[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 82-83; С. 601-602.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





ДУМКА


Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду,

Нема куди прихилиться —

Хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом,

Утопився б — тяжко жити,

А нема де дітись.

В того доля ходить полем,

Колоски збирає,

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає.

Добре тому багатому,

Його люди знають,

А зо мною зострінуться —

Мов недобачають.

Багатого губатого

Дівчина шанує,

Надо мною, сиротою,

Сміється, кепкує.

Чи я ж тобі не вродливий,

Чи не в тебе вдався,

Чи не люблю тебе щиро,

Чи з тебе сміявся?

Люби ж собі, моє серце,

Люби, кого знаєш,

Та не смійся надо мною,

Як коли згадаєш.

А я піду на край світа,

На чужій сторонці /83/

Найду кращу або згину,

Як той лист на сонці.

Пішов козак, сумуючи,

Нікого не кинув.

Шукав долі в чужім полі

Та там і загинув.

Умираючи, дивився,

Де сонечко сяє.

Тяжко-важко умирати

У чужому краю...











ДУМКА («Тяжко-важко в світі жити...»)

Джерела тексту:

чистовий автограф на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 888);

першодрук в альманасі «Молодик» (X., 1843. — Ч. 2. — С. 91 — 92);

«Кобзар» 1860 (с. 38 — 39).

Подається за автографом. У рядку 3 неправильне написання слова «куда» виправляється на «куди». Відступ між рядками 32 і 33 зберігається за публікацією у «Кобзарі» 1860.

Автограф датований: «Гатчина, 2 ноября 1838 року».

Датується за автографом: 2 листопада 1838 р., Гатчина.

Первісний автограф не відомий. 22 листопада 1841 р. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко звернувся до Шевченка з проханням надіслати свої твори для альманаху «Молодик», що саме тоді готувався в Харкові (Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори: В 8 т. — К., 1970. — Т. 8. — С. 265). Відгукуючись на це прохання, Шевченко переписав вірш з якогось ранішого автографа і 8 грудня 1841 р. надіслав його разом з кількома іншими своїми творами — «Песней караульного у тюрьмы из драмы „Невеста“» та баладою «Утоплена» — до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка. «Що найшлося, те і посилаю», — писав поет. Призначений для «Молодика» автограф «Думки» («Тяжко-важко в світі жити...») написано чорнилом на перших двох сторінках аркуша, складеного вчетверо, на третій сторінці якого Шевченко записав «Песню караульного у тюрьмы из драмы „Невеста“». Під текстом думки — місце і дата написання — «Гатчина, 2 ноября 1838 року».

За цим автографом вірш опубліковано в альманасі «Молодик» (1843. — Ч. 2. — С. 91 — 92). У публікації припущено помилки: у рядку 8 замість «А нема де дітись» надруковано «І нема де дітись». Помилка, ймовірно, виникла внаслідок неправильного прочитання невиразно написаного Шевченком першого слова. Рядки 21 — 32 довільно виділено лапками, що порушило змістово-стилістичну єдність — внутрішній монолог ліричного героя, який починається раніше.

З «Молодика» вірш передруковано в «Кобзарі» 1860 під назвою «Думка», спільною для чотирьох поезій («Тече вода в синє море...», «Вітре буйний, вітре буйний!..», «Тяжко-важко в світі жити...» та «Нащо мені чорні брови...»), і з відступом між рядками 32 та 33.

У новій публікації є пунктуаційні зміни, внесені, очевидно, Д. С. Каменецьким, який виконував технічну роботу над підготовкою рукопису «Кобзаря» 1860. Оскільки автограф «Думки» лишився в І. Є. Бецького, помилки, припущені в «Молодику», не було усунуто.

Таким чином, обидві прижиттєві публікації не відтворюють точно авторський текст вірша, зафіксований спеціально підготовленим Шевченком до публікації автографом.

Вірш поширювався в списках. Від публікації в «Молодику» походять списки: І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. з виправленнями Шевченка в тексті інших творів (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 7 — 7 звор.); І. М. Лазаревського в альбомі Лазаревських (записи 1844 — 1887 рр.) (ІЛ, ф. 1, /602/66, с. 108 — 109); у рукописному «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченку (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 137 — 138). «Кобзар» 1860 є джерелом неповного списку (рядки 1 — 12), без дати (ІЛ, ф. 1, № 52); у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 440 — 441); у рукописному «Кобзарі» 1863 — 1867 (ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 22 звор. — 23; криптонім власника: А. ¥.); у «Кобзарі» 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, с. 106); у записній книжці П. М. Волгіна 1872 р. (ДАРФ, ф. 112, оп. 2, № 636, арк. 15 — 16) та ін.

В основі сюжету твору — фольклорні мотиви сирітства та загибелі козака на чужині. В образі сироти-козака Шевченко уособлює й власні настрої і переживання. Серед джерел думки — одна з поетових улюблених пісень — «Ой не шуми, луже, дубровою дуже...» (куплет цієї пісні він включив до вірша 1848 р. «Ну що б, здавалося, слова...»).










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.