[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 116; 618-619.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
«ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ...»
Джерела тексту:
чорновий автограф фрагмента (рядки 1 — 12) вірша в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 33);
чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 246);
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 120).
Подається за «Більшою книжкою».
Автографи не датовано.
Датується за місцем чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр., в якому записано також вірші «Дурні та гордії ми люди...», «Готово! Парус розпустили...», «Ми восени таки похожі...», уривки інших творів періоду перебування Шевченка в Аральській експедиції, а також часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. з 26 вересня 1848 р. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.
Найраніший відомий текст — чорновий автограф частини вірша (перших дванадцяти рядків) в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. В автографі є незавершені рядки, багато недописаних слів, закреслень і виправлень. До «Малої книжки» Шевченко переписав твір під № 2 у другому зшитку за 1849 рік, очевидно, помилково. У вірші змальовано вечірній морський пейзаж, отже, створено його, ймовірніше, ще на Косаралі 1848 р., а не в Раїмі, куди Шевченко поїхав у січні 1849 р. Твір занесено до «Малої книжки», орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з ранішого автографа, очевидно, в альбомі малюнків 1846 — 1850 рр. Чимало варіантів вірша в «Малій книжці» та в альбомі 1846 — 1850 рр. збігаються (рядки 1, 3, 5, 10). Головна відміна між цими джерелами — заключні чотири рядки (13 — 16), відсутні в незавершеному первісному автографі. Під час переписування до «Малої книжки» Шевченко виправив рядки 11 та 12.
У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, він переніс з «Малої книжки» до «Більшої книжки» ґрунтовно доопрацьований текст вірша. В багатьох рядках його першої частини (рядки 1 — 10) Шевченко зробив локальні виправлення — замінив окремі слова. Кардинальних змін зазнала друга частина. Відкинуто рядки 13 — 16. Намічені в них у «Малій книжці» картина природи та спричинені нею переживання ліричного героя розгорнуто в остаточному тексті на більшій площі, виразніше, поетично викінчено, з більшою психологічною переконливістю. /619/
Найімовірніше, з «Малої книжки» вірш було перенесено до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Всі зафіксовані ним варіанти збігаються з текстом «Малої книжки», проте охоплюють не всі розбіжності між «Малою книжкою» і «Більшою книжкою» (О. Кониський порівнював так званий список Л М. Жемчужникова з надрукованим за «Більшою книжкою» текстом вірша у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка. — Львів, 1893. — Ч. 2. — С. 34; див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 12).
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1861. — № 11/12. — С. 4 — 5).
Вперше введено до збірки творів у вид.: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 445 і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 243.
Відомі нам списки вірша «За сонцем хмаронька пливе...» походять від перших його публікацій: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 468; список з «Основи»); у рукописних «Кобзарях» — 1865, переписаному Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 55), 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 51), другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, І. 7450, арк. 20 звор.; список з «Основи»); в збірнику віршів та поем, без кінця, другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, I, 7445, арк. 7) та ін.
