по-итальянски.


12 ноября 1909 г., Рим


II, 28661, арк. 375



1 До Об’єднаного комітету звернулись з бажанням взяти участь у конкурсі також М. Д. Риндзюнська (II, 28661, арк. 340), М. Хранковський (II, 28662, арк. 88), С. Д. Ерзя (II, 28661, арк. 335), F. L ssove (II, 28661, арк. 374), М. Гольштейн (II, 28661, арк. 339), M. M. Сабо (II, 28662, арк. 60), Ю. М. Бразоль (II, 28662, арк. 315), І. Є. Крамер (I, 42663).








614. О. Ф. Якубенко до Об’єднаного комітету


Весьма благодарен за присылку подписного листа за № 1604 и сим заявляю о пожертвовании мною трехсот руб. (300 р.) и моей готовности хлопотать о сборе с других лиц.

Памятник Т[арасу] Г[ригорьевичу] мне особенно дорог как строителю в самые неблагоприятные времена могилы, домика и ограды на горе возле Канева тому же Т[арасу] Г[ригорьевичу]. Постройка была разрешена генерал-губернатором Дрентельном по объяснениям моим и родственника поэта г. Варфоломея Шевченко и на средства прежде собранные. Если Комитету потребуется, то могу сообщить подробную историю всей работы. Собранные деньги привезу во 2-й половине будущего марта, а до того сообщу их цифру. В то же время надеюсь представить общий рисунок памятника безвозмездно, могущий, быть может, послужить Комитету одним из мотивов для окончательного проекта.


20 ноября 1909 г., Женева


II, 28661, арк. 365








615. Є. X. Чикаленко до П. Я. Стебницького


Прочитав я Вашого листа власникам «Кобзаря», і вони після серйозного обміркування і опитування доручили мені одписати Вам, що з київських видавництв жодне не візьметься видавати /289/ «Кобзаря», а через те вони доручають вам найти в Петербурзі чи де-інде видавця з умовою додержатись останнього вашого видання.

Щодо гонорару, то вони (т. е. власники) не сподіваються, що хтось дасть навіть на пам’ятник що-небудь, а через те з свого боку не ставлять ніяких умов. Одна умова — щоб видавець пунктуально додержався Вашого видання, нічого не викидаючи. Якщо можна накинуть редакцію і останню коректуру Доманицькому, то се добре було б, бо, може, він хоч що-небудь на ній заробив би. Бажана й коротенька біографія, як у Вашому виданню.

Клопочіться, шукайте, бо сором буде, як під час закладки пам’ятника не буде дешевого «Кобзаря», а попит тоді, певне, буде на нього значно більший, а постановка пам’ятника, певне, значно спопуляризує Шевченка серед народних мас.


20 листопада 1909 p., Київ


III, 52931







616. 1. Ю. Рєпін до Об’єднаного комітету


Принося мою благодарность за доверие быть членом жюри по присуждению премий за проект памятника Т. Г. Шевченко, я не нахожу для себя возможным принять эту обязанность.


Ноябрь 1909 г., [Пенаты]


II, 28661, арк. 285






617. Г. Прюдан до Об’єднаного комітету


Получил Ваше письмо от 29 октября, в котором Вы просите (анонсировать) объявить в журнале «L’architecte» конкурс на проект памятника поэта Шевченко. Я поместил эту заметку в нашем еженедельном приложении (мы не берем платы за объявления).

Позвольте обратить ваше внимание на два пункта. Во-первых: Вы фиксируете 1 мая 1910 г. для посылки проекта — будет ли это по григорианскому или юлианскому календарю, и срок ли это подачи проекта для отправления его по железной дороге или через русское посольство за границей или время прибытия проекта в Киев.

Во-вторых, Вы указываете, что детальная программа сооружения проектируемого памятника находится в ведении Киев[ского] городского обще[ственного] управления. Это обстоятельство является тормозом, т. к. невозможно для ознакомления с программой художникам, желающим принять участие в конкурсе, ехать в Киев. /290/


Вследствие этого я буду Вас безконечно благодарить за присылку точных разъяснений относительно срока подачи проекта и детальной программы сооружения памятника, чтобы я мог поместить эти сведения в нашем обозрении.


о декабря 1909 г., Париж


II, 28661, арк. 361 — 363








618. Б. В. Едуардс до Об’єднаного комітету


Прочитав в одной из местных газет о том, что Комитетом объявлен конкурс на сооружение памятника Т. Г. Шевченко и желая принять участие в оном конкурсе, покорнейше прошу Комитет прислать мне программу конкурса.


1909 г., Одесса


II, 28661, арк. 204







619. Об’єднаний комітет до Б. В. Едуардса


Бюро Объединенного комитета имеет честь уведомить Вас, мил[остивый] госуд[арь], что конкурс на проект памятника Т. Г. Шевченко будет объявлен К[омите]том после 1 октября, т. е. после срока, предназначенного для обсуждения в печати к сведущими лицами выработанных К[омите]том программы конкурса и правил для жюри. Помянутая программа и правила были опубликованы в киевских газетах «Киевская мысль», «Киев[ские] вести» и «Рада» в №№ от 12 сентября. № этой последней газеты при сем прилагается.


1909 г., Киев


II, 28661, арк. 204








620. О. С. Фесенко до І. І. Щітківського


Пишу на Вашого листа від 25 жовтня і дякую за него.

Не писав я заздалегідь до Києва, раз, через те, що не маю там знайомих українців, вдруге, через те, що не мав на думці, що в Комітеті з’являться Дарагани, що силкуватимуться попсувати справу, а втретє, звичайна-бо річ — коли умовна жертва, то треба сповняти умову, а ні, то гроші вертай! У Комітеті нагадайте такий випадок: кілька літ тому Берлінській думі жертводавець подарував більш за міліона марок на збудування дитячого захисту, але щоб там не годувано дітей м’ясом: Дума на цю умову не згодилась і гроші звернула.

А у Ваших київських Дараганів, мабуть, інша логіка. Ви пишете, що заварилась каша, «та ще й погана», а я гадаю так, що не треба тільки давати собі в кашу наплювати, то вона й не /291/ буде погана. Будьте ласкаві, порадьтесь з ким-небудь з оборонців, чи взявся би хто з них боронити мою справу, як вона дійде до суда; як небагато, то можна і грошей заплатить. Тут на українців надії на збір грошей немає; от коли б київський міський голова порозсилав би циркулярні листи по усім російським головам, натякаючи на те, що українці немало грошей жертвували на пам’ятник Пушкіна та що Шевченко був поетом кріпацької неволі, знищення якої було першим кроком для усіх великих реформ. Тоді дали би грошей, бо пише товариш, відмовиться якось соромно...


1909 р.


I. 12829














1910



621. В. Буряченко до Об’єднаного комітету


Для збільшення фондів на збудування пам’ятника Т. Шевченкові у Києві рекомендую випустити марки з портретом Шевченка...


7 січня 1910 p., Одеса


II, 28662, арк. 147







622. В. В. Прокоф’єв до Об’єднаного комітету


Покорнейше прошу сообщить мне, не приобретет ли Комитет имеющийся у меня собственноручный, писанный пером, портрет Т. Шевченко, исполненный им в 1860 г. На обороте его и на полях хорошо сохранились стихи Шевченко «Чи не покинуть нам, небого, моя сусідонька убога», написанные им же карандашом с датой «15 февр.».

Величина портрета с рамкой 6X8 верш[ков], на портрете подпись: «Т. Шевченко, 1860 г.» и инициалы: III. Портрет этот подарен г-же Лазаревской, соседке его по имению, мужем которой подарен был в конце восьмидесятых годов моему отцу. Прошу сообщить, найдет ли Комитет возможным приобрести портрет и за какую сумму 1.


[7 січня 1910 р.], Ялта


II, 28662, арк. 1



1 У відповідь Об’єднаний комітет просить надіслати портрет для ознайомлення (II, 28662, арк. 2). /292/









623. В. М. Доманицький до Об’єднаного комітету


На запитання Об’єднаного комітету, які з портретів Шевченка (фотографій його) мають найбільшу вартість і де їх можна бачити, маю честь одповісти: правдивих фотографій Шевченка я налічую 4. 1) Найцінніша з них і найбільш варта — з негатива, що зберігається й зараз у фотографії Здобнова в Петербурзі. Це так званий «Рєпінський тип». Найкраща репродукція його в «Кобзарі», видання петербурзьке 1908 року (і в тому, що за 1 р. 50 к., і в тому, що за 60 коп.)

2) Далі — Шевченко на ввесь зріст, сидить на стільці, одна рука на спинці крісла, друга на коліні. Фотографія р. 1859 (у серпні). Репродукція фотографа Висоцького в Києві. Можна бачити в книжці «Поэмы, повести и рассказы Т. Г. Шевченка, писанные на русском языке», изд[ание] «Киевской старины», Киев, 1888, а також в журналі «Зоря» (львівська), 1892, № 5, стр. 83, та в книжці Конисского «Жизнь украинского поэта Т. Г. Шевченко», Одесса, 1898, стр. 598.

3) Шевченко і Ченстаховський. Шевченко сидить на стільці, склавши руки на колінах. Зберігається в музеї В. Тарновського в Чернігові, репродукція в «Зорі» (львівській), 1895, № 5, стр. 85.

4) Шевченко у весь зріст, сидить у кожусі і шапці (в групі з 5 осіб, між ними г. Ченстаховський). Репродукція Ф. Брокгауза в Лейпцігу (сам Шевченко), крім того, в «Кобзарі» (СПб., р. 1883), в «Зорі» (львівській), 1891, № 5, стр. 81, в «Історії України-Русі» М. Аркаса, СПб., р. 1908, стр. 376.

Таким чином: два без шапки, в сурдуті, і два в шапці та в кожусі 1.

Є ще й інші, але дуже рідкі і мало цікаві: 1) Шевч[енко] сидить на стільці в ясній одежі. Репродукція в книжці Конисского «Жизнь укр[аинского] поэта Т. Г. Шевченко», стр. 703.

2) Шевч[енко] стоїть на весь зріст, у кожусі і шапці, з паличкою в руці. Фотографія 1859 p., квітень. Репродукція (дуже лиха) в кн[изі] Конисского «Жизнь укр[аинского] поэта...», стр. 689.

3) Шевч[енко] без шапки, в сурдуті, поясний портрет. На фотографії дата: 1860, 8 січня (автограф Шевченка). Зберігається в музеї В. Тарновського в Чернігові.

Більш відомостей не в стані зараз подати, не маючи під руками відповідної літератури.


8(21) січня 1910 р., Закопане


II. 28662, л. 8 — 9



1 На звороті аркуша олівцем В. М. Доманицький дає опис п’ятого з кращих портретів Т. Г. Шевченка: «5. Шевченко у весь зріст в шапці і кожусі сидить. Фотографія Денієра в Петербурзі, репродукція фотографа Г. Шевченко в Кириловці Звенигор[одского] уезда, Киевской губ[ернии]». /293/







624. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


З статистиків у Москві ще 48 руб. 51 коп. зібрав я на пам’ятник Шевченка; а приїхав сюди — у «Раді» читаю, що на пам’ятник Гоголя Полтавська управа вже більше 6 тисяч зібрала. Інтелігенція, бач, Гоголя краще знає, а чи знає його так народ полтавський, як Шевченка?


8 січня 1910 p., Київ


III. 52609







625. І. Л. Шраг до І. М. Стешенка


Бажано упорядкувати у марті вечір, присвячений Т. Шевченкові, але власних сил у Чернігові бракує; Ви вже не одного разу запомогали чернігівцям, і тому мені доручено звернутись до Вас і уклінно прохати, щоб Ви згодились запомогти і сього разу. Ваша участь надзвичайно потрібна, бо вечірці треба надати урочистого характеру; ми прохаємо Вас подати реферат.

Разом з сим звертаюсь і до Марії Михайлівни 1, прохаючи її запомоги. Будь ласка, не відмовте одповісти, чи зможете Ви задовольнити наше прохання? Подробиці можна буде вияснити далі, а нам доконче потрібно знати, чи можемо на Вас числити.


10 січня 1910 p., Чернігів


III. 63932







626. Ю. С. Грибинюк до Об’єднаного комітету


В вопросе о выборе проекта памятника я предлагаю сделать плебисцит. Необходимо отпечатать на большом листе все фотографические снимки всех проектов с их девизами и некоторыми краткими пояснениями. Большое количество этих листов разослать при периодических изданиях, где это согласятся принять, и раздавать жертвователям сумм на памятник и вообще всем желающим. На листе необходима оговорка, что всякий, подающий в отдельности, не коллективно, голос за тот или другой проект, согласен прислать некоторую жертву на памятник, независимо от предшествовавших пожертвований. Окончательно выбор проекта будет принадлежать жюри Комитета, которое, конечно, будет иметь ввиду и плебисцит. Для решения этого вопроса я просил бы созвать экстренное собрание членов Комитета.


17 января 1910 г., С.-Петербург


II, 28662, арк. 188



1 M. M. Старицької. /294/








627. M. П. Левицький до H. Г. Трикулевської


Практика показує, що цьогорічні спинки 1 з горобцями дуже невдатні; ніхто не хоче їх брати. А з портретом Шевченка беруть. На нашу думку, спинки годиться зробити 2 сортів: з портретом Тарасовим (може, лишились старі штампи) і з порожнім місцем для листовної картки.


21 січня 1910 p., Радзивілов


I. 34214








628. В. В. Прокоф’єв до Об’єднаного комітету


Посылаю вместе с этим портрет Т. Г. Шевченко, покорнейше прошу оценить его и сообщить по телеграфу... Может ли Объединенный комитет по устройству памятника Шевченко приобрести его.

Несколько лет назад д-р Виц, желая приобрести портрет, предлагал за него 1200 руб. Теперь есть охотник приобрести его за ту же сумму; мое же желание — чтобы портрет попал не в частные руки, а в музей, и поэтому, если Комитет не может дать этой суммы, я могу немного уступить 2.


24 января 1910 г.


II, 28662, арк. 35



1 До відривних календарів.

2 Об’єднаний Комітет надіслав відповідь: «Бюро Объединенного комитета имеет честь уведомить Вас, что в заседании его, состоявшемся 14 сего февраля с участием в целях осмотра и оценки присланного Вами для продажи портрета Т. Г. Шевченко сведущих в художестве лиц и почитателей поэта как художника, единогласно определило:

Ввиду того, что портрет принадлежит к числу так называемых офортов Т. Шевченко и распространен во многих экземплярах, в том числе несколько экземпляров имеется и в Киеве, а в Черниговском музее сохраняется доска (эстамп), с которой печатался настоящий портрет, признать произведение это, не представляющим собой особенной ценности. Из обмена мнений выяснилось, что оригинальных рукописей поэта сохранилось очень много; со смертью историка Н. И. Костомарова таких рукописей осталась целая кипа. Таким образом, Комитет совершенно отказывается от приобретения портрета; частное же лицо предлагает за него 25 р., чтобы, купив, передать его затем в местный музей.

Если за эту цену не пожелаете уступить, то портрет будет выслан Вам немедленно по получении сообщения».







629. П. П. Оверя до Об’єднаного комітету


Готовясь с местными почитателями Т. Г. Шевченко в феврале месяце устроить Шевченковский вечер, весь сбор с которого поступит в фонд на памятник Т. Г. Шевченку, ходатайство о чем пе-/295/ред кем следует уже возбуждено, я имею честь просить Киевскую городскую управу, не найдет ли возможным прислать мне чековую книжку для сбора пожертвований на вышеуказанный памятник, каковая после сбора вместе с пожертвованными деньгами будет возвращена мною обратно.


26 января 1910 г., ст. Старо-Минская, Кубанской обл.


II. 28662, арк. 43







630. В. М. Щербаківський до Об’єднаного комітету


Упомянутый проект, сделанный в гипсе и пластилине, выслан из Лемберга (Львова) еще 22 января 1911 г., но, благодаря вмешательству vis major, именно снежных заносов, благодаря которым после 22 января остановлено движение товарных поездов в Галиции (Австрия), как это следует даже из объявлений галицких железных дорог, благодаря этому, проект своевременно, т.е. до 3-х часов дня 1-го февраля, прийти в Киев не мог. Но так как при обычных условиях движения времени в 9 дней от 22 по 1-е совершенно достаточно для прихода своевременного, то я, нижеподписавшийся, уполномоченный автором проекта к защите его интересов, прошу Комитет считать этот проект пришедшим вовремя и поместить его в конкурс и сообщить об этом жюри, ходатайствуя перед ним о зачислении этого проекта «т. І» в конкурс.


30 января 1910 г.


II, 28700, арк. 88






631. Г. Л. Берло до Об’єднаного комітету


Уведомляю Вас, что, кроме портретов Т. Г. Шевченка, указанных В. Н. Доманицким, есть еще подлинный кабинетный портрет Шевченка, находящийся у меня (Мало-Владимирская ул., дом № 45, кв. 25) с собственноручною его надписью: 1859. Т. Шевченко.

Видеть портрет можно в воскресенье и в четверг от 12 до 1 часу 1.


31 января 1910 г., Киев


II, 28662, арк. 71




1 Внизу приписка рукою І. І. Щітківського: «Фотографический снимок с собственноручной подписью сохранился прекрасно...» /296/








632. С. I. Серов до редакції газети «Рада»


Бажаючи допомогти в збиранні жертв на памятник Т. Г. Шевченкові, молю Вас, благаю надіслати мені ярликів, розповсюджуючи котрі б, я здійснив своє бажання помагати скільки можно в справі збудування пам’ятника батькові України.

Служащих у нас на залізниці дуже багато, більша частина котрих знайома з творами Т[араса] Г[ригоровича], бо я маю два «Кобзарі», один у [190]8 році відібрав як додаток до газети «Рада», а другий купив у Києві в українській книгарні, котрі тепер переходять з рук в руки, а мене тільки оповіщають, до кого вони перейшли. Від всіх, хто читав «Кобзар», завжди чуєш прихильну відозву. Було й таке, що «Кобзаря» читали незнайомі мені люди і, пізнавши мене по одежі, бо я завжди маю українську свиту, котру привіз з дому, з Харківщини, приходили до мене познайомитися, подякувати за «Кобзаря» і взяти інших українських книжок, і таких випадків дуже багато.

Окрім творів Т[араса] Г[ригоровича], я маю ще: «История Украины-Руси» M. Аркаса, «Досвітні огні» впорядкування Грінченка, «Хмари» Нечуя-Левицького. Благаю Вас, надішліть мені ярличків копійок по 20, щоб доступніш було: я хотів зробити підписного листа, але воно якось незручно.


[Січень] 1910 р., ст. Луганець


II, 28662, арк. 39







633. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Виправив я вже половину «Кобзаря», але не посилаю, бо Романчук забив мені цвяха в своєму виданні: під «Тарасовою ніччю» [1839] стоїть у нього 6. XI 1838. Отже, вже й писав і оце вчора телеграфував у Львів, щоб подали адресу Романчука — хочу дознатись, на підставі чого він категорично подає дату. Коли б мав підстави фактичні, то довелось би «Тарасову ніч» пересунути наперед аж до «Катерини». А робити це в коректі — самі знаєте, яка морока.

То хотів би вже зразу цю справу скінчити, боюсь тільки, що Романчук сидить десь в Льоврані абощо, і одписав, що немає під руками матеріалів.

Оказується, що й друга половина «Кобзаря» у мене вивірена по Франкові — тільки по Романчук[ові] ні.

Але Романчук завжди майже дає те, що й я, — тільки у Франка чудес повне решето (власних фантазій). Нічого не роблю, крім виправки «Кобзаря», бо почуваю себе знову гірше, маю гарячку — іншої роботи не міг би робити.


1 лютого 1910 p., Закопане


III. 52110


/297/







634. В. М. Доманицький до І. І. Щітківського


З «Ради» я довідався, що д. Прокоф’єв з Ялти має прислати Вам портрет Шевченка, за який хоче небагато... тільки 1200 р. Отже, Ви будете мати діло з культурним варваром, з якими мені приходилось вже мати діло, як я збирав матеріали до «Кобзаря» (напр., такий городський суддя в Ростові-на-Дону, Корсун, що держить у себе оригінал «Черниці Мар’яни» і хоче не більш — не менш — коло 2.000. Власне, він навіть «дарує» оригінал общ[еству] Шевченка в Петербурзі, тільки нехай воно видасть (нікому не потрібний!) збірник «Сніп», що ще в 30 — 40 pp. видав був його батько. А передрук тієї книжки коштував би 1 1/2 — 2000 тисячі. Отже, такий тип і сей Прокоф’єв.

«Красная цена» за портрет — 100 рублів, а якби дали 200, то це вже було б з горою. Але цінність має, власне, не портрет, а на обороті оригінал «Чи не покинуть нам, небого». Оригінал сього вірша не зберігся. Отже, дуже важно було б його добути. Але як по-людськи з тим Прокоф’євим не можна розмовляти (до речі: я до нього писав і послав йому друковане «Чи не покинуть нам, небого» і просив провірить, чи нема яких варіантів. Очевидно, відповіді ніякої), то я б радив і просив або зняти фотографію для себе з задньої частини портрета і зберегти «при делах» Комітету, або хоч звірити текст, вірша по друкованому, чи нема яких одмін, варіантів. Звірити треба кожну букву, кожну запятую. Це ми просто мусимо зробити, бо портрет піде, очевидно, в якісь антикварні руки (та й бог з ним), і «Чи не покинуть нам, небого» пропаде для нас навіки. А так хоч матимемо поняття про сей вірш. Отже, дуже Вас прошу — звірте вірш (сього ж ніхто Вам не забороняє) і або при ділах Комітету лишіть, або, може, д. Коваленко був би ласкав переслати наслідки перевірки до мене (Австрія, Zakopane), тим більш, що я зараз якраз редагую 3-є повне видання «Кобзаря».


3 лютого 1910 p., Закопане


І, 12796







635. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Зараз оце вислав Вам 1/3 частину «Кобзаря» яко коректуру. Щодо тексту, то 1) передмова од «редактора». Чи потрібна? 1 яка саме? Я щось почав був шкрябати, та дурне щось вийшло. Отже, порадьтеся там та й порішіть: чи потрібна вона, а як потрібна, то яка має бути. З нею ще є час, бо накінці. 2) В біографії на стор. XXII, крутив я, крутив з словом «страдалець» (такого нема в укр[аїнській] мові), і вийшло теж щось дурне.

3) в тексті віршів часом стрінете «А» — спеціально з запитом до Вас. Деякі примітки (нові) треба підправити. Взагалі ж в тексті змін небагато, дещо «возврат к прежнему». /298/

Ще не скінчив двох останніх віршів, а це тому, що написав в Ялту до якогось Прокоф’єва, що має на обороті портрета «Чи не покинуть нам, небого» (певно, початок). Але а) не знаю його адреси: просто Ялта, мабуть, мало; б) може, бісів син, і не одпише. Романчук теж мовчить, хоча є у Львові, і я йому ще раз писав. Коли б що прислав, то зараз Вас повідомлю, а Ви вже самі попереставляйте як слід вірші (якщо треба буде).

Зробив я (начорно) і шкільний «Кобзар». Перша половина буде нічого, а друга — якесь mixtum compositum.

Другу й третю частину висилатиму перегодя 2-3 дні. Щодо автографа Дейкуна, то він мало цікавий: один з найраніших, і до того видрукований в «Вечорницях» та в примітках в празькому «Кобзарі». Для історії текст, очевидно, цікавий, але для цілей практичних (як-от зараз) — мало.

Альбом — теж не що мудре: горох з капустою. Але все ж скопіюю! Вам верну.

P.S. Ніяких претензій, надіюсь, не матиму ні до Вас, ні до Ол[ександра] Гнат[овича] 1 — робіть, що знаєте: одміни такі незначні, а решта — все як було.


5 лютого 1910 p., Закопане


III, 52111


1 О. Г. Лотоцького.







636. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Вчора я хапався писати і не написав про одне «мошенство», а власне: вислав учора останню порцію «Кобзаря», але без останніх 4-х сторінок. Се тому, що 1-й примірник (ще з Петербурга) так і був у мене без останніх 4 сторінок, з другого я видер 4 стор[інки] і послав с[учому] фінові] Прокоф’єву в Ялту (на вічну загибель), а 3 примірник випросив у мене Лепкий. Отже, для 4 сторін[ок] мусив би спровадити з Києва ще 4-й примірник, — то, може, се зробите Ви у Петербурзі: може, є який рваний примірник, а ні, то купіть за 60 коп. і вирвіть останні 4 сторінки. Змін в них аніякісіньких. «Неофітів» послав учора разом з коректурою. Решту перепишу і пришлю листом.


11(24) лютого 1910 p., Закопане


III, 52113







637. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Перше: чи щасливо дістали дві посилки (бандеролі заказні) з «Кобзарем»? Третю — останню — ще задержую, але надії на Ялту і того якогось пана — не маю. Романчук одповів вчора до-/299/кладно, але щодо двох дат, про які запитував його, не знайшов у себе даних і сам не знає тепер, чому вони такі, а не такі, як у мене, а щодо «Тарасової ночі», то стоїть на тому, що таки 6. XI 1838, а взяв се він з женевського видання 1890 p., видавці якого мали рукопис од родини Мартосів (вірш, як відомо, присвячений Мартосові). Отже, так ніби на правду виглядає, і треба в такім разі зробити перетасовку: «Тарасову ніч» з стор. 49 перенести на «9» (перед «На вічну пам’ять Котляревському», що 6. XI не могла бути написана). Хоч взагалі усе те свинство, що стоїть у нас під знаком (1839) — певно, понаписуване мало не все 1838, і то це перед «Тарасовою ніччю», але як нема чим сього довести, то так поки що й буде.

Посвяти ж усяким панам міг поробити Шевченко і пізніш, навіть при друкові чи перед тим.


12 лютого 1910, [Закопане]


III, 52114







638. М. І. Паращук до Об’єднаного комітету


За прислану мені бумагу із вказівками, де знаходяться порт[рети] Т. Шевченка, щире спасибі. По правді сказати, поки що не усі вони потрібні, се гратиме велику роль при роботі фігури натуральної величини. Тепер меншу тому, що і так — афект не в силі в маленькій фігурі передати Шевченка таким, яким він єсть.

Мене дуже цікавить склад жюрі. Звертаючись до хвальної комісії, прохаю прислати мені список, скільки чоловіка хто засідатиме в жюрі?

Чи будуть при[су]тні також архітекти, чи тільки самі малярі та скульптори?


15 лютого 1910 p., Мюнхен


II, 28662, арк. 61 — 62







639. В. В. Прокоф’єв до Об’єднаного комітету


Очень сожалея о том, что принадлежащий мне портрет Т. Г. Шевченко не попадет в музей и переписка с Комитетом лишь напрасно оттянула продажу его частному лицу, дающему назначенную мною сумму, прошу Комитет немедленно выслать портрет мне обратно 1.


20 февраля 1910 г., Ялта


II, 28662, арк. 81



1 На листі помітка: «Возвращен 22.II за № 192». /300/







640. M. В. Лисенко до M. Ф. Біляшівського


Охвіруйте з ласки для Українського клубу на свято Шевченкове, що маємо завтра, 25-го лютого, святкувати, бюст Шевченків, який ми приберемо й оздобимо у зелень для вечора, а по потребі й оддамо Вам. Дуже вдячний буду за таку послугу на товариську справу.


24 лютого 1910 р.


XXXI. 2







641. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького *


З жадними московськими видавцями й редакціями не вожу компанії, тому й в «Киев[ском] вест[нике]» не рука була мені щось писати. Та не міг я туди подавати про нове видання ще й тому, що мені ні Ви, ні Ол[ександр] Гнат[ович] 1 не сказали, чи се секрет, чи ні, — і, пишучи до Степаненка та Фед[ора] Павловича 2, додавав про нове видання: «Тільки це секрет...» На це Фед[ір] Павл[ович] відповів мені, що се «секрет полішинеля»... Помістив же, певно, хтось з гермафродитних українців, a la Микола Василенко, що, певно, почув од когось... В кожному разі «не моя в том вина». Я лишень дав звістку в «Діло» — днів 10 тому, після того, як Ви написали, що вже зовсім погодилися з Ситіним (було передруковано в «Раді»). Отсе й усіх моїх прегрешеній! Матер[іал] для шкільного «Кобзаря» візьму з собою — нехай ще й тихоокеанські акули довідаються про Шевченка. Цікаво, чи план розкішного ілюстров[аного] видання «Кобзаря» теж буде здійснено Ситіним? То нехай же знає, що для того, щоб зробити 70 — 80 спеціальних ілюстрацій, треба майже року, бо художники — то народ особливий, не друкарський...



1 О. Г. Лотоцький.

2 Ф. П. Матушевського.



В кожному разі виготовлю шкільний «Кобзар» і запропоную з 10 ілюстрацій — а д. Липинський (не Вячеслав) може їх виготовити за 2 місяці.

Потерпаю за решту коректури. Квитанція, яку бережу, свідчить, що здано на почті 23, пішло, мабуть, 24 (по Вашому 11), отже, ні 13, ні 15 навіть рано могло ще й не бути, але 15 увечері або 16 повинно б[ути]. В кожному разі квитанція при мені, — хоч не хотів би й 25 рублів (казенних за згубу), бо всі шевченківські матеріали зостануться в Кракові у Лепкого.

Тепер така річ: /301/

1) Чи не могли б Ви ховати у себе оригіналів, що присилатиме Вам Ситін з коректами? Се для мене річ документальна, бо згодом, як колись захожуся коло порівняння усіх нових видань, то без сього оригіналу, що посланий Ситіну, мусів би звіряти знов кожне слово, кожен рядок... А так глянув — і видно, які поправки в 3-му виданні.

2) як писатимете, напишіть, на яких умовах Ситін друкує (коли можна — докладно).

3) Як буде з передмовами?

4) Може б та нещасна «Тарасова ніч» сиділа на своєму місці, на старому, як було, а нехай вже десь в «учених» виданнях тасують знов рік 1838... Думаю, що ще не пізно...

5) Таки вкрали для мене копію з вірша «Чи не покинуть нам, небого». Оригіналу, як звісно, досі ми не мали — вірили на слово Кулішеві та Кожанчик[овому] «Кобзареві». А тим часом з оригіналу (що секретно скопійовано для мене з «1200-рубльового» портрета Прокоф’єва) виявляється дві цікавих подробиці: «І Парку-прялку» — (в друкованих) нічого подібного: «І Парку-пряху» — і се рядок... «Прялка» — московське слово, і зовсім не те значить по-нашому... «Прялка» — по-українськи] «прядка». Тим часом треба «пряха» (прядильниця)- Та й у Шевч[енка] ще раз трапляється: «Моя мати пряха»... Отже, поправте на «Парка-пряха»!

Друге: показується, що то байка, ніби вірш писався (кінець) десь накануні чи в день смерті (14 — 26 февраля). Як видно з оригіналу, першу половину скінчив Шевченко 14 і поставив дату: 14 февраля, а тоді другого дня на нього найшло натхнення, і він скінчив — зачеркнув 14, а внизу, під кінцем, поставив: 15 февраля. Це й є дата останньої поезії Шевченка. Поставте цю дату й Ви: 15 февраля 1861. Отсе про «Кобзаря» й усе.


4 березня 1910 p., Закопане


III, 52116







642. Л. М. Жебуньов до M. M. Грінченко


Роковини Шевченка одбули ми в клубі з надзвичайно гарними промовами під час вечері (от таки й наші «безсловесні» вивчились говорить!), згадували Б[ориса] Д[митровича] 1, Доманицького і Житецького (трохи не конає) і послали усім трьом телеграми.


7 березня 1910 p., Київ


III, 42714



1 Б. Д. Грінченка. /301/









643. M. I. Паращук до Об’єднаного комітету


Звертаючись ще раз з проханням до хвального комітету в справі інформаційній, надіюсь, що хв[альний] ком[ітет] зволить ласкаво мені відповісти. Іменно, щоб збігти від всяких недорозумінь, прохаю пояснити мені 1-ше. Чи визначений час 1-го мая треба числити після нового чи старого стилю? 2-ге. Чи треба точно придержуватись такої міри, себто місця, визначеного на пам’ятник (означеного буквою Д). Коли так, то, по-мойому, на те, щоб зробити пам’ятник гарний, місця трохи замало.


8 березня 1910 p., Мюнхен


II, 28662, арк. 82 — 83







644. Полтавська земська управа до Об’єднаного комітету


Размер пожертвований на памятник Т. Г. Шевченко, собранных Алексеем Александровичем Николаевым, зубным врачом в г. Харькове, 412 руб. 50 коп. По пар[аграфу] 12 инструкции Объединенного комитета дает право названному лицу на участие в деятельности Комитета в качестве члена-соревнователя.


10 марта 1910 г.


II, 28662, арк. 100







645. Б. Семеновський до Об’єднаного комітету


Честь имею покорнейше просить Комитет по сооружению памятника Т. Г. Шевченко не отказать мне в сообщении следующих сведений:

1) Сколько может занять площадка земли для памятника?

2) Можно ли несколько видоизменить и расширить эллиптическую ее форму?

3) Можно ли несколько видоизменить существующий сквер позади проектируемого памятника?


23 марта 1910 г., Одесса


II, 28662, арк. 116







646. П. Є. Коломійченко до Об’єднаного комітету


Бажаючи стати Вам в допомозі по збиранню жертв на пам’ятник Т. Г. Шевченкові, раяв би Вам між іншим звернутись і до «Курского ссудо-сберегательного товарищества». Незабаром будуть загальні збори цього товариства, і як Ви зараз звернетесь /303/ з проханням, то, певно, не відкажеться що-небудь пожертвувати, бо в йому є чимало українців.

Крім того, раяв би Вам звернутись в Курске, до Управління Моск[овско]-Киево-Ворон[ежской] жел[езной] дор[оги] допомогти в збиранні жертв розповсюдженням їм підписки поміж служачими всієї лінії. Подібні благодійні підписки часто бувають поміж служащими, так, напр., збирались жертви на пам’ятник Тургенєву й ін.

Да взагалі корисно було б звернутись і до управлінь всіх російських залізних доріг, бо українці «волею судеб» розкинуті по всій Росії.


25 марта 1910 г., Курськ


II, 28662, арк. 82







647. Ю. С. Грибинюк до Об’єднаного комітету


Прошу сообщить, не изменил ли Комитет условия конкурса, которые были напечатаны в журнале «Зодчий». В программе, где говорите о стоимости памятника, в фразе «фигуры и других частей» нужно ли понимать и стоимость ограды памятника, а также в стоимость пьедестала нужно ли включать и стоимость фундамента?

Правильно ли напечатано, что модели и рисунки должны быть представлены в 1/16 натур[альной] велич[ины]. Прошу выслать мне чертеж места постановки памятника и сообщить фамилии членов жюри.


5 апреля 1910 г.. С.-Петербург


II, 28662, арк. 134









648. М. Павлюченко до Об’єднаного комітету


Желая больших успехов для увеличения пожертвований на памятник Т. Г. Шевченко, я из личных своих опытов и наблюдений предлагаю Объединенному комитету сделать на первом очередном заседании постановление: чтобы ко дню открытия памятника выпустили в свет самые подробные брошюры, в которых вместить всех лиц, кои отозвались пожертвованием на памятник Шевченко.

Интерес представляют такие брошюры, следующие:

1) За такие брошюры назначить цены за экземпляр 10 — 15 коп. Значит получится некоторая сумма, которая может быть нужной для целей о памяти поэта.

2) Это будет некоторого рода контроль между собирателями пожертвований и жертвователями, только необходимо именно /304/ каждого фамилию указать так, как было им указано в подписном листе или чековой книжке.

Разумеется, только на украинском языке. Хотя и есть теперь печатание отчетов о сборе пожертвований! Но это не тот интерес, о котором я говорю на будущее и 3) жертвователи будут иметь, так сказать, сведения один о другом, и это, я уверен, представит улучшение сбора пожертвований на будущее время если не памятнику Шевченко, то другим памятникам Украины.

По отношению того, что таковые будут интересовать публику, что разойдутся в тысячах экземплярах, я свидетельствую именно с личных наблюдений.


6 апреля 1910 г., Малая Виска, Херсонской губ.


II, 28662, арк. 145








649. Николай 1 до Об’єднаного комітету


Труды по сбору пожертвований на памятник Т. Г. Шевченко принимаю с удовольствием. Уже поступило 20 рублей. Биографию вырвали из рук. Прошу выслать еще 30 экземпляров; надеюсь, что все распродадутся. Празниками обращусь к народу с словом: «Поминайте наставников ваших». Если возможно, вышлите 2 экземпляра «Кобзаря». Если понравится народу, тогда попрошу больше.

P. S. Очень желательно было б получить биографию к 2-му дню пасхи, в этот день буду специально вести беседу с прихожанами.


12 апреля 1910 г., с. Дергановка


II, 28662, арк. 141



1 Священик.








650. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


В 7 годин — засідання Комітету по постанові пам’ятника Шевченкові — у городській управі. Я там був, спасибі Вам, дали мені інвеституру на це діло. А жінка моя так і не одібрала повістки, бо Комітет київський не повідомлений досі од Клубу петербурзького про те, що їй доручено клуб представляти у Комітеті!!! Невже так і далі буде, що вона не матиме права на це, хоч їй Славінський писав, що вона обрана од Клубу!? Ну, про ці засідання, мабуть, з газет взнаєте, що й до чого й як?..

Прибуло сьогодні у Комітет 3-х членів соревнователів: Київський український клуб, Ю. С. Грибинюк та Ніколаєв, які назби-/305/рали кожен більше 300 крб. А зате Фесенко Назар свою тисячу хоче забирати. Порішили з осені закладати фундамент пам’ятника, щоб освятити його 26 лютого 1911, а там збирати гроші та й збирати, бо усього тільки 60 тисяч зібрано.


26 квітня 1910 р.


III, 52611







651. І. Ф. Селезньов до Об’єднаного комітету


Ввиду моей продолжительной и серьезной болезни не могу быть членом жюри при осмотре проектов памятника Т. Г. Шевченко...


29 апреля 1910 г., Киев


II, 28662, арк. 166







652. Ю. С. Грибинюк до Об’єднаного комітету


Имею честь предложить Комитету напечатать переводные почтовые бланки на имя Комитета о переводе денег — жертв на памятник Шевченко. Эти бланки надо раздать исключительно, по крайней мере в начале, по книжным магазинам для приложения к посылкам выписываемых заказчиками книг. Магазинов таких найдется очень много в Киеве, Харькове, Одессе, Екатеринославе, Полтаве и т. д. В Петербурге я надеюсь раздать таких бланков несколько тысяч.


30 апреля 1910 г., С.-Петербург


II, 28661, арк. 170






653. В. Успенський * до Об’єднаного комітету


Прошу сообщить, какого рода памятник предполагается соорудить Т. Г. Шевченко — храм ли для постоянного молитвенного поминовения почившего поэта (что наиболее важно для души его), или какое-нибудь благотворительное учреждение: больницу, школу, приют для бедных и т. д., или же только статую Шевченко?

Последнего рода памятники я считаю делать совершенно бесполезным, ничего не говорящим ни уму ни сердцу христианина, и взять на себя труд сбора пожертвований на такого рода памятник по убеждению не могу.


4 мая 1910 г., с. Майдановка, Звенигородского уезда


II, 28662, арк. 178 /306/







654. В. M. Доманицький до П. Я. Стебницького


Дякую за листа і за вияснення «ситуації»... Як так, то й так! Треба поспішати, бо що далі в ліс, то все темніше... Вам з «Кобзарем» так, як мені з Аркасом: або пустять, або ні... А тут ще бісів друкар тягне та й тягне. Замовив шрифт, машину — і має тепер чим одговорюватись. Та й п. редактор, правду сказавши, ще 1/2 тексту не здав в друкарню... Але тут вже були причини далеко важніші... Про дитячий «Кобзар» я й думати забув. Після того, як мене приголомшили ситинською історією, то я вже й не помишляв про якісь такі речі. Тепер, коли Ви сей предмет беретеся самі видати, то возьмуся — ще раз перегляну увесь «Кобзар» і за якийсь час, спровадивши з Києва ще 1 примірник, щоб було що різати, вишлю Вам на розгляд. Не знаю ще, як воно буде, але здається, що краще й зручніше буде видати 3-4 маленьких книжечки 1, кожна з іншою начинкою: в одній Шевченко сам про себе (вінегрет біографічний), а в другій — Шевченка а світ і люди, в третій — Шевченко а Україна, в четвертій — забув що — але десь у мене це вже намічено і до кожного розділу підобрані вірші.

Думаю, що для такої педагогічної цілі не гріх буде Шевченка анатомірувати, тобто з одного вірша витягти печінку, з другого серце і т. п. Іначе трудно щось скласти цільне. Щодо малюнків, то я теж десь виписав, що досі є, але якась страшенна мізерія — до 10 ледве чи набереться.

Щодо віку читача таких збірничків, то думаю, що брати треба масштаб дитячий до 14-15 літ (для школярів нижчої школи). Знов же, може бути, що один зі збірників придасться і для трохи старших — от тим-то, може, й вигідніш видавати 3-4 метелики осібні, а не одну-дві більших книжечки, де буде вже важче укласти матеріал. Ну, та це ще буде видно, як ще раз перебіжу «Кобзар».


8(21) травня 1910 р.


III, 52119



1 Див. лист № 660.







655. О. С Фесенко до І. І. Щітківського


Посилаю до Вас два листи, один Л. М. Старицької-Чернях[івської], а другий до К[иївської] міської управи. Ось бачте, сталось по-нашому. Чому я дуже радий. Як на Вашу думку — чи не краще було б, коли б оцю тисячу поділити на двох чи на трьох чоловік, тоді б в Комітеті прибуло б не один, а два, а то і три щирих українських порадники! Коли Ви згожуєтесь з цим і у Києві є /307/ такі люде, то листа Л. М.1 не давайте, грошей не беріть, а напишіть до мене, а я тоді пришлю нове довір’є; тільки пишіть швидше, бо я незабаром збираюсь у подоріж до Лондона.


11 травня 1910 р.


І. 12832








656. В. П. Степаненко до П. Я. Стебницького


Чули, що вигадує Савенко? 2 Боїмося за «Кобзаря». Зараз розпихуємо на всі боки і дороге і дешеве видання. Так видирайте усе й шліть сюди. Може й ще щось нового єсть, то шліть.


12 травня 1910 p., Київ


III, 52742







657. Л. М. Жебуньов до І. І. Щітківського


Дуже вдячний Вам за запросини для обміркування справи про пам’ятник. Я сам хотів Вас прохать про те, та тільки чи не можна б це завтра, — в п’ятницю бо, може, в суботу поїду з клубом на могилу Шевченка, та й Ви, напевно, поїдете? Коли ж не можна завтра, то, може, — в неділю? В крайнім разі доведеться мені залишити подоріж до Канева, бо визнаю дуже потрібним обговорення справи перед зборами Комі[те]ту.

Може б ще й Чикаленка Євгена Харламповича запросити? В усякім разі, повторяю, краще залишу подорож на могилу, чим покину обговорення справи про пам’ятник.


27 травня 1910 р.


III, 12798








658. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Зараз одержав Ваш заказний лист — але ж я давно вже (днів 7-8) послав теж заказн[им] листом «Човен» і всякі уваги. Велику кривду зробите, коли «Човна» не посадите під р[оком] 1841, (коли вже не можна перед «Гайдамак», де йому місце, то хоч перед «Утопленою»). А уваг не давав я до «Човна» тому, що се і без здогадок Могилян[ського] 3 вірш Шевч[енка]: ще р. 1843 в «Снопові» оповіщ[ено] було,



1 Л. М. Старицька-Черняхівська.

2 Цей лист, очевидно, зв’язаний з виступами чорносотенців проти «Кобзаря» та проти вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка в 1911 р.

3 Йдеться про публікацію M. M. Могилянським вірша Т. Г. Шевченка «Човен» («Вітер з гаєм розмовляє...»). — «Вестник Европы», 1909, № 5, с. 194 — 196.



що Шовч[енко] дає: «Чер-/308/н[ицю] Мар’[яну]», «Човен». Отже, про це нема чого й вагатися. Та й з вірша знати, що він 1840 — 1841 р[оку], коли Ш[евченко] все плакався на «сирітство» на чужині. Працювати ще не можу, але як тільки вже зможу, то скінчу з «Дитячим Кобз[арем]». До речі, добув таковий зі Львова — в 1 книжечку, без системи, без толку. Ну і Лободовськ[ий] утяв штуку! Написав перегляд «Марії» в дусі Савенка 1 (проти пам’ятн[ика] Шевч[енку] у Києві з-за «Марії»), а головне, підробив рукопис «Марії» — четвертий. (Сам написав цілі глави, сторінки). Щось нечуване! Коли б хоч трохи сили — я його на шматки розшарпаю... божевільний!


28 травня 1910 р.


III, 52115







659. M. M. Сабо до Об’єднаного комітету


Я просил Киевскую гор[одскую] управу (Комитет по сооружению памятника Шевченко) возвратить мне мой проект 2 памятника (копия его на обороте), но ответа не получил. Покорнейше прошу сделать соответствующее распоряжение, а также не откажите сообщить о результате конкурса.


2 июня 1910 г., Харьков


II, 28662, арк 199







660. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Тільки що довідався про страшенно стару новину: у «В[естнике] Европы», 1909, V, 194 — 196, М. Могилянський надрукував «Неизвестное стихотворение Шевч[енко]», а саме: «Човен». А нам його он як бракувало! Що воно шевченківське, то, скільки пригадую, було р[оку] 1840 оголошено в редакції харківського збірника батька нашого приятеля, ростовського судді 3, що Шевч[енко] прислав навіть «Човен». Але в кожному разі дуже цікаво прочитати самий вірш і уваги Могил[яиського].



1 М. Ф. Лободовський, Перегляд поеми «Марія» Тараса Григоровича Шевченка, напечатаної в «Кобзарі» 1907 року, і та ж таки поема по четвертому чиємусь рукопису, Х.„ 1910, 74 с

2 Перший конкурс, що відбувся 15 травня 1910 p., під тиском реакційних сил був провалений. Значна частина проектів, в тому числі й проект М. Сабо, лишились не розглянутими.

3 Йдеться про збірник «Сніп», видавцеві якого — О. Корсуну Т. Г. Шевченко надіслав вірш «Човен».



Бога ради, в ім’я не тільки моєї особистої цікавості, а справи з нов[им] виданням «Кобзаря», який несподівано може украситься «новинкою», до-/309/будьте ту книжку «В[естника] Евр[опы]» і, якщо не трудно, перепишіть усе (вірш і статтю) та пришліть мені. Коли багато переписув[ати] — посадіть кого іншого. Дуже Вас прошу.

Книжечки для школи почав був складати. Першу («Шевч[енко] про себе») скінчив, другу («Шев[ченко] про Україну») майже — теж, третю («Шевч[енко] про світ та людей») — ще ні (се найморочливіша і не хоче держатись купи).

Усього і буде три, і то перша на 1 1/2 аркуші, з малюнк[ами], друга на 1 аркуш, третя на 1 1/2 аркуша. Всього — 4 аркуші. Я ще був би й за 4 книжечку — осібне видання «Москалевої криниці», якби хто її ще ілюстрував (тієї другої з р[оку] 1857). Але все лягло — бо я ліг і маю ось тиждень 38°. Не знаю, чи це навсправжки, чи попустить, а поки що кепсько... Отже, жду виписки з «В[естника] Евр[опы]»! Про які оригінали Шевч[енка] і Косто[марова] говорить Могилянський?


6 червня 1910 р.


III, 52120








661. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Додатки до 3 вид[ання] «Кобзаря».

1) «Човен» умістити на стр. 59 після «Вітер в гаї» і перед «Гайдамаки». Уваг жодних.

2) На стр. 59 під віршем «Вітер в гаї» після «Петербург» Викреслити (?).

3) На стр. 36, ряд 19, «Рибалка літає» — треба пояснити, що «рибалка» — птах (Ви, певно, знаєте, як він зветься в Криму), що ловить в морі рибу (чи як-неб[удь] іначе стилізуйте!)

4) На стр. 157, ряд 8, після «панувала» не треба ніякого знака — нехай остається так, як було в 2 вид[анні].

5) До стр. 581 — треба так:


Подражаніє:

(Едуарду Сові)

В. Щурат видрукував статтю і довів, що вірш лишень присвячено Сові, а «подражаніє» — зовсім іншому віршові іншого письменника, 840-х років.

6) Стр. 388, ряд 3, «борці». Треба таку примітку: «Літ 150 назад, коли на Вкраїні були гайдамаки (в Галичині звали їх «опришками»), прозивали їх часом ще й «борцями». Про них розказували, що вони не жили громадою, не ходили ватагами, а поодинці. Це були нібито велетні, і всі були одного борецького роду. Нападали на людей серед дня і вбивали, як муху; треба було платити їм, щоб пустили на дорозі, а не заплатиш, то й на ступінь далі не пустять. /310/

7) «Од видавців» (III — IV) додайте, що й трете вид[ання] виход[ить] під редакцією того же X. У 1. Для цього видання пощастило найти невідомий досі вірш «Човен» (див. стор.), а крім того, перевірити ще раз деякі вірші по власноручних рукописах Шевч[енка], що знайшлися в pp. 1908 — 1910.


10(23) червня 1910 р.


III, 52121








662. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


А пишу Вам з такого викруту: треба сильніше збирати гроші на пам’ятник Шевченка; треба в газетах лаяти наш Комітет, що не хтів Академії художеств закликати до діла про пам’ятник, — і зісталися ми на конкурсі при печальному інтересі!

Кого лаяти? Хто зна? Але когось треба, бо й грошей на пам’ятник мало (всього щось коло 60 тисяч) да й проекту пам’ятника нема ніякого! Чи полтавський, чи київський, чи Об’єднаний комітет, чи жюрі в цьому винні, чи усі укупі — трудно розібрати, але що Академія художеств та Академія наук до цього діла повинні пристати — тут діло ясно!

Я прошу Євгенія Харламповича 2 заслати Вам 10 нумерів «Ради», де про це діло піднімається буча, але треба, щоб шум по цьому ділу був більший, щоб з галасу того, — хто винен? — щонебудь вийшло на краще! Значить, поки я у ваннах сидітиму, порозсилайте ці нумери «Ради» Шахматову, Коршу, Рєпіну, Чижевському, Могилянському, Беклемішеву і всім, про кого думаєте, що можуть галас такий чи інший у тій чи у другій формі підняти. Може, так буде краще, що літом та чи друга газета поміркують про те, яку ролю повинна грати Академія художеств в цьому ділі, а другі газети — восени про це заговорять. Да й знов треба збирати гроші та збирати? Всякі концерти устроювати, усякі інституції чи сахарозаводчеські, чи горнопромишленні, чи страхові акціонерні прикликати, щоб з своїх доходів, коли вони великі, жертвували б на пам’ятник, як вони жертвують на діло просвіти тощо з числа своїх дивідендів.

Може б і Вольський тут щось запоміг би. А артисти та художники чи не можуть взяти участь своїми програмними статтями тощо?

Да чи не чуть чого, що хтось на 26 февраля знов «Кобзаря» вже без авторського гонорару надрукував 3, так як Гоголя друкували на день 50-х роковин?


15 червня 1910 р.


III, 52613




1 Псевдонім В. М. Доманицького.

2 Є. X. Чикаленка.

3 26 лютого 1911 р. закінчувався 50-річний строк авторської давності на твори Т. Г. Шевченка. З того часу їх міг видавати будь-який видавець, не виплачуючи спадкоємцям гонорару і не звертаючись до них за дозволом. /311/







663. О. Г. Сластіон до Об’єднаного комітету


Имею честь известить Объединенный комитет по сооружению памятника Т. Г. Шевченко, что на предложение его участвовать в работах жюри по рассмотрению проектов памятника Т. Г. Шевченко, кот[орое] имеет состояться 15-го февраля 1911 года, я изъявляю свое полное согласие 1.


18 июня 1910 г., Миргород


II. 28662. арк. 255







664. С. С. Жук до Об’єднаного комітету


Приносячи щиру подяку за надіслані умови конкурсу 1 план місцевості, смію ще раз потурбувати шановний Комітет, просячи дати деякі пояснення щодо місця, на якому має бути збудований монумент; цікаво і потрібно знати, чи літерою а на плані зазначене місце тільки в четверокутнику, чи цілого еліпсу, тобто основа пам’ятника не може сягати ні в якім разі за межі четверокутника, чи межі ці умовні? І що уявляє з себе еліпс — квітник чи що інше; коли квітник, то існуючий чи майбутній.


29 червня 1910 p., Сімферополь


II, 28662, арк 326






665. Л. Дітріх до Об’єднаного комітету


Покорно просим Комитет по сооружению памятника Шевченко познакомить нас с мнением жюри, т. е. объяснить нам, чем собственно наши проекты под девизами «Думы мои, думы» и «До живых и ненарожденных землякив моих» не отвечали требованиям конкурса, так как остальные 58 проектов мы не видели. Желая итти Комитету навстречу, мы и обращаемся с этой просьбой. Мы узнали из газет, что ни один из 60 проектов, доставленных в Комитет, не отвечали требованиям его, потому нам желательно было бы быть более знакомыми с требованиями Комитета, так как решено было Вами объявить конкурс вторично Главным образом нас интересуют три пункта:

1) правильно ли мы поняли Шевченко как поэта,

2) удовлетворяет ли архитектура проектов и

3) исполнение проектов требуется детальное или эскизное? Будьте добры сообщить, когда можно будет взять проекты.


Июнь, 1910 г., С.-Петербург


II. 28662, арк. 238




1 Листи аналогічного змісту надіслали також M. К. Пимоненко (II, 28662, арк. 256), M. В. Лисенко (II, 28662, арк. 258), І. Ю Рєпін (II, 28662, арк. 265), I. I. Труш (II, 28662, арк. 273). /312/








666. Вілім Аморт до Об’єднаного комітету


Позволяю себе беспокоить Вас в деле последнего конкурса, касающегося памятника Т. Г. Шевченко.

Я узнал, что Jury хотя и признал мой проект одним из самых лучших, однако отказал мне в отличии, не удостоивши его ценою, потому что аллегорическая фигура Украины облачена в длинную ризу, что не соответствует тому, как представляет ее себе простой малорусский народ.

Jury полагает, что этой фигуре скорее следовало бы иметь коротенькую одежду, как ее носят украинские крестьянки.

Если бы Jury и Комитет были согласны, я готов переменить эту фигуру согласно требованиям Jury. Прошу Вас передать это мое предложение Вашему Комитету и гг. членам Jury и сообщить мне потом немедленно, будет ли объявлен новый конкурс и когда — в таком случае я бы опять принял в нем участие...

Девиз моего проекта

«Поета-українця».


1(14) июля 1910 р., Прага


II, 28662, арк. 341







667. М. О. Гаврилко до Є. X. Чикаленка*


Ви знаете мене як автора проекту пам’ятника під гаслом «Або здобути, або живому не бути!» Отже, просьба моя така:

1) Доручити якомусь дотепному фотографові зробити знімки з мого проекту, а то спереду, з тилу і з обох боків, а назвищ того окремо кожну групу і того крилатого пробудженого духа. Зробіть знімки якомога більші і кращі, радив би фотографувати надворі під сонцем або при горішньому світлі.

2) Будьте такі добрі, заберіть цей зразок з міської управи до себе і збережіть його від загибелі. Якби Вам не хотіли видати його, то покажіть їм сього листа, а я ним Вас управляю до сього, бо я би написав, щоб мені його вислали, але я сам останні дні доживаю на квартирі і, може, не матиму пристановища сам, як і мій пам’ятник.

Фотографії потрібно мені до нової роботи над новим проектом, хоч я був уже зарікся спересердя по тім київськім «погромі» брати уділ в конкурсі, та гнів, як буря, минувся, і я чую, що знову мушу, незважаючи на всі погроми, з яких складалося до сього часу моє життя, робити те, що повинен, і якщо тілько поталанить мені роздобути засобів на спокійніше життя хоч мі-/313/сяців на два-три і на необхідні матеріали, то десь під осінь, по відпочинку, візьмуся до роботи. Хоча знову треба боятися того фатального непорозуміння між мною і жюрі, бо з того, що мені удалось прочути про те жюрі, то видно, що вони мене не так розуміють, як треба на всіх пунктах, так само, як не розуміють і самої появи Шевченка серед нашого народу і його великанської епохальної постаті, яка вічно стоятиме як підхмарний маяк на нашім історичнім шляху, доки жити будемо і доки йтимемо, і тілько тому могли впасти з їх сторони закиди, які долетіли до моїх. Вони, певно, Шевченка бачуть трохи добродушним і тілько іноді плачущим, але то так злегенька, з українофільським сентиментом, з голосінням та приказуванням, звісно, що з такими панами мені немає надії порозумітися, і робота може знову піти на марне, а ще як взяти на увагу ту полохливість їх і запобігливість перед міністерством внутрішніх справ чи там просто департаментом поліції, то й зовсім руки не здіймаються до роботи, але я мушу дати, що маю, що зможу і хоч би в части відперти ту навалу «язиків» на нас, щоб не думали, що й досі тут у нас по українських степах снуються поневолені скіфи і що як вони нам покажуть лакейську причіску або циліндр, то ми так і припадемо до ніг їм перед тим «символом» західної культури. Я думаю, не знаю, чи тілько ви цікаві знати, що я думаю, що було би необхідним Вам яко редакторові найбільшої української газети подбати оте, аби зняти дискусію в «Раді» над складом жюрі, аби знову не попала ця справа в руки прихильників української старовини і «прочей» етнографії, але так само не впустити і «своїх» з півночі, які заявляють такі претензії, як Беклемішев з компанією, і не бути в їх «распорядимости», як вони, очевидно, хотять в своїм протесті, надрукованому в «Раді» недавно. Думаю, що було би добре своїх визначніших артистів (тілько не архітекторів)... зобов’язати народною повинностю взяти уділ в жюрі, щоб вони не зробили так, як сього разу зробив Іван Труш — поманив і не виконав; а потім можна було би покликати вже і чужинців-скульпторів для більшої маєстатності жюрі, не тілько для помочі, а потім уже літератів і всяких інших людей визначних на полі української хоч би і етнографії, а головним чином, які розуміли би добре самого Шевченка, і то не в той спосіб, що: «Шевченко — это первый поэт и последний Кобзарь Украины». І це все треба зробити зарання, щоб не тоді хортів годувати, як на влови йти. Одначе, як хочете, тілько не візьміть мені за недобре, що в той спосіб розмовляю з вами. Фотографії, будьте такі добрі, зробіть і вишліть мені.


5 липня 1910 p., Краків


X. 30346


/314/







668. M. Бабинський до Об’єднаного комітету


Желая принять участие в конкурсе памятника Т. Г. Шевченко и нуждаясь в некоторых документах, которых в Париже невозможно достать, обращаюсь к Вам, м. г., с покорнейшей просьбой выслать мне план и фотографию площади и той части сквера, где будет находиться памятник.

Если невозможно выслать фотографию, то прошу Вас, м. г., сообщить мне следующие сведения: на каком расстоянии находятся деревья от площади, предназначенной для памятника; есть ли вокруг здания, какова их архитектура, а также общая архитектура площади, величина площади; фотографии Шевченко и, если возможно, фотографию козацкой кобзы.


9 июля 1910 г., Париж


II, 28662, арк. 343







669. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького *


1) Поправок до стр. 405 — 420 не можу дати вдруге, бо всі матеріали й «Кобзарі» остались на схованці в Кракові. Отже, коли є коректури Ситіна, то вже по тих правте. Та навряд чи там були які поправки — може, які правописні.

2) Ой стрічечку до стрічечки

Мережаю три ніченьки —

думаєте, мене не кортіло «зробити рифму». Коли що ж Ви зробите, як ні в одному (з двох) автографі[в] нема нічечки, а стоїть чорним на білому — ніченьки. Так і стоїть у львів[ському], 1867, і в празькому виданні.

2) «Мала», каже. Нехай, — дождуся,

І знов вчащаю до Ганнусі, —

може й правда Ваша, бо мене оте ні з того ні з усього І (велике, після точки) різало завжди (а так стоїть в обох автографах — один, що на листочку в Черниг[івському] музеї, другий — захалявна книжка). По «Кобзарях» звичайно підправляли: «Я, знай, вчащаю...», але це фантазія.

3) У «живих і мертвих» і «і гармонія і сила» — Ви зовсім праві, і давніша редакція наша правдивіше. Це я здуру у Франка позичив, але у нього таких історій без кінця...

Отже, виходить, «гріхів» ніяких, а тільки ще дякувати мушу.

Щодо планів Яковенка, то: 1) ілюстров[аний] «Кобзар» — річ «зело добра» (нехай лишень тільки загляне в комаровський «Указатель литературы о Шевченке» та там визбирає ілюстрації (1-й осібний одділ), то, може, звідти який десяток-два візьме). 2) Предметний покажчик до «Кобзаря» — це вже баловство при нашій бідності, і не знаю, чи це так потрібно. Далеко б вже краще дати «Словник Шевченківської мови». Але для цьо-/315/го попереду треба (те, що й Яковенко задумав) видати переписку Шевченка. Отож з усього мене найбільш захоплює видання II тома, куди мають увійти: а) автобіографія (як тепер відомо, написана Кулішем — але все одно Шевч[енко] дав на неї санкцію. В виданні треба тільки брати в [ ] те, що Куліш говорить: б) «Слепая» и «Тризна» (вірші, теж цікаві як первообраз «Відьми» і «Марини»), [але якщо, може, Яков[енко] видав би й 3-ій том «Русские произв[едения] Шевч[енко]», то тоді «Слепую» и «Тризну» вже туди], в) «Назар Стодоля» (по «Основі»), г) «Дневник» можна друкувати по «Основі», але там багато пропусків. Отже, треба, щоб Яков[енко] договорив когось з чернігівських українців, щоб йому посилати коректу, й той би поправляв по оригіналу Шевченка в музеї. Попереду треба було б тільки, щоб хтось, перевіривши текст «Основи», подописував пропущене, д) Переписка Шевч[енка]. Це найцікавіше. От до цього й у мене руки сверблять. Але що ж — коли короткі! Я думаю, що можна буде запитати в Львівській комісії Н[аукового] товар[иства] про джерела (бо там теж готують, але коли-то те буде?), засадити когось до переписування тих джерел, що не можна мати під руками («Правда» і всякі галицькі), а «Киев[ская] старина», «Основа» et cet в Росії — це вже не трудно буде добути. Тільки все ж треба буде асигновку на переписку всіх листів. На ділі виходить, що тут моєї [скажемо] заочної редакції буде мало, бо що ж з того, що надруковане я коректуватиму по переписаному (кимсь). Тут-то й уся сила в тому, щоб переписано було без помилок. Але, врешті, я ще не уявляю собі, чи так багато довелося б переписувати. Ось напишу Степаненкові, щоб вислав шевченківський покажчик (Комарова), то, може, дещо можна буде скомбінувати.

Одно слово — другий том мене найбільш цікавить, і якби тільки хоч на 2 шаги здоров’я, то й обома руками...

P. S. A щодо шкільного «Кобзаря», то коли б хоч 3 дні мене не прикручувало, то вже таки скінчу — хотілося б написати малу біографійку та й посортувати до краю мої вирізки. Як в одній, то й в одній книжечці! Це як знаєте... Тільки що буде одна й дорога, а то було б три — й дешеві... Але щодо цільності — то вигідніш в одній...


10(23) липня 1910 р., Аркашон


III, 52122






670. О. О. Русов до П. Я. Стебницького


Згадував минулі часи, коли заводили усякі федерально-автономістичні гуртки та ходив був-єм до Беклемішева та Рєпіна в справі про пам’ятник Шевченка! А невже ж тепер, коли усі наші /316/ скульптори «осоромишася» 1, ніхто до їх не ходить — ні Вовк, ні Ви, ні Чижевський?!!

Думалося тоді й Т[оварист]во задля оберігання пам’ятників Шевченка (його могили і того, що буде у Києві) скласти; вже й проект устава був складений, а далі вже нічого й не чуть! Звісно, у Києві нам (тобто Науменкові) дулю під самий ніс піднесли, а якби взялися за це Рєпін, Беклемішев, Ковалевський Володимир Іванович, і Морський, і митець маляр 2, що жив над «Надеждою» на Гоголівській, да ще другі, що згоджувалися підписатися під проектом устава, — то не теє б вийшло! І чого це про цю справу усі замовкли? Але ж хоч би Вовк, — був він допіру і «в Париже і того поближе», — або Чижевський, що складав проект, — або хоч і Ви, — чом не ходите та не їздите до Рєпіна на дачу, чом не оббиваєте йому порогів?

Скажіть Рєпіну, що я вже, славу богу, після того, як був у його, прожив вже три роки: значить, мені зістається ще тільки 7 літ дожити до того, щоб я йому свою голову на зразок для Сократа оддав 3.

То вже, їй не-їй, привезу свою голову, аби б він зробив проект пам’ятника Шевченкові на тему:

І день іде, і ніч іде,

І, голову схопивши в руки,

Дивуєшся: чому не йде

Апостол правди і науки?!

Не хто другий, як він може піднятися до високої сили цих 4-х стихів, то він і повинен зробити пам’ятник на цю тему! Недаром же я йому «Кобзаря» одніс!

Да біжіть скоріше усі троє до його на дачу (де я влітку й зимою був) і кажіть, що навколішках благаємо його, іменно його, а не кого другого, зробити цей проект, бо строк вже невеликий до февраля зістався. А грошей вже половина зібрана (пишуть у «Раді», що вже 102 тисячі є), то може й усі 200 тисяч, про які він натякав, тоді скоро зберуться. А щоб збиралися, знов до Морського зверніться, щоб на ноябрь місяць готовив з Арабажиним, чи Грибинюком, чи хто там тепер у клубі найстарший —



1 15 травня 1910 р. відбулося засідання жюрі першого міжнародного конкурсу на пам’ятник Т. Г. Шевченкові в Києві під головуванням Л. Позена, яке розглянуло 64 проекти. На конкурс пам’ятника Олександру II, що одночасно проходив у Києві, надійшло тільки 20 проектів. Царські чиновники, які входили до складу жюрі, доклали зусиль, щоб провалити конкурс на пам’ятник Т. Г. Шевченкові, хоч серед поданих проектів були і високохудожні твори. Наприклад, проект М. Гаврилка.

2 Не встановлено.

3 І. Ю. Рєпін звернувся до О. О. Русова з проханням дозволити змалювати його голову для однієї з картин, де мав бути зображений Сократ. О. О. Русов дав згоду позувати через 10 років, а якщо І. Ю. Рєпін візьметься за проект пам’ятника Т. Г. Шевченкові, то готовий позувати хоч зараз. /317/



знов, кажу, такий же бучний концерт з ярмарком, з «Наталкою Полтавкою» тощо, щоб ще одну тисячу або дві зібрати. Як почати це заздалегідь, то можна буде й молодіж усіх вищих шкіл, що іменем Шевченка одбирають субсидії з нашого Т[оварист]ва, і старих, і таких, як Давидов (та Слатіна), що збирається уже Виборного грати, притягти до цього діла!


13(26) липня 1910 р.


III, 52614







671. M. M. Коцюбинський до Об’єднаного комітету


Дякуючи за честь, яку зробив мені Комітет обранням в члени жюрі для оцінки проектів памятника Т. Г. Шевченку, повідомляю, що я згожуюсь взяти участь в роботах жюрі.

Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном, а не в Чернігові, куди адресовані були запросини.


14(27) липня 1910 р., о. Капрі


II, 28662, арк. 269







672. В. П. Степаненко до Г. Д. Саливона


Картки Ваші 1 продаються потроху. Зараз у нас єсть п’ять ріжних видань откриток з портретом Шевченка, і йдуть більше ті, котрі коштують по 3 коп.


23 липня 1910 p., Київ


III, 60602







673. M. M. Щербина-Крамаренко до Об’єднаного комітету


Первого мая с. г. были посланы... два эскиза памятника Шевченко; один под девизом «Золотая шестиконечная звезда в чорном обруче» и другой эскиз — с двумя девизами: «Золотой цветок» с правой стороны паспарту и «Красный треугольник» с левой. Покорнейше прошу прислать означенные эскизы в количестве 3-х рисунков с пояснительными записками и конвертом.

Прошу выслать условия нового конкурса и прошу сообщить, если возможно, к какой категории по приемлемости идеи эскизов были отнесены собранием жюри означенные эскизы.


23 июля 1910 г., С.-Петербург


II, 28662, арк. 379



1 Картки з зображенням Т. Г. Шевченка роботи Г. Д. Саливона. /318/








674. В. M. Доманицький до П. Я. Стебницького


Мабуть, іще до останніх двох поправок — Ваша правда. Щодо «дивись», а потім «давись» — то нема чого й казати, що правда Ваша, хоч в оригіналі, може, й и стоїть. Але у Шев[ченка] часом стоїть явне и, а воно таки а.

Щодо «аж говорить», то чи не помилка се у мене? Погляньте ще в наше 1 видання. Бо коли й у Романчука «горить», і в моїм «Критичнім росліді» не зазначено, то просто се помилка замість «горить».

Страшенно жалкую, що позавчора послав великого листа простим. Коли б не пропав.

А з шкільним «Кобзарем» ніяк не йде, і вчора знов погіршилося.


25 липня [1910] р.


III, 52123







675. В. Буряченко до Благодійного товариства по виданню загальнокорисних і дешевих книг


Бл[агодійне] тов[ариство] має видрукувати 3 видання «Кобзаря». Позаяк ця книжка дуже популярна і розійдеться в багатьох прим[ірниках], бажано було би видрукувати десь на обгортці каталог укр[аїнських] книжок, найбільше бажаних до розповсюдження.


1 серпня 1910 р.


III, 53164







676. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Нарешті, недивлячись на гарячку, скінчив там якось свою біду з шкільним «Кобзарем». Нашкрябав біографійку — ні к селу, здається, ні к городу...

Взагалі, перш ніж докладуватимете зборам, уважно все перегляньте і батьківською рукою походіть.

Весь матеріал виглядає так, що його можна скорочувати. Багато з знаками (?) — се до Вас спеціально: як Ви знайдете.

Як буде колись коректура, то біографію дуже просив би прислати на перегляд. Над віршами я не давав заголовків — не хотілося по львівському робити, що до кожного шматочка повидумували заголовки. Мало ілюстрацій — особливо для другої половини.


1 серпня 1910 р.


III, 52126


/318/








677. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Чи Ви зберігаєте оригінали 3-го видання, що я просив Вас? Не викидайте, будь ласка, — може, ще мені здадуться.

А «говорить» замість «горить» безперечно наш коректурний «зевок» в 2 виданні. Поправити я не міг, бо до того не було матеріалу (вірш цей тільки в захалявній книжці Ш[евченко], а для 2 вид[ання] я ж її не мав, бо використав для 1-го!).

Що скажете про «Шкільний кобзар», що вчора Вам послав?


2 серпня 1910 р.


III, 52124







678. М. М. Могилянський до П. Я. Стебницького


Я очень счастлив, многоуважаемый Петр Януарович, что обратился к Вам по делу об издании «Дневника» Шевченка и таким образом сразу выяснил себе, что мне заботиться не о чем. Происхождение моего плана в кратких чертах таково: прошлым летом я ознакомился с рукописью «Дневника» и сделал для себя из нея обширныя выписки, собираясь к 26 февраля 1911 г. выпустить обширную работу, посвященную Шевченке. Другие занятия отвлекли меня от этой задачи (теперь не знаю, успею ли что-нибудь сделать ко дню уже столь близкому), и я успел лишь поместить небольшую заметку о «Дневнике» в февральском № «Жизни для всех» за этот год. Чувствуя, что, весьма вероятно, предполагавшаяся работа о Шевченке не будет сделана мною, я начал мечтать об издании столь интересного «Дневника». То, что в течение 50 лет собственники литературных прав не собрались издать «Дневника» (ведь и после 1905 г. уже прошло 5 лет), меня убеждало в том, что с этой стороны препятствий не будет. А зимой я как-то беседовал о «Дневнике» с А. И. Лотоцким, и он же внушил мне мысль поискать издателя. Поиски увенчались в конце мая неожиданным успехом: за издание согласилась взяться весьма солидная фирма с тем, что я составлю к тексту «Дневника» историко-литературные комментарии и напишу более или менее обширное предисловие. Так что поверьте, если бы этому изданию суждено было увидеть свет, оно было бы выполнено с величайшей тщательностью и любовью, а «случайного» характера отнюдь не носило бы. Теперь я, конечно, оставляю мысль об этом издании, так как преследовал единственную цель — дать книжному рынку «Дневник».

Всемерно поэтому желаю успеха изданию Яковенка и желаю лишь скорейшего его осуществления. Так как рукопись «Дневника» весьма солидных размеров (я думаю, не менее 10 печатных листов; в моем издании с комментариями и предисловием я рассчитывал на 12 — 14 печ. л.), то «Дневник» даже в отдельном /320/ издании выглядел бы не брошюркой, а книгой. Я уже начал было подготовительные работы, и если бы я преследовал иные какие-либо цели, кроме желания дать читателям «Дневник», я мог бы выпустить его к 26 февраля (остается ведь всего 1/2 года), тем более, что издание Яковенко едва ли успеет появиться много раньше, но, повторяю, издание Яковенко осуществит мою мечту, а потому я от своего предприятия отказываюсь и жду с нетерпением выхода в свет II тома «Кобзаря» 1. (Кстати, мое издание предполагалось украсить снимками с собственных картин и эскизов Шевченка, иллюстрирующих его пребывание в ссылке, и фотографическим снимком с 1-го листа рукописи «Дневника»).

Очень счастлив, что вовремя обратился к Вам и таким образом понапрасну не затратил слишком много труда и энергии.


5 августа 1910 г., Чернигов


III, 52531







679. В. М. Доманицький до П. Я. Стебницького


Ну, очевидно, ще далеко «Кобзареві» (тексти) до канонічного. І не тільки ті 5 прикладів, що Ви подаєте, — мало не всі «політичні» («Сон», «Кавказ») страшенно непевні, і з варіантами в них прямо біда. Над цим треба ще поморочитися, і не мені самому це викінчити.

Що ж до присланих Вами 5 «антимузикалій», то запевняю Вас, що так-таки й стоїть в оригіналі, і якщо тут поправляти, то се вже буде підправка Шевченка (інша річ, що, може, де в чому він «описався», помилився і т. п.), але об’єктивних даних для підправки ми не маємо.

От хоч би й «Великомучениче святий». Ви кажете, що, мабуть, Ш[евченко] хотів сказати «Великомученик святий!» Але Шевченко], як бачимо, пожертвував навіть складом (один зайвий), аби сказати по-українськи (як учениче, наставниче). Так само й бісового — знов для «грамотності» жертвується віршова музика... В оригіналі як дріт стоїть: «бісового», а бісого — Шевч[енко] не сказав би, мабуть. А що таке «бісий», то я, наприклад, і не знаю.

В такому місці як «не викроїлось, і драму» — тут, може, прямо недогляд поета — тим більш, що маємо се тільки в брульоні (в чорновику), а ніде воно не друкувалося аж до наших часів.



1 Вперше уривки Шевченкового «Щоденника» опубліковані в «Основі» (див. кн. за травень — грудень 1861 р. і січень — серпень 1862 p.). Тільки через 50 років «Щоденник» був надрукований повністю мовою оригіналу у виданні Яковенка (Твори Т. Шевченка в 2-х томах, т. II, 1911, с 145 — 342). Про підготовку цього видання і йдеться в листі М. М. Могилянського до П. Я. Стебницького. /321/



«Або б в калюжі» — погано, що й казать, але знов так стоїть.

Ех, якби-то здоров’я — взявся б до 2-го тома «критичного розсліду!» Матеріалу — боже мій!


12 серпня 1910 р.


III, 52125







680. І. І. Щітківський до командира 3-го кубанського батальйону


С надлежащего правительственного утверждения г. Киеву предстоит украситься памятником поэту Т. Г. Шевченко, певцу Украины, славной казаччины и всего былого Войска Запорожского, для каковой цели и разрешен сбор пожертвований по всей России.

Приток пожертвований на сооружение этого памятника поступает главным образом из мест с украинским населением.

Предполагая, что сооружение достойного памятника великому украинскому поэту не будет чуждо и вверенному Вам полку, хотя и давно покинувшему, в лице предков, родную Украину, но, как прямым ея потомкам, поддерживающему духовную связь с родиной, Объединенный Комитет, препровождая при сем подписной лист за № 4277 для сбора пожертвований на памятник, имеет честь обратиться к Вам... с просьбой не отказать принять участие в сборе пожертвований на сооружение памятника во вверенном Вам полку... При сем препровождается два экземпляра плаката с биографией поэта.


17 августа 1910 г.. Киев


II, 28681, арк. 47







681. А. І. Бондаренко до Об’єднаного комітету


Пока я узнал адрес Комитета и по другой причине, то потерял чертеж памятника Т. Шевченко, которого теперь не смогу сделать по времени, и в таком случае я скажу вкратце на словах: на памятнике Т. Ш[евчен]ко должен стоять спокойно, в одной руке держать лист бумаги или книгу «Кобзарь», где должно написано поучение из его сочинения, а другой рукой — указывать и обращать взоры к молодым людям (пару молодых также должно изобразить, вместе или отдельно), научение выбрать из «Кобзаря», касающееся любви... ибо его жизнь была целью поучить и вразумить молодых холостяков обоего пола от пагубного «кохання».


17 августа 1910 г., с. Байковка, Подольской губ.


II, 28662, арк. 398


/322/







682. M. Ф. Федоровський до Об’єднаного комітету


Горя желанием принять участие в сооружении памятника незабвенному Т[арасу] Гр[игорьевичу] Шевченко, прошу уважаемый Комитет принять от меня из тысячи заказанных экземпляров 400 (сто оставляются для Петербурга и Москвы, а 500 для особой брошюры, еще не составленной) для продажи в пользу памятника Т[арасу] Гр[игорьевичу], полагаю, по цене не ниже двадцати коп. Они легко могут разойтись. Если Комитет изъявит на то свое согласие, то прошу известить меня (Мустамяки, Финл. ж. д., д. Рески-Ярви; дача г. Леонтьева).

Работа Ю. Н. Бразоль в двух видах подвигается. Дай бог чтоб памятник вышел на славу, а не такой, какой поставлен Гоголю в Москве. Мне кажется, памятник должен быть не только художественным, но и идейным. К началу сезона желательно организовать ряд лекций, концертов, чтений и пр. для сбора средств. В Киеве, наверно, так и будет. От души желаю успеха.


22 августа. 1910 г., Рески-Ярви


II, 28662, арк. 414








683. А. Г. Вязлов до Б. Д. Грінченка *


На Вашу открытку я воздержался с ответом потому, что я был в заседании рады «Просвіти», а 10-го в Комитете по постр[ойке] пам[ятника] Шевченко. Хотелось два-три слова сообщить Вам об одном и другом. Делами рады «Просвіти» похвалиться нельзя... На последнем заседании К[омите]та по постройке пам[ятника] Шевченко прошли дела далеко лучше, чем ожидалось. Подробности предыдущих заседаний Вы уже знаете из газет, а завтра будут напечатаны подробности последнего.

Камнем преткновения была брошюра «Час» — «Життя Шевченка», — против которой так восставал Дараган за ее якобы тенденциозность. К счастью, нашу сторону приняли такие тузы, как Галаган-Ламздорф и Лизогуб. Председатель Дьяков, который стоял на примиряющей позиции, сразу перешел на нашу, заявив, что он подчиняется большинству. Так[им] об[разом], «Час» одолел. Конкурс утвержден окончательно. Я один отстаивал значительное повышение премии. Удалось повысить вдвое, но довести до той высоты, которую имела ввиду рада «Просвіти», никак нельзя было: жалели денег. Удалось также добиться объявить конкурс международным. Стремление есть поставить памятник в 1911 г. Денег всего около 45 т[ысяч].


12 жовтня, 1910 р., Київ


III, 35988



/323/







684. В. П. Степаненко до П. Я. Стебницького


А скілько ще зосталось «Кобзаря» 3-х рубл[ьового]? Добре було б, якби його швидчій розпродать, а то ось не за горами й вільне 1 вид[ання] його!..


20 жовтня 1910 p., Київ


III, 52743








685. Г. І. Маркевич до П. Я. Стебницького


Дякую за протекцію у продажі «Кобзаря». Але у мене в самого небагацько зосталось «Кобзаря» в 60 к. Вашого видання, а що й зосталось, то те жвавіше й охотніше купують, ніж видання Яковенкове.

Д. Залізнякові я написав зараз же і запитав його, чи не вислать йому «Кобзаря» Вашого видання 10 шт., а видання Яковенкового — 40 шт. Як згодиться, то я й одішлю йому зараз же з відповідною скидкою.


30 жовтня 1910 p., Полтава


III. 52517







686. В. І. Яковенко до Г. П. Житецького


Я приступаю к осуществлению своей мысли, о которой мы как-то беседовали у П. Я. Стебницкого — к изданию второго тома Шевченка. В него войдут: «Автобиография», «Дневник», «Назар Стодоля», «Переписка» и «Дело» Шевченко, рукопись которого, как Вы говорили, имеется у Вас. Вот я и обращаюсь теперь к Вам: предоставьте мне возможность воспользоваться этой рукописью. П. Я. Стебницкий говорил, что Вас трудно застать дома, поэтому пишу Вам предварительно и прошу назначить место и время, чтобы я мог переговорить с Вами и получить рукопись. Так как времени для напечатания остается немного, то просил бы сделать это возможно скорее.


30 октября 1910 г., С.-Петербург


I, 49499



1 Напевно, малось на увазі трете видання «Кобзаря» за редакцією В. М. Доманицького (К., 1910), яке було тоді на виробництві. Але згодом, 10 лютого 1911 р., на всі ці видання було накладено арешт. /324/









687. Київський український клуб до Об’єднаного комітету


Правление Киевского украинского общественного собрания (Киевский украинский клуб) сим имеет честь уведомить Комитет, что от клуба по настоящее время собрано на памятник Т. Г. Шевченко и внесено в кассу Киевской городской управы в текущем году по квитанциям; от 25.II за № 388 — 437 р. 70 к., от 27.VII № 1360 — 262 р. 61 к., от 31.VIII № 1562 — 136 р. 92 к., от 13.Х № 2088 — 100 р., от 25. X № 2197 — 30 р. и от 22. XI № 2550 — 35 р., а всего 1002 рубля 23 к. Вследствие чего правление клуба просит Комитет о зачислении действительным членом Комитета от клуба Николая Витальевича Лысенко.


26 ноября 1910 г.


II, 28663, арк. 124







688. В. П. Степаненко до П. Я. Стебницького


Паки і паки приклоняю коліна й повертаюсь до Вас з великим проханням. Поможіть нам в цім ділі, а ми Вам одслужимо десятирицею. В. Яковенко видає «Ілюстрованого збірника творів Т. Г. Шевченка» й закликає вносити передплату на його. Він каже: «Хто замовить до 15 січня «Збірника» на 200 руб., має 30% скидки, а на суму 300 р. — має 35%». Чи не могли б Ви як-небудь зробити так, щоб мати 30% і без передплати. Можно поручитись, що через нашу книгарню перейде «Збірника» найбільш.


30 листопада 1910 p., Київ


III, 52745








689. В. С. Закаблуковський до Об’єднаного комітету


При письме Комитета от 20 мая с. г. за № 1046 я получил подписной лист за № 3390 для сбора пожертвований на сооружение в гор. Киеве памятника нашему славному Тарасу Григорьевичу Шевченко. Собранные мною по этому подписному листу двадцать (20) рублей сего числа я перевел почтовым переводом в адрес Киевской городской управы. Подписной лист при сем прилагаю. Если возможно, не откажите напечатать в одном из ближайших №№ «Рады» список жертвователей по этому листу, — как оправдательный для меня перед жертвователями документ, что деньги, собранные мною, я действительно выслал в Комитет. /325/

Трудная вещь — распространение такого рода подписных листов и привлечение жертвователей! Много приходится встречать таких лиц, которые с удовольствием подписали бы, но... боятся всякого рода осложнений: как бы и их, вместе со всей Украиной, не заподозрили... в сепаратизме..


10 декабря 1910 г.


II. 28663, арк. 8








690. П. Я. Стебницький до І. І. Щітківського


Как Вам известно, наше общество, совместно с петербургским же обществом имени Т. Г. Шевченко, является крупным жертвователем в фонд памятника Шевченку. На эту цель оба общества предназначили половину чистого сбора от изданного ими «Кобзаря», который по предварительному исчислению должен составить около 6.000 рублей. Половина этой суммы, т. е. 3.000 р., уже выручена обществом и внесена в кассу Объединенного комитета. Но из остальной части пожертвований, которые еще не собраны, значительная часть находится в книгах «Кобзаря» дорогого типа (по 3 р. экземпляр), продажа которых идет вообще весьма медленно.

Для того, чтобы, с одной стороны, скорее погасить свой моральный долг перед фондом памятника Шевченко, а с другой, чтобы поставить продажу дорогого типа «Кобзаря» в такие условия, которые будут способствовать более успешной реализации остатка издания, мы предполагаем передать известную часть этого остатка натурою в распоряжение Объединенного комитета, который, быть может, нашел бы способ распространить дорогой «Кобзарь» вне обычных путей книжной торговли, пользуясь для этого наступающими юбилейными днями, всегда вызывающими оживленные интересы к данному автору.

Прежде чем обратиться по этому поводу с официальным предложением в Объединенный комитет, я позволяю себе побеспокоить Вас покорнейшей просьбой уведомить меня известным образом, считаете ли Вы предполагаемую форму пожертвования вообще удобною и целесообразною, думаете ли Вы, что Объединенный комитет действительно сможет скорее реализовать наши книги, чем мы это делаем сами, и можно ли в таком случае отдать Комитету весь остаток дорогого «Кобзаря» (около 500 экз.) или только часть. Мы полагали бы передать книги в той цене, в какой их у нас берут книгопродавцы, т. е. со скидкой 30% (по 2 р. 10 к. экз.). Таким образом, если бы Комитет значительную часть реализовал по номинальной цене (3 р.), то этим он мог бы даже повысить размер выручки против наших предложений.


18 декабря 1910 г.


I, 12822


/326/








691. В. M. Доманицький до П. Я. Стебницького *


2) Щодо гріхів моїх тяжких, в яких мене оце зараз ізоблічаєте, то: а) «Передмову», розуміється, як тепер ми бачимо, годилось би, і весьма навіть, перетягти у «Примітки». Але, на жаль, з початку друкування і я, — та й усі ми, дивилися не тими очима на деякі деталі, що зараз... Навіть отсе й зараз, якби цієї першої передмови були не пересадили на задворки, то і те «Предисловіє» до «Гайдамаків» не виглядало б такою сиротою посеред моря поезії... Ну, та вже przepadlo 1.

б) Про «Оглав»... У понеділок рано я перевірив сторінки оглава і чи всі поезії, і двох не долічився (про це Ви знаєте). А помилки («Як маю я женитися» — замість — «Нащо мені») — не доглядів, і за це мені ганьба.

с) Що ж до «Помилок» — то І друкарня не прислала мені з коректою оригіналу (так я й не знаю, де він дівся), але я перевірив усі сторінки і навіть рядки по аркушах (так bóg swięty). А що ви пишете про несхожість у нас в рядках: у мене 5 зв., а у Вас — 4; у мене 12, а у Вас — 11, то таких може й більше виникнути, бо це сталося од того, що ми неоднаково розуміємо лічбу рядків: я лічу за рядок: і дату (напр., 1847), і місце під нею, і число розділу (III чи IV)... от в «Гусі» якраз і трапляється по дорозі розділ (III), який я також лічу за рядок (і це ж, мабуть, так воно й повинно бути — бо не «пустое ж пространство»?). Одну помилку, дійсно, зробив: 159 має бути 5 зн., а не 4 зн. В 38-му аркуші немає нічого. Аркуші 4 — 9 для «Оглаву» дивився і зараз — там нічого не пропущено, бо всього 3 чи 4 поезії, а то все «Гайдамаки».

А от один дріб’язок, то таки, мабуть, і Ви слідом за мною пропустили, а власне: на стр. XIV (чи XV — по новому розкладу?) — в «Оглаві» книжки має бути: Л. Поставлю хатку, — але я цей Л. загубив. Сьогодні написав в друкарню; якщо не вийшло ще з машини, то причеплять. А ні — то й без Л останемося.

Взагалі, треба правду сказати, і «Примітки» і «Оглав» писав немов в «сонном видении», — якось без ладу і без тями; і доводилося хапатися з коректами, і через те пішло це все не перевірене (в «Примітках» сторінок поезій я так-таки і не перевіряв!).


20 грудня 1910 р.


III, 52130



1 Пропало (польськ.).









692. О. Т. Богаєвський до І. М. Стешенка


Невеличкий гурток щирих українців у Кременчузі щороку святкує роковини незабутнього і славетного нашого поета Тараса Григоровича Шевченка, а в 1911 р. думаємо присвятити вечір /327/ Тарасові якомога лучче, по случаю 50 рок[овин] со дня його кончини. Шановний д. Афанасій Дирдовський, що тепер лікуєтьтя у Києві, дав нам звістку, що Ви згоджуєтесь прочитати у нас в Києві на цьому вечорі реферат про життя і діяльність Тараса. Ми дуже будемо раді за Вашу ласку і просимо прийняти участь у вечорі Шевченка прочотом реферата. Вечір думаємо одбути у неділю або в понеділок 27 — 28 февраля. Ваша дорога і все інше буде прийнято на наш кошт з великою дякою! Програма вечора: ре[ферат], читання творів Тараса (декламація), хор і бандуристи. Дуже просимо Вас, вельмишановний д. Іван Матвійович, будьте ласкаві, не гайтесь з відповіддю на це письмо, на яких умовах Ви можете прийнять участь в нашім вечорі, присвяченім Тарасові, то ми зараз приймемся за хлопоти разрішенія вечора у адміністрації.


28 грудня 1910 p., Кременчук


III, 63552








693. Гурток Нікольськ-Усурійських українців до Об’єднаного комітету


Гурток Нікольськ-Усурійських українців бажає вшанувати пам’ять батька Т. Г. Шевченка з приводу 50-х роковин його смерті. Але не маючи в своєму гуртку такого досвідченого чоловіка, котрий би зміг зложити реферата й показати своєму гуртку й громадянству всю величність постаті творця безсмертного «Кобзаря», змалювать його з усіх боків його творчості — як боронця України, поборника правди і добра, страдника за долю «малих отих рабів» і великого художника, — я, по дорученню гуртка, звертаюсь до вас і прохаю не залишити це прохання, вислати накладною платою такого реферата та скільки-небудь примірників дешевого життєпису... Свято має бути 19 февраля. Увесь прибуток — на пам’ятник.


30 грудня 1910 р.


II, 28663, арк. 40







694. «Харковець» до Об’єднаного комітету


Прочитав в газете «Речь» объявление о предстоящем сооружении памятника украинскому поэту Т. Г. Шевченко — мысль, для меня, украинца-малоросса (Харьковской губ.), не безразличную, но, будучи административно сослан в далекую неприветливую Сибирь ( в Тоб[ольскую] губ[ернию] по 25 ноября 1911 года), а посему не имеющий возможности, если не вложить свою лепту в памятник батька Тараса, то хотя серьезно следить за ходом /328/ и выполнением задуманной благодарн[ыми] сынами отчизны цели, констр[укций] и устр[ойства] памятника], я прошу Объединенный комитет принять от меня искреннее пожелание успехов в выполнении на Вас возложенного дела — увековечения дорогого поэта Малороссии — Т. Г. Шевченко.

Кроме сего, не претендуя ни на какое-либо конкурсное соревнование, а тем менее на получение премий, я просил бы Объединенный комитет (если моя мысль не покажется Вам абсурдной) подать мысль (чрез журн. «Зодчий») конкурентам, конструирующим памятник Т. Г. Шевченко, изобразить последняго на пьедестале в стоячей позе и с соответствующим выражением лица, запечатлевшим и укор, и грусть, и гордость, кои могли бы обращать сынов Украины внимание и понимание батька Тараса слов: кажется (?)

За шмат гнилої ковбаси

У тебе матір попроси —

Її не пожалієш ти, віддаси!

(за буквальность не ручаюсь, но смысл слов этих мне как малороссу врос в глубокие тайники моего сердца). Эти слова поэта-страдальца для всякого человека могут быть и укором и симптомом самопознания своего собственного «Я».


[1910] р.


II, 28662, арк. 361








695. П. М. Стешенко до І. М. Стешенка


Звертаюся до тебе за серйозною порадою в справі видавництва укр[аїнських] книжок. Річ ось в чому. Харківська укр[аїнська] книгарня дуже скаржилась нам на те, що нема книжок, нема видавців і т. д. Є пекуча потреба видати «Кобзаря», «Малий словник», «Енеїду» і т. д. Ми з моїм другом, інженером А. В. Гамаженком, маючи трохи вільного часу і трохи грошей, наважилися заснувати невелику видавничу спілку... Поки що нас тілько двоє, але можливо, що будуть ще люде, бо багато є охочих. Але ми самі не думаємо хапатися брать у спілку людей без літературної освіти, а до того ще і з малими грішми.

Ми кладемо в діло зараз по 5 тисяч, плюс до того наші знайомства з друкарнями, паперовими крамницями і т. д. Гадаємо так, що на перше видання досить буде і цього, а там видно буде. Коли наша проба не буде для нас гіркою кислицею, то ми зможемо і поширити справу, а може, і спеціалізуватись на ній. Але це діло будучини. Зараз же я почну з суті діла. Для проби ми порішили видати повного «Кобзаря» 20 тис. примірників (але зредактувати так, щоб зробити його стереотипним, і тоді друкувати без набору). Умови такі: ціна по передплаті, яку маємо оголосити в часописах, — 2 р. 50 коп., на продаж — 3 карб., /329/ книгарям 20% знижки; з пересилкою — на 50 коп. дорожче. Видання, безперечно, маємо дати хороше, т. е. найбільш можливий формат аркуша, хороший папір, міцну паперову обгортку (не перепльот), яку, можливо, що уквітчаємо чимсь з орнаментів С. І. Васильківського, коли це не важко буде з технічного і грошового боку. Ціну можна було б призначити і дешевше, але, вважаючи на те, що книгарні продають по 1 р. 25 коп. тілько перший том поезій дуже слабого видання спілки «Друкар» у Петрограді, а також маючи на увазі можливі всякі перешкоди, ми призначили таку ціну.

По цій ціні можна додержати твердо свого слова відносно паперу і іншої моральної чистоплотності видавництва...

Поезії ми беремо цілком по примірнику другого видання О-ва ім. Т. Г. Шевченка і т. д. 1908 року, ред. Доманицького, яке було безплатним додатком до «Ради». Не знаю тільки, чи можна друкувати без дозволу наслідників передовицю — життєпис Доманицького, чи ти нам порадиш другу яку, або, може, даси свою. Може, ти захотів би пристать до нас у товариство або взять на себе тілько редакцію, а ми з Гамаженком видавництво, то напиши нам твої умови.

Потім того ось таке ще питання. Чи не можна було б друкувати вірші на одному аркуші в два рядки. Міста вистачить, а паперу удвоє менше треба було б. Чи вже по старим традиціям друкувати в один рядок?

Будь ласка, негайно дай мені відповідь на ці запитання, бо дуже багато забалакали ми про цю справу і тягнуть не хотілось би; або покинуть, або починать роботу, купувать папір і т. д. Чи думає «Криниця» або хтось інший видавати у Києві «Кобзаря» і коли іменно. Може, ми тоді тут щось друге видамо. Будь ласка, напиши мені відносно «Кобзаря» і «Словника».


[1910] p., Харків


III, 63881








696. М. Ф. Комаров до Є. X. Чикаленка


Тепер же моє прохання до Вас. У Томську єсть у мене знайомий городський архітектор Фішель. Хоч він і єврей, та почитатель Т. Шевченка, і до того — чоловік дуже здатний і з фантазією. Він давно марив про те, щоб, поки буде дозволений пам’ятник Шевченкові, взятися за проект пам’ятника, а я, знаючи його, сподіваюся, що його проект буде не з останніх. Тепер він студіює «Кобзаря» і біографію, писану Кониським, і вже почав працювати над проектом пам’ятника. Телеграмою він прохав Київ[ську] гор[одську] управу вислати йому програму конкурсу і план місцевості. Будьте ласкаві, спитайтеся — чи послали, а як ні, то, може, Ви візьмете і перешлете мені, а я вже пішлю йому. Ще /330/ просить він от що: «Опишите свои личные впечатления о площади памятника, ея особенности, а главное — самую красивую точку площади, т. е. откуда может и должен быть виден весь памятник сразу». Але ж я давно не був у Києві і тієї містини не знаю, то прошу Вас написати мені на особливому листочку по-рос[ійськи], щоб послати Фішелю одповідь на це запитання, а коли можна добути фотографії з тієї містини і взагалі зо всього майдану, то, будьте ласкаві, пришліть. Ще ось що: дуже він хоче знати — які були любимі квітки Тараса Григоровича? Може, хто-небудь начитував або чував про це (Єфремов, Лисенко або хто з старих), то теж напишіть мені.


(1910 р.)


X, 30353













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.