[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 196; 673.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





На Великдень на соломі

Против сонця діти

Грались собі крашанками

Та й стали хвалитись

Обновами. Тому к святкам

З лиштвою пошили

Сорочечку. А тій стьожку,

Тій стрічку купили.

Кому шапочку смушеву,

Чобітки шкапові,

Кому свитку. Одна тілько

Сидить без обнови

Сиріточка, рученята

Сховавши в рукава.

— Мені мати куповала.

— Мені батько справив.

— А мені хрещена мати

Лиштву вишивала.

— А я в попа обідала. —

Сирітка сказала.











«НА ВЕЛИКДЕНЬ НА СОЛОМІ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» ЦЛ, ф. 1, № 71, с. 269);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 134).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовані.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1849 р. (під № 11 у третьому зшитку за 1849 рік) та часом перебування Шевченка в Раїмі у січні — квітні 1849 р., орієнтовно: січень — квітень 1849 р., Раїм.

Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», до якої вірш переписано з невідомого автографа в Оренбурзі не раніше 1 листопада 1849 р. і не пізніше 23 квітня 1850 р. — дня арешту Шевченка. Під час переписування твору до «Малої книжки» поет виправив рядки 9, 15.

У 1858 р., не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав вірш з виправленням у першому й п’ятому рядках з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний.

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. — № 2. — С. 1) за «Більшою книжкою».

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 461, де подано за першодруком. /674/










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.