[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 355; 748.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кóго.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг — убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Колись-то будуть. І дурю!
Себе-таки, себе самóго,
А більше, бачиться, нікóго?
Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею яснóю!
Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися!
Та посійся добрим житом,
Долею полийся!
Розвернися ж на всі боки,
Ниво-десятино!
Та посійся не словами,
А розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати...
Веселії жнива!..
Розвернися ж, розстелися ж,
Убогая ниво!!!
Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо лучше одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога!
«НЕ НАРІКАЮ Я НА БОГА..»
Джерело тексту:
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 310). Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «5 октября».
Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 5 жовтня 1860 р., Петербург.
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 3 — 4) з помилковою датою: «Сентября 1861 р. Петербург».
До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 652 — 653, де подано за першодруком, з датою: «5 октября 1860. Петербург». /749/
