[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 117; 619-620.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть,
Неначе п’яний, очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.
«І НЕБО НЕВМИТЕ, І ЗАСПАНІ ХВИЛІ...»
Джерела тексту:
чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 305);
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 141).
Подається за «Більшою книжкою».
Автографи не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. і часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 22 у шостому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він замінив слово у рядку 1, вписав рядок 7. Вірш закінчувався рядком крапок, які свідчать, що Шевченко збирався продовжити твір. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, вірш перенесено зі змінами в кількох рядках з «Малої книжки» до «Більшої книжки».
Вперше надруковано за текстом «Більшої книжки» в журналі «Основа» (1861. — № 8. — С. 16).
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 469 і того ж року — у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 242.
Відомі нам списки вірша походять від друкованих джерел. Першодрук в «Основі» (1861. — № 8. — С. 16) є джерелом списків у рукописних /620/ «Кобзарях» — 1865 (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 45 звор.), 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 62), другої половини XIX ст. (ІР НБУВ, І. 7450, арк. 3).
