[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1963. — Т. 8: Живопис, графіка 1847-1850.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








37. Казахський хлопчик розпалює грубку. Папір, сепія (24,7 × 18,3). [Кос-Арал]. [6.Х 1848 — 2.IV 1849].

На звороті справа внизу чорнилом рукою Шевченка напис: Веневитинова и Кольцова, въ одном переплетЂ.

В січні 1850 р. О. І. Бутаков виїхав з Оренбурга до Петербурга. В свій щоденник він записав доручення Шевченка: «В Москве Тарасию простые еиние очки с боковыми стеклами и сочин. Веневитинова и Кольцова» (М ариетта Шагинян, Шевченко, М., 1941, стор. 202).

Напис на малюнку дає підставу вважати, що малюнок був подарований Бутакову, а запис у щоденнику є нагадуванням про Шевченкове прохання.

Малюнок знаходився в альбомі Бутакова.

Крайні дати виконання малюнка встановлюються згідно з примітками до № 32 і 35.

Ескіз до цього малюнка див. на звороті сепії «О. І. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Кос-Аралі» (№ 41). Інші ескізи до нього див. № 76, 177. Зображення цього ж хлопчика див. № 38.

З цього малюнка є офорт роботи Г. К. Михайлова (див. репродукцію у журн. «Вестник изящных искусств», СПб., 1887, стор. 365).

В літературі зустрічається помилкове датування — 1853 р. та під назвами: «Киргизя біля грубки» (О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, табл. 62); «Киргиз топить грубку» («Каталог малярської творчості Т. Г. Шевченка, експонованої в Галереї», X., 1934, стор. 29); «Киргизский мальчик» (П. Альтман, Тарас Григ. Шевченко, «Литературный критик», М., 1939, № 3, стор. 35); «Киргизький хлопчик топить грубку» (М. Г. Бурачек, Великий народний художник, X., 1939, табл. XI).

Попередні місця збереження: власність Бутакових, Глазенапів, КММ, ВІМШ, ГКШ.


ДМШ, інв. № г — 743.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.