[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 278; 702-703.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю:
О Господи, як-то тяжко
Тії дні минають.
А літа пливуть за ними,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою
І добро і лихо.
Забирають, не вертають
Ніколи нічого,
І не благай, бо пропаде
Молитва за Богом.
Каламутними болотами,
Меж бур’янами, за годами
Три года сумно протекли.
Багато дечого взяли
З моєї темної комори
І в море нишком однесли.
І нишком проковтнуло море
Моє не злато-серебро —
Мої літа, моє добро,
Мою нудьгу, мої печалі,
Тії незримії скрижалі,
Незримим писані пером.
Нехай гнилими болотами
Течуть собі меж бур’янами
Літа невольничі. А я!
Такая заповідь моя!
Посижу трошки, погуляю,
На степ, на море подивлюсь,
Згадаю дещо, заспіваю
Та й знов мережать захожусь
Дрібненько книжечку. Рушаю.
«ЛІЧУ В НЕВОЛІ ДНІ І НОЧІ...»
Джерела тексту:
чорновий автограф другої редакції (РДАЛМ, ф. 2591, оп. 2, № 25, арк. 1);
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, №67, с. 167 — 168).
Подається за «Більшою книжкою».
Автографи не датовані; вірш відкриває добірку поезій під 1850 роком у «Більшій книжці».
Датується за часом переписування зі згаданого неповного чорнового автографа до «Більшої книжки» не раніше 18 березня (дата завершення переписування поезії за 1847 рік) і не пізніше 22 листопада 1858 р. (дата новоствореної поезії «Я не нездужаю нівроку...» в «Більшій книжці»), орієнтовно: 1858 р., С.-Петербург.
Вперше надруковано у журн. «Основа» (1862. — № 3. — С. 2) за «Більшою книжкою» з редакційною купюрою у рядку 12.
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 548 — 549, де подано за першодруком. /703/
Скрижаль — плита зі священним текстом; тут вжито в переносному значенні — історія духовного життя поета.
