[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 197; 674.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Було, роблю що, чи гуляю,

Чи Богу молюся,

Усе думаю про його

І чогось боюся.

Дурна була, молодая, —

Я все виглядала,

Чи не шле за рушниками...

І не сподівалась,

Що він мене, дурну, дурить,

А серце боліло,

Ніби знало, що так буде,

Сказати не вміло.

А якби було сказало,

То я б не любила,

Може, була б до криниці

У гай не ходила,

А то вранці і ввечері

Ходила, гуляла...

Доходилась, осталася,

Навіки осталась

Дівувати; тяжко мені

У матері в хаті

Старітися. А своєї

Вже хати не мати!

А ще й досі, чи роблю що,

Чи то так гуляю,

Усе думаю про його,

І сама не знаю,

Чого думаю! Чого я

У той гай ходила?

І за що його так довго,

Так тяжко любила!











«БУЛО, РОБЛЮ ЩО, ЧИ ГУЛЯЮ...»


Джерело тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 270).

Подається за «Малою книжкою».

Автограф не датований.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1849 р. (під № 12 у третьому зшитку за 1849 рік) та часом перебування Шевченка в Раїмі у січні — квітні 1849 р., орієнтовно: січень — квітень 1849 р., Раїм.

Єдиний відомий текст — автограф у «Малій книжці», до якої твір переписано з невідомого автографа в Оренбурзі не раніше 1 листопада 1849 р., після повернення Шевченка з Аральської описової експедиції, і не пізніше 23 квітня 1850 р. — дня арешту поета. Незабаром після занесення тексту до «Малої книжки» Шевченко вніс виправлення (темнішим чорнилом) у рядки 24 та 29. До «Більшої книжки» твір не переписано.

Вперше надруковано у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 511 — 512, де подано за «Малою книжкою».










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.