[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 80-81; С. 599-601.]
Попередня
Головна
Наступна
Варіанти
ДУМКА
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий,
Бо його носило,
Воно скаже, синє море,
Де його поділо.
Коли милого втопило,
Розбий синє море;
Піду шукать миленького,
Втоплю своє горе,
Втоплю свою недоленьку,
Русалкою стану,
Пошукаю в чорних [хвилях],
На дно моря кану.
Найду його, пригорнуся,
На серці зомлію.
Тогді, хвиле, неси з милим,
Куди вітер віє!
Коли ж милий на тім боці,
Буйнесенький, знаєш,
Де він ходить, що він робить,
Ти з ним розмовляєш.
Коли плаче, то й я плачу,
Коли ні — співаю,
Коли ж згинув чорнобривий,
То й я погибаю.
Тогді неси мою душу
Туди, де мій милий,
Червоною калиною
Постав на могилі. /81/
Буде легше в чужім полі
Сироті лежати,
Буде над ним його мила
Квіткою стояти.
І квіткою, й калиною
Цвісти над ним буду,
Щоб не пекло чуже сонце,
Не топтали люде.
Я ввечері посумую,
А вранці поплачу,
Зійде сонце — утру сльози,
Ніхто й не побачить.
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море...
ДУМКА («Вітре буйний, вітре буйний!..»)
Джерела тексту:
фрагменти тексту цензурного рукопису альманаху «Ластівка», наведені в описі, складеному П. О. Картавовим (РНБ, ф. 341, № 443, арк. 4);
першодрук в альманасі «Ластівка» (с. 23 — 25);
список І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. з виправленнями Шевченка (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 7 — 7 звор.); /600/
«Кобзар» 1860 (с. 36 — 37).
Подається за «Кобзарем» 1860. Рядки 14 — 16, відсутні у прижиттєвих публікаціях, де їх замінено рядком крапок, подаються за рукописною вставкою Шевченка у списку І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 7). Недописаний у списку І. М. Лазаревського рядок 15 «Пошукаю в чорних...» доповнюється словом «хвилях» за фрагментом тексту підготовчого рукопису альманаху «Ластівка», наведеним П. О. Картавовим у його описі цього рукопису: «Пошукаю в чорних хвилях» (РНБ, ф. 341, № 443, арк. 4).
Датується орієнтовно на підставі повідомлення Є. П. Гребінки в листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: 1838 р., С.-Петербург.
Автограф не відомий. В кінці 1838 року Шевченко передав Є. П. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка». Про Шевченкову участь в альманасі Є. П. Гребінка повідомив у листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р.: «Він мені дав гарних стихів на збірник» (Гребінка Є. П. Твори: В 3 т. — Т. 3. — С. 595). За описом П. О. Картавова, підготовчий рукопис «Ластівки» містив писарську копію вірша, підписану поетом. Рядки 14 і 16 було позначено в ній крапками, між ними рядок 15 наведено повністю: «Пошукаю в чорних хвилях» (РНБ, ф. 341, № 443, арк. 4). За цією авторизованою копією вірш надруковано під назвою «Вітре буйний...», без рядка 15, знятого, очевидно, в коректурі, в альманасі «Ластівка» (с. 23 — 25; цензурний дозвіл — 12 березня 1840 р., дозвіл цензора П. О. Корсакова на випуск у світ — 27 квітня 1841 р.; див.: РДІА, ф. 777, оп. 27, № 273, арк. 21 звор.).
У кінці 50-х років XIX ст. поезію переписав з «Ластівки» І. М. Лазаревський (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 7 — 7 звор.). Переглядаючи цей рукопис після повернення із заслання, Шевченко зробив у тексті кілька виправлень олівцем та чорнилом, створивши нові варіанти рядків 9 та 41, вписав рядки 14 — 16. У 1860 р. вірш надруковано в «Кобзарі», де його подано за «Ластівкою» під назвою «Думка», спільною для чотирьох віршів: «Тече вода в синє море...», «Вітре буйний, вітре буйний!..», «Тяжко-важко в світі жити...» і «Нащо мені чорні брови...». Виправлення, зроблені перед тим Шевченком у тексті твору в списку І. М. Лазаревського, в «Кобзарі» 1860 не враховано.
Вірш поширювався в списках. Від публікації в «Ластівці» походить список у недатованій збірці Шевченкових творів (НМТШ, А-546). «Кобзар» 1860 є джерелом списків у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 213 — 214), рукописному «Кобзарі» 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 105 — 105 звор.), записній книжці П. М. Волгіна 1872 р. (ДАРФ, ф. 112, оп. 2, № 636, арк. 37 — 38 звор.), зошиті І. Д. Гиіпоіва першої половини 70-х років XIX ст. (ДАРФ, ф. 112, оп. 2, № 709, арк. 11 — 22 звор.) та ін. У рукописному «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченкові, крім 14 — 16 рядків, випущено ще й рядок 13 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 133 — 134). У примірнику «Кобзаря» 1860, що належав Н. В. Тарновській (ІЛ, ф. 1, № 525), три випущених рядки, 14 — 16, дописано невідомою рукою на аркуші, вклеєному між сторінками 36 — 37. Дописка має різночитання у рядку 15: «Пошукаю в синіх хвилях» й орієнтовно датується початком 60-х років XIX ст. /601/
Зачин вірша — звернення до вітру — посередника між розлученими закоханими — має паралелі в народних піснях («Повій, вітре буйнесенький, з глибокого яру...», «Ой повій, вітре, в тую сторононьку...») та в літературних пам’ятках (плач Ярославни в «Слові о полку Ігоревім»).
