[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 230; 686-687.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Огні горять, музи́ка грає,
Музи́ка плаче, завиває;
Алмазом добрим, дорогим
Сіяють очі молодії;
Витає радость і надія
В очах веселих, любо їм,
Очам негрішним, молодим.
І всі регочуться, сміються,
І всі танцюють. Тілько я,
Неначе заклятий, дивлюся
І нишком плачу, плачу я.
Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость моя.
«ОГНІ ГОРЯТЬ, МУЗИКА ГРАЄ...»
Джерела тексту:
чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 199);
чистовий автограф на окремому аркуші з датою 10 травня 1858 р. (ІЛ, ф. 1, № 768);
чистовий автограф на окремому аркуші, подарований К. Є. Троцині 12 травня 1858 р. (ІЛ, ф. 1, № 31);
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 106).
Подається за «Більшою книжкою».
Автографи не датовані.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1850 р. (під № 9 у третьому зшитку за 1850 рік) та часом перебування Шевченка в Оренбурзі у січні — квітні 1850 р., орієнтовно: січень — квітень 1850 р., Оренбург.
Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», до якої вірш переписано орієнтовно навесні 1850 р., не пізніше 23 квітня (дня арешту поета), з невідомого автографа.
У 1858 р. поет повернувся до роботи над цим твором. 10 травня 1858 р. він переписав вірш, значно його виправивши, на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 768). 12 травня Шевченко записав текст з пам’яті олівцем для подарунку К. Є. Троцині (Троцина Костянтин Єлисеєвич (1827 — ?) — ніжинський повітовий маршалок; Шевченко познайомився з ним у Петербурзі 1858 р., коли Троцина як представник полтавського дворянства працював у земельному комітеті, створеному для підготовки селянської реформи). На аркуші є напис рукою Троцини: «Автограф Тараса Григорьевича Шевченко, оставленный им мне на память; написан им у меня на квартире в С.-Петербурге 12-го мая 1858 г. К. Троцина» (ІЛ, ф. 1, № 31). З цього автографа з деякими змінами не раніше 12 травня і не пізніше 22 листопада 1858 р. вірш переписано до «Більшої книжки», текст якої остаточний.
З «Малої книжки» вірш переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і те/687/пер не відомий. Уривки з нього, наведені О. Кониським, відповідають тексту «Малої книжки» (Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 8).
Вперше надруковано в газеті «Иллюстрация» (1861. — № 17. — 13 липня. — С. 7.1) за «Більшою книжкою».
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 428, за «Більшою книжкою ».
