[Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. — К., 1991. — С. 24-26.]

Попередня     Головна     Наступна             Коментарі





ВСТУПНЕ СЛОВО



Життя Т. Г. Шевченка завжди інтересовало мене до високого ступня, а проте, до р. 1891 не приходило мені ніколи на думку взятися до написання його життєпису. Спонукало ж мене до праці, що нині подаю, от що:

Коли р. 1891 стало знати, що справу реорганізації Товариства ім. Шевченка на Товариство Наукове можна уважати доведеною до здійснення, я бажав, щоб першим виданням зреформованого Товариства була можливо повна, докладна життєпись патрона Товариства, написана рідною його мовою. З просьбою написати таку життєпись вдавався я до чотирьох учених українців, що, як я запевне відав, інтересовались життям нашого поета і працювали — хто коло життєписі, хто коло розгляду творів поета. На жаль, «брак часу» не дав шановним ученим сповнити се. Відаючи, що вп. М. К. Чалий злаштовав друге видання своєї праці «Тарас Шевченко и его произведения», я вдався до його, просячи, чи не переложив би він свою працю на рідну мову і дав видати нашому Товариству. Д. Чалий перекладу на себе не взяв, але, нехай здоров буде, згодився, щоб я переложив його працю, і охоче дав мені перечитати першу главу своєї праці, влаштованої до другого видання. Перечитавши її в гурті з близькими до мене людьми і порадившись, ми впевнилися, що братися за переклад не можна, а ще менш можна сподіватися можливості виконати умови перекладу. Тим часом наближалася година друковати першу книжку органу зреформованого Товариства — «Записок». А вже ж та перша книжка повинна була містити невідмінно біографічну працю про Шевченка. Тоді я за порадою Василя Вовка-Карачевського (земля йому пером!) написав і перечитав близьким своїм товаришам свій нарис «Дитинний вік Шевченка» — і, подавши його до «Записок», став на тому, щоб /26/ збирати життєписний матеріал та, переглядуючи його критично, написати нариси про ціле життя генія нашого слова.

Впродовж майже п’яти літ я не жалів ні часу, ні праці, ні коштів на збирання матеріалу і на неминуче потрібні поїздки кільки разів на села, де перебував Шевченко під час важніших моментів свого віку до заслання. Як спроможно було і як зумів, я написав і надруковав в «Записках» і «Зорі» свою працю, обнявши ціле життя многострадального поета.

Тим часом виділ нашого Товариства вдався до мене: чи не взявся б я з своїх нарисів скомпонувати суцільну біографію Шевченка? Я охоче згодився на се, спонуканий двома причинами: а) пишучи свої нариси, я інде через власний недогляд не спожив іншого матеріалу життєписного; опріч того, заким друковалися нариси, поприходили до мене нові матеріали і декотрі такі, що уважаючи на їх, треба перемінити де в чому не тільки деталі, а часом і грунтовий погляд на той чи сей факт — і б) рік 1898 — рік ювілеїв (250 літ від початку Хмельниччини; 100 літ від часу першого видання «Енеїди» Котляревського; 50 літ від часу скасовання в Галичині крепацтва) — є першим ювілейним роком нашого Товариства 25 літ його істновання. Невіддільною частиною святковання того повинно бути видання, присвячене пам’яті патрона Товариства — дійсного родоначальника нашої літератури, яко сили національно-культурної; оновителя нашого слова і покажчика поступового шляху в сфері національних і гуманно-демократичних ідей.

Одначе зібрані і згуртовані мною матеріали все ще не повні, а через те і чимало ще прогалин в житті Шевченка; до того ж ще не маємо ні історії його творчості, ні критичного розгляду його творів; та й невідомо, чи скоро дождемося ми всього того, без чого повна життєпись, така, щоб всіма сторонами обіймала життя художника, поета, українця і чоловіка діло неможливе.

Праця, яку я подаю, далека ще від такої бажаної життєписі; я вважаю її тільки хронікою Шевченкового життя і прошу як таку її трактовати.

Матеріал, яким я орудовав, я пильновав, простуючи хро-/26/нологічною стежкою, упорядковати так, щоб він давав читачеві, можливо, певну відповідь на питання: що за чоловік був Тарас Шевченко? який його портрет матеріальний? яка була його постать, вдача, характер, серце? чи любив він гроші, чи дбав про вигоди свого матеріального життя? чи любив жіноцтво? які були відносини його до жіноцтва, до близьких йому кревняків і приятелів, до людей взагалі? чого вимагав від людей в своїх зносинах з ними? чи відрізняв в відносинах українців і не українців? що саме і більш за все сприяло і шкодило розвиткові його яко художника і яко поета? коли, де саме і під впливом кого або чого написав він свої твори? яка була його освіта і розвиток взагалі? хто були його керманичі і поклонники? І, нарешті, розгорнути ті душевні його прикмети, що давали, дають і даватимуть йому поклонників.

Чи відповідає моя праця на такі питання — судити не мені; я скажу тільки, що я зробив, що спроможен був зробити, і щасливий тим, що на краю моєї сороколітньої письменської діяльності стане праця про життя того чоловіка-українця, якого я глибоко і побожно шаную.

Є ще одно — найголовніше — питання: які були у Шевченка ідеали в найважніших сферах життя людського? Але на се питання хроніка моя відповіді не дає; відповісти на се питання повинен критичний розгляд Шевченкових творів.


У Києві 14/26 — V — 1897

О. К.










Попередня     Головна     Наступна             Коментарі


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.